Ухвала

від 31.01.2022 по справі 947/33584/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/33584/21

Провадження № 1-кс/947/938/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001157 від 19.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

Як вбачається з клопотання, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що державне підприємство «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» є підзвітним Національній академії аграрних наук України, та для виконання своїх статутних завдань використовує державне майно, що знаходиться у віданні НААН України, а саме землі сільськогосподарського призначення.

На підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №002652 від 24.04.2000 у ДП «ДГ «Таїровське» перебуває земельна ділянка межі якої визначені вищевказаним державним актом.

При огляді публічної кадастрової карти станом на 28.10.2021 виявлено, що у межах земельних ділянок, які перебувають у користуванні ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є Таїрова» на підставі вищевказаного державного акту, з`явились наступні кадастрові поділи та 2 земельні ділянки наразі знаходяться на опрацюванні (очевидно з метою присвоєння кадастрових номерів) в категорії «Наміри», а саме:5123755800:01:002:3887, 5123755800:02:002:0400, 5123755800:02:002:0039, 5123755800:02:002:0040, земельна ділянка, площею 2 га (номер та дата викопіювання: НВ-5113967922020 від 05.03.2020. Надано на заяву: ЗВ-5113582122020 від 05.03.2020); земельна ділянка, площею 2 га (номер та дата викопіювання: НВ-5113968212020 від 05.03.2020. Надано на заяву: ЗВ-5113582502020 від 05.03.2020); 5123755800:02:010:0010, 5123755800:02:010:0011, 5123755800:02:010:0012, 5123755800:02:010:0013, 5123755800:02:002:0041, 5123755800:02:002:0042, 5123755800:02:010:0014, 5123755800:02:010:0015, 5123755800:02:010:0016, 5123755800:02:002:0043, 5123755800:02:010:0017, 5123755800:02:010:0018, 5123755800:02:010:0019, 5123755800:02:010:0020, 5123755800:02:010:0021, 5123755800:01:002:3909, 5123755800:02:002:0044, 5123755800:01:002:3910, 5123755800:02:010:0022, 5123755800:02:010:0023, 5123755800:02:010:0024, 5123755800:02:010:0025, 5123755800:02:010:0026, 5123755800:02:010:0027, 5123755800:02:002:0046, 5123755800:02:010:0028, 5123755800:01:002:3917, 5123755800:02:002:0047, 5123755800:02:010:0029, 5123755800:02:002:0048, 5123755800:02:010:0030, 5123755800:02:010:0031.

Розробку проектів землеустрою здійснювало ТОВ «ДЗК ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 39157831).

Земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДП ДГ мають статус «особливо цінні», оскільки використовуються для проведення досліджень та районування сортів вітчизняної селекції.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставою для розроблення технічної документації стосовно вказаних земельних ділянок слугувала бездіяльність посадових осіб ГУ Держгеокадастр в Одеській області, а також не визначення їх меж посадовими особами Таїровської сільської ради.

Так, протиправне привласнення земельних ділянок, які відповідно до державного акту ІІ-ОД №002652 від 24.04.2000 перебувають у користуванні ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» здійснюється на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 .

Організацією підготовки необхідних документів, заяв, клопотань для початку розроблення технічної документації від вищевказаних осіб займався ОСОБА_44 , що підтверджується допитами свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_44 перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 32 у приміщеннях, що орендуються суб`єктами господарювання останнього, надав на підпис договори з ТОВ «ДЗК ПЛЮС» вищевказаним особам про розробленні проекту землеустрою земельних ділянок, а також підготував та надав на підпис два звернення до ГУ Держгеокадастру в Одеській області одне з яких в подальшому направлялось для підтвердження «мовчазної згоди». Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_44 усвідомлював, що клопотання про дозвіл на розробку технічної документації в місячний термін розглянутий не буде.

20.01.2022 року на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду від 24.12.2021 про дозвіл на проведення обшуку, проведено обшук транспортного засобу, який перебуває в користуванні ОСОБА_45 , а саме AUDI Q7, д.н.з НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено жорсткий диск SP Silicon Power 1TB|19025979-07-010TS03-TO, який поміщено до сейф пакету S049850.

Необхідність у накладенні арешту є детальне дослідження вилучених речей і документів, у тому числі шляхом проведення відповідних судових експертиз для встановлення істини у кримінальному провадженні.

При цьому, незастосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню.

З урахуванням викладено, в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.

2. Позиції учасників в судовомузасіданні при розгляді клопотання.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, додавши, що в рамках кримінального провадження було призначено експертне дослідження, на підтвердження чого долучив супровідний лист.

Представник ОСОБА_45 -адвокат ОСОБА_4 в судовомузасіданні заперечувалапроти задоволенняклопотання,вказавши,що ОСОБА_44 лише користуєтьсяавтомобілем зжовтня 2021року,не євласником,у клопотанніта долученихматеріалів недоведено відношення ОСОБА_45 до кримінальногопровадження,на жорсткомудиску неміститься інформація,яка маєвідношення докримінального провадження.

3. Висновки слідчого судді за результатами .

Дослідивши поданеклопотання тадолучені вйого обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

3.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

3.2. Вирішення питання щодо відповідності клопотання про арешт майна вимогам законодавства.

Слідчим суддею встановлено, що подане стороною обвинувачення клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст.ст. 132, 170, 171 КПК України.

Сторона обвинувачення в клопотанні зазначає, що вилучений жорсткий диск відповідає критеріям речових доказів, а саме містить відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а необхідністю у накладенні арешту є детальне дослідження вилучених речей і документів, у тому числі шляхом проведення відповідних судових експертиз для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, у клопотанні не доведено відношення майна до кримінального провадження, зокрема, не конкретизовано які відомості може містити жорсткий диск, отже, відсутні підстави вважати, що майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Так, слідчий суддя звертає увагу на те, що майно було вилучене 20.01.2022 року, за цей час сторона обвинувачення мала можливість оглянути жорсткий диск, з метою виявлення інформації, яка на ньому міститься, та чи має вказана інформація відношення до кримінального провадження.

Прокурором у судовому засіданні був наданий супровідний лист про направлення постанови про призначення експертизи та об`єкта дослідження в експертну установу. Разом з тим, до матеріалів клопотання, а також в судовому засіданні, не було долучено висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи, а з долученого супровідного листа не вбачається, що вказана постанова та об`єкт дослідження дійсно направлені до експертної установи.

До клопотання також не долучено жодних матеріалів, на підтвердження того, що ОСОБА_44 є власником або користувачем вилученого майна, а також власником транспортного засобу. Більш того, до матеріалів клопотання, а також в судовому засіданні, не були долучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, або інший документ, на підтвердження права власності на транспортний засіб.

Більш того, перевіряючи наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування слідчий суддя вважає, що на даний час обмеження права власності ОСОБА_45 , шляхом накладення арешту на вказане у клопотанні стороною обвинувачення майно - є нерозумним. Крім того, особа, у користуванні якої перебував жорсткий диск, ОСОБА_44 , на даний час не є підозрюваним в рамках кримінального провадження, а також навіть не допитувався як свідок, оскільки до матеріалів клопотання не долучено документів, підтверджуючих дані обставини.

На підставі викладеного, враховуючи необґрунтованість та вищевказані недоліки клопотання, оскільки в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніклопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001157 від 19.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1