Рішення

від 16.08.2021 по справі 904/6518/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2021м. ДніпроСправа № 904/6518/20 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Мистецька, 11; ідентифікаційний код 38031826)

про стягнення 593 655 грн. 99 коп.

Без виклику представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5783/20 від 02.12.2020), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ" 593 655 грн. 99 коп. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати, пов`язаної з незаконним використанням державного майна.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 8 904 грн. 84 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.15.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх/№62502/21 від 31.12.2020) на позовну заяву просить застосувати до вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКУМ-МРІЯ неустойки за прострочення повернення нерухомого майна (вбудованих приміщень) після закінчення строку дії договору оренди Індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 13.06.2014р. № 12/02-5540-ОД позовну давність; у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКУМ-МРІЯ про стягнення неустойки у розмірі 593 655,99 грн. відмовити повністю.

В обґрунтування посилається на те, що: - оскільки договір оренди був припинений 13.05.2018, нарахування неустойки РВ ФДМУ мало бути припинено через шість місяців від зазначеної дати - 13.11.2018; - нарахування неустойки після 13.11.2018 є неправомірним; - згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік; - позовна давність за вимогами РВ ФДМУ про стягнення неустойки спливла повністю 14.11. 2019; - у порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД позивачем неправомірно більше ніж вдвічі завищено розмір нарахувань з неустойки, яка може вимагатись до сплати до державного бюджету; - РВ ФДМУ нараховує неустойку, виходячи з 100% розміру орендної плати, тобто у розмірі не менше ніж 200% розміру орендної плати, та просить стягнути її у повному обсязі до державного бюджету; - ТОВ МЕДІКУМ-МРІЯ ніколи не орендувало нерухоме майно, зазначене у позовній заяві РВ ФДМУ.

Позивач у відповіді (вх№3205/21 від 21.01.2021) на відзив вказує на те, що: - в позовній заяві дійсно помилково вказано інший об`єкт оренди; просить суд вважати, це технічною помилкою та не враховувати при прийнятті рішення; - значна частина вказаних платіжних доручень не стосується предмету спору, оскільки кошти сплачені за ними перераховані на рахунок балансоутримувача; - платіжні доручення, за якими кошти сплачено до державного бюджету не охоплює суми заборгованості зазначеної в позовних вимогах; - кошти сплачені платіжним дорученням від 12.09.2018 №67 взагалі не надходили до Державного бюджету, що підтверджується відомостями, наданими з електронної бази Етап-оренда , яка ведеться на підставі відомостей наданих казначейством; - право вимоги неустойки як за умовами договору оренди так і відповідно вимог чинного законодавства є саме у Регіонального відділення, як у орендодавця та сторони за договором; - Регіональне відділення заперечує щодо застосування строків позовної давності; - відповідач будучи обізнаним про припинення дії договору оренди ще в 2019 році продовжував користуватись орендованим майном; - повернув майно лише 06.11.2019.

Відповідач у запереченнях (вх.№4848/21 від 29.01.2021) просить: у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКУМ-МРІЯ про стягнення неустойки у розмірі 593 655 грн. 99 коп. відмовити повністю; - застосувати до вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКУМ-МРІЯ неустойки за прострочення повернення нерухомого майна (вбудованих приміщень) після закінчення строку дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 13.06.2014р. № 12/02-5540-ОД, позовну давність; - судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування посилається на, що: - відповідь на відзив подано РВ ФДМУ пропущенням строку, встановленого господарським судом, без поважних причин; - підприємство у повному обсязі сплатило орендну плату за весь час користування орендованим майном, у тому числі за період з часу припинення договору - 13.05.2018р. по час повернення майна орендодавцю - 06.11.2019; - загальний розмір сплаченої ним у зазначений період орендної плати склав 414 485 грн. 53 коп., а саме: до державного бюджету - у розмірі 196 045 грн. 24 коп. (без ПДВ); балансоутримувачу - у розмірі 218 440 грн. 29 коп.; - всі платіжні доручення містять відмітки про проведення операцій за ними про перерахування грошових коштів банком; - у несвоєчасному поверненні орендованого приміщення РВ ФДМУ вина ТОВ МЕДІКУМ МРІЯ відсутня, що є підставою для звільнення його підприємства від сплати неустойка передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, що підтверджується судовою практикою (постанова Верховного Суду України від 02.09. 2014 у справі № 3-85гс14).

Позивач у поясненнях (вх№26363 від 27.05.2021) вказує на те, що: - значна частина вказаних платіжних доручень не стосується предмету спору, оскільки кошти сплачені за ними перераховані на рахунок балансоутримувача, а платіжні доручення, за якими кошти сплачено до державного бюджету, підтверджують оплату орендної плати за користування державним майном (об`єктом оренди) в позадоговірний період, а не сплату неустойки, що передбачено пунктом 3.12 договору оренди; - кошти, сплачені платіжним дорученням від 12.09.2018 №67 взагалі не надходили до Державного бюджету, що підтверджується відомостями наданими з електронної бази Етап-оренда , яка ведеться на підставі відомостей наданих казначейством; - при розрахунку неустойки, Регіональним відділенням допущено арифметичну помилку в нарахуванні, у зв`язку з чим, надає виправлений розрахунок неустойки.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 №39, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 22.03.2019 №290 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях розпочало свою роботу з 22.03.2019.

Як вбачається, 13.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (в подальшому - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях), як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Медікум-Мрія , як орендарем, було укладено договір №12/02-5540-ОД оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення (реєстровий номер 37664469.1.РШЩМВД361 (далі - майно) площею 208,2кв. м, розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, пр.. Гагаріна, 57 на 1- му поверсі 3-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ Криворізький національний університет" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 465944,00грн.

Відповідно до пункту 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкту господарювання, що діє на основі приватної власності і проводить діяльність з медичної практики.

Відповідно до пункту 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання - передачі майна.

Згідно із актом від 13.06.2014 приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57 за узгодженням з балансоутримувачем - ДВНЗ Криворізький національний університет позивачем було передано відповідачу нежитлові приміщення площею 208,2 кв.м .

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995року № 786( зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року 8198,50 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункту 3.4 Договору).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених кабінетом Міністрів України чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 4099,25 грн.;

- 50% - балансоутримувачу - у розмірі 4099,25 грн.

Додатковою угодою від 18.06.2015 строк дії договору продовжено до 12.05.2018 включно.

Позивач зазначає, що згідно з наказом від 24.04.2018 №66/02-Н на підставі листа Фонду державного майна України від 02.04.2018 №10-16-6481 та, враховуючи відсутність роз`яснень з боку Міністерства освіти і науки України щодо визначення переліку видів діяльності, якими відповідно до чинного законодавства не заборонено використання майна державних закладів освіти, з метою недопущення порушень у сфері орендних відносин, Регіональним відділенням прийнято рішення про припинення роботи по договорам оренди нерухомого майна державних закладів освіти.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.05.2018 №12/02-126-ПО "Про припинення договору з ТОВ "Медікуп-Мрія" від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД (а.с.18) наказано вважати договір оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД нерухомого майна припиненим на підставі пункту 2 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та на підставі приписів частини 4 статті 80 Закону України „Про освіту" з 13.05.2018 (а.с. 18).

Листом від 24.05.2018 №11-02-03303 "Про припинення договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД" (а.с.19) Регіональне відділення повідомило ТОВ „Медікум-Мрія" про припинення договору оренди з 13.05.2018 та просило терміново повернути за актом приймання-передачі орендоване майно балансоутримувачу та один примірник акту орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Зазначений лист Регіональним відділенням надіслано 11.06.2018 на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення ідентифікатором 4900063167830.

Пунктом 3.12 Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Відповідно до пункту 10.11 Договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

У пункті 5.17 Договору вказано, що у разі наміру продовжити строк договору оренди, орендар зобов`язаній не пізніше ніж місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

У відповідності до пункту 5.15 Договору орендар зобов`язується письмово повідомити орендодавця, не пізніше, ніж за 30 діб про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет" про визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 13.06.2014 № 12/02-5540-ОД, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Медікум-Мрія", продовженим з 13 травня 2018 року по 12 квітня 2021 року включно на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором; зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області укласти з Товариством з обмеженою відповідальність "Медікум-Мрія" додатковий договір (додаткову угоду) про продовження договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 13 червня 2014 року №12/02-5540-ОД з 13 травня 2018 року по 12 квітня 2021 року включно на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4677/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто обставини встановлені у справі №904/4677/18 є преюдиційними при розгляді даної справи.

При цьому, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з обставин прийняття наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.05.2018 №12/02-126-ПО про припинення договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД, направлення орендарю листа від 24.05.2018 №11-02-03303 про припинення договору оренди з 13.05.2018 (протягом місяця після закінчення строку дії договору), у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди є таким, що припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Таким чином, договір оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД припинив свою дію з 13.05.2018.

22.01.2019 позивач на адресу відповідача направив претензію (а.с.21) №11-11-00441, з проханням сплатити заборгованість за договором оренди і повернути майно. Відповідь на вказану претензію від орендаря не надходила, борг не погашено.

В порушення умов договору, відповідач несвоєчасно повернув орендоване майно за актом приймання-передачі, лише 06.11.2019 (а.с.23).

У в`язку з чим, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за період прострочення з 14.05.2019 по 06.11.2019, що складає 593 655 грн. 99 коп.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у спірний період з13.05.2019 по 06.11.2019 було сплачено орендну плату згідно Договору від 13.06.2014, як орендодавцю, так і балансоутримувачу, у загальній сумі 332 147 грн. 60 коп., про що свідчать платіжні доручення, додані відповідачем до матеріалів справи (а.с. 43-82).

Щодо суми неустойки

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення містив Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 10.04.92 N 2269-XII (далі - Закон про оренду) до втрати ним чинності з 01.02.2020 (у зв`язку з введенням в дію з 01.02.2020 Закону України від 03.10.2019 N 157-IX "Про оренду державного та комунального майна"). Закон про оренду регламентував умови та порядок використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду. Положення цього Закону застосовуються до спірних правовідносин з огляду на встановлені судами обставини припинення Договору та повернення 06.11.2019 відповідачем позивачу з оренди майна, що належить до державної власності.

За змістом наведених норм із закінченням строку Договору, на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору, а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Щодо правової природи неустойки за невиконання (несвоєчасне виконання) наймачем обов`язку щодо поверненні речі з найму (оренди) у разі припинення договору найму (оренди)

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Таким чином, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Отже, здійснений позивачем розрахунок позовних вимог а саме сума неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди, не відповідає вказаному вище та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки таку неустойку нараховано одночасно з нарахуванням позивачем та сплатою відповідачем орендної плати за спірний період, розмір якої необхідно відрахувати від нарахованої позивачем суми неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року у справі N910/11131/19.

Таким чином, неустойка у розмірі подвійної орендної плати становить 282 274 грн. 66 коп. = 614 422 грн. 26 коп. - 332 147 грн. 60 коп. (з 13.05.2018 по 06.11.2019).

При цьому неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, яка визначена законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського процесуального кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

Тобто застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Таким чином, застосування у даному випадку спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, як і положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, є безпідставним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 234 грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Мистецька, 11; ідентифікаційний код 38031826) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Мистецька, 11; ідентифікаційний код 38031826) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945) 282 274 (двісті вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 66 коп. - неустойки та 4 234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

"16 "серпня 2021 року