Ухвала

від 01.02.2022 по справі 2-23/2008

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

01 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-23/2008

провадження № 14-7зц22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Штелик С. П.,

суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд додаткового рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року, постанови Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного навчального закладу Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного навчального закладу Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що у 1979 році дирекцією Хоростківського професійного сільськогосподарського ліцею (далі - Ліцей) їм надано для проживання службове приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - перша квартира).

У 1992 році Хоростківською міською радою позивачам видано ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (далі - друга квартира).

Позивачі зазначали, що протягом 20 років, у тому числі після звільнення у 2002 і 2005 роках, вони проживали у першій квартирі, а їхні діти - у другій квартирі.

30 січня 2007 року, у період перебування позивачів за межами України, відповідно до протоколу № 7 профспілкових зборів працівників Ліцею першу квартиру надано для проживання ОСОБА_3 . Замки на дверях першої квартири було змінено та проведено опис майна позивачів.

Позивачі вважали, що при вселенні ОСОБА_3 у спірне житлове приміщення порушено вимоги статей 52, 109 Житлового кодексу Української РСР, тому просили скасувати протокол № 7 профспілкових зборів працівників Ліцею від 30 січня 2007 року; зобов`язати адміністрацію Ліцею та ОСОБА_3 повернути належне їм майно, що знаходилося у першій квартирі; виселити із зазначеної квартири ОСОБА_3 із сім`єю, вселивши до неї позивачів; стягнути з Ліцею 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від позовних вимог у частині скасування протоколу № 7 профспілкових зборів працівників Ліцею від 30 січня 2007 року, виселення ОСОБА_3 зі спірної першої квартири та вселення позивачів до цієї квартири. Скасовано в цій частині рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року, провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відхилено. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року у частині позовних вимог про зобов`язання повернути майно та відшкодувати моральну шкоду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2008 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року на підставі пункту 5 частини третьої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 жовтня 2018 року у справі Саган проти України визнано прийнятною скаргу ОСОБА_1 та встановлено порушення національними судами статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) у частині щодо проникнення 22 лютого 2007 року до першої квартири та неприйнятною у частині щодо виселення заявниці з першої квартири.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд судових рішень Верховним Судом у зв`язку з виключними обставинами задоволено. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року, ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року та ухвалу Верховного Суду України від 10 жовтня 2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Гусятинського районного суду Тернопільської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, касаційний суд дійшов висновку про необхідність встановлення судами фактичних обставин справи щодо законності проникнення 22 лютого 2007 року до житла ОСОБА_1 та її чоловіка, надання оцінки доказам сторін та не врахування усіх доводів, що спричинило порушення прав ОСОБА_1

10 квітня 2019 року позивачі надіслали до суду заяву про уточнення та зміну предмета позову, згідно якої просили повернути кімнату в будинку АДРЕСА_3 у їхнє володіння на праві господарського відання; компенсувати їм у грошовому еквіваленті шкоду за втрачене і знищене відповідачами їх майно відповідно до його оціночної вартості на час проведення експертизи відповідно до їх клопотання про призначення експертизи; стягнути на їх користь 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Густинського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року у прийнятті заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про уточнення та зміну предмета позову від 10 квітня 2019 року в частині повернення кімнати в будинку АДРЕСА_3 у їх володіння на праві господарського відання відмовлено та прийнято заяву позивачів в частині компенсації їм в грошовому еквіваленті шкоди за втрачене і знищене відповідачами їхнє майно відповідно до його оціночної вартості на час проведення експертизи відповідно до їхнього клопотання про призначення експертизи та збільшення розміру морального відшкодування до 500 000,00 грн.

Останнім рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного навчального закладу (далі - ДНЗ) Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 6 849,05 грн на відшкодування майнової шкоди, як компенсацію за втрачене майно, та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2021 року справа № 2-23/2008 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДНЗ Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 6 849,05 грн відшкодування майнової шкоди, як компенсацію за втрачене майно, та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що в рішенні суду не вирішено питання розподілу судових витрат. У зв`язку з викладеним просила суд ухвалити додаткове рішення про повернення зайво сплачених судових витрат за проведення експертизи в сумі 20 096,00 грн.

Додатковим рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, заяву ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ДНЗ Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі: 25,00 грн, 918,39 грн судових витрат, пов`язаних з проведенням товарознавчої експертизи, 7,50 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В задоволенні решті вимог позивача ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишено без змін.

24 січня 2022 року ОСОБА_1 електронною поштою подала до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення вимог про відшкодування за рахунок Ліцею , зайво сплачених судових витрат за проведення експертизи у розмірі 20 096 грн.

27 січня 2022 року ОСОБА_1 електронною поштою подала до Великої Палати Верховного Суду клопотання про залучення до участі у справі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції).

Фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Сокуренко і Стригун проти України ( Sokurenko and Strygun v. Ukraine ), заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) .

Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Верховним Судом судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у розділі V глави 3 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Отже, після прийняття 12 січня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постанови у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду скарги ОСОБА_1 . Тобто у цій справі Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для такого розгляду .

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає (частина третя статті 419 ЦПК України).

Вичерпний перелік підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує тільки Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду.

Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості самостійно вирішити питання про передання справи собі на розгляд. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу не передавав, а прийняв 12 січня 2022 року постанову.

З урахуванням наведеного у прийнятті касаційної скарги необхідно відмовити та повернути її заявниці.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom) , заява № 4451/70, § 36).

Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків , пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ), заява № 28249/95, § 53 ).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства ( Ashingdane v. the United Kingdom ), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі Файєд проти Сполученого Королівства ( Fayed v. t he United Kingdom ), заява № 17101/90, § 65).

Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення від 9 листопада 2004 року у справі Світлана Науменко проти України ( Svetlana Naumenko v. Ukraine ), заява № 41984/98, § 53).

Звернення до Великої Палати Верховного Суду із заявою, зокрема з метою ще одного розгляду справи, спрямоване на перегляд постанови касаційного суду, а також рішень судів першої й апеляційної інстанцій. Однак в силу прямої вказівки закону зазначений перегляд законом не передбачений та є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).

Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд додаткового рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року, постанови Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного навчального закладу Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заяву та додані до неї матеріали повернути ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. П. Штелик Судді Т. О. Анцупова Л. Й. Катеринчук В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач І. В. Желєзний О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач