Рішення

від 24.01.2022 по справі 910/17020/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2022Справа № 910/17020/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіс-дихальні системи"

про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору в розмірі 129 967,20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Грачова Т.Л., довіреність № 24/016-юр від 24.12.2021;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Дніпроазот звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Тетіс-дихальні системи про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору в розмірі 129 967,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 774252 від 30.03.2021, в частині строку поставки продукції, строку надання податкових накладних, строку надання документів, передбачених п. 9.15 Договору, строку надання довідки про відсутність у постачальник податкового боргу, пунктів 2.4, 9.7, 9.10, 9.15 Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення

01.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

01.12.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заяву про залишення позову без розгляду, яка судом залишається без задоволення, оскільки судом не встановлено обставин, які у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

06.12.2021 представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Тетіс-дихальні системи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

28.12.2021 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 24.01.2022.

У судове засідання 24.01.2022 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2021 року між Акціонерним товариством Дніпроазот (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тетіс-дихальні системи (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № 774252 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором.

Найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції виписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами (додатками) даного Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору постачальник разом з продукцією передає покупцеві наступний комплект документації на продукцію: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою № 1-ТН, яка наведена у Додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та документ про відповідність (декларацію, сертифікат відповідності, тощо), оформлений згідно з Законом України Про технічні регламенти та оцінку відповідності та технічним регламентом на продукцію, якщо відповідна продукція, що постачається за цим Договором, підлягає державному ринковому нагляду і контролю нехарчової продукції, копію митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до Договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною Специфікацією на поставку продукції до Договору.

За умовами п. 2.3 Договору оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку:

- перший платіж у розмірі 50% вартості продукції - здійснюється у вигляді попередньої оплати;

- остаточна оплата вартості поставленої продукції - здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів від дати поставки та отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання покупцем всіх необхідних документів від постачальника за цим Договором, строк оплати продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

У відповідності до п. 2.4 Договору постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів від дати укладення цього Договору та/або відповідної специфікації на поставку продукції до Договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачальник здійснює поставку продукції покупцеві на тих умовах (базисі) поставки, згідно Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 р. (Інкотермс 2010), які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору строки поставки продукції узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку продукції до Договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію. Право власності на продукцію та ризики її загибелі переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної на продукцію, якщо інше письмово не буде узгоджено сторонами.

Згідно з п. 3.3 Договору в залежності від умов (базису) поставки продукції, постачальник зобов`язаний своєчасно письмово повідомити покупця щодо вантажовідправника, перевізник, часу і місця, коли і де продукція буде надана у розпорядження покупця.

Якість та комплектність продукції, що поставляється за цим Договором, мають відповідати вимогам, зазначеним у відповідній специфікації на поставку продукції до Договору, вимогам, які зазначені в сертифікаті (паспорті) якості заводу-виробника на продукцію, та іншим чинним в Україні нормативним вимогам, передбаченим для даного виду продукції, а також мають бути достатніми для використання продукції відповідно до її призначення У будь-якому випадку якість продукції не може бути нижче звичайного рівня якості для предмета Договору чи загальних критеріїв якості. Продукція має бути новою та такою, що не була в експлуатації (п. 4.1 Договору).

У відповідності до п. 5.1 Договору приймання-передача продукції за кількістю здійснюється з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю - згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність продукції.

Згідно з п. 6.8 Договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

Сторони домовились, що у випадку невиконання чи недотримання постачальником будь-якого зі своїх зобов`язань чи обов`язків, передбачених пунктами 1.3, 2.4, 3.4, 4.2, 4.8, 6.5, 6.7, 6.23, 7.3, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9, 9.12, 9.14-9.16 Договору, постачальник зобов`язується на вимогу покупця перерахувати на користь покупця грошові кошти у розмірі 10% загальної суми Договору в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов`язаних із недотриманням постачальником своїх зобов`язань чи обов`язків, передбачених пунктами 1.3, 2.4, 3.4, 4.2, 4.8, 6.5, 6.7, 6.23, 7.3, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9-9.12, 9.14, 9.16 Договору. Сторони домовились, що сплата постачальником покупцю коштів згідно з цим пунктом Договору здійснюється у безспірному порядку не пізніше 10 календарних днів від дати направлення покупцем вимоги постачальнику і є самостійним (грошовим) зобов`язанням постачальника перед покупцем за цим Договором (п. 6.12 Договору).

Пунктом 6.17 Договору узгоджено, що за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього Договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 6.18 Договору за кожний день прострочення постачальником строку складання, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання покупцю зареєстрованої електронної податкової накладної, встановленого в п. 9.10 Договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язань.

Згідно з п. 7.1 та п. 7.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком дії або обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії), які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором.

При невиконанні обставин непереборної сили у однієї зі сторін, остання зобов`язана попередити за допомогою факсимільного зв`язку або телетайпом про це іншу сторону протягом 10 календарних днів від дня виникнення обставин непереборної сили та підтвердити своє повідомлення документом Торгово-промислової палати України. Підтверджуючий документ ТПП України, який складений та наданий іншій стороні більш ніж через 10 календарних днів з моменту настання обставин, зазначених у п. 7.1 цього Договору, до уваги не приймається, і в цьому випадку сторона не звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє протягом дванадцяти місяців, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію (п. 9.1 Договору).

У відповідності до п. 9.7 Договору у разі зміни поштової адреси, банківських або інших реквізитів сторін, включаючи статус платника податку, сторона Договору, для якої наступили такі зміни, зобов`язується письмово повідомити про це іншу сторону протягом 3 календарних днів з моменту настання відповідних змін. У випадку неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором, а також зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, які понесені у зв`язку з таким повідомленням.

Постачальник зобов`язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операціями, які здійснені за цим Договором, скласти та надати покупцю податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 9.10 Договору).

Пунктом 9.15 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний під час укладення Договору, але не пізніше через 10 календарних днів з моменту його укладення, надати покупцю засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника наступні документ щодо постачальника (з актуальними відомостями):

- копії установчих документів (статут, установчий договір тощо);

- копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами, що пов`язане з виконанням умов Договору (ліцензії, дозволи, тощо);

- копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов`язковим на момент взяття на податковий облік);

- копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-от: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання Договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо;

- копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником цього податку);

- копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).

Вищенаведені документи надають (надсилаються) постачальником покупцю поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або нарочним під відмітку (штамп) канцелярії покупця

Відповідно до п. 9.16 Договору всі документи, які підлягають переданню постачальником покупцю відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, в обов`язковому порядку надаються (передаються) постачальником покупцю в паперовій формі та з супровідним листом, якщо інше не буде передбачено цим Договором.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 від 30.03.2021, відповідно до якої, сторони узгодили поставку костюму газонепроникного хімічного захисного (Drager CPS 7800)/ костюму газонепроникного хімічного захисного Альфа Тек Супер ти Т-ЕТ (апарат зовні) ДСТУ EN 943-1:2017; ДСТУ EN 943-2:2015, ДСТУ EN 1073-2:2013, ДСТУ EN 14126:2008 у кількості 2 шт. загальною вартістю 237 600,00 грн.

Відповідно до п. 3 та п. 5 Специфікації № 1 від 30.03.2021 постачальник здійснює поставку продукції на умові (базисі) поставки: FCA - склад постачальника (м. Київ), відповідно до Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 (Інкотермс 2010).

Постачальник зобов`язаний поставити продукцію в повному обсязі протягом 60 календарних днів від дати здійснення покупцем оплати продукції згідно пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору.

На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 14.04.2021 на суму 237 600,00 грн., який позивачем оплачено згідно п. 2.3.1 Договору у розмірі 50%, згідно платіжного доручення № 2994 від 20.04.2021 на суму 118 800,00 грн.

20.04.2021 відповідачем складено податкову накладну № 2, яка зареєстрована постачальником у Єдиному державному реєстрі податкових накладних 05.05.2021.

07.07.2021 позивач звернувся до відповідача із Претензією № 016/42/ГК від 07.07.2021, у якій вимагав сплатити штрафні санкції у відповідності до пунктів 6.8, 6.17, 6.18.

15 липня 2021 року відповідачем поставлено позивачу обумовлений Договором товар, що підтверджується видаткової накладною № РН-0000024 від 15.07.2021 на суму 237 600,00 грн., прибутковим ордером № ТМЦ-0-01471, Актом приймання товарів по кількості та комплектності від 15.07.2021 товарно-транспортною накладною № 13072101 від 13.07.2021.

23.07.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із Претензією № 016/42/ГК-1 від 23.07.2021, у якій вимагав сплатити штрафні санкції у відповідності до пунктів 6.8, 6.17, 6.18.

30.07.2021 відповідачем направлено позивачу Відповідь № 1/2021, з документами, передбаченими п. 2.4 та п. 9.5, які отримано позивачем 03.08.2021.

13.08.2021 позивачем надано заперечення на відповідь № 1/2021 від 29.07.2021, на які відповідачем надано відповідь вих. № 2021/09-140 від 23.09.2021.

19.08.2021 позивач згідно платіжного доручення № 6607 від 19.08.2021 на суму 118 800,00 грн. здійснив остаточний розрахунок з відповідачем.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що продукція мала бути поставлена відповідачем у строк до 21.06.2021, однак була фактично поставлена 15.07.2021, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 6.8 Договору пеню в розмірі 54 648,00 грн. та штраф в розмірі 23 760,00 грн.

Також, позивач зазначає, що 20.04.2021 позивачем здійснено платіж у розмірі 118 800,00 грн., а отже у постачальника 20.04.2021 виникли податкові зобов`язання і відповідно до п. 9.10 Договору останнім днем реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних за умовами п. 9.10 є 23.04.2021. Позивач зазначає, що 20.04.2021 постачальник склав податкову накладну № 2 від 20.04.2021, яку зареєстрував лише 05.05.2021, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 6.18 Договору пеню в розмірі 1 188,00 грн.

Як зазначає позивач, постачальник був зобов`язаний надати покупцю документи, передбачені п. 9.15 Договору у строк до 09.04.2021 включно, проте документи передбачені п. 9.15 Договору відповідачем надані лише 03.08.2021, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 6.17 Договору пеню в розмірі 13 305,60 грн.

Крім того, у зв`язку з наданням відповідачем довідки про відсутність у постачальника податкового боргу, передбаченої п. 2.4 Договору, лише 03.08.2021, позивачем на підставі п. 6.17 Договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 14 018,40 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем умов пунктів 2.4, 9.7, 9.15 Договору, позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 6.12 Договору суму компенсації у розмірі 23 760,00 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що не згоден з тим, що порушив строк поставки продукції на 23 календарні дні, оскільки з 12.03.2020 на території України встановлено карантин, в зв`язку з чим, у відповідності до п. 7.1 Договору звільняється від відповідальності за порушення строку поставки товару. Відповідач зазначає, що ним не порушено п. 9.15 Договору, оскільки документи зазначені у цьому пункті були надані відповідачем під час укладення Договору, інакше Договір не був би укладений. При цьому відповідач зазначає, що п. 6.18 Договору не може бути застосований, оскільки передбачає застосування пені у випадку прострочення постачальником строку складення, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання покупцю зареєстрованої електронної податкової накладної, встановленого в п. 9.10 Договору. Відповідач зазначає, що позивач невірно розрахував період прострочення надання довідки про відсутність в відповідача податкового боргу, оскільки така довідка була направлена відповідачем 14.04.2021 на електронну адресу позивача. При цьому, відповідач зазначає, що умовами Договору не передбачено надання такої довідки в паперовій формі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що не порушував п. 9.7 Договору, оскільки юридична адреса відповідача зазначена у Договорі та не змінювалась, натомість про поштову адресу відповідач повідомив покупця під час укладення Договору, але така інформація з невідомих відповідача причин не була внесена до Договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 від 30.03.2021, відповідно до якої, сторони узгодили поставку костюму газонепроникного хімічного захисного (Drager CPS 7800)/ костюму газонепроникного хімічного захисного Альфа Тек Супер ти Т-ЕТ (апарат зовні) ДСТУ EN 943-1:2017; ДСТУ EN 943-2:2015, ДСТУ EN 1073-2:2013, ДСТУ EN 14126:2008 у кількості 2 шт. загальною вартістю 237 600,00 грн.

Відповідно до п. 3 та п. 5 Специфікації № 1 від 30.03.2021 постачальник здійснює поставку продукції на умові (базисі) поставки: FCA - склад постачальника (м. Київ), відповідно до Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 (Інкотермс 2010).

Постачальник зобов`язаний поставити продукцію в повному обсязі протягом 60 календарних днів від дати здійснення покупцем оплати продукції згідно пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору.

За умовами п. 2.3.1 Договору оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку: перший платіж у розмірі 50% вартості продукції - здійснюється у вигляді попередньої оплати.

На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 14.04.2021 на суму 237 600,00 грн., який позивачем оплачено згідно п. 2.3.1 Договору у розмірі 50%, згідно платіжного доручення № 2994 від 20.04.2021 на суму 118 800,00 грн., а отже відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 21.06.2021 включно.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлений Договором товар поставлено відповідачем 15.07.2021, що підтверджується видаткової накладною № РН-0000024 від 13.07.2021 на суму 237 600,00 грн., прибутковим ордером № ТМЦ-0-01471, Актом приймання товарів по кількості та комплектності від 15.07.2021 та товарно-транспортною накладною № 13072101 від 13.07.2021, тобто з порушенням узгоджених строків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, які підтверджують факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки продукції відповідачеві є видаткова накладна, яка сторонами належним чином оформлена та підписана, а також засвідчена печатками обох сторін.

Тобто, саме цей документи є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару (продукції).

Таким чино, як вбачається з матеріалів справи, обумовлений Договором товар поставлено відповідачем 15.07.2021, тобто з порушенням узгоджених строків.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню та штраф.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України визначають, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що не згоден з тим, що порушив строк поставки продукції на 23 календарні дні, оскільки з 12.03.2020 на території України встановлено карантин, в зв`язку з чим, у відповідності до п. 7.1 Договору звільняється від відповідальності за порушення строку поставки товару.

Згідно з п. 7.1 та п. 7.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком дії або обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії), які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором.

При невиконанні обставин непереборної сили у однієї зі сторін, остання зобов`язана попередити за допомогою факсимільного зв`язку або телетайпом про це іншу сторону протягом 10 календарних днів від дня виникнення обставин непереборної сили та підтвердити своє повідомлення документом Торгово-промислової палати України. Підтверджуючий документ ТПП України, який складений та наданий іншій стороні більш ніж через 10 календарних днів з моменту настання обставин, зазначених у п. 7.1 цього Договору, до уваги не приймається, і в цьому випадку сторона не звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим Договором.

Однак, як доказів повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили, у порядку п. 7.2 Договору, так і документів, які б підтверджували настання таких обставин, відповідачем до суду не надано.

При цьому, посилання відповідача на запровадження на території України карантину згідно з прийнятою Кабінетом Міністрів України постановою "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 (із відповідними змінами і доповненнями), судом до уваги не приймаються, оскільки такий карантин діяв і на момент укладення Договору, а отже жодним чином не впливає на зобов`язання відповідача з поставки товару в узгоджені сторонами строки.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір в період дії карантину, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Згідно з п. 6.8 Договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18).

Отже, за висновками суду, норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відтак, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та штрафу, судом встановлено, що стягненню з відповідача на підставі п. 6.8 Договору підлягає пеня в розмірі 54 648,00 грн. та штраф в розмірі 23 760,00 грн., з огляду на порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 календарних днів.

Також, позивач зазначає, що 20.04.2021 позивачем здійснено платіж у розмірі 118 800,00 грн., а отже у постачальника 20.04.2021 виникли податкові зобов`язання і відповідно до п. 9.10 Договору останнім днем реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних за умовами п. 9.10 є 23.04.2021. Позивач зазначає, що 20.04.2021 постачальник склав податкову накладну № 2 від 20.04.2021, яку зареєстрував лише 05.05.2021, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 6.18 Договору пеню в розмірі 1 188,00 грн.

Постачальник зобов`язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операціями, які здійснені за цим Договором, скласти та надати покупцю податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 9.10 Договору).

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді пені в розмірі 0,05 % від вартості товару за кожний день прострочення виконання зобов`язань, щодо якої допущено таке невиконання, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку із цим податкового кредиту.

Тобто, передбачені пунктами 6.12 та 6.17 Договору відповідальність продавця не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні положення містяться в частині першій та другій статті 623 Цивільного кодексу України.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Отже, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.

Таким чином, виходячи з положень статті 173 Господарського кодексу України, підстав виникнення господарських зобов`язань (стаття 174 Господарського кодексу України) не здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку, передбаченого в спірному договорі та передбаченого законодавством, за висновками суду не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у Договорі про обов`язок відповідача надати замовнику податкову накладну не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року № 908/3565/16, від 12.03.2018 у справі №918/216/17, від 13.04.2018 у справі №902/380/17.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, як вбачається з умов п. 9.10 Договору, останні фактично скорочують строк реєстрації податкових накладних, у відповідності до положень п. 201.10 Податкового кодексу України, натомість як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна зареєстрована відповідачем у відповідності до строків встановлених п. 201.10 Податкового кодексу України,

Отже, не реєстрація податкової накладної у визначений Договором строк, проте у строк встановлений податковим законодавством, надає позивачу передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою зарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

Враховуючи компенсаційний характер санкції, передбаченої пунктом 6.12 та 6.17 Договору, яка не пов`язана із забезпеченням належного виконання зобов`язань, що виникають з поставки, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної, наявність передбаченого приписами податкового законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, доводи позивача в обґрунтування наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за невчасне надання зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної судом відхиляються.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки в даному випадку зобов`язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки, а є за своєю природою податковими зобов`язаннями, які регулюються нормами Податкового кодексу України та контролюються ДФС, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені за порушення відповідачем строку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, скороченого відповідними умовами Договору.

Також, як зазначає позивач, постачальник був зобов`язаний надати покупцю документи, передбачені п. 9.15 Договору у строк до 09.04.2021 включно, проте документи передбачені п. 9.15 Договору відповідачем надані лише 03.08.2021, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 6.17 Договору пеню в розмірі 13 305,60 грн.

Крім того, у зв`язку з наданням відповідачем довідки про відсутність у постачальника податкового боргу, передбаченої п. 2.4 Договору, лише 03.08.2021, позивачем на підставі п. 6.17 Договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 14 018,40 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем умов пунктів 2.4, 9.7, 9.15 Договору, позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 6.12 Договору суму компенсації у розмірі 23 760,00 грн.

Пунктом 9.15 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний під час укладення Договору, але не пізніше через 10 календарних днів з моменту його укладення, надати покупцю засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника наступні документ щодо постачальника (з актуальними відомостями):

- копії установчих документів (статут, установчий договір тощо);

- копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами, що пов`язане з виконанням умов Договору (ліцензії, дозволи, тощо);

- копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов`язковим на момент взяття на податковий облік);

- копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-от: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання Договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо;

- копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником цього податку);

- копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).

Вищенаведені документи надають (надсилаються) постачальником покупцю поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або нарочним під відмітку (штамп) канцелярії покупця

Відповідно до п. 9.16 Договору всі документи, які підлягають переданню постачальником покупцю відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, в обов`язковому порядку надаються (передаються) постачальником покупцю в паперовій формі та з супровідним листом, якщо інше не буде передбачено цим Договором.

У відповідності до п. 2.4 Договору постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів від дати укладення цього Договору та/або відповідної специфікації на поставку продукції до Договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі.

Сторони домовились, що у випадку невиконання чи недотримання постачальником будь-якого зі своїх зобов`язань чи обов`язків, передбачених пунктами 1.3, 2.4, 3.4, 4.2, 4.8, 6.5, 6.7, 6.23, 7.3, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9, 9.12, 9.14-9.16 Договору, постачальник зобов`язується на вимогу покупця перерахувати на користь покупця грошові кошти у розмірі 10% загальної суми Договору в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов`язаних із недотриманням постачальником своїх зобов`язань чи обов`язків, передбачених пунктами 1.3, 2.4, 3.4, 4.2, 4.8, 6.5, 6.7, 6.23, 7.3, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9-9.12, 9.14, 9.16 Договору. Сторони домовились, що сплата постачальником покупцю коштів згідно з цим пунктом Договору здійснюється у безспірному порядку не пізніше 10 календарних днів від дати направлення покупцем вимоги постачальнику і є самостійним (грошовим) зобов`язанням постачальника перед покупцем за цим Договором (п. 6.12 Договору).

Пунктом 6.17 Договору узгоджено, що за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього Договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язань.

У відповідності до п. 9.7 Договору у разі зміни поштової адреси, банківських або інших реквізитів сторін, включаючи статус платника податку, сторона Договору, для якої наступили такі зміни, зобов`язується письмово повідомити про це іншу сторону протягом 3 календарних днів з моменту настання відповідних змін. У випадку неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором, а також зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, які понесені у зв`язку з таким повідомленням.

Водночас, за змістом пункту п. 9.15 Договору надання вказаних документів пов`язане з укладенням Договору, а не з постачанням продукції, а надання довідки про відсутність податкового боргу у відповідності до п. 2.4 Договору із можливістю зарахування позивачем сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ, доказів неможливості із здійснення чого, матеріали справи не містять, при цьому, оплата коштів на виконання п. 2.3.1 Договору, здійснена позивачем також без отримання означеної довідки, у зв`язку з чим, суд враховує, що у відповідності до ст. 101 Закону України Про доступ до публічної інформації та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних № 835 від 21 жовтня 2015 р. інформація про наявність податкового боргу є публічною.

Оскільки позивач та відповідач не заперечують факту укладення Договору, а позивачем здійснено попередню оплату у відповідності до п. 2.3.1 Договору, суд виходить з того, що відповідач своєчасно надав позивачеві відповідні документи.

Таким чином, з огляду на факт укладення сторонами договору у березні 2021, факт виконання покупцем даного правочину (поставка 15.07.2021), а документи, як зазначає позивач, отримані лише 03.08.2021, без жодних зауважень та сумнівів щодо правосуб`єктності постачальника, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування пені в цій частині.

В свою чергу, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми компенсації в сумі 23 760,00 грн., за ненадання довідки про відсутність податкового боргу (п. 2.4), за неповідомлення відповідачем про зміну поштової адреси (п. 9.7) та за порушення строку надання зареєстрованої ЄРПН податкової накладної( п. 9.10), та надання строку надання засвідчених документів (п. 9.15) за висновками суду також задоволенню не підлягають, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів спричинення позивачеві будь-яких збитків, понесених у зв`язку з таким неповідомленням, наявність яких прямо передбачена п. 9.7 Договору, а також у зв`язку з недоведеністю позивачем зміни поштової адреси, якої Договір не містить, натомість юридична адреса у відповідача не змінювалась, а також у зв`язку з викладеними вище обставинами відсутності підстав для застосування відповідальності за порушення п. 2.4, п. 9.15 та п. 9.10 Договору.

При цьому, суд також зазначає, що у відповідності до п. 6.12 Договору, кошти сплачуються в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, доказів понесення яких, позивачем не надано.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивача правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме:

- Договором про надання правової допомоги № 15/09/21 від 15.09.2021;

- описом наданих послуг виконаних адвокатом від 15.09.2021 на суму 7 000,00 грн.

- ордером серія АЕ № 1097117.

Таким чином, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, відсутність заперечень відповідача щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіс-дихальні системи" (04050, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40; ідентифікаційний код: 33642588) на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вул. С.Х.Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код: 05761620) пеню в розмірі 54 648 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн. 00 коп., штраф у розмірі 23 760 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 01 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.02.2022

Суддя О.А. Грєхова