Рішення
від 20.01.2022 по справі 911/3014/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3014/16

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Бабкіна В.М. (головуючий), Конюх О.В., Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Бучанської міської ради

та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споруда» ,

за участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України,

про визнання недійсними рішень, договору оренди земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння

секретар судового засідання: Сех І.С.

Представники сторін:

прокурор: Дацько О.С. (посв. № 061159 від 23.03.2021 р.);

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Галдецька Ю.В. (витяг з ЄДРЮОФОПГФ, посв. адвоката № 1399 від 25.05.2018 р.);

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Бучанської міської ради (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споруда» (далі - відповідач 2) про визнання недійсними рішень, договору оренди земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння.

За змістом прохальної частини позовної заяви прокурор просив суд: 1) визнати недійсними рішення Бучанської міської ради від 26.04.2007 р. № 192-8-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д , від 30.04.2009 р. № 1336-51-У Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ Споруда для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча ; 2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, укладений 15.05.2009 р. між Бучанською міською радою та ТОВ Споруда , зареєстрований в державному реєстрі земель за № 040992600030; 3) витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ Споруда земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, вартістю 2070900,00 грн., що розташована за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 2-д.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилався на те, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 р. та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 р., а також постановою Верховного Суду України від 16.12.2015 р., було задоволено позов заступника прокурора Київської області та визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови» . Водночас, саме внаслідок прийняття вказаного рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV у подальшому Бучанська міська рада розпорядилася спірною земельною ділянкою шляхом прийняття оскаржених прокурором у даній справі № 911/3014/16 рішень ради та укладення відповідачами оспорюваного договору оренди.

Прокурор у позові наголошував на тому, що рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц, залишеним без змін судами вищих інстанцій, задоволено позов прокуратури області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV, яким незаконно було віднесено землі лісогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови, а також визнано недійсним ще ряд рішень про передачу у власність громадян частини цих земель та витребувано на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння земельну ділянку загальною площею 14,0455 га. Таким чином, судовими рішеннями у вказаній справі було встановлено відсутність у Бучанської міської ради повноважень на розпорядження лісовими земельними ділянками державної власності, вкритими лісовою рослинністю. Водночас, прокурор вказував, що обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої ці обставини встановлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2016 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.10.2016 р.

10.11.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 10.11.2016 р. (вх. № 23244/16 від 10.11.2016 р.) про зупинення провадження у справі до вирішення пов`язаної справи № 367/4187/14-ц, яка розглядається в Ірпінському міському суді Київської області.

10.11.2016 р. до господарського суду Київської області прокурором було подано клопотання б/н від 10.11.2016 р. (вх. № 22280/16 від 10.11.2016 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копій карто-схем лісовпорядкування 1988 р., плану лісонасаджень, таксаційного опису Бучанської лісової дачі.

18.11.2016 р. до господарського суду Київської області від Бучанської міської ради надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 23868/16 від 18.11.2016 р.), за змістом якого відповідач 1 просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Бучанської міської ради та ТОВ Споруда про визнання недійсним рішення, договору оренди та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, з огляду на таке.

Прокурором, всупереч ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , не обґрунтовано наявність підстав для представництва Кабінету Міністрів України в суді. Так, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у поданій позовній заяві прокурор зазначає Кабінет Міністрів України. Разом з тим, у поданій прокурором позовній заяві не наведено обставин, які б перешкоджали Кабінету Міністрів України звернутися з відповідним позовом до суду самостійно. Прокурором попередньо, до звернення до суду, не повідомлено Кабінет Міністрів України про намір звернутися до суду із вказаним позовом; прокурором не надано суду документального підтвердження та не обгрунтовано належними доказами, у чому саме полягає не здійснення або неналежним чином здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень у спірних правовідносинах.

Також відповідач 1 зазначав, що Бучанська міська рада, передаючи в оренду земельну ділянку площею 0,6 га в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д, діяла в межах своїх повноважень. Факт належності вказаної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови в межах міста Буча підтверджується: 1) рішенням Київської обласної ради Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області від 22.10.2004 р. № 219-17-ІУ, яким встановлено межі селища Буча в розмірі 2658,1362 га на підставі проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча, схваленого позитивним висновком державної землевпорядної експертизи. Згідно вказаного рішення та проекту землеустрою, землі житлової та громадської забудови загальною площею 890 га входили до території міста і не належали до земель лісогосподарського призначення. Згідно графічних матеріалів та земельно-облікових матеріалів, які містяться в проекті землеустрою, землі лісогосподарського призначення площею 890 га не значились на території селища. Враховуючи, що проект землеустрою щодо встановлення меж селища Буча 2004 року та рішення Київської обласної ради від 22.10.2004 р. № 219-17-ІУ про його затвердження не скасовані, а отже є чинними, землевпорядна документація пройшла обов`язкову державну експертизу і отримала позитивний висновок, згідно вказаної документації в існуючих межах міста Буча відсутні земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 890 га вцілому та 0,6 га зокрема. Висновок прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення є безпідставним, а матеріали лісовпорядкування, на які посилається прокурор, суперечать землевпорядній документації та іншим матеріалам; 2) постановою Верховної Ради України від 09.02.2006 р. Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення , яка набрала чинності з 01.01.2007 р. і якою було віднесено смт. Буча до категорії міст обласного значення. Фактично вказаною постановою було визнано існуючі на той час межі населеного пункту Буча, включаючи територію площею 890 га, яка входила до міста і не відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення; 3) інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.04.2016 р. № 5-28-0.13-7794/2-16, згідно якої станом на 01.01.2003 р. площа лісів та лісовкритих земель в межах смт. Буча становила 340,5883 га. Згідно з даними державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем), ліси та лісовкриті землі на території Бучанської селищної ради площею 890 га не обліковувалися; 4) матеріалами Генерального плану міста Буча Київської області, затвердженого рішенням Бучанської міської ради № 2124-67-УІ від 17.03.2015 р., та матеріалами плану зонування території міста Буча Київської області, затвердженого рішенням № 2171-69-УІ від 30.04.2015 р.

Окрім того, відповідач 1 відзначав, що згідно експертного звіту щодо розгляду містобудівної документації Генеральний план м. Буча Київської області № 00-1419-14/МД від 20.02.2015 р., містобудівна документація відповідає законодавству. Згідно його основних показників, будь-яких земельних ділянок лісогосподарського призначення на території міста Буча не значиться. Генеральний план та план зонування є чинними, у встановленому порядку не скасовані і підтверджують, що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії лісогосподарських. Прокурором, у свою чергу, не надано жодного доказу невідповідності проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки вимогам земельного законодавства, та що ці землі належали до земель лісового господарства.

25.11.2016 р. до господарського суду Київської області від ТОВ Споруда надійшов відзив № 112 від 25.11.2016 р. (вх. № 24480/16 від 25.11.2016 р.) на позовну заяву, згідно з яким відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень, договору оренди земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння, а також застосувати позовну давність.

Відповідач 2, в якості підстави своїх заперечень, зазначав, що основним аргументом прокуратури в Ірпінському міському суді було два факти: до прийняття рішення Київською обласною радою про встановлення меж селища Буча спірна земельна ділянка знаходилася за межами населеного пункту; земельні ділянки, якими розпорядилася Бучанська селищна рада, перебували у користуванні Бучанської лісогосподарської установи, яка, за твердженням прокуратури, є державним підприємством, тому ці землі є державною власністю. З такими твердженнями відповідач 2 не погоджується з наступних підстав.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, перший заступник прокурора Київської області посилається на статтю 387 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та на статтю 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. При цьому, називаючи державу в особі Кабінету Міністрів України власником спірної земельної ділянки, прокурор посилається на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц, яке залишене без змін ухвалами апеляційного суду Київської області, Вищого спеціалізованого суду України та підтверджене постановою Верхового Суду України від 16.12.2015 р. Зазначеним рішенням суду задоволено позов заступника прокурора Київської області, визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІУ Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови та встановлено, що спірні землі, віднесені до земель житлової та громадської забудови, мали лісогосподарське призначення, тому Бучанська селищна рада перевищила свої повноваження і, з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого держаного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства та без відповідного проекту землеустрою прийняла рішення про віднесення земель лісового фонду до земель житлової та громадської забудови.

Однак, на переконання відповідача 2, обставини, встановлені рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц, підлягають доведенню в господарському суді, оскільки стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю Споруда , яке не брало участь у розгляді справи № 367/4187/14-ц. При цьому, на думку товариства, позовною заявою Першого заступника прокурора Київської області у даній господарській справі не обґрунтовуються обставини, за яких земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030 по вул. Шевченка, 2-д у м. Буча було передано в оренду товариству без законних, за твердженням прокурора, на те підстав.

На переконання відповідача 2, обґрунтовуючи ту обставину, що Бучанська селищна рада розпорядилася у 2002 році земельною ділянкою, яка знаходилась за межами населеного пункту, прокуратура керувалася виключно тим, що селищна рада розпорядилася землею ще до прийняття рішення Київської обласної ради від 22.10.2004 р. № 219-17-IV Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області , яким було встановлено межі селища Буча площею 2658,1362 га. Однак, при цьому не враховується, що рішення Київської обласної ради від 22.10.2004 р. № 219-17-IV приймалося на підставі проекту землеустрою, який розроблявся відповідно до техніко-економічного обгрунтування та генерального плану населеного пункту, що повністю відповідало вимогам частини 2 статті 173 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення) та статті 46 Закону України Про землеустрій (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення).

Під час прийняття рішення Київською обласною радою було враховано Генеральний план міста Буча 1968 року, затверджений рішенням виконкому Ірпінської міської ради № 510 від 30.08.1968 р. Перед прийняттям Київською обласною радою рішення було розроблено проект землеустрою, який пройшов обов`язкову державну експертизу. Рішенням Київської обласної ради не змінювалися межі селища Буча, а їх було встановлено в існуючих межах, закріплених Генеральним планом міста Буча 1968 року. Це підтверджується і рішенням Виконавчого комітету Київської обласної ради № 887 від 19.11.1966 р. Про адміністративно-територіальні зміни і рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради № 791 від 28.10.1968 р. Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області . Отже, земельна ділянка умовною площею 890 га завжди була частиною населеного пункту селища Буча відповідно до зазначених вище документів.

Також відповідач 2 зазначав, що на час прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25.06.2002 р. № 4-ХХІУ Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови розмежування земель державної та комунальної власності ще не відбулося, тому відсутні підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка перебувала саме у державній власності.

Окрім того, відповідач 2 наголошував, що Проект землеустрою щодо встановлення меж міста Бучі, який став основою для встановлення його меж Київською обласною радою у 2004 році, пройшов обов`язкову державну експертизу. Рішенням Бучанської міської ради від 17.03.2015 р. № 2124 було затверджено матеріали Генерального плану міста Буча, що були складовою частиною містобудівної документації Генеральний план м. Буча План зонування (зонінг) м. Буча Київської області , розробленої Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені Ю.М. Білоконя , який визначено базовою організацією з науково-технічної діяльності у будівництві (Наказ Мінрегіону України від 03.05.2012 р. № 190).

Поряд з цим, відповідач 2 зазначав, що статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. З моменту прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІУ пройшло більш ніж 15 років, а з моменту передачі земельної ділянки в оренду ТОВ Споруда минуло вже більше 5 років. ТОВ Споруда вважає твердження прокурора про те, що Кабінет Міністрів України не знав про прийняте рішення, безпідставним, а поважність причин пропуску позовної давності - не обгрунтованою. Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

28.11.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 24511/16 від 28.11.2016 р.) про витребування доказів, за змістом якого ТОВ «Споруда» просить витребувати у Кабінету Міністрів України правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку; документи, які підтверджують статус Бучанської лісогосподарської установи як державного підприємства станом на 25.02.2002 р.; документи, які підтверджують, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні державного підприємства Бучанської лісогосподарської установи станом на 25.02.2002 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2016 р. було зобов`язано Кабінет Міністрів України надати суду: правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку; документи, які підтверджують статус Бучанської лісогосподарської установи як державного підприємства станом на 25.02.2002 р.; документи, які підтверджують, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні державного підприємства Бучанської лісогосподарської установи станом на 25.02.2002 р., або нормативно та документально обґрунтовані письмові пояснення щодо неможливості надання вказаних документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2016 р. на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України було призначено колегіальний розгляд даної справи.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.11.2016 р. для розгляду справи № 911/3014/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Кошик А.Ю., Конюх О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2016 р. справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Кошик А.Ю., Конюх О.В., і розгляд справи був призначений на 23.12.2016 р.

У зв`язку з відпусткою судді Кошика А.Ю., згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2016 р., для розгляду справи № 911/3014/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Рябцева О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2016 р. справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Рябцева О.О.

23.12.2016 р. до господарського суду Київської області прокурором були подані пояснення у справі б/н, б/д, відповідно до яких прокурор зазначав, що, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, перший заступник прокурора області посилався на те, що КМУ є органом, який згідно ч. 9 ст. 149 ЗК України наділений повноваженнями на вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення. Однак, Кабінет Міністрів України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах проявив бездіяльність на захист порушених інтересів держави, оскільки ним не вжито жодних цивільно-правових заходів щодо оскарження в судовому порядку спірних рішень, прийнятих з порушенням вимог земельного законодавства. З огляду на викладене, перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки передача спірних земельних ділянок у користування відповідачу відбулася всупереч встановленої законодавством процедури та є прямим порушенням інтересів держави. Таким чином, прокурором, на його переконання належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва держави у суді.

Також прокурор зазначав, що доводи відповідачів про належність спірних земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови в межах міста Буча з огляду на наявність рішення Київської обласної ради Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області від 22.10.2004 р. № 219-17-ІУ, згідно якого землі площею 890 га входили до території селища і не відносились до земель лісогосподарського призначення, не заслуговують на увагу. Так, рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14, залишеним без змін, в тому числі і Верховним Судом України (справа № 6-2510ц15), задоволено позов прокуратури області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІУ, яким незаконно віднесено землі лісогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови, визнано недійсними ще ряд рішень ради про передачу у власність громадян частини цих земель та витребувано на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння земельну ділянку загальною площею 14,0455 га. Верховним Судом України у вищевказаній справі встановлено, що на території Бучанської селищної ради у користуванні Бучанської лісогосподарської установи перебували землі лісового фонду (Бучанська лісова дача) загальною площею 890 га, які знаходились у державній власності, мали статус земель лісового фонду, тому Бучанська селищна рада прийняттям рішення від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа, до земель житлової та громадської забудови перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою, прийняла рішення про віднесення землі лісового фонду до земель житлової та громадської забудови. Таким чином, посилання відповідачів на наявність рішення Київської обласної ради від 22.10.2004 р. № 219-17-IV, яким затверджено межі селища міського типу Буча загальною площею 2658,1362 га, розробленого ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , за яким спірні земельні ділянки площею 890 га знаходяться в межах населеного пункту Буча, жодним чином не спростовує факту віднесення спірних земель до земель лісового фонду, оскільки спірні землі продовжували перебувати у державній власності в постійному користуванні лісогосподарської установи, хоча і були включені в межі населеного пункту.

23.12.2016 р. до господарського суду Київської області представником позивача були подані пояснення б/н, б/д (вх. № 26426/16 від 23.12.2016 р.) по суті спору, за змістом яких Кабінет Міністрів України, як орган державної влади, є уповноваженим державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення. 17.10.2014 р. Ірпінським міським судом Київської області було винесено рішення у справі № 367/4187/14-ц, відповідно до якого визнано, що частина земель, якими Бучанська міська рада незаконно розпоряджалася, належить до земель лісового фонду, а розпорядником земель лісового фонду є держава в особі Кабінету Міністрів України. У свою чергу, Бучанська міська рада здійснила розпорядження землями, які належать до державної власності та розпорядником яких є Кабінет Міністрів України. Враховучи зазначене, Бучанська міська рада вийшла за межі повноважень, здійснила дії щодо передачі земельної ділянки без законних підстав. Таким чином, порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю Споруда не було, у зв`язку з тим, що на підставі незаконних рішень посадових осіб Бучанської міської ради не може виникнути порушення неіснуючого права.

23.12.2016 р. до господарського суду Київської області представником Бучанської міської ради були подані додаткові пояснення б/н, б/д (вх. № 26427/16 від 23.12.2016 р.) по суті спору, згідно з якими відповідач 1 зазначав, що позивачем та прокурором у даній справі не надано суду жодних документів чи інших матеріалів, які б свідчили, що планово-картографічні матеріали 1988-1989 років були затверджені в установленому законом порядку органом виконавчої влади з питань мисливського господарства. Крім того, прокурором заявлено вимогу про скасування рішення Бучанської міської ради, прийнятого 26.04.2007 р. лише в 2016 році, тобто через 9 років з дня його винесення. З урахуванням зазначеного, прокурором та позивачем у справі строк позовної давності пропущено, а поважності причин пропуску строку позовної давності не підтверджено жодними доказами. Крім того, за твердженням відповідача 1, позивачеві у справі, а саме - Кабінету Міністрів України, було та могло бути відомо про можливе порушення його майнових прав. Так, згідно наявного в матеріалах справи Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству інженерно-будівельному центру Споруда смт. Буча, вул. Шевченка, 2-д для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку , розробленого КП Ірпінське земельно-кадастрове бюро 2006 року, даний проект землеустрою отримав наступні позитивні висновки та погодження: 1) Ірпінського міського відділу земельних ресурсів, який входив до структури Держземагенства України і безпосередньо підпорядковувався Головному управлінню земельних ресурсів Київської області (висновок № 1488 від 12.12.2006 р.); 2) Ірпінського міського відділу містобудування і архітектури; 3) Управління охорони навколишнього природного середовища від 30.11.2006 р.; 4) Ірпінської міської санітарно-епідеміологічної станції; 5) Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації; 6) Київського обласного управління лісового господарства; 7) висновок державної експертизи землевпорядної документації від 04.04.2007 р. № 6а-13, проведеної Київським обласним управлінням земельних ресурсів, згідно якого поданий на державну експертизу проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим правилам та оцінюється позитивно. Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю, з часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили жодних дій щодо захисту можливих порушених прав протягом строку позовної давності, а тому право держави не підлягає судовому захисту. Враховуючи викладене, на переконання відповідача 1, в позові необхідно відмовити в повному обсязі, і Бучанська міська рада заявляє клопотання про застосування строків позовної давності.

Окрім того, 23.12.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 1 було подане клопотання б/н, б/д (вх. № 26428/16 від 23.12.2016 р.) про призначення земельно-технічної експертизи, за змістом якого Бучанська міська рада просить призначити у даній справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити наступні питання: 1) чи знаходилась земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, площею 0,6 га, що розташована на території м. Буча Київської області, станом на момент її відведення в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення? Який фактичний порядок її використання і чи відповідає він вимогам земельного та містобудівного законодавства? 2) чи було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки при передачі її у власність? Якщо так, то чи у відповідності до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землекористування? 3) яку фактичну площу земель обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа станом на 01.01.2002 р., і чи відносилась земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030 площею 0,6 га до їх складу? 4) чи мали земельні ділянки, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, статус земель лісогосподарського призначення?

23.01.2017 р. до господарського суду Київської області прокуратурою Київської області було подано клопотання № 05/2-77вих17 від 20.01.2017 р. (вх. № 1333/17 від 23.01.2017 р.) про витребування доказів в порядку статті 38 чинної на той час редакції ГПК України, згідно якого прокурор просив суд витребувати у Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бучанської міської ради: ґрунтовну інформацію щодо державної реєстрації Бучанської лісогосподарської установи та КП Київської обласної ради Обласний лісгосп (мають одинакові коди ЄДРПОУ 03327894), а також, у разі наявності, їх правонаступників, внесення відповідних змін у зв`язку з їх реорганізацією та припиненням, з детальним указаниям правових підстав проведення вказаних дій та наданням належним чином засвідчених копій підтверджуючих документів, наявних в реєстраційних справах (у т.ч. засновницьких (установчих) документів); інформацію щодо обсягу прав та обов`язків, майна, активів та пасивів, які передавались від Бучанської лісогосподарської установи до КП КОР Обласний лісгосп в процесі реорганізації, а також від КП КОР Обласний лісгосп до його ймовірних правонаступників з долученням всіх наявних підтверджуючих документів (акти прийому-передачі, остаточні передаточні баланси тощо).

Поряд з цим, 23.01.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 1 було подано клопотання б/н від 23.01.2017 р. (вх. № 1478/17 від 23.01.2017 р.) про долучення доказів, згідно якого відповідач 1 просив суд долучити до матеріалів даної справи: витяг з ЄДРПОУ КП Київської обласної ради Обласний Лісгосп ; копію рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 46 від 05.02.2002 р.; копію витягу з газети Ірпінський вісник ; копію довідки № 839 від 19.02.2001 р.; копію свідоцтва про право власності від 20.11.2001 р.; копію листа відділу Держземагенства у м. Бучі Київської області; копію рішення Київської обласної ради № 126-07-УІ від 30.06.2011 р.; копію рішення Київської обласної ради від 187-13-У від 02.11.2007 р.; копію рішення Ірпінської міської ради № 49-3-ХХІУ від 27.06.2002 р.; копію рішення Бучанської міської ради № 757-28-УІ від 09.07.2012 р.; копію рішення Бучанської міської ради № 481-19-У І від 22.12.2011 р.; копію рішення Бучанської міської ради № 311-13-УІ від 28.07.2011 р.; копію рішення Бучанської міської ради № 249-8-УІІ від 31.03.2016 р.; копію рішення Бучанської міської ради № 1980-70-У від 30.08.2016 р.; копію рішення Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 493 від 14.12.2011 р.; копію акту приймання-передачі комунального підприємства від 14.12.2011 р.; копію рішення Бучанської міської ради № 467-11-УII від 26.05.2016 р.; копію передавального акту від 26.05.2016 р.; копію рішення Київської обласної ради № 184-13-У від 02.11.2007 р.; копію Статуту Комунального підприємства Київської обласної ради Обласний лісгосп 2007 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2017 р. (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Рябцева О.О.) провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками перегляду рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц за заявою Бучанської міської ради за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2017 р., вказану ухвалу було скасовано та направлено матеріали справи для розгляду господарським судом Київської області.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи з Вищого господарського суду України та відпусткою судді Рябцевої О.О., згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.07.2017 р., для розгляду справи № 911/3014/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Щоткін О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2017 р. справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Щоткін О.В.

Окрім того, 10.08.2017 р. до господарського суду Київської області Бучанською міською радою було подане клопотання № 04-09/697 від 09.08.2017 р. (вх. № 16015/17 від 10.08.2017 р.) про долучення до справи додаткових доказів, зокрема, копії справи по обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області 1962 року з картою, копії справи по обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області 1975 року, копії листа Київського науково-дослідного і проектного інституту землеустрою № 06-1.2/522 від 02.06.2017 р., копії рішення Київської обласної ради № 184-13-V від 02.10.2007 р., копії постанови ВСУ від 23.12.2015 р. у справі № 6-327цс15.

10.08.2017 р. до господарського суду Київської області Бучанською міською радою було подано клопотання № 04-09/696 від 09.08.2017 р. (вх. № 16014/17 від 10.08.2017 р.) про застосування строків позовної давності до вимог прокурора у даній справі. Відповідач 1 зазначав, що прокурором та позивачем у справі не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності. Зі змісту позовних вимог вбачається, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі Кабінету Міністрів України. На позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, поширюються положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,6 га для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д, який затверджений спірним рішенням, погоджувався уповноваженим державою органом у сфері земельних відносин (Держкомземом) та проходив обов`язкову державну експертизу землевпорядної документації, відповідно до ч. 3 ст. 186 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Вказані погодження свідчать, що компетентним органам у сфері земельних ресурсів було відомо про виділення земельної ділянки в оренду з самого початку. Більше того, всі ці органи надавали позитивні висновки та погодження і про жодні порушення вимог законодавства не зазначали. Відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Бучанської селищної ради Київської області. При цьому підготовка цього рішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування. Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, могло бути відомо і було відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

15.08.2017 р. до господарського суду Київської області Бучанською міською радою було подане клопотання № 04-09/706 від 14.08.2017 р. (вх. № 16289/17 від 15.08.2017 р.) про долучення до справи додаткових доказів, а саме - копії висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 3520/17-41 у кримінальному провадженні.

29.08.2017 р. до господарського суду Київської області від прокуратури Київської області було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 18006/17 від 29.08.2017 р.) про долучення до матеріалів справи копії листа ВО «Укрдержліспроект» від 24.04.2015 р. № 117 разом з копіями проекту організації і розвитку лісового господарства Київського обласного управління комунального господарства, затвердженого протоколом другої лісовпорядної наради від 23.03.1979 р., який погоджено інженером-землевпорядником Києво-Святошинського району, копії таксаційного опису 24 кварталу Бучанської лісової дачі, а також копії плану лісонасаджень і карти-схеми лісонасаджень Бучанської лісової дачі за матеріалами лісовпорядкування 1988 року, яким надавалась правова оцінка судами в ході розгляду справи № 367/4187/14-ц.

Окрім того, 29.08.2017 р. до господарського суду Київської області від прокуратури Київської області було подано клопотання № 05/1-2284вих17 від 28.08.2017 р. (вх. № 18005/17 від 29.08.2017 р.), за змістом якого прокурор просить суд пункт 2 прохальної частини позовної заяви читати в наступній редакції: « 2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, який укладений 15.05.2009 р. між Бучанською міською радою та ТОВ «Споруда» , зареєстрований в державному реєстрі земель за № 040992600030, з урахуванням змін, внесених угодою від 12.05.2017 р. б/н (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36709313 від 19.08.2017 р.)» .

Також 29.08.2017 р. до господарського суду Київської області прокуратурою Київської області було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 18007/17 від 29.08.2017 р.) про визнання поважними причин пропуску позовної давності, за змістом якого прокурор просить суд визнати поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі та поновити її, захистивши порушене право.

Поряд з цим, 29.08.2017 р. до господарського суду Київської області від прокуратури Київської області було подано заперечення б/н, б/д (вх. № 18008/17 від 29.08.2017 р.) на клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності, за змістом яких прокурор відзначав, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц, яким підтверджено приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, набрало законної сили з 02.06.2015 р. Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами системного аналізу інформації ВО Укрдержліспроект від 28.07.2016 р., що підтверджує незаконне вилучення з державної власності земель лісогосподарського призначення поза волею їх власника.

Також 29.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано пояснення б/н від 29.08.2017 р. (вх. № 18010/17 від 29.08.2017 р.), за змістом яких Кабінет Міністрів України вважає, що у даній справі трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, не пропущений. При цьому, Кабінет Міністрів України зазначав, що до повноважень останнього не віднесено функцій здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб`єктами владних повноважень. Вказані факти, на переконання позивача, свідчать про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

Ухвалами господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. було призначено у справі № 911/3014/16 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та винесено на вирішення експертизи наступне питання: чи знаходилась земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:00:091:0030 площею 0,6 га, що розташована на території міста Буча Київської області, станом на момент її відведення в оренду в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення, а також зупинено провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом Київської області висновків експертів.

Згідно із супровідним листом від 05.09.2017 р. матеріали справи № 911/3014/16 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

У зв`язку із надходженням апеляційної скарги № 05/2-151-вих-17 від 13.09.2017 р. Прокуратури Київської області на ухвали господарського суду Київської області від 29.08.2017 р., листом від 18.09.2017 р. матеріали справи № 911/3014/16 були витребувані від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та, в подальшому, направлені до суду вищої інстанції.

Поряд з цим, до господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист № 17525/17-41 від 10.10.2017 р. (вх. № 21546/17 від 10.10.2017 р.) про необхідність погодження строку виконання експертизи та оплати вартості експертизи, до якого додавалося клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 р. було залишено без змін ухвалу господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. про зупинення провадження у справі № 911/3014/16 та припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. про призначення судової експертизи у справі № 911/3014/16.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 911/3014/16 до господарського суду Київської області із Київського апеляційного господарського суду, ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2017 р. було поновлено провадження у справі № 911/3014/16 та призначено до розгляду клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження, у судовому засіданні на 18.01.2018 р.

До господарського суду Київської області від Київського апеляційного господарського суду надійшов запит № 28/18 від 03.01.2018 р. про витребування матеріалів справи № 911/3014/16 у зв`язку з надходженням касаційної скарги Прокуратури Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2018 р. було зупинено провадження у справі № 911/3014/16 до повернення матеріалів даної справи із суду вищої інстанції, матеріали справи направлені до Київського апеляційного господарського суду, і, відповідно, призначений на 18.01.2018 р. розгляд клопотання судового експерта не відбувся.

26.03.2018 р. до господарського суду Київської області повернулися матеріали даної справи з постановою Верховного Суду України від 05.03.2018 р., якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2018 р. було поновлено провадження у даній справі № 911/3014/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.04.2018 р. клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2018 р. (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Щоткін О.В.) було постановлено направити матеріали справи № 911/3014/16 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. у даній справі, та зупинити провадження у справі до повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області з висновком експерта.

До господарського суду Київської області 26.06.2018 р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання № 12089/18-41 від 21.06.2018 р. (вх. № 12174/18 від 26.06.2018 р.) про погодження строку виконання експертизи та оплати вартості експертизи, відповідно до якого інститут, зокрема, зазначив про можливість виконання експертизи у строк понад три місяці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018 р. було здійснено заміну у складі колегії суддів та призначено суддю Янюк О.С. до складу колегії суддів для розгляду вказаного клопотання, у зв`язку із перебуванням судді Щоткіна О.В. у щорічній відпустці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2018 р. (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Янюк О.С.) було постановлено задовольнити клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 12089/18-41 від 21.06.2018 р. та погоджено проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 911/3014/16 у строк понад три місяці. Водночас, у вказаній ухвалі судом було звернуто увагу Бучанської міської ради на необхідність виконання обов`язку щодо оплати вартості експертних досліджень, покладеного на відповідача 1 ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017 р.

10.12.2018 р. до господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулись матеріали справи з листом експерта № 12089/18-41 від 06.12.2018 р. (вх. № 95/18 від 10.12.2018 р.) про залишення без виконання ухвали суду від 29.08.2017 р. про призначення експертизи у даній справі. При цьому, експерт зазначав, що у разі здійснення оплати вартості експертизи можливо було б провести експертне дослідження та надати суду висновок на поставлене питання. Проте, станом на 06.12.2018 р. вартість експертизи не оплачена, у зв`язку з чим, відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2017 р. № 1420/5), ухвалу господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. про призначення судової земельно-технічної експертизи у господарській справі № 911/3014/16 залишено інститутом без виконання.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 911/3014/16 до господарського суду Київської області із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2018 р. (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В. та Щоткін О.В.) провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 18.01.2019 р.

18.01.2019 р. у судовому засіданні представником Бучанської міської ради було подано клопотання № 0409/68 від 19.01.2019 р. (вх. № 1087/19 від 18.01.2019 р.) про зупинення розгляду справи у зв`язку з призначенням земельно-технічної експертизи, відповідно до якого відповідач 1 просить суд зобов`язати Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України провести судову земельно-технічну експертизу у справі № 911/3014/16 та надіслати матеріали справи експерту для дослідження, а також зупинити провадження у справі № 911/3014/16 до закінчення експертного дослідження та отримання висновку експерта. На переконання відповідача 1, експертною установою було безпідставно залишено без виконання ухвалу господарського суду Київської області від 29.08.2017 р., якою призначено земельно-технічну експертизу у справі № 911/3014/16, оскільки не враховано специфіку казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Натомість, відповідач 1 наголошує, що Бучанська міська рада не ухиляється від сплати і готова в повному обсязі виконати свій обов`язок щодо сплати вартості експертизи після уточнення з боку КНДІСЕ вартості експертизи, у зв`язку з чим відповідачем 1 підготовлено гарантійний лист № 04-09/67 від 18.01.2019 р., відповідно до якого після проведення експертного дослідження міською радою на підставі договору та акту приймання-передачі наданих послуг буде в повному обсязі сплачено вартість експертних досліджень у строк 5 банківських днів після їх отримання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2019 р. у даній справі було зупинено провадження, матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. судової земельно-технічної експертизи, а також зобов`язано відповідача 1 - Бучанську міську раду забезпечити оплату вартості експертних досліджень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2019 р. суд постановив погодити строк проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. у справі № 911/3014/16, понад 60 календарних днів, а також звернути увагу відповідача 1 - Бучанської міської ради на необхідність виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 18.01.2019 р. щодо забезпечення оплати вартості експертних досліджень.

22.05.2019 р. до господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 11/01-13/6543-19 від 17.05.2019 р. (вх. № 10179/19 від 22.05.2019 р.) щодо проведення експертизи у справі № 911/3014/16, адресований Бучанській міській раді та господарському суду Київської області, за змістом якого Київський науково-дослідний інститут судових експертиз зазначав, що до КНДІСЕ надійшов лист Бучанської міської ради від 11.05.2019 р. № 04-09/471, за результатами розгляду якого КНДІСЕ взяті до уваги вимоги чинного законодавства щодо неможливості здійснення бюджетними установами попередньої оплати послуг за проведення судової експертизи. З урахуванням таких вимог, у договорі № 69/03-19 від 12.03.2019 р. КНДІСЕ зазначив, що розрахунки за даним договором виконуються шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця коштів протягом 45 днів з дня одержання рахунку та актів виконаних робіт. Отже, за договором Бучанська міська рада має сплатити кошти за проведення судової експертизи після отримання, зокрема, актів виконаних робіт. Тобто, підписанням вказаного договору КНДІСЕ і Бучанська міська рада підтвердили згоду на те, що попередня оплата в даному випадку не буде застосовуватися, а сплата коштів відбудеться лише після надання послуг. Разом з тим, при підготовці експертом КНДІСЕ листа від 13.03.2019 р. № 4969/19-41, направленого як до Бучанської міської ради, так і до суду, з технічних причин було помилково зазначено про початок відліку 45-денного строку для оплати експертизи з дня отримання такого листа, а не з дня отримання актів виконаних робіт. Після складання висновку експерта до Бучанської міської ради будуть направлені акти виконаних робіт для забезпечення оплати за виконання експертизи.

27.01.2020 р. до господарського суду Київської області за супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4969/19-41 від 20.01.2020 р. (вх. № 23/19 від 27.01.2020 р.) повернулися матеріали справи № 911/3014/16.

За змістом вказаного листа Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив суд про те, що судова земельно-технічна експертиза, призначена ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017 р. у справі № 911/3014/16, виконана, у зв`язку з чим матеріали справи повертаються до суду. Водночас, висновок експерта, складений за результатами проведений досліджень, буде наданий суду після оплати вартості експертизи на підставі рахунку № 1146 від 12.03.2019 р., який був направлений на адресу Бучанської міської ради (в копії - до суду) листом КНДІСЕ від 13.03.2019 р. № 4969/19-41.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2020 р. у справі № 911/3014/16 було зобов`язано відповідача 1 - Бучанську міську раду надати суду докази здійснення оплати вартості судової земельно-технічної експертизи, призначеної у даній справі.

03.03.2020 р. до господарського суду Київської області від Бучанської міської ради надійшла заява № 04-08/2/490 від 28.02.2020 р. (вх. № 4944/20 від 03.03.2020 р.) на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2020 р., за змістом якої остання повідомила суд про здійснення оплати вартості судової земельно-технічної експертизи, призначеної у даній справі, та на підтвердження вказаної обставини надала платіжне доручення № 127 від 24.02.2020 р. на суму 6280,00 грн.

05.03.2020 р. до господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта № 4969/19-41 від 20.01.2020 р., у зв`язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2020 р. було поновлено провадження у справі № 911/3014/16, підготовче засідання призначено на 07.04.2020 р. та зобов`язано учасників процесу надати суду письмові пояснення щодо висновку експерта № 4969/19-41 від 20.01.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2020 р., з огляду на введення в Україні карантинних обмежень, було повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 911/3014/16, призначене на 07.04.2020 р., не відбудеться.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2020 р. учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання у справі № 911/3014/16 відбудеться 08.09.2020 р.

08.09.2020 р. до господарського суду Київської області від прокуратури, на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2020 р., було подано пояснення б/н, б/д (вх. № 18977/20 від 08.09.2020 р.), відповідно до яких прокурор зазначив, що прокуратурою Київської області, за дорученням Офісу Генерального прокурора, здійснено ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42015110000000391 та отримано висновки експертів за результатами проведення судових земельно-технічних експертиз від 21.07.2017 р. та від 24.07.2017 р. Співставленням дослідницьких частин експертиз, проведених одним і тим же судовим експертом у справі № 911/3014/16 та в межах кримінального провадження № 42015110000000391, встановлено, що під час проведення експертизи від 24.07.2017 р. на вирішення експерта ставилось питання: «Чи мала земельна ділянка площею 890 га, яку обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа статус земель лісового фонду та чи перебувала вона в межах селища Буча станом на 01.01.2002 року?» . Експертом зазначено, що для встановлення вказаного факту шляхом співставлення необхідні координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки Бучанської лісогосподарської установи та координати поворотних точок (кутів) меж селища Буча, які були дійсні станом на 01.01.2002 р. Водночас, такі координати на дослідження не надавались, а тому експертиза проводилась за наявними матеріалами шляхом аналізу нормативно-правових і нормативно-технічних актів у галузі землеустрою і геодезії, а також аналізу інших наданих на дослідження матеріалів. Аналогічні висновки зазначено у висновку експерта від 20.01.2020 р. № 4969/19-41. Натомість, у висновку експерта від 24.07.2017 р. № 3520/17-41 зазначено, що в підрозділі 5 «Зелені насадження» розділу VI «Архітектурно-планувальна організація території» Генерального плану смт. Бучі і Гостомеля Київської області, розробленого Українським державним інститутом проектування міст «Діпромісто» в 1966-1967 роках за завданням Держбуду УPCP, з перспективою на 25 років, зазначено: «В силу того, що смт. Буча майже повністю розташоване на території Бучанської лісової дачі Бучанського лісгоспу Київського облкомунгоспу, насадження загального користування в ньому практично відсутні. Загальна площа Бучанської лісової дачі становить 890 га, в т.ч. лісова площа займає 558 га і нелісова - 332 га, тобто близько 40%. Покрита лісом площа (555 га) в значній частині також зайнята будівлями - в основному піонерськими таборами та частково індивідуальною житловою забудовою. Однак, площа насаджень на цих територіях перевищує 0,3, у зв`язку з чим лісовпорядкуванням, проведеним в 1966-1967 рр., вони віднесені до лісових площ» .

У висновку експерта № 3520/17-41 від 24.07.2017 р. також зазначено, що в листі Бучанського лісгоспу Київського обласного управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації № 5/76 від жовтня 2001 року зазначено, що до складу лісгоспу входить Бучанська лісова дача площею 890 га. Крім того, під час проведення судової експертизи від 21.07.2017 р. № 1650/16-41/13133ч13568/17-41/13569ч13718/17-42/13719ч13868/17-43 при вирішенні питань щодо накладання на землі Бучанської лісогосподарської установи Київського обласного управління житлово-комунального господарства земельних ділянок, відведених на території Бучанської міської ради, експертами, за відсутності координат поворотних точок (кутів) меж Бучанської лісогосподарської установи, в повному об`ємі із семизначних цифр до коми, використовувались план лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу 1988 р., карта-схема лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу 1988 р., план рекреаційного облаштування території Бучанського комунального лісгоспу 1998 р., проект організації та розвитку лісового господарства Бучанського комунального лісгоспу з геодезичним журналом лісовпорядкування 1987-1988 р.р. з планшетами лісовпорядкування Бучанської лісової дачі №№ 1, 2, 3, 4. Також експертами досліджувались координати поворотних точок (кутів) меж міста Буча (Державної геодезичної мережі 1963 року (SC63) в повному об`ємі із семизначних цифр до коми), основне креслення Генерального плану міста Буча в масштабі 1:5000, журнал геодезичної зйомки зовнішньої межі планшетних рамок 1987 р. Бучанського комунального лісгоспу з координатами поворотних точок (кутів) вказаних меж, які складаються із шестизначних цифр (до коми), планшети лісовпорядкування Бучанської лісової дачі №№ 1, 2, 3, 4 в масштабі 1:5000, які складені на основі геоданих землевпорядкування 1949/1967 р.р. та лісовпорядкування 1999 р., і на яких частково відображена вулично-дорожня мережа м. Буча. Саме дослідження проводилось шляхом камеральної обробки координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, зазначених у вищенаведених документах. Таким чином, зазначені вище висновки судових експертів від 21.04.2017 р. та від 24.04.2017 р. і досліджені у них матеріали додатково, в сукупності із наявними у справі № 911/3014/16 доказами, а також згідно даних Публічної кадастрової карти України, підтверджують надання спірної земельної ділянки в користування юридичної особи за рахунок земель лісогосподарського призначення державної форми власності, а тому зазначені вище документи, на переконання прокурора, на підставі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України необхідно долучити до матеріалів справи з метою повного і неупередженого дослідження усіх її обставин.

08.09.2020 р. до господарського суду Київської області відповідачем 1 було подано письмові пояснення б/н від 07.09.2020 р., відповідно до яких Бучанська міська рада зазначала, що прокурором не надано жодного достовірного та належного доказу невідповідності проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки вимогам земельного законодавства, а також доказів того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Так, у висновку експертизи зазначено, що станом на 26.04.2007 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:00:091:0030 площею 0,6 га у складі земель лісогосподарського призначення не перебувала. В свою чергу, визначити, чи перебувала вона в межах земель лісогосподарського призначення станом на 1987-88 роки (тобто на момент проведення останнього лісовпорядкування) неможливо, оскільки координати кутів окружних меж планшетів лісовпорядкування №№ 4-18 в геодезичному журналі, що є складовою проекту організації та розвитку господарства Бучанського комунального лісгоспу, є координатами умовної системи координат, що не має прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі координат або геодезичних мереж згущення. По суті, експертом було констатовано, що за координатами умовної системи координат можливо визначити виключно конфігурацію та площу земельної ділянки (ділянок) Бучанської лісової дачі, однак неможливо встановити реальне розташування такої ділянки в просторі та на місцевості. З урахуванням зазначеного, на переконання міської ради, немає жодного доказу того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030 площею 0,6 га за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 2-д, знаходиться в складі колишньої Бучанської лісової дачі площею 890 га. При цьому, загальна площа міста Буча, починаючи з 2004 року, складає 2658,13 га (що підтверджується проектом землеустрою щодо встановлення меж смт. Буча, затвердженим рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004 р. № 219-17-V), а відповідно, територія колишньої Бучанської лісової дачі охоплює лише третину населеного пункту. Таким чином, на переконання відповідача 1, прокурор зобов`язаний надати чіткі докази того, що спірна земельна ділянка входить саме до складу Бучанської лісової дачі, а не до інших частин міста. Водночас, відсутність чітких координат цієї дачі унеможливлює співвіднесення її зі спірною земельною ділянкою.

При цьому, відповідач 1 зазначав, що дана позиція підтверджується рішенням Ірпінського міського суду від 05.07.2016 р. у справі № 367/2577/16-ц, залишеним у силі рішеннями вищестоящих інстанцій, у т.ч. - ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 р. Натомість, прокурором не долучено ні до матеріалів позову, ні в розпорядження експертної установи жодних документів, які би дали можливість встановити реальні межі як Бучанської лісової дачі в цілому (якщо вона існує), так і окремих її частин - кварталів та виділів. Водночас, рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. (яке було визнано недійсним рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 р.) стосувалося не Бучанської лісової дачі площею 890 га, а земель, що обслуговувалися Бучанською лісогосподарською установою. У свою чергу, ця територія охоплювала не 890 га, а 252,9 га. При цьому, згідно експертного земельно-технічного дослідження № 2-17 від 21.10.2017 р. окремої земельної ділянки площею 252,9 га в місті Буча станом на 2002 рік і в подальшому взагалі не існувало. Тобто, на думку відповідача 1, прокуратурою протиправно поширено преюдиційну силу рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц на спірну земельну ділянку у справі № 911/3014/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2020 р., на підставі приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням від 23.04.2020 р. (прийнятим за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами) у справі Ірпінського міського суду Київської області № 367/4187/14-ц.

До господарського суду Київської області від Бучанської міської ради надійшло клопотання б/н від 03.09.2021 р. (вх. № 21113/21 від 09.09.2021 р.) про поновлення провадження у даній справі, за змістом якого відповідач 1 зазначає, що Верховним Судом 26.05.2021 р. було прийнято постанову у справі № 367/4187/14-ц, у зв`язку з чим є наявними підстави для поновлення провадження у справі № 911/3014/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2021 р. було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.10.2021 р.

21.10.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява б/н від 21.10.2021 р. ( вх. № 24410/21 від 21.10.2021 р.) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме - постанови Верховного Суду від 26.05.2021 р. у справі № 367/4187/14-ц.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2021 р. було відкладено підготовче засідання у даній справі на 04.11.2021 р.

04.11.2021 р. до господарського суду Київської області електронною поштою від представника відповідача 2 надійшла заява б/н від 04.11.2021 р. (вх. № 25552/21 від 04.11.2021 р.) про проведення судового засідання, призначеного на 04.11.2021 р., без участі представника ТОВ «Споруда» .

04.11.2021 р. до господарського суду Київської області електронною поштою від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 25560/21 від 04.11.2021 р.) про відкладення розгляду справи, мотивоване встановленням у м. Києві з 01.11.2021 р. «червоного» рівня епідеміологічної небезпеки, а також посиланням на тимчасову втрату працездатності більшою частиною прокурорів Київської обласної прокуратури, які забезпечують участь у розгляді справ судами. Відтак, посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 29.06.2021 р. № 677 «Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , прокуратура просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2021 р.

11.11.2021 р. до господарського суду Київської області від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 26124/21 від 11.11.2021 р.), відповідно до якого прокурор просить суд замінити у справі № 911/3014/16 Кабінет Міністрів України на його процесуального правонаступника - Київську обласну державну адміністрацію (01196, м. Київ-196, пл. Лесі Українки, 1, код 00022533), посилаючись на те, що оспорюване рішення було прийнято Бучанською міською радою в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 3, 13, 38, 57, 84, 116, 123, 124, 149, 150 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 17, 31, 42 Лісового кодексу України, оскільки нею було вилучено і передано в оренду товариству земельну ділянку лісового фонду за відсутності відповідних повноважень. При цьому, відповідно до редакції ч. 8 ст. 122 та ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, повноваження щодо вилучення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб належали до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 р., який набрав чинності 27.05.2021 р., було змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Зокрема, відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в новій редакції Закону України № 1423-ІХ від 28.04.2021 р.) Кабінет Міністрів України передає лише земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративного-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, за діючою на даний час редакцією Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України не може здійснювати вилучення земельних ділянок державної власності, у тому числі - земель лісового фонду. За новою редакцією статті 149 Земельного кодексу України такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження землями відповідно до ст. 122 цього Кодексу, та лише виключно для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. З огляду на викладене, на даний час Київська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі - і в частині вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2021 р. клопотання Заступника керівника Київської обласної прокуратури б/н, б/д (вх. № 26124/21 від 11.11.2021 р.) про заміну Кабінету Міністрів України процесуальним правонаступником у справі № 911/3014/16 задоволено, замінено позивача - Кабінет Міністрів України на його правонаступника - Київську обласну державну адміністрацію; відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.01.2022 р., зобов`язано Київську обласну прокуратуру надати суду докази надіслання копії позовної заяви Київській обласній державній адміністрації та запропоновано останній надати письмові пояснення по суті спору.

11.12.2021 р. до господарського суду Київської області від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання б/н від 09.12.2021 р. (вх. № 28684/21 від 11.12.2021 р.) про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі № 911/3014/16.

При цьому, Кабінет Міністрів України посилався на те, що повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 Лісовий Кодекс України, до яких, зокрема, належить передача у власність, у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності. Згідно з ч. 3 ст. 57 ЛК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політку у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Отже, вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення за чинними приписами лісового законодавства відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України.

19.01.2022 р. до господарського суду Київської області прокурором було подано лист б/н, б/д (вх. № 1237/21 від 19.01.2021 р.) з доказами направлення копії позовної заяви на адресу позивача - Київської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні 20.01.2022 р., до початку розгляду справи по суті, суд постановив ухвалу про повернення клопотання Кабінету Міністрів України б/н від 09.12.2021 р. (вх. № 28684/21 від 11.12.2021 р.) про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі № 911/3014/16, заявнику без розгляду.

Водночас, до початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 20.01.2022 р. прокурор зазначав про доцільність залучення до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Кабінету Міністрів України; представник відповідача 1 щодо залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи не заперечувала.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

Суд, виходячи з матеріалів та обставин даної справи, заслухавши позиції присутніх представників учасників процесу, враховуючи, що станом на час вирішення даного питання судове засідання з розгляду справи по суті відкритим не оголошувалося, дійшов висновку щодо залучення Кабінету Міністрів України до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні 20.01.2022 р. прокурор позовні вимоги підтримував та зазначав, що Бучанська міська рада своїм рішенням змінила цільове призначення спірної земельної ділянки лісового фонду перед тим, як передати її ТОВ Споруда , крім того, прокурор відзначав, що земельна ділянка, яка є предметом даного спору, повинна була передаватися відповідачу 2 за наслідками проведення аукціону. Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечувала та зазначала, серед іншого, що згідно з постановою Верховного Суду від 26.05.2021 р. у справі № 367/4187/14-ц в межах Бучанської селищної ради були відсутні земельні ділянки лісового фонду, з огляду на що вимоги прокурора є безпідставними.

Представники позивача, відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 20.01.2022 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 26.04.2007 р. № 192-8-У Приватному підприємству інженерно-будівельний центр Споруда було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, площею 0,6 га в оренду для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д.

26.04.2007 р., на підставі вказаного рішення, між Бучанською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством інженерно-будівельний центр Споруда (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030 по вул. Шевченка, 2-д у м. Буча строком на 10 років, який 22.05.2007 р. був зареєстрований в Ірпінському міському відділі Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 040734000009.

У подальшому, рішенням Бучанської міської ради № 1241-48-У від 26.02.2009 р. (яке у даній справі не оскаржується) було внесено зміни до вищевказаного договору оренди земельної ділянки у вигляді заміни орендаря - Приватного підприємства інженерно-будівельного центру Споруда на Товариство з обмеженою відповідальністю Споруда , у зв`язку з реорганізацією підприємства. Також вказаним рішенням було надано ТОВ Споруда дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, площею 0,6 га, терміном на 8 років для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча.

30.04.2009 р. рішенням Бучанської міської ради № 1336-51-У було: 1) розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 0,6000 га, для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д, зареєстрований в Ірпінському міському відділі Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі вчинено запис від 22.05.2007 р. за № 040734000009, укладеного між Приватним підприємством інженерно-будівельний центр Споруда та Бучанською міською радою; 2) затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Споруда технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 0,6000 га терміном на 8 років, для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча.

15.05.2009 р. між Бучанською міською радою та ТОВ Споруда було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030 по вул. Шевченка, 2-д у м. Буча строком на 8 років, зареєстрований в Ірпінському міському відділі Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 15.05.2009 р., про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 040992600030.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Буча для господарського використання.

Згідно з п. 1.3 договору земельна ділянка передається відповідно до рішення 51 сесії Бучанської міської ради V скликання Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ Споруда для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча № 1336-51-У від 30.04.2009 р.

Даний договір укладається на 8 років і діє до 15 травня 2017 року та набирає чинності з дати його державної реєстрації (п. 3.1 договору).

12.05.2017 р. між Бучанською міською радою та ТОВ Споруда було укладено угоду про внесення змін до договору оренди від 15.05.2009 р. в частині строку дії договору, а саме - строк дії договору встановлено до 15.05.2022 р., яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.08.2017 р., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36709313.

Як слідує з позову, прокурор зазначає, що при прийнятті оспорюваних ним рішень № 192-8-У від 26.04.2007 р. та № 1336-51-У від 30.04.2009 р. Бучанською міською радою було перевищено надані законодавством повноваження, внаслідок чого передача земельної ділянки в оренду здійснювалась з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Так, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 02.06.2015 р. та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 р., було задоволено позов заступника прокурора Київської області та визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови .

Судами у вищевказаній справі встановлено, що Бучанською селищною радою 25.02.2002 р. було прийнято рішення № 71/1-4-XXIV Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови . На час прийняття такого рішення землі, віднесені до земель житлової та громадської забудови, мали лісогосподарське призначення, тому Бучанська селищна рада перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою прийняла рішення про віднесення земель лісового фонду до земель житлової та громадської забудови.

За твердженням прокурора, судами було встановлено, що належність спірних земель до лісового фонду, віднесених до категорії лісів першої групи, підтверджується їх розташуванням у відповідному кварталі Бучанської лісової дачі, згідно довідки ВО Укрдержліспроект від 14.07.2014 р., а також, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: планшетом-картою-схемою лісонасаджень (розташування урочищ) у Плані лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу Київського обласного виробничого тресту зеленого господарства (лісовпорядкування 1988 року),. Площа земельної ділянки Бучанської лісогосподарської установи, яку рішенням Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. віднесено до земель житлової та громадської забудови в межах Бучанської селищної ради, становила 890 га згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Враховуючи викладене, прокурор наголошував, що судами було визнано недійсним вказане рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV, прийняте з перевищенням повноважень, всупереч вимогам ст. 20, ч. 4 ст. 83, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст.ст. 27, 31, 57 Лісового кодексу України (в редакції від 20.12.2001 р.), так як жодних рішень органів державної влади про передачу земель лісового фонду державної власності до комунальної власності не приймалось.

Водночас, на підставі рішення Бучанської міської ради № 1336-51-У від 30.04.2009 р. земельну ділянку площею 0,6 га, з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030 по вул. Шевченка, 2-д у місті Буча було передано в оренду строком на 8 років ТОВ Споруда для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку, за рахунок земель лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі Бучанського лісгоспу Київського обласного управління комунального господарства, що, за твердженням прокурора, підтверджується інформацією ВО Укрдержліспроект від 28.07.2016 р. № 488 та картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до яких вказана земельна ділянка розташована у кварталі № 24 Бучанської лісової дачі.

При цьому, як вбачається із витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Споруда , якому надано в оренду спірну лісову ділянку, не є спеціалізованим лісогосподарським підприємством та не має в своїй структурі спеціалізованого лісогосподарського підрозділу. Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у користування юридичним особам, законодавство не містить.

Отже, за твердженнями прокурора, згідно даних лісовпорядкування 1988 року спірна земельна ділянка площею 0,6 га відноситься до земель лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі та розташована у кварталі № 24, що підтверджується фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами, зокрема, спірної земельної ділянки та 24 кварталу Бучанської лісової дачі, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (ВО «Укрдержліспроект» ) до листа № 488 від 28.07.2016 р.

Окрім того, належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується висновками судів у справі № 367/4187/14-ц.

Таким чином, прокурор вважає, що Бучанська міська рада при прийнятті рішення щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання вилучення земель лісового фонду державної власності та зміна їх цільового призначення не належало до компетенції Бучанської міської ради.

Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду, як зазначено в позові, порушено право власності держави на землі лісового фонду, у зв`язку з чим прокурор і звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до повноважень якого на час звернення з позовом належало розпорядження землями державної власності (на даний час - Київської обласної державної адміністрації). Водночас, оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки орендарем набуто право користування земельною ділянкою, яка незаконно вибула із власності держави.

З урахуванням викладеного, прокурор просить визнати недійсними рішення Бучанської міської ради від 26.04.2007 р. № 192-8-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д , від 30.04.2009 р. № 1336-51-У Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ Споруда для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча , визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, укладений 15.05.2009 р. між Бучанською міською радою та ТОВ Споруда , з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12.05.2017 р. б/н, та витребувати з незаконного володіння ТОВ Споруда на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, вартістю 2070900 грн., що розташована за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 2-д.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Також слід відзначити, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У даному випадку підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України (на момент звернення прокурора до суду) шляхом подання позову є неправомірне, на переконання заявника, вибуття спірної земельної ділянки із державної власності, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Кабінетом Міністрів України як уповноваженим на той час суб`єктом не було вжито заходів, у тому числі - позовного характеру, щодо повернення її у державну власність та в користування постійного лісокористувача. Тобто, в даній справі мало місце нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим на це органом - Кабінетом Міністрів України.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у даній справі навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив належного на той час позивача в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Згідно приписів ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується (ст. 1 Земельного кодексу України).

За приписами статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 ЗК України, тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень Бучанської міської ради).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України було передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) було визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 вказаного Закону встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26).

За приписами пунктів «а» та «в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

За приписами ч. 1 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частиною 1 ст. 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

За приписами ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 6 ЛК України визначено, що усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно приписів статті 9 ЛК України користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт. Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором.

Відповідно до ст. 16 ЛК України до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема: надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками.

Згідно статті 42 Лісового кодексу переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Згідно зі статтею 94 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства. Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Ч. 1 статті 96 ЛК України встановлено, що державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Вказаною Інструкцією 1986 року визначено, що за результатами лісовпорядних робіт мають складатися відповідні лісові карти, у тому числі - складальні та видавничі оригінали планшетів лісовпорядкування, і на складальних оригіналах планшетів має бути зазначена відповідна геодезична інформація, отримана за результатами проведених польових робіт, зокрема, картографічна основа, координатна сітка, номери точок кутів повороту інструментально знятих кордонів, румби і довжини ліній.

З приводу посилань у позовній заяві прокурора на ту обставину, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.10.2014 р. у справі № 367/4187/14-ц було визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови" і, відповідно, Бучанська міська рада у 2007 та 2009 роках протиправно розпорядилася спірною земельною ділянкою лісового фонду, суд вважає за необхідне відзначити таке.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26.05.2021 р. було залишено прийняті за наслідками перегляду судового рішення у справі № 367/4187/14-ц за нововиявленими обставинами рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.04.2020 р. та постанову Київського апеляційного суду від 06.10.2020 р., якими було скасовано рішення суду від 27.10.2014 р. та відмовлено у задоволенні позову прокуратури, зокрема, про визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV.

Таким чином, на час вирішення спору у даній справі № 911/3014/16 вказане рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-XXIV "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови" є дійсним.

Як зазначено у вказаній постанові Верховного Суду від 26.05.2021 р. у справі № 367/4187/14-ц, згідно з документацією Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области , яка затверджена рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих № 527 від 10 листопада 1962 року Про наслідки обліку земель Києво-Святошинського району проведеного графічним способом , за результатами обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області, а саме, при звірянні розмірів землекористувань за земельним обліком на 01 листопада 1961 року з розмірами землекористувань за експлікаціями та планами, з урахуванням вікон між межами та перекриттів у площах, були прийняті змінені площі щодо такого землекористування, зокрема: смт. Буча за обліком - 1509,0 га, прийнято 894,0 га, на підставі площі плану, складеного графічно за викопіюванням із планів суміжних землекористувань (абз. 8, 9 пояснювальної записки Укрземпроект Каховської землевпорядної експедиції до обліку земель графічним способом у Києво-Святошинському районі Київської області, 1962 рік).

Згідно з Контрольною відомістю обліку землекористувачів і площі їх землекористування у Києво-Святошинському районі Київської області станом на 01 листопада 1961 року, що є складовою документа Дело по учету земель графическим способом Києво-Святошинского района Киевской области , у межах території смт. Буча значиться два землекористувача: смт. Буча та Південно-Західна залізниця, площа землекористування яких станом на 01 листопада 1961 року становить: смт. Буча - 894 га, з яких - Південно-Західна залізниця - 26 га.

Згідно з додатком 1 до рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 10 листопада 1962 року № 527 Про наслідки обліку земель Києво-Святошинського району, проведеного графічним способом , загальна площа смт. Буча, прийнята після уточнення земель графічним способом, становить 894 га.

Із Схематичної карти меж землекористувань Києво-Святошинського району Київської області, складеної за результатами проведеного у 1962 році обліку земель графічним способом, яка є додатком документації Дело по учету земель графическим способом Києво-Святошинского района Киевской области , відомо, що територія смт. Буча розділена на дві частини і позначена нумерацією 9 площею 814 га, а також 9-2 площею 80 га, разом - 894 га.

На підставі зіставлення вказаного картографічного матеріалу та планшетів лісовпорядкування 1987-1988 років Бучанської лісової дачі можна зробити висновок, що територія селища Буча за абрисами і конфігурацією є подібною до території Бучанської лісової дачі Бучанського комунального лісгоспу, площа якої становить 890 га.

При цьому зазначений картографічний матеріал як у межах смт Буча, так і навколо неї не відображає ні території Бучанської лісової дачі, ні будь-якого іншого лісництва.

Вказані обставини узгоджуються з підрозділом 5 Зелені насадження розділу VI Архітектурно-планувальна організація території до Генерального плану смт Буча і Гостомель, розробленого Українським державним інститутом проєктування міст Діпромісто у 1966-1967 роках за завданням Держбуду УРСР, затвердженого рішенням виконкому Ірпінської міської ради від 30 серпня 1968 року № 510, в якому зазначено: В силу того, що смт. Буча майже повністю розташоване на території Бучанської лісової дачі Бучанського лісгоспу Київського облкомунгоспу, насадження загального користування в ньому практично відсутні….. . Це підтверджує накладання території Бучанської лісової дачі на територію селища Буча і доводить, що зазначено про одну й ту саму територію (абз. 64 Пояснювальної записки до Генерального плану смт Буча та Гостомель, Київської області, 1967 рік).

Викладене повністю узгоджується з документацією Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области 1975 року, згідно з якою площа смт Буча станом на 1975 рік за обліком на 01 листопада 1973 року становить 970 га, з яких 76 га - землі радгоспу Рубежівський (абз. 3 Пояснювальної записки до Справи з обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом 1975 року; абз. 3 Довідки про землекористування землекористувачів Києво-Святошинського району та сторонніх землекористувачів, розташованих у межах плану, яка додана до матеріалів обліку земель графічним способом).

Вказана документація також не містить відомостей про землекористування Бучанською лісовою дачею як територією, а також даних про землекористувачів вказаної території.

Таким чином, землевпорядна та містобудівна документація 1961 та 1975 років не містить відомостей про землекористування територією умовною площею 890 га (Бучанська лісова дача) спеціалізованими державними підприємствами лісового господарства, зокрема, Бучанським лісгоспом.

Отже, Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га, у тому числі і 252,9 га, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році, та передавати земельні ділянки під забудову протягом 2006-2012 років.

Згідно з проведеними вимірами та доданим картографічним матеріалом територія колишньої Бучанської лісової дачі площею 890 га знаходилась у межах селища Буча задовго до прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІV Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови .

Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів від 30.01.2017 р. № 02-19/460-17 Держлісагентство матеріали щодо лісовпорядкування Бучанської лісової дачі 1988 року не затверджувало. У Держлісагентстві немає інформації про затвердження цих матеріалів державними органами лісового господарства або іншими державними органами, які існували у період їх виготовлення.

Отже, рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІV відповідає нормам пункту 1 статті 20 Встановлення та зміна цільового призначення земель ЗК України та прийняте відповідно до пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Наведені вище обставини та висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.05.2021 р. у справі № 367/4187/14-ц, за наслідком прийняття якої було підтверджено наявність у Бучанської міської ради повноважень на розпорядження масивом земель, до складу яких, за твердженням прокурора, належить спірна у даній справі № 911/3014/16 земельна ділянка, позаяк рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІV "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови" визнане таким, що відповідає вимогам законодавства.

Поряд з цим, як слідує з матеріалів даної справи № 911/3014/16 та, зокрема, з висновку проведеної в ній судової експертизи № 4969/19-41 від 20.01.2020 р., після прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІV "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови", до державної статистичної звітності за формою № 6-зем були внесені зміни в частині виключення з обліку земель лісогосподарського призначення та переведення їх до земель, не наданих у власність та постійне користування. Рішенням Бучанської міської ради від 26.04.2007 р. № 192-8-У було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству інженерно-будівельному центру "Споруда" смт. Буча, вул. Шевченка, 2-д, для будівництва готельного комплексу та організації відпочинку. У довідці про правовий статус земельної ділянки № 7865, наданої Ірпінським міським відділом земельних ресурсів Київської області в грудні 2006 року, зазначено, що земельна ділянка за проектом відводиться за рахунок земель, не наданих у власність або постійне користування.

За наслідками проведеної КНДІСЕ експертизи, експерт дійшов висновку, що станом на 26.04.2007 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:00:091:0030, площею 0,6 га, що розташована на території міста Буча Київської області, у складі земель лісогосподарського призначення не перебувала. Водночас, за висновком експерта, визначити чи розташована станом на 26.04.2007 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, площею 0,6 га, в межах земель лісогосподарського призначення, які були визначені за результатами лісовпорядкування 1987- 1988 років, не вбачається можливим, оскільки координати поворотних точок (кутів) окружних меж планшетів лісовпорядкування №№ 4-18 в геодезичному журналі, який є складовою проекту організації та розвитку господарства Бучанського комунального лісгоспу, є координатами умовної системи координат, яка не має прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі або геодезичних мереж згущення.

Отже, за висновком експертизи, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:00:091:0030, площею 0,6 га, на час її відведення в оренду не перебувала в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення, а знаходилась в межах земель запасу житлової та громадської забудови Бучанської селищної ради, не наданих у власність або постійне користування.

Слід зазначити, що за змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Суд відзначає, що висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, а вирішення спору у справі здійснюється на підставі всіх наявних у ній доказів.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Судом відхиляються посилання прокурора на ту обставину, що висновки проведеної у даній справі судової експертизи протирічать висновкам судових експертиз, проведених у кримінальному провадженні 42015110000000391, оскільки в останніх йшлося про визначення статусу земельної ділянки площею 890 га, яку обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, а також про накладення на землі Бучанської лісової дачі інших (аніж спірна у даній справі) земельних ділянок.

Таким чином, зважаючи на висновок судової експертизи № 4969/19-41 від 20.01.2020 р., судом критично оцінюється твердження прокурора про те, що оспорювані рішення прийняті відповідачем 1 з перевищенням повноважень та з порушенням земельного і лісового законодавства.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030 площею 0,6 га за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 2-д, знаходиться в складі колишньої так званої Бучанської лісової дачі площею 890 га. Зокрема, фрагмент публічної кадастрової карти України, наданий УДПЛВО ВО Укрдержліспроект , не містить інформації щодо координат поворотних точок меж Бучанської лісової дачі, що унеможливлює встановлення її чітких меж. Більше того, в листі Бучанській міській раді від 28.12.2017 р. № 776 ВО Укрдержліспроект зазначило, що воно не має в своєму розпорядженні координат поворотних точок меж земель Бучанського комунального лісгоспу.

Натомість прокурором не долучено ні до матеріалів позову, ні в розпорядження експертної установи жодних документів, які би дали можливість встановити реальні межі як Бучанської лісової дачі в цілому, так і окремих її частин - кварталів та виділів.

При цьому, загальна площа міста Буча, починаючи з 2004 року, складає 2658,13 га, що підтверджується проектом землеустрою щодо встановлення меж смт. Буча, затвердженим рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004 р. № 219-17-ІV, а, відповідно, територія колишньої Бучанської лісової дачі охоплює лише третину площі населеного пункту. Водночас, відсутність чітких координат цієї дачі унеможливлює співвіднесення її зі спірною у даній справі земельною ділянкою.

Окрім того, лист ВО Укрдержліспроект № 488 від 28.07.2016 р., на який посилається прокурор як на доказ накладення спірної ділянки на землі Бучанської лісової дачі, судом оцінюється критично з огляду на те, що, як зазначалося вище, саме ж Виробниче об`єднання в своєму листі Бучанській міській раді № 776 від 28.12.2017 р. зазначило, що воно не має в своєму розпорядженні координат поворотних точок меж земель Бучанського комунального лісгоспу. З огляду на зазначене, суд констатує, що ВО Укрдержліспроект визначило розташування спірної земельної ділянки саме в межах 24 кварталу Бучанської лісової дачі за відсутності в його розпорядженні навіть умовних поворотних точок окружних меж Бучанської лісової дачі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до матеріалів справи прокурором не надано достатніх, достовірних та належних доказів невідповідності рішень про передачу в оренду та проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в користування вимогам законодавства, а також доказів того, що спірна земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення на час прийняття оскаржуваних рішень та передачі її відповідачем 1 відповідачу 2 в оренду.

Поряд з цим, суд відхиляє посилання прокурора на недотримання відповідачем 1 при прийнятті рішення від 30.04.2009 р. № 1336-51-У приписів земельного законодавства щодо надання земельної ділянки в користування без аукціону, оскільки фактичне відведення спірної земельної ділянки в оренду відбулося шляхом затвердження відповідного проекту землеустрою рішенням Бучанської міської ради від 26.04.2007 р. № 192-8-У, і на той час земельне законодавство передбачало лише продаж земельних ділянок на конкурентних засадах, а не передачу таких ділянок в користування.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Приписи ст. 152 Земельного кодексу України передбачають, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України та беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсними рішень Бучанської міської ради від 26.04.2007 р. № 192-8-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д , від 30.04.2009 р. № 1336-51-У Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ Споруда для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча є недоведеною і необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, укладеного 15.05.2009 р. між Бучанською міською радою та ТОВ Споруда , з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12.05.2017 р. б/н, та витребування з незаконного володіння ТОВ Споруда на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, вартістю 2070900 грн., що розташована за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 2-д, суд відзначає, що останні є похідними від вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено, і, як наслідок, зазначені вимоги також не підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що згідно з приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на момент укладення спірного договору оренди) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження обставин існування самостійних (не похідних) підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору та витребування спірної земельної ділянки у відповідача 2.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації у даній справі є недоведеними, необґрунтованими і такими, що не підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заяв відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд відзначає, що заяви відповідачів про застосування позовної давності не підлягають задоволенню, оскільки за змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки у даній справі суд відмовляє в позові по суті в зв`язку з відсутністю порушеного права або охоронюваного інтересу позивача, то питання спливу строку позовної давності за даних обставин не впливає на суть прийнятого рішення і, в свою чергу, вирішенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) до Бучанської міської ради (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 12) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споруда» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Шевченка, буд. 1), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), про визнання недійсними рішень Бучанської міської ради від 26.04.2007 р. № 192-8-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку в м. Буча по вул. Шевченка, 2-д , від 30.04.2009 р. № 1336-51-У Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ Споруда для будівництва готельного комплексу та організації зони відпочинку по вул. Шевченка, 2-д в м. Буча , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, укладеного 15.05.2009 р. між Бучанською міською радою та ТОВ Споруда , з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12.05.2017 р. б/н, та витребування з незаконного володіння ТОВ Споруда на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3210945300:01:091:0030, вартістю 2070900 грн., що розташована за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 2-д, відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.02.2022 р.

Головуючий суддя В.М. Бабкіна

Суддя О.В. Конюх

Суддя О.В. Щоткін

Дата ухвалення рішення20.01.2022
Оприлюднено07.02.2022
Номер документу102973219
СудочинствоГосподарське
Сутьвизнання недійсними рішень, договору оренди земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння

Судовий реєстр по справі —911/3014/16

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 25.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 16.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 09.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 02.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 22.03.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Постанова від 31.01.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 13.12.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 22.11.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 25.10.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні