Рішення

від 25.01.2022 по справі 922/2817/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/2817/18 (910/1119/16)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер , м. Харків до 3 - ті особи, які не 3 - я особа, яка не 1. Державного підприємства Сетам , м. Київ , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр , м. Київ заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестохіллс Веста ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ-Веста заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні 2-го відповідача - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання торгів недійсними та скасування свідоцтва за участю представників:

Арбітражного керуючого - Гусак Ю.М. (посвідчення № 136 від 04.02.2013 р.);

ДКП "Сетам" - не з`явився;

ТОВ "Веста центр" - Шамраєв М.Є. (посвідчення № 1149 від 27.07.2021 р.);

ТОВ "Інвестохіллс Веста" - не з`явився;

ТОВ "БЦ-Веста" - не з`явився

Представник ВДВС - Богуцька В.В. (посвідчення АБ № 012491 від 18.09.2020 р.)

ВСТАНОВИВ:

26.01.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр та Державного підприємства Сетам про визнання електронних торгів недійсними та визнання свідоцтва недійсним, відповідно до якої позивач просив суд: 1) визнати недійсними електронні торги, що відбулися 13.01.2016 та оформлені протоколом електронних торгів №139702 від 13.01.2016 з продажу лоту №116662, а саме: об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Мега Астер на праві власності; 2) визнати недійсним свідоцтво, видане Немм О.В. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за № 50 від 21.01.2016.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІЙ РУХ СПРАВИ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/1119/16 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 831309380000, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Веста Центр .

Судами було зазначено, що 26.02.2016 позивачем подано заяву про зміну предмета позову (т. 3 а.с. 32-37), відповідно до якої позивач просив суд: 1) визнати електронні торги, що відбулися 13.01.2016 з продажу лоту №116662, а саме: об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Мега Астер на праві власності такими, що проведені з порушенням чинного законодавства; 2) визнати недійсним та скасувати протокол електронних торгів №139702 від 13.01.2016; 3) визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 21.01.2016 №47696259/9; 4) визнати незаконним і скасувати свідоцтво, видане Немм О.В. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за №50 від 21.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк .

03.03.2016 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер про усунення перешкод у користуванні майном, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю Веста Центр у володінні та користуванні майном - об`єктом незавершеного будівництва - адміністративно-виставковим будинком з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі №910/1119/16, відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер ; відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр ; скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі за № 910/1119/16 в частині вирішення первісного позову скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті судові рішення залишено без змін.

10.04.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Веста надійшла заява про заміну у справі № 910/1119/16 третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Веста .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 замінено учасника справи - третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста , також залучено Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ-Веста до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2018 відкрито провадження у справі №922/2817/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер .

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2018 у справі №922/2817/18 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Мега Астер банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2019 у справі №922/2817/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Мега Астер ; провадження у справі №922/2817/18 закрито.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.02.2019 у справі № 922/2817/18 скасовано; справу № 922/2817/18 направлено до Господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури.

Постановою Верховного Суду від 08.08.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 у справі № 922/2817/18 залишено без змін.

Як вбачається з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Мега Астер перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство у справі № 922/2817/18; ліквідатор/голова комісії з припинення - Бондаренко Василь Анатолійович.

З моменту порушення стосовно ТОВ Мега Астер справи про банкрутство вказаний боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, враховуючи предмет та підставу позову у даній справі, а також беручи до уваги, що вирішення спору у даній справі безпосередньо впливає на ліквідаційну масу боржника, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню Господарським судом Харківської області в межах справи № 922/2817/18 про банкрутство ТОВ Мега Астер за правилами виключної підсудності та в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 справу № 910/1119/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер до Державного підприємства «Сетам» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Центр» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» , Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ-Веста ) про визнання торгів недійсними та скасування свідоцтва направити за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах справи № 922/2817/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер .

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.05.2021 задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелт Інвест Сервіс , скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі № 910/1119/16, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелт Інвест Сервіс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2020.

08.10.2021 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ-Веста (далі - ТОВ БЦ-Веста , скаржник) надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 у справі № 910/1119/16 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Полюсбуд .

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду своєю ухвалою від 19.10.2021 відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ-Веста на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 у справі № 910/1119/16, зазначив що з урахуванням зазначеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що подана ТОВ Полюсбуд апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 року у справі № 910/1119/16, яка вже була переглянута в апеляційному порядку фактично, не містить інших доводів, відмінних від доводів скарг ТОВ Веста Центр , ТОВ БЦ-Веста , які вже були розглянуті апеляційним судом під час винесення постанови від 10.12.2020.

01.11.2021 з Господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/1119/16 до Господарського суду Харківської області, де в провадженні перебуває справа № 922/2817/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер , що розглядається суддею Жигалкіним І.П.

З протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2021 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 922/2817/18 (910/1119/16) в межах справи про банкрутство (вхідний номер 4355/21 від 01.11.2021), де визначено підстави передачі п. 7.4. Засад використання Автоматизованої системи документообігу суду та передано на розгляд судді Жигалкіну І.П.

Ухвалою суду від 04.11.2021 р. суд прийняв справу № 910/1119/16 до провадження в межах справи № 922/2817/18 про банкрутство ТОВ Мега Астер та призначення її до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2021 р. о 10:15. Ухвалою суду від 18.11.2021 р. судове засідання відкладено на 16.12.2021 р. о 11:00. Ухвалою суду від 16.12.2021 р. підготовче засідання відкладено на 13.01.2021 р. о 10:15.

За результатами підготовчого засідання суд дійшов до висновку про постановлення ухвали від 13.01.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25 січня 2022 року о 10:45.

ІІ. ПРАВОВИ ПОЗИЦІЇ СТОРІН ТА ІНШІХ УЧАСНІКІВ СПРАВИ.

Арбітражний керуючий Гусак Ю.М. у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, вважає, що вирішення спору по зазначеній справі впливає на формування ліквідаційної маси ТОВ Мега Астер , що належить останньому на праві власності, а отже не визнання недійсними електронних торгів проведених 13.01.2016 та оформлених протоколом електронних торгів № 139702 від 13.01.2016 з продажу лоту №116662: об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68, за ціною нижчою дійсної вартості спірного майна на час проведення торгів, є порушенням правил про порядок реалізації арештованого майна, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги заявлені у позові (т. 1 а.с. 16-22) з урахуванням заяви про зміну предмета позову (т. 3 а.с. 32-37) в повному обсязі.

Представник ТОВ Веста Центр у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає, що є належним набувачем на об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18 відсотків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Проспект Повітрофлотський, буд.68., за результатами електронних торгів та законним переможцем з ціновою пропозицією в розмірі 5.911.162,00 грн.

Представник ВДВС у судовому засіданні та наданих поясненнях проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначив, що вчиненні дії відбулися на виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/6025/15-г від 15.05.2015, щодо стягнення з ТОВ Мега Астер на користь ПАТ Європейський газовий банк 5 919 290 доларів США 66 центів - заборгованості за кредитом, 703 737 доларів США 88 центів - заборгованості за відсотками, де винесено Постанову державного виконавця від 28.05.2015 про відкриття виконавчого провадження та встановлення боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення, яке останнім не виконано.

Так, на виконання судового рішення державним виконавцем підготовлено документи та заявку на реалізацію вказаного арештованого майна, про що повідомлялись учасники виконавчого провадження у відповідності до закону, де було проведено оцінку майна з урахуванням заперечень та складеною рецензією на звіт про оцінку майна.

Представник ТОВ БЦ-Веста , ТОВ Сетам , ТОВ Інвестохіллс Веста у судове засідання не з`явились, ніяких документів не надали. Про день та час засідання були повідомлені належним чином.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТЕЗИ СУДУ.

Згідно ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли всі учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, а кожна сторона судового спору повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому кожна сторона господарського спору несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею передбачених ГПК України процесуальних дій.

Нормами ст. 74 ГПК України передбачено, що на кожну сторону господарської справи покладений обов`язок доказування та подання доказів, а Господарський суд з власної ініціативи не може збирати докази, що стосуються предмета спору, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Тому сторони господарської справи у належній процесуальній формі зобов`язані довести господарському суду Харківської області свою правоту та за допомогою належних і допустимих доказів переконати суд у правильності своєї правової позиції.

На інших учасників господарської справи ст. ст. 41, 50 ГПК України також покладений обов`язок подавати усі наявні у них докази та сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

З метою створення сторонам та третім особам господарської справи належних умов по реалізації їх процесуальних прав та обов`язків, Господарський суд Харківської області надав учасникам справи достатньо часу для подання всіх допустимих доказів та пояснень.

Застосовуючи положення ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд наголошує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з правлюдини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України сторонам господарської справи були створені належні умови для дотримання принципу змагальності, зокрема створено належні умови для надання усіх необхідних доказів та реалізації сторонами прав, що передбачені ГПК України.

Тому враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами та документами.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення право суддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, з урахуванням викладених вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, щодо яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд встановив наступне.

IV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВІНІ СПРАВИ.

Звертаючись до суду з позовом 26.01.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю Мега Астер (позивач) до державного комерційного підприємства СЕТАМ (відповідач-1) і товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (третя особа-1), а також на стороні відповідачів: публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк (третя особа-2), де Вищий господарський суд України зазначив у своїй постанові, що такий позов розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну позовних вимог, про що зазначено в кінцевих процесуальних документах судів всіх інстанцій, просило визнати електронні торги, що відбулися 13.01.2016 року з продажу лота №116662, а саме: об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе загальною площею 2250 м.кв. готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та належить ТОВ Мега Астер на праві власності такими, що проведені з порушеннями чинного законодавства; визнати незаконним та скасувати протокол електронних торгів від 13.01.2016 року №139702; визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 21.01.2016 року № 47696259/9; визнати незаконним та скасувати свідоцтво видане Немм О.В. - приватним нотаріусом Київського нотаріального округу зареєстрованому в реєстрі за № 50 від 21.01.2016 року.

В обґрунтування змінених позовних вимог позивач посилався на те, що торги проведені із порушенням вимог ст. ст. 58, 62 Закону України Про виконавче провадження , п.п. 1 - 3 Тимчасового порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок), оскільки результати проведеної рецензії на звіт про оцінку майна було підписано 30.12.2015 року, а лист про повідомлення результатів рецензії державним виконавцем складено 11.01.2016 року та направлено йому лише 15.01.2016 року, тобто, вже після проведення електронних торгів з продажу майна. Позивач вважає, що проведення торгів з реалізації майна раніше закінчення 10-денного строку на оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту, суперечить цьому Тимчасовому порядку та порушує його права, оскільки спірне майно продано за суттєво заниженою ціною, що призвело до втрати майна позивачем та понесення суттєвих збитків останнім.

Крім того, зазначав, що торги були проведені без жодного повідомлення як самого боржника так й іпотекодавця про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, що позбавило їх права на вчасне реагування щодо порушення та прийняття участі у торгах, а також висловлювання своєї незгоди щодо наданої оцінки та призначеного на розгляді Господарського суду міста Києва справи №910/11896/15 за позовом АТ ЄВРОГАЗБАНК до ТОВ МЕГА АСТЕР про звернення стягнення на предмет іпотеки (об`єкт незавершеного будівництва-адміністративно-виставковий будинок з магазином і кафе, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68) судової експертизи з визначенням дійсної ринкової вартості майна.

Оскільки матеріали справи № 910/1119/16 направлені за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах справи № 922/2817/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер та з урахуванням приписів Постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 якою справу за № 910/1119/16 в частині вирішення первісного позову скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, то Господарський суд Харківської області розглядає заявлені позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Мега Астер .

Так, на думку представника позивача, результат вирішення спору у даній справі безпосередньо впливає на формування ліквідаційної маси ТОВ Мега Астер , оскільки у разі задоволення позову об`єкт незавершеного будівництва-адміністративно-виставковий будинок з магазином і кафе, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68 підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника.

Позивач вказує, що проведення торгів з реалізації майна раніше закінчення 10-денного строку на оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту ЗАТ Консалтингюрсервіс від 21.09.2015, суперечить Тимчасовому порядку та безпосередньо порушує права боржника, у зв`язку з недотримання цього строку, оскільки повідомлення результатів рецензії державним виконавцем складено 11.01.2016 року та направлено божнику 15.01.2016 року, тобто, вже після проведення електронних торгів з продажу майна. Позивач вважає, що це позбавило його права оскаржити у судовому порядку оцінку, визначену за результатами рецензування такого звіту.

Позивач посилається на те, спосіб оскарження рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення та такий спосіб не є ефективним, оскільки боржника було повідомлено про проведення рецензування звіту вже після проведення торгів і реєстрації права власності за переможцем торгів, оскільки визначена експертом початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації майже (5 911 162,00 грн) в 10 разів менше вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки № 1048-2809/1 від 28.09.2012 року (50002650,00 грн), проте боржник (іпотекодавець), який найбільш зацікавлений у продажу майна за найвищу ціну, в цьому випадку був позбавлений можливості оскарження ціни предмета іпотеки, яка за результатами оцінки в рази менше.

Суд звертає увагу також на те, що у Постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 визначено, що для правильного вирішення спору суду з метою з`ясування реальної вартості майна на момент проведення прилюдних торгів про обговорення питання призначення у справі відповідної судової експертизи , оскільки позивач був позбавлений свого права на оскарження оцінки, визначеної за результатами рецензування, а порушення щодо оцінки майна можуть вплинути на результати торгів і права та законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, якщо дійсно буде встановлено, що початкова ціна предмета іпотеки є значно заниженою.

В свою чергу, представником Департаменту державної виконавчої служби надано пояснення та підтверджується наявними в матеріалах справи доказів вбачається, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання наказу № 910/6025/15-г від 15.05.2015, виданого Господарським судом м. Києва, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер на користь Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк 5 919 290 доларів США 66 центів - заборгованості за кредитом, 703 737 доларів США 88 центів - заборгованості за відсотками, виніс постанову від 28.05.2015 про відкриття виконавче провадження та встановив боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення.

Як зазначено державним виконавцем та не оспорюється ТОВ Мега Астер (боржником) рішення в самостійному порядку не виконано.

З метою визначення вартості вказаного нерухомого майна державним виконавцем 09.09.2015 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. З постановою суб`єкта оціночної діяльності ознайомлено під підпис 23.09.2015 та попереджено про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Копію зазначеної постанови 09.09.2015 надіслано до відома сторонам виконавчого провадження.

17.11.2015 до Міністерства юстиції України надійшов звіт, виконаний 21.09.2015 суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ЗАТ Консалтингюрсервіс (код ЄДРПОУ 23718881) в особі Грицаєнко М.Ю. про вартість належного боржникові нерухомого майна - об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 68. Згідно звіту ринкова вартість майна станом на 17.09.2015 склала 5 911 162 грн. (без урахування ПДВ).

Державним виконавцем 20.11.2015 на адреси сторін виконавчого провадження надіслано повідомлення про оцінку майна, в тому числі на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Астер (вул. Дмитрівська, буд. 13-А, м. Київ, 01054) рекомендованим листом (штрихкодовий ідентифікатор 0405329303730), що отримано останнім 24.11.2015 (згідно інформації, одержаної з сайту Укрпошта (відстеження пересилки поштових відправлень).

Також у зазначеному листі сторонам було роз`яснено, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня находження повідомлення.

Як вбачається з матеріалів наданої виконавчої справи, станом на 10.12.2015 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надійшло від сторін виконавчого провадження заперечення на оцінку майна, у зв`язку з чим виконавцем, згідно пункту 2 розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів протягом п`яти робочих днів, у разі відсутності заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна, підготувати документи на їх реалізацію, було підготовлено документи та заявку на реалізацію вказаного арештованого майна. Документи на реалізацію майна передано 10.12.2015 ДП СЕТАМ , тобто після закінчення десятиденного строку подачі заперечень.

Зазначене нерухоме майно внесено ДП СЕТАМ до системи електронних торгів арештованим майном (лот 116662), де дату проведення торгів призначено на 13.01.2016.

Також, з матеріалів виконавчої справи вбачається, що до Міністерства юстиції України 11.12.2015 надійшло заперечення ТОВ Мега Астер на звіт про оцінку майна.

На підставі ч. 4 ст. 58 ЗУ Про виконавче провадження державним виконавцем 18.12.2015 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено рецензування звіту про оцінку майна. Виконання рецензування звіту про оцінку майна доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Канзас Ріал Естейт в особі Нестеренко З.М., про що також повідомлено учасників виконавчого провадження.

Згідно рецензії, складеної 30.12.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю Канзас Ріал Естейт (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий (видане) 15.02.2013 за № 14355/13 Фондом державного майна України (строк дії: 15.02.2016) в особі Нестеренко З.М. на звіт про оцінку майна, виконаний 21.09.2015 суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ЗАТ Консалтингюрсервіс в особі Грицаєнко М.Ю. про вартість належного боржникові нерухомого майна - об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, загальною площею 2250 кв.м., звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Державним виконавцем листом від 11.01.2016 на адреси сторін виконавчого провадження надіслано 15.01.2016 повідомлення про проведення рецензування звіту про оцінку майна, де також роз`яснено, що у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Не погоджуючись з вимогами позивача, представником ТОВ Веста Центр надано пояснення в захист своїх прав, де зазначає наступне.

Стосовно посилання позивача на суттєве заниження вартості майна є безпідставними, оскільки 20 січня 2012 року об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, Проспект Повітрофлотський, 68 був придбаний ТОВ МЕГА АСТЕР у ЗАТ Будсоцсервіс за договором купівлі-продажу, укладеного за результатом продажу майна банкрута на аукціон.

Так, у відповідності до п. 1.6. такого Договору, вартість об`єкту оцінювача TOB НЕО ЦЕНТР становила 13 339 276 гривень (тринадцять мільйонів триста тридцять дев`ять тисяч двісті сімдесят шість гривень, 00 коп. без урахування ПДВ). Дана вартість була оцінена з урахуванням таких основних характеристик об`єкту: початок будівництва-2006 рік, зупинка будівництва 2010 рік, елементи каркасу виконано на 46%, обладнання, інженерні мережі-відсутні, об`єкт не законсервовано, територія огороджена, не облагороджена, завалена будівельним сміттям, у ЗАТ Будсоцсервіс були наявні всі дозволи на будівництво та право користування земельною ділянкою для проведення будівельних робіт.

Відповідно до п.1.7. Договору, указаний в цьому Договорі об`єкт був проданий ТОВ МЕГА АСТЕР , як переможцю торгів за ціною 13 500 000 грн

Згідно звіту про оцінку майна, виконаного 21.09.2015 року ТОВ Консалтінгюрсервіс , підтвердженого рецензією TOB КАЕІЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ від 30.12.2015року, які наявні в матеріалах справи, ринкова вартість вищевказаного об`єкту незавершеного будівництвом станом на 17.09.2015 року склала 5 911 162 грн. без урахування ПДВ). З урахуванням зазначених факторів: 1. об`єкт незавершеного будівництва готовністю 18%; 2. документ, що посвідчує право власності або право користування земельної ділянки відсутні; 3. на момент оцінки, об`єкт не закінчений будівництвом, будівництво заморожене, не експлуатується; 4. на об`єкт неможливо визначити строк завершення будівництва та необхідних витрат; 5. 3нос об`єкта незавершеного будівництва становить 10%; 6. 3а інформацією, отриманою згідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.06.2015 року № 40-302-11/5608, копія якого є в матеріалах справи, відповідно до даних Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, відносно ТОВ МЕГА АСТЕР (код ЄДРПОУ 35332276) відсутня інформація щодо видачі декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, або відмов у видачі таких дозволів та сертифікатів; 7. об`єкт не може бути використаний за цільовим призначенням та не може бути об`єктом отримання будь-яких прибутків в зв`язку із тим, що він не введений в експлуатацію та строк введення його в експлуатацію невідомий.

При цьому, в заяві про зміну предмету позову, позивач зазначає про непогодження з вартістю майна в розмірі 5 911 162,00 грн., посилаючись на умови Договору іпотеки укладеного між АТ Еврогазбанк та ТОВ МЕГА АСТЕР № 1048- 280912/і загальна заставна вартість об`єкту іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Київ, Проспект Повітрофлотський, 76, що за домовленістю сторін становить 50.002.650 грн. (п`ятдесят мільйонів дві тисячі шістсот п`ятдесят гривень).

Вартість об`єкту іпотеки, зазначена в Договорі іпотеки № 1048-280912/і від 28.09.2012 року, була здійснена згідно звіту Приватного підприємства Автоексперт від 26.09.2012 року в розмірі 50.002.650 грн. та фактично була оцінена в цьому же 2012 році, я якому ТОВ МЕГА АСТЕР придбав зазначене майно на аукціоні за ціною 13 500 000 грн.

Матеріалами справи не підтверджується, що на зазначеному об`єкті проводились роботи, що є підставами для збільшення вартості об`єкту незавершеного будівництва.

Так, на думку ТОВ Веста Центр зазначена експертна оцінка об`єкту іпотеки, була умисно більше ніж в 3,5 разів завищена суб`єктами оціночної діяльності ПП Автоексперт та ТОВ Консалтінгова компанія Ві.Еф.Сі з корисливих мотивів у змові з ТОВ МЕГА АСТЕР , з метою отримання та неповернення кредитних коштів у ПАТ ЕВРОГАЗБАНК на загальну суму більше ніж 1 мільярд гривень.

Тому посилання позивача у заяві про зміну предмету позову на начебто порушені його права є діями, які направлене на неповернення кредитних коштів та іпотечного майна.

ТОВ Веста Центр вважає, що з боку Департамента ДВС Мінюсту стосовно дій Виконавчого провадження №47696259/9, вчинено всі дії та на дату проведення електронних торгів, які відбулись 13.01.2016 року, отримано звіт про оцінку майна від 21.09.2015 року ТОВ Консалтінпорсервіс та вартість майна, зазначена в звіті підтверджена рецензією ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕИТ від 30.12.2015 року, де в свою чергу позивач (боржник) будь-яких заперечень з приводу вартості майна в строки, встановлені діючим законодавством України, тобто протягом 10 днів з дати отримання звіту не надав.

Крім того, станом на 01 грудня 2021 року звіт про оцінку майна від 21.09.2015 року ТОВ Консалтінпорсервіс є чинним, вартість нерухомого майна, зазначена в звіті в розмірі 5 911 162,00 гривень підтверджена рецензією ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕИТ від 30.12.2015 року.

Ані звіт, ані рецензія на звіт не скасовані та не визнані недійсними в судовому порядку, а тому відсутні будь-які правові підстави ставити дані документи під сумнів.

Після вирішення судового спору Господарським судом м. Києва було видано наказ №910/6025/15-г від 15.05.2015 щодо стягнення з ТОВ Мега Астер на користь ПАТ Європейський газовий банк 5 919 290 доларів США 66 центів - заборгованості за кредитом, 703 737 доларів США 88 центів - заборгованості за відсотками, у зв`язку з чим було винесено Постанову державного виконавця від 28.05.2015 про відкриття виконавчого провадження та встановлення боржнику, тобто ТОВ Мега Астер семиденний строк для самостійного виконання рішення, яке останнім не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи №910/1119/16 та наявної копії виконавчої справи на вимогу виконавчого документу №910/6025/15-г від 15.05.2015 виданого Господарським судом м. Києва вбачається, що боржник був обізнаний щодо вчинення державним виконавцем виконавчих дій з урахуванням винесеної 09.09.2015 постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копії якої було надіслано до відома сторонам виконавчого провадження.

Після отримання Міністерством юстиції України 17.11.2015 звіту виконаний 21.09.2015 суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ЗАТ Консалтингюрсервіс (код ЄДРПОУ 23718881) в особі Грицаєнко М.Ю. про вартість належного боржникові нерухомого майна - об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 68, було зазначено, що ринкова вартість майна станом на 17.09.2015 склала 5 911 162 грн. (без урахування ПДВ).

Так, державним виконавцем 20.11.2015 на адреси сторін виконавчого провадження надіслано повідомлення про оцінку майна з роз`ясненням, що у разі не згоди з результатами визначення вартості чи оцінки, сторони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня находження повідомлення, таке повідомлення направлено рекомендованим листом (штрихкодовий ідентифікатор 0405329303730), а згідно інформації, одержаної з сайту Укрпошта (відстеження пересилки поштових відправлень) ТОВ Мега Астер отримало 24.11.2015, що не заперечується останнім.

Отже, враховуючи десятиденний строк перебігу від дати отримання ТОВ Мега Астер зазначеного повідомлення, останнім днем подання заперечення є 05.12.2015 року, проте до державного виконавця жодних заперечень не надійшло, тому на підставі пункту 2 розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів протягом п`яти робочих днів, у разі відсутності заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна, підготувати документи на їх реалізацію, державним виконавцем було підготовлено документи та заявку на реалізацію вказаного арештованого майна та передано 10.12.2015 ДП СЕТАМ . Зазначене нерухоме майно внесено ДП СЕТАМ до системи електронних торгів арештованим майном (лот 116662), де дату проведення торгів призначено на 13.01.2016.

Повідомлення про проведення електронних торгів ДП СЕТАМ були розміщені оголошення в газеті Час Київщини №49 від 25.12.2015 року та в газеті Метро com.ua №100 від 23.12.2015 про проведення прилюдних торгів з реалізації об`єкту незавершеного, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 68, із зазначенням інформації про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та інше. Листом від 22.12.2015 року № 1466-15 ДП Сетам повідомило позивача про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна відповідно до ст.43 Закону України Про іпотеку .

Як вбачається з пояснень та підтверджується матеріалами справи, до Міністерства юстиції України 11.12.2015 надійшло заперечення ТОВ Мега Астер на звіт про оцінку майна, де державний виконавець керуючись ч. 4 ст. 58 ЗУ Про виконавче провадження 18.12.2015 своєю постановою призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено рецензування звіту про оцінку майна. Виконання рецензування звіту про оцінку майна доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Канзас Ріал Естейт в особі Нестеренко З.М., про що також повідомлено учасників виконавчого провадження.

Суд звертає увагу на те, що позивач був обізнаний щодо наданої оцінки, а також знайомимся з матеріалами виконавчого провадження № 47696259 про значиться відповідний запис про ознайомлення - 22.12.2015 (т. 2 а.с. 222), а отже ТОВ Мега Астер було відомо про наявність заявки на реалізацію арештованого майна ВП № 47696259/9 (10.12.2015 №15949-0-33-15/20-1/9) щодо нерухомого майна, яке внесено ДП СЕТАМ до системи електронних торгів арештованим майном (лот 116662), де дату проведення торгів призначено на 13.01.2016.

Своєю заявою від 22.01.2016 позивач підтримує отримане 19.01.2016 лист №15949-0-33-15/20-1/9 від 11.01.2016, що результат рецензії звіту про оцінку майна, проведено ТОВ Канзас Ріал Естейт підтверджено вартість об`єкта, а саме 5 911 162,00грн., та те що він не згоден з такою вартістю за результатами проведеного рецензування, та повідомляє департамент Державної виконавчої служби , що дана ціна оскаржується в судовому порядку.

У зв`язку з чим боржник (згідно судового наказу виданого Господарським судом м. Києва № 910/6025/15-г від 15.05.2015) подав 26.01.2016 до Господарського суду м. Києва позов про визнання торгів не дійсними та скасування свідоцтва та заяву про забезпечення позову щодо накладення арешту на спірний об`єкт.

Проте на думку суду, така поведінка ТОВ Мега Астер (позивача/боржника) є неправомірною, оскільки зазначені дії щодо реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна ВП №47696259/9, що підлягає продажу ДП Сетам , повинні були вчинятись в рамках виконання судового рішення, що набрали законної сили та виконувались у порядку встановленому ЗУ Про виконавче провадження , як це передбачає Господарський процесуальний кодекс України (в редакції який діяв на момент вчинення таких дій) розділом XIV. Виконання рішення, ухвали, постанови.

Також, суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-РП/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права та частиною національного законодавства, у відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , та статті 9 Конституції України, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 423-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону N 423-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до унормованого Законом порядку передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Суд звернув увагу, що ТОВ Мега Астер не звертався до господарського суду в рамках виконання судового рішення з жодною із заяв що передбачені розділом XIV. Виконання рішення, ухвали, постанови.

Крім того, як посилався державний виконавець щодо проведення прилюдних торгів з реалізації об`єкту незавершеного, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 68, із зазначенням інформації про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та інше, ДП Сетам своїм листом від 22.12.2015 року № 1466-15 повідомило позивача про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна відповідно до ст. 43 Закону України Про іпотеку .

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Закону України Про іпотеку (у редакції 06.11.2014) передбачені наслідки виконання основного зобов`язання до моменту реалізації предмета іпотеки, де боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними. (ч.1 зазначеної статті).

Враховуючи висновок викладений у постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі №910/1119/16 У справі, що розглядається, прилюдні торги проводилися при здійсненні виконавчого провадження за наказом № 910/6025/15-г від 15.05.2015 року (про стягнення заборгованості з ТОВ "МЕГА АСТЕР" за кредитним договором № 506-130112 від 13.01.2012 року), а спірне майно було передано в іпотеку за договором іпотеки № 1048-2809/1 від 28.09.2012 року для забезпечення виконання ТОВ Ті-Ей-БІ АВІА ГРУП іншого кредитного договору № 578-310512 від 31.05.2012 року. Тобто, договір іпотеки не забезпечував виконання зобов`язання за кредитним договором № 506-130112 від 13.01.2012 року. Отже, правовідносини, що склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються та не є подібними до правовідносин, що розглядались Верховним Судом України. Тому для правильного вирішення спору суду слід було самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин сторін, і на підставі встановлених обставин зробити власний висновок. , судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на вчинення будь-яких дій, щодо виконання боржником дій за основним зобов`язанням чи у частині, яка прострочена, чи звернення до державного виконавця з урахуванням Закону України Про виконавче провадження (Закон N 423-VIII, що діяв до 28.12.2015 та Закон N9013-VIII, що діяв до 11.06.2016; чинні на час виникнення спірних правовідносин) стосовно зупинення виконавчого провадження, які передбачені статтею 37 даного Закону, захищаючи і відновлюючи свої права в рамках чинного законодавства саме на стадії виконання судового рішення, як законодавчо визначеного комплексу дій, де Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а відповідний контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, тобто в рамках виконання судового рішення, а не подання до суду нового позову.

Направляючи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі в частині вирішення первісного позову, яке скасовано Вищий господарський суд України у свої постанові у справі за № 910/1119/16 визначив, що …. для правильного вирішення справи необхідно встановити, яке основне зобов`язання забезпечене спірним майном, що було реалізовано на торгах, і з`ясувати чи має право державний виконавець відповідно до вимог Законів України "Про іпотеку" та "Про виконавче провадження" передавати на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, яка не забезпечена іпотекою, на реалізацію майно боржника, що є предметом іпотеки для забезпечення виконання кредитного зобов`язання іншою особою. .

Так, суд зазначає, що ч. 8 ст. 54 ЗУ Про виконавче провадження (редакція від 06.06.2015) передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 41 ЗУ Про іпотеку (редакція від 06.11.2014) визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону. При цьому статтею 10 зазначеного Закону встановлено збереження предмета іпотеки.

При цьому, суд звертає увагу, що статтею 16 цього Закону встановлено особливості іпотеки об`єктів незавершеного будівництва, де ч. 1 визначено, що передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Таким чином, виходячи з приписів встановлених Вищим господарським судом України, та на підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 належить Товариству з обмеженою відповідальністю Мега Астер на праві власності на підставі вчинених з боку Департамента ДВС Мін`юсту стосовно дій Виконавчого провадження №47696259/9, на дату проведення електронних торгів, які відбулись 13.01.2016 року, де також було отримано звіт про оцінку майна від 21.09.2015 року ТОВ Консалтінпорсервіс та вартість майна, зазначена в звіті підтверджена рецензією ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕИТ від 30.12.2015 року, а отже державний виконавець відповідно до вимог Законів України Про іпотеку та Про виконавче провадження мав право передавати на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, яка не забезпечена іпотекою, на реалізацію майно боржника, оскільки відповідно до ст. 16 ЗУ Про іпотеку (редакція від 06.11.2014), а також у редакції, яка діяла на момент укладення договору іпотеки) зазначений предмет іпотеки для забезпечення виконання такого зобов`язання не настав, оскільки п. 1.3. Договору іпотеки №1048-280912/І суперечить нормам закону.

Суд посилається на усталену практику, де встановлено, що укладаючи спірний договір іпотеки сторона не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому такі договори визнавались недійсним з підстав, що передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України. Такі висновки містяться в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 910/16894/16, в Постанові Вищий господарський суд України від 03 червня 2013 року Справа № 5002-15/4477-2012, що передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2016 по справі № 910/11896/15 було встановлено, що у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки на електронних торгах, які відбулись 13.01.2016, майно: об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Повітрофлотський, буд. 68 не є предметом іпотеки за договором іпотеки та за кредитним договором №578-310512 від 31.05.2012, укладений між ПАТ Європейський газовий банк та ТОВ МЕГА АСТЕР .

За таких обставин, враховуючи, що предмет іпотеки: об`єкт незавершеного будівництва-адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, загальною площею, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68 за договором іпотеки № 1048-280912/І, реалізований в межах виконавчого провадження № 47696259 шляхом проведення 13.01.2016 електронних торгів, оформлених протоколом № 139702, переможцем яких визнано Товариство з обмеженою відповідальність ВЕСТА ЦЕНТР про що Державним реєстратором - приватним нотаріусом Немм О.В., внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Крім того, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню також, виходячи з наступного.

1. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

2. Задля правильного розуміння і застосування у цій справі норм права стосовно виниклих правовідносин, щоб воно було очевидним і не викликало розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення у сторонньої особи, суд звертається до правової позиції ВП ВС, яка викладена у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17.

Так, ВП ВС зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

3. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) зроблено висновок про те, що суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

4. Суд, приймаючи рішення в цій справі, враховує заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності, який зобов`язує суди не допускати декларативного підходу в оцінці доказів.

5. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є одним із основних учасників справи про банкрутство. Після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника.

6. Ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.

7. Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, інше.

Аналогічні положення містить стаття 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який був введений в дію 21.10.2019. Відтак розгляд відповідної справи здійснюється згідно з нормами цього кодексу, з урахуванням приписів розділу Прикінцеві та перехідні положення .

8. З огляду на положення КУзПБ, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

9. Водночас, КУзПБ, на відміну від Закону про банкрутство, конкретизовано порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

10. Відповідно до частини першої, другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

11. Тобто, визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами Господарського процесуального кодексу України.

12. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

12.1. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

12.2. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

13. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

14. В процесуальному сенсі питання щодо визнання результатів аукціонів з продажу майна банкрута недійсними належить до спорів (друга група), які розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство.

15. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ) мають суб`єктний склад сторін спору, що визначається з приписами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

16. За приписами статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки.

16.1. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається.

Відповідачем є особа, яку позивач вважає такою що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.

17. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень.

Проте із втратою чинності Законом про банкрутство відповідних змін до ГПК України стосовно спеціального законодавчого акта з питань банкрутства внесено не було.

Отже, як вже зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.07.2020 №910/4475/19, при застосуванні судом норм ГПК України, які містять посилання на Закон про банкрутство, що втратив чинність, з урахуванням частини третьої статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, за відповідним посиланням з 21.10.2019 застосовуються саме норми КУзПБ.

17.1. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

17.2. За правовою позицією Верховного Суду (постанова від 29.07.2021 у справі №911/698/21), тлумачення цієї норми дозволяє дійти висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на 3 групи, а саме:

І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;

ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

18. Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

19. Втім, залишається не визначеним статус учасників у справі про банкрутство за КУзПБ у справах позовного провадження (в порядку статті 7 КУзПБ), що здійснюється в межах справи про банкрутство.

20. З цього приводу слід вказати, що визначаючи у кожному спорі індивідуально статус учасника у справі про банкрутство, в якості учасника у справі позовного провадження, суд має виходити з спрямованості вимог позову та наявності відповідних інтересів у особи (учасника у справі про банкрутство).

20.1. Суттєве значення при цьому має принцип судового нагляду у процедурах банкрутства, оскільки з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

20.2. Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.

20.3. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства.

20.4. За правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20), інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

20.5. Крім того, слід зауважити на тому, що, ураховуючи значення інституту визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство та важливість його для захисту інтересів кредиторів, законодавець додатково у пункті 3 частини восьмої статті 48 КУзПБ відніс до компетенції комітету кредиторів прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства.

21. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

21.1. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

21.2. У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

21.3. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

21.4. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

21.5. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

21.6. Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів .

21.7. Стандарт доказування вірогідність доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

21.8. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

21.9. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

21.10.Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

21.11. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ).

21.12. За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

21.13. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

22. ЩОДО ОБРАНОГО ПОЗИВАЧЕМ СПОСОБУ ЗАХИСТУ ПРАВА.

22.1. Відповідно до положень статті 650 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. Аналогічним чином, згідно частини 4 статті 656 ЦК України (у редакції, що була чинна на дату проведення спірних торгів), до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

22.2. Отже, торги є способом укладення договору і постають як передбачена законодавством послідовність дій (процедура), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового чи господарського договору. Ця послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію і власне стадію укладення договору.

23.3. Відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 ЦК України) (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України у справі № 6-116цс12, у справі № 910/23970/15, у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/19, а також у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/28435/15а, від 16.01.2019 у справі № 918/1271/16, від 10.10.2019 у справі № 918/376/17).

23.4. Суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

23.5. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статтею 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (абз. 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

23.6. Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

23.7. Відповідно до статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

23.8. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

23.9. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

23.10. Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це, зокрема, запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

23.11. Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

23.12. У рішенні від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

23.13. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

23.14. При цьому, у разі встановлення підстав для визнання недійсними результатів торгів не можна обмежувати захист прав і законних інтересів позивача лише констатацією такої недійсності й відмовляти/задовольняти вимоги про визнання недійсним акту державного виконавця, складеного за результатами таких торгів, та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, виданого на підставі відповідного акту.

25. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

25.1. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

25.2. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

25.3. Формулювання зловживання правом необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

25.4. Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

25.5. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) використовувала/використовували право на зло ;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

25.6. Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

25.7. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник має піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, має відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

26. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

26.1. Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

26.2. Через це будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

27. Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

28. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

29. Стосовно останньої судової практики, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні постанови ВС: ВС ПСП КЦС Постанова від 12 вересня 2018 року, справа № 766/13946/16-ц, провадження № 61-17792 св 18, ВС ПСП КЦУ, Постанова від 25 вересня 2019 року, справа № 320/357/16-ц, провадження № 61-20883св18; ВС ДСП КЦС, Постанова від 10 червня 2020 року, справа № 442/4416/16-ц, провадження № 61-17670св19; ВС ПСП КЦС, Постанова від 22 вересня 2021 року, справа № 757/48837/15-ц, провадження № 61-4277св21.

29.1. Відповідно до викладених в них правових позиціях недодержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за заниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, а тому дійшли обґрунтованого висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, у зв`язку із чим суди правильно відмовили у задоволенні позову.

29.2. Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

29.3. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

29.4 Недодержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України Про іпотеку щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за заниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, а тому дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

29.5. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 766/13946/16-ц (провадження № 61-17792св18).

29.6. Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

29.7. Згідно із частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

29.8. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

29.9. Пунктом 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) визначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом . Вираз на умовах, передбачених законом найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2003 року у справі Полторацький проти України ).

29.10. Частиною першою статті 38 Закону України Про іпотеку передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про всій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

29.11. ІНШИХ НАСЛІДКІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ ПРИПИСАМИ СТАТТІ 38 ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ІПОТЕКУ НЕ ВСТАНОВЛЕНО.

29.12. Недодержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України Про іпотеку щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за заниженою ціною Є ПІДСТАВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ ПЕРЕД ІПОТЕКОДАВЦЕМ ЗА ВІДШКОДУВАННЯ ЗАВДАНИХ ЗБИТКІВ, А НЕ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗНАННЯ ОСПОРЮВАНОГО ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕДІЙСНИМ.

29.13. Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 766/13946/16-ц (провадження № 61-17792св18).

30. Вирішуючи спір, суд повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, доходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави своїх вимог, а обраний ним спосіб захисту є неналежним, що є підставою для відмови у позові.

30.1. Разом із тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав у спосіб, передбачений статтею 38 Закону України Про іпотеку шляхом пред`явлення вимоги до іпотекодержателя про відшкодуванням завданих збитків.

30.2. У постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/7662/17 зазначено, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (також і п. 57 постанови Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

31. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

31.1. Суд враховує, що сукупність обставин, за яких були проведені спірні електронні торги і вважає, що відсутні підстави вбачати порушення принципу добросовісності учасниками та організаторами цих торгів, а так само іншими причетними до них особами (включаючи посадових осіб самого боржника).

32. ЩОДО ОЦІНКИ НЕРУХОМОГО МАЙНА.

32.1. Звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження №12-18гс18).

Аналіз ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ , - зазначається у постанові КЦС від 8 травня 2019 року.

32.2. Залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, приватний виконавець діяв відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження та відповідно до положень цього ж Закону має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Встановлення відсутності доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Виконавець зобов`язаний вчиняти виконавчі дії відповідно до ЗУ Про виконавче провадження , яким призначення повторної оцінки майна за наведених обставин не передбачено (Постанова КЦС від 8 травня 2019 року).

32.3. Також, 24 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 906/696/18 (ЄДРСРУ № 90594574) досліджував питання оскарження оцінки нерухомого майна в межах виконавчого провадження.

32.4. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

32.5. Відтак, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція міститься зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 (провадження 18-18гс18) та у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/6706/18.

32.6. Разом з цим до Закону України Про виконавче провадження передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

32.7. Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.

32.7.1. Слід наголосити, що з огляду на зазначені вимоги Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні та Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу оцінки майна, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

32.7.2. Ознайомлення з об`єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та у особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, тоді як за приписами статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

32.8. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц.

32.9. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.

32.10. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

При цьому, предметом скарги буде визнання недійсною оцінки нерухомого майна, яке належить особі на праві власності, проведеної суб`єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження.

Аналогічний висновок щодо можливості оскарження оцінки майна в порядку оскарження рішень та дій виконавців зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, а також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд від 19 грудня 2019 року у справі №826/12574/18.

32.11. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №914/85/18 зазначено про право учасника виконавчого провадження оскаржити оцінку майна та про недопустимість під час оцінки майна у виконавчому провадженні для подальшої передачі на примусову реалізацію на торгах застосовувати ліквідаційну оцінку цього майна, яка не є тотожною з ринковою.

32.12. Таким чином, заявник повинен звертатися саме зі скаргою на дії приватного/державного виконавця, які, на його думку, полягають у неправильному визначенні вартості майна боржника.

32.13. Подібна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.03.2020 у справі №754/2961/17, де в межах скарги на дії приватного виконавця заявлялися вимоги про визнання недійсним звіту про оцінку нерухомого майна.

32.14. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного / приватного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.

32.15. Велика Палата Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зробила висновок про те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" є загальними по відношенню до процесуального законодавства, яке встановлює строки звернення сторони виконавчого провадження до суду із скаргою на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, яке є спеціальним у даних правовідносинах.

33. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в рамках виконавчого провадження № 47696259 21.09.2015 ТОВ Консалтінгюрсервіс був підписаний Звіт про визначення ринкової вартості майна: об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18 відсотків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Проспект Повітрофлотський, буд.68. (майно) станом на 17.09.2015 року в розмірі 5 911 162 грн.

33.1. Вказаний звіт був підтверджений рецензією ТОВ КАЕІЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ від 30.12.2015.

При цьому, згідно звіту ринкова вартість вищевказаного об`єкту незавершеного будівництвом станом на 17.09.2015 склала 5 911 162 грн. (без урахування ПДВ) з урахуванням таких факторів:

1. Об`єкт незавершеного будівництва готовністю 18%; 2. Документ, що посвідчує право власності або право користування земельної ділянки був відсутній; 3. На момент оцінки, об`єкт не закінчений будівництвом, будівництво заморожене, не експлуатується; 4. На об`єкт неможливо визначити строк завершення будівництва та необхідних витрат; 5. Знос об`єкта незавершеного будівництва становить 10%; 6. 3а інформацією, отриманою згідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.06.2015 року № 40-302-11/5608, копія якого є в матеріалах справи, відповідно до даних Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, відносно ТОВ МЕГА АСТЕР (код ЄДРПОУ 35332276) відсутня інформація щодо видачі декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, або відмов у видачі таких дозволів та сертифікатів; 7. Об`єкт не може бути використаний за цільовим призначенням та не може бути об`єктом отримання будь-яких прибутків в зв`язку із тим, що він не введений в експлуатацію та строк введення його в експлуатацію невідомий.

33.2. 20.11.2015 року Департаментом ДВС Мін`юсту на адресу ТОВ Мега Астер та ПАТ Европейський Газовий банк був відправлений лист № 15949-0-33-15/20-1/9 про визначення вартості майна боржника на підставі проведеної оцінки ТОВ Консалтінгюрсервіс від 21.09.2015 року в розмірі 5 911 162,00 грн., в якому було повідомлено, що у разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення .(Копія листа Департаменту ДВС від 20.11.2015 року № 15949-0-33-15/20-1/9 є в матеріалах справи).

33.3. 25.11.2015 року, як і стверджує сам Позивач в позові, на адресу боржника від ДВС надійшов лист № 15949-0-33-15/20-1/9 від 20.11.2015 про визначення вартості майна боржника на підставі проведеної оцінки в розмірі 5 911 162,00 грн.

33.4. Боржнику - ТОВ Мега Астер було надано можливість надати свої заперечення на проведений звіт ТОВ Консалтінгюрсервіс протягом 10 днів з дати отримання цього листа, тобто до 05.12.2015 року включно.

33.5. Таким чином суд доходить висновку про те, що боржник пропустив 10-денний строк для подачі заперечень на звіт щодо оцінки майна, до 05.12.2015 року такі заперечення не надав, а тому 10.12.2015 року Департаментом ДВС Мін`юсту правомірно була подана заявка до ДП Сетам на реалізацію арештованого майна з повним дотриманням процедури та строків, встановлених п. 2 Тимчасового порядку проведення експерименту із запровадженням порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів затвердженого Наказом Мін`юсту 16.04.2014р. № 656/5.

33.6. За матеріалами справи заперечення на звіт про оцінку майна по ВП № 47696259/9 надійшли від боржника до Департаменту ДВС Мін`юсту та були зареєстровані останнім лише 11.12.2015 року, реєстраційний №34454-0-33-15.

33.7. Відповідно до ст.58 ЗУ Про виконавче провадження , звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності.

Тому, на дату проведення електронних торгів, які відбулись 13.01.2016 року, звіт про оцінку майна від 21.09.2015 року ТОВ Консалтінгюрсервіс був чинним, вартість майна, зазначена в звіті підтверджена рецензією ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕИТ від 30.12.2015 року, будь-яких заперечень від боржника з приводу вартості майна в строки, встановлені діючим законодавством України, тобто протягом 10 днів з дати отримання звіту не надійшло.

33.8. При цьому суд враховує, що станом на дату прийняття рішення у справі, звіт про оцінку майна від 21.09.2015 року ТОВ Консалтінгюрсервіс є чинним, вартість нерухомого майна, зазначена в звіті в розмірі 5 911 162,00 гривень підтверджена рецензією ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕИТ від 30.12.2015 року. Ані звіт, ані рецензія на звіт не скасовані та не визнані недійсними в судовому порядку, а тому відсутні будь-які правові підстави ставити дані документи під сумнів.

34. Надаючи оцінку висновку оціночно-будівельної експертизи № 443 від 01.04.2020 року експерта Лісніченко, виготовленого на замовлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", суд виходить з такого.

34.1. Об`єктом судового розгляду, згідно позову ТОВ Мега Астер є об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Проспект Повітрофлотський, буд.68., площею 2250 кв.м. Жодних заперечень від позивача щодо площі об`єкту незавершеного будівництва до суду надано не було.

34.2. Натомість, за основу оцінки об`єкту, проведеною оціночно-будівельною експертизою № 443 від 01.04.2020 року, безпідставно взята проектна площа 40736 кв.м. та застосовано помилкове ствердження про право користування земельною ділянкою 0,3403 га.

34.3. При цьому відсутні докази, та не долучені до висновку експерта, які підтверджували би, що земельна ділянка площею 0, 3403 га за адресою: м. Київ, вул. Проспект Повітрофлотський, буд.68, перебувала в користуванні на дату проведення експертної оцінки в межах виконавчого провадження станом на 21.09.2015.,

34.4. Висновок експерта № 463 від 01.04.2020 року на, думку суду, не може використовуватись для аналізу та порівняння тому, що він був виконаний на підставі вхідних даних, які на момент проведення виконавчих дій не були актуальні, а саме: 1) кількісні та якісні показники недобудови на які посилається експерт не відповідають правоустановлюючим документам, 2) кількісні та якісні показники недобудови не відповідають фактичному стану об`єкту на момент проведення торгів. Про це свідчать фотоматеріали, які є в матеріалах зроблених на той час експертиз, зокрема відсутність стін наружних, полів. Також не враховано технічний стан елементів та конструкцій недобудови, яка не була належним чином законсервована.

Отже указаний висновок не відповідає вимогам процесуального закону щодо належності доказів.

34.5. За результатами Звіту з технічного огляду і оцінки стану будівельних конструкціи? незавершеного будівництва за адресою: м. Киі?в, проспект Повітрофлотськии?, 68, виконаний в січні 2016 року ТОВ КЖВХ (ліцензія АЕ 183315) та долучений до матеріалів справи ТОВ Веста Центр , встановлено наступне.

34.5.1. Після 2012 року будівельні роботи на об`єкті не велись, і він був покинутий без консервації в недобудованому стані на стадії зведення монолітно-каркасних фундаментів, колон та перекриття без влаштування будь-яких комунікацій, скління, стін, перегородок, іншого внутрішнього (інтер`єрного) і зовнішнього (екстерєрного) оздоблення, тощо. Консерваційні роботи з метою захисту та збереження конструкцій незавершеного будівництва не проводились. Будівництво зупинене після зведення 5-8 поверхів монолітного залізобетонного каркасу. Прилеглі до будівлі території не мають благоустрою, та завалені залишками бетону та іншого будівельного матеріалу, не придатні до використання, що потребує демонтажу та розчистки з наведенням благоустрою.

34.5.2. На сучасному етапі існування, будівля не експлуатується, перебуває на стадії частково виконаних будівельних робіт. Будівля знаходиться в занедбаному стані. Наявні тріщини в конструкціях, що зазнають знакозмінного впливу, інші тріщини, в тому числі, що перетинають опорну зону розтягнутої арматури, а також шарувата іржа або виразки, що виникають зменшення площі перерізу арматури. Наявні випинання арматури, присутні деформація закладених і сполучених елементів, розрив окремих стрижків арматури. Зниження міцності бетону в зоні зігнутих елементів і в інших ділянках. Існуючі тріщини, прогини і інші пошкодження свідчать про безпеку руйнування конструкцій і можливості їх обвалення. Внутрішні інженерні мережі відсутні.

34.5.3. Результати обстеження: технічний? стан існуючих конструкцій? перекриття незавершених ділянок характеризується як непридатний? до нормальної? експлуатації? (категорія ІІІ); Для відновлення несучої? здатності конструкцій та будівлі в цілому і завершення будівництва об`єкта необхідно розробити окремий? проект з підсилення конструкції?, видалення непридатних для відновлення елементів.

34.5.4. Крім того, в звіті про незалежну оцінку вартості об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Киі?в, проспект Повітрофлотськии?, 68, виконаного ФОП Абрамовим О.В., зроблений висновок про те, що: ринкова вартість об`єкта оцінки на 25 січня 2016 року складає 5910601,00 грн. (п`ять мільйонів дев`ятсот десять тисяч шістсот одна) гривня, 00 коп. В основу розрахунку покладені ринкові ціни, які відображають співвідношення попиту та пропозиції нерухомості у цьому районі.

34.5.6. Експертна оцінка майна проводиться для попереднього визначення ринкової вартості майна. Реальна ринкова вартість майна буде визначатись на електронних відкритих публічних торгах. Що саме і відбулося. 13.01.2016 ДП "Сетам" проведено електронні торги, результат яких оформлено протоколом № 139702. Внаслідок електронних торгів переможцем визнано ТОВ "ВЕСТА ЦЕНТР", з ціновою пропозицією 5 911 162, 00 грн.

35. Відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України Про судову експертизу судові експерти мають право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб.

35.1. Згідно з п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту від 08.10.1998 р. №53/5, за дорученням юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються у письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

35.2. Такі висновки, узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, 15 квітня 2021 року колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 759/15556/18, провадження № 61-15236св20 та ін.

36. Згідно частини 1 статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

37. ЩОДО СКАСУВАННЯ СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ.

37.1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

37.2. Разом з цим свідоцтво видається на підтвердження права, яке виникло внаслідок правочину.

37.3. Підставою як оформлення акту державного виконавця про проведені електронні торги, так і видачі спірного свідоцтва про право власності є саме правочин щодо відчуження майна на прилюдних торгах, тобто всі подальші дії, в тому числі і видача нотаріусом свідоцтва про право власності є діями з оформлення результатів проведених прилюдних торгів.

37.4. Власник майна, переданого на торги, які в подальшому визнані недійсними, очевидно не може реалізувати своє право власності на це майно у зв`язку з існуванням документа, який посвідчує таке право власності на це майно за іншою особою.

37.5. При цьому порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною 3 якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, про що судом було вказано вище.

37.6. Водночас законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/849/17).

37.7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справа № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) зроблено висновок, що у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу , враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

37.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження . В межах розгляду даної справи позивачем не доведено порушення, оспорювання чи не визнання права цивільного з боку набувача майна.

37.9. Означені тези суду підтверджуються і змістом Постанови ВС ДСП КЦС від 21 квітня 2021 року по справі № 522/17024/17, провадження № 61-11372св 19.

37.10. Суд вважає за необхідне, з метою найбільш повного розуміння виниклих правовідносин в межах цього спору, опосередковано звернути увагу на п.п. 63.7 - 6.50 Постанови Великої Палати ВС від 2 листопада 2021 року по справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16), від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16 (14-208цс18) зазначено про наступне. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17) у яких зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, резюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей .

37.11. Відповідно до ст. 2 ч. 1 п.1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нормою ст. 3 ч.1 п.1) зазначеного Закону передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

А відповідно до норми ч. 5 ст. 12 зазначеного Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

37.12. Велика Палата Верховного Суду в п.9.8 Постанови від 15.06.2021 року по справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) висловила наступні правові позиції: 7.14. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

7.15. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

7.16. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

7.21. З огляду на наведені у постанові в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

7.22. Означена конкретизація висновків полягає у такому: - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; - при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження .

37.13. Вищевикладені позиції та міркування суду з приводу виниклих правовідносин та вирішення спору підтверджуються і останньою судовою практикою КГС ВС за Постановою по справі № 910/8482/18 (910/4866/21) від 11 листопада 2021 року.

38. ЩОДО ВІКОНАННЯ ПРИПИСІВ ВГСУ ЗАДЛЯ НАЛЕЖНОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

38.1. В межах виконання приписів Постанови ВГСУ від 7.12.206 року відповідно до якої для правильного вирішення справи необхідно встановити, яке основне зобов`язання забезпечене спірним майном, що було реалізовано на торгах, і з`ясувати чи має право державний виконавець відповідно до вимог Законів України "Про іпотеку" та Про виконавче провадження" передавати на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, яка не забезпечена іпотекою, на реалізацію майно боржника, що є предметом іпотеки для забезпечення виконання кредитного зобов`язання іншою особою., судом досліджено самостійно та у судовому засіданні задля отримання відповідей сторін по справі.

38.2. Так, суд встановив, що жодних обмежень в межах поставлених питань для державного виконавця законом не встановлено.

38.3. Також судом достеменно встановлено, що прилюдні торги проводилися при здійсненні виконавчого провадження за наказом № 910/6025/15-г від 15.05.2015 року (про стягнення заборгованості з ТОВ "МЕГА АСТЕР" за кредитним договором № 506-130112 від 13.01.2012 року), а спірне майно було передано в іпотеку за договором іпотеки № 1048-2809/1 від 28.09.2012 року для забезпечення виконання ТОВ "Ті-Ей-БІ АВІА ГРУП" іншого кредитного договору № 578-310512 від 31.05.2012 року.

39. ПРАКТИКА ЄСПЧ ЗА ВИНИКЛИМИ ПРАВОВІДНОСИНАМИ.

39.1. Відповідно до ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

39.2. Крім того, ст.3 Конституції України встановлено, що права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

39.3. § 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

39.4. Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права .

39.5. У справі Стретч проти UK заявник, скаржився на порушення щодо нього ст. 1 Першого протоколу, а саме заперечення його права на продовження договору оренди комунальної землі на новий 21-річний термін з тих підстав, що умова договору оренди (первісно укладеного на 22 роки) про право вимагати продовження договору була нікчемною згідно з так званою доктриною ultra vires (лат. поза межами повноважень ) - орган місцевого самоврядування не мав права включати таку умову до договору. Необхідність діяти в межах повноважень у рамках доктрини ultra vires сприймається не лише у буквальному розумінні (наявність компетенції), а й як необхідність дотримання певних принципових вимог до процедури прийняття акта, як вимога не зловживати владою, діяти розумно та співмірно при здійсненні адміністративного розсуду тощо (див., наприклад, [4]). Втім, далеко не кожне порушення процедури підпадає під ознаки ultra vires.

39.6. Застосовуючи Конвенцію до обставин цієї справи, ЄСПЛ вважав, що заявник мав щонайменше правомірні очікування ( legitimate expectations ) щодо використання права на продовження договору, яке пов`язувалося з майновими правами за договором (§ 35 рішення). При цьому заперечення права на продовження договору було втручанням у здійснення його права власності в розумінні ст. 1 Першого протоколу (§ 36 рішення). Згідно з усталеним тлумаченням ст. 1 Першого протоколу втручання у здійснення права власності повинно забезпечувати справедливий баланс ( a fair balance ) між загальними інтересами суспільства і вимогами основних прав особи, що передбачає розумну пропорційність ( a reasonable relation ship of proportionality ) між цілями та засобами, що використовуються. При цьому державні органи користуються певними межами розсуду при регулюванні договірних відносин і відносин власності (§ 37 рішення). Суд не заперечував цілей доктрини ultra vires, які полягають у забезпеченні реалізації принципу верховенства права. Втім, він вважав, що застосування доктрини у цій справі порушило вимогу пропорційності (§ 38 рішення).

39.7. ЄСПЛ, очевидно, надавав важливого значення також добросовісності заявника, зазначаючи, що, хоча заявника представляв юрист, з огляду на обставини справи, переконання заявника у тому, що орган місцевого самоврядування мав повноваження включати умову про продовження у договір, не є нерозумним (§ 40 рішення).

Таким чином, добросовісність особи також відіграє важливе значення з точки зору встановлення справедливого балансу. Зважаючи на викладене, можна дати оцінку тенденціям у застосуванні рішен ня у справі Стретч проти UK , що притаманні вітчизняній судовій практиці. У деяких випадках, як вже зазначалося, рішення у справі Стретч проти UK розглядається як індульгенція, яка надає власникові незаконно набутої земельної ділянки імунітет від будь-яких претензій держави.

39.8. Суд вважає, що рішення у справі Стретч проти UK наголошує на одній з обов`язкових умов правомірності втручання у здійснення права власності - його пропорційності. Відновлення абстрактної законності само по собі не може виправдати втручання.

39.9. Пропорційність, або наявність справедливого балансу , необхідно встановлювати відносно кожної конкретної ситуації.

39.10. Втручання не може вважатися виправданим, якщо порушення закону має суто формальний характер.

40. Згідно з практикою ЄСПЛ, втручання держави у право власності має відповідати критеріям правомірного втручання у право людини на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

40.1. Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції , будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності наступних умов: втручання має здійснюватись відповідно до закону ; воно має мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Саме необхідність у демократичному суспільстві : включає конкуруючий приватний інтерес; обумовлена причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути відповідними та достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - має бути пропорційним до законної мети.

40.2. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, який вимагає дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної значущості та потребами збереження фундаментальних прав людини. При цьому необхідно враховувати, що зацікавлена особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

40.3. Конкретному приватному інтересу має протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто має існувати суперечка між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес та перебуває у цивільно-правовому полі.

40.4. Втручання у право безперешкодного користування майном, навіть якщо воно здійснюється відповідно до закону та з легітимною метою, розглядатиметься як порушення статті 1 Протоколу, якщо не буде встановлено справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними з цим, та інтересами особи, яка відчуває таке втручання. .

40.5. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) мети, досягнення якої передбачається, та засобів, що використовуються для її досягнення.

40.6. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - сумлінний набувач у результаті втручання в її право власності понесе індивідуальний та надмірний тягар, зокрема, якщо йому не буде надана обґрунтована компенсація або інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ щодо справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04)).

41. Крім того, відповідна правова позиція також викладена у рішенні ВП ВС по справі № 815/4780/17, а у рішенні ЄСПЛ Рисовський проти України Європейський суд зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

42. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки ).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

43. Суд вважає, що Позивачем в межах справи та виниклих правовідносин не доведено легітимної мети , а обмеження повинні мати законну мету і бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guerin vs. France, рішення від 29 липня 1998, п. 37).

44. Крім того, в Постанові від 20.03.2019 року по справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне: конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням .

45. Тотожними до практики ЄСПЛ є і положення Постанови КГС ВС від 18.02.2021 у справі N 14/5026/1020/2011.

46. ЩОДО ВМОТИВОВАНОСТІ СУДОВОГО РІШЕННЯ.

46.1 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21 Велика Палата Верховного Суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267672) зазначила, що: ... вмотивованість судового рішення є свідченням того, що: доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів; усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасникам справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу; наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.

46.2. Не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

46.3. У справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, Богатова проти України , Нечипорук і Йонкало проти України та ін.).

46.4. У пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 14 передбачено, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, посилання на Конвенцію та рішення ЄСПЛ .

46.5. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на Позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено "04" лютого 2022 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін