Ухвала

від 04.02.2022 по справі 499/78/22

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/78/22

Провадження № 2/499/90/22

У Х В А Л А

Іменем України

"04" лютого 2022 р. смт.Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Експорт-Імпорт , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення успадкованого майна з під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Експорт-Імпорт , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення успадкованого майна з під арешту.

Зазначена справа відповідно до автоматизованого розподілу судових справ від 01.02.2022 року передана в провадження судді Тимчука Р.М.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Суддею при дослідженні поданої позовної заяви встановлено, що позивачем при поданні позову не дотримано вимоги ст..175,177 ЦПК України.

Також у ч.ч. 1, 4, 5 ст. 95 ЦПК України зазначається, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України, прийнято наказом Державного підприємства Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (ДП УкрНДНЦ ) від 01 липня 2020 р. № 144 з 2021-09-01 ДСТУ 4163-2020 , відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів Згідно з оригіналом (без лапок); найменування посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища; дати засвідчення копії.

Однак суд констатує, що позовна заява подана без додержання встановлених вимог, зокрема:

-позивачем додано до позовної заяви копії документів, що не засвідчені належним чином у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 177, ст. 95 ЦПК України) та подано деякі копії доказів, які не можливо прочитати.

-у своєму позові позивач посилається на ряд письмових доказів, однак не вказує про наявність у нього або інших осіб оригіналів таких письмових доказів, та/або не вказує їх як такі, які не можуть бути подані разом із позовною заявою. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

-не зазначено, чи вживалися позивачем заходи досудового врегулювання спору, заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

П.5 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачка посилається на ту обставину, що вона звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте отримала відмову.

Проте позивачкою не зазначено доказів, які підтверджують зазначені обставини.

Ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається в порушення ч.5 ст.177 ЦПК України позивачкою не надано доказів, що підтверджують її посилання на прийняття спадщини та відмову у видачі свідоцтва на право на спадщину.

Крім того суд звертає увагу позивача на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В своєму позові позивач посилається на ч.2 ст.30 ЦПК України щодо визначення підсудності.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 03.06.2016 вказується, що позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність) .

Однак, при вивчені матеріалів наданих суду, судом не встановлено на яке саме майно накладено арешт та його місцезнаходження, а оскільки прохальні вимоги позивача є не чіткими, суд не може встановити чи вірно звернувся позивач з вказаною вимогою про скасування арешту майна, за правилами територіальної підсудності.

Таким чином, з метою запобігання порушення норм щодо територіальної юрисдикції (підсудності), суд звертає увагу позивача, що зазначення обставин та відповідно зазначення доказів щодо нерухомого майна, його повної адреси для підтвердження визначеної позивачем підсудності.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява не може вважатися такою, що відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту.

У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя

Постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Експорт-Імпорт , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення успадкованого майна з під арешту - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити вищевказані недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали шляхом надання позовної заяви, що відповідає вимогам ЦПК України з врахуванням вищезазначених недоліків.

Роз`яснити позивачу, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяР. М. Тимчук