Ухвала

від 31.01.2022 по справі 431/5583/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 431/5583/19

провадження № 61-92ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чернобай Сергій Сергійович, на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03 серпня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у справі за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чернобай С. С., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Судові рішення у цій справі ухвалено на наслідками трьох позовних вимог, зокрема, про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 01 жовтня 2010 року, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки б/н від 05 грудня 2013 року та зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 42,3960 га, кадастровий номер 4425184000:04:003:0055.

Заявник за наслідком розгляду касаційної скарги просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Проте, посилаючись у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на неврахування висновків, викладених в окремих постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), заявник навів мотиви непогодження з оскаржуваними судовими рішеннями лише в частині вирішення вимоги про розірвання договору оренди.

Водночас заявник на порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України не зазначив підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) , в частині вирішення вимоги про визнання недійсним договору суборенди.

Таким чином, заявнику необхідно зазначити у чому полягає неправильність судових рішень, в тому числі в частині вирішення вимоги про визнання недійсним договору суборенди та навести підстави касаційного оскарження рішення суду у цій частині, передбачені статтею 389 ЦПК України.

Указаний недолік змісту касаційної скарги унеможливлює вирішення питання відкриття касаційного провадження.

Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки судовий збір за подання касаційної скарги сплачено не в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість, яка виникла станом на 01 липня 2019 року у розмірі 86 354,61 грн, що нараховану йому за сім місяців 2019 року.

Таким чином, ціна позову за вимогою майнового характеру (про розірвання договору оренди) становить 444 109,42 грн (86 354,61 грн / 7 х 12 х 3).

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Заявник оскаржує судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду позовної вимоги майнового характеру - розірвання договору оренди та двох вимог немайнового характеру: визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений 1 921,00 грн.

Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ставка за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 10 503,64 грн ((444 109,42 грн х 1,5 / 100) + (1 921,00 грн х 2)).

Відповідно за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 21 007,28 грн (10 503,64 грн х 200/100).

Заявником сплачено 11 526,00 грн судового збору.

Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 9 481,28 грн (21 007,28 - 11 526,00).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) ; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України Про судовий збір , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чернобай Сергій Сергійович, на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03 серпня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко