Рішення

від 25.01.2022 по справі 144/316/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/316/21

Провадження № 2/144/116/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ТОВ Теплик-Агро Шандурського Б.В.,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвоката Банара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ Теплик-Агро до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою та заборону вчиняти певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ Теплик-Агро про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні на правах оренди ТОВ Теплик-Агро орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером: 0523781800:01:000:0257, які чиняться ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання його забезпечити вільний доступ ТОВ Теплик-Агро до земельної ділянки, кадастровий номер 0523781800:01:000:0257, площею 1,7161 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, та заборонити ОСОБА_1 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці на період дії договору оренди. В обгрунтування своїх вимог вказав, що 27 лютого 2014 року між ТОВ Теплик-Агро та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 10 років передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 0523781800:01:000:0257, загальною площею 1,7161 га, розташовану на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. 17 квітня 2014 року на підставі даного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Товариством було зареєстровано речове право - право оренди вказаної земельної ділянки.

На даний час Товариство не має змоги використовувати земельну ділянку за призначенням та здійснювати її обробіток відповідно до умов договору оренди, оскільки фактично земельною ділянкою користується відповідач, який з весни 2017 року самоправно, всупереч встановленому законом порядку та за наявності чинного договору оренди, зайняв земельну ділянку та здійснює її обробіток. На вимогу посадових осіб Позивача про припинення чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою Відповідач не реагує. Тому, з метою захисту свого порушеного права, вважає за необхідне рішенням суду зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою.

05 березня 2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Не погоджуючись з позовними вимогами ТОВ Теплик-Агро , ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 17.04.2014 року №538849, проведену відділом реєстрації Теплицького відділу юстиції щодо земельної ділянки площею 1,7161 га з кадастровим номером 0523781800:01:000:0257, яка належить йому та розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначає, що реєстрація спірного договору оренди проведена за заявою неповноважної особи, з грубим порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

У своєму відзиві на первісний позов ОСОБА_1 зазначає, що жодних дій, направлених на перешкоджання господарській діяльності ТОВ Теплик-Агро на його земельній ділянці, особисто ним чи за його дорученням іншими особами не вчинялися, а тому твердження, викладені у позовній заяві Товариства, на увагу не заслуговують. До того ж, Позивачем по первісному позову не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених ним позовних вимог, окрім посилання на показання свідків - працівників ТОВ Теплик-Агро , які є підпорядкованими особами директору Товариства ОСОБА_2 , а тому їх свідчення не можуть бути прийнятими до уваги судом.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ Теплик-Агро .

09 червня 2021 року представником відповідача по первісному позову, позивача по зустрічному позову адвокатом Банаром В.В. подано заяву в інтересах ОСОБА_1 про зміну підстав зустрічного позову, яку судом ухвалою від 09 червня 2021 року прийнято та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням уточненої зустрічної позовної заяви із зміненими підставами зустрічного позову.

На зустрічну позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 09 червня 2021 року позивачем за первісним позовом подано відзив, в якому останній вказав на відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не вказано, які його права та охоронювані інтереси було порушено записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, на думку відповідача за зустрічним позовом, такий не може розглядатись в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду, позивачем при зверненні із зустрічним позовом не повністю сплачено судовий збір, а також обрано неналежний спосіб захисту - такий як скасування запису про проведену державну реєстрацію. Окрім того, ТОВ Теплик-Агро подало суду заяву про застосування строку позовної давності при вирішенні судом зустрічного позову, оскільки враховуючи можливість ОСОБА_1 довідатись про порушення своїх прав, починаючи з 17.04.2014 року (моменту внесення відомостей про реєстрацію права оренди), строк позовної давності щодо вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію) сплинув 18.04.2017 року.

02 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якому, посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду України, стверджував, що поданий ним зустрічний позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому доводи, наведені ТОВ Теплик-Агро у відзиві на зустрічний позов, на увагу не заслуговують.

19 серпня 2021 року позивачем по первісному позову та відповідачем по зустрічному позову подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що підставами зустрічного позову є неправомірні дії державного реєстратора, тобто в даному випадку наявний публічно-правовий спір, який в силу вимог ст. 19 ЦК України, ст.ст. 2, 11 Закону №1952-ІV не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.00 год. 7 жовтня 2021 року.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити. Вказав на безпідставність заявленого зустрічного позову, вважав за необхідне відмовити в його задоволенні, просив прийняти до уваги доводи, зазначені ним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом заперечив щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом, вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі, посилаючись на зазначені у ньому обставини.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що не підписував договір оренди земельної ділянки з ТОВ Теплик-Агро строком на 10 років, а тому і звернувся з письмовою вимогою до Товариства про дострокове розірвання договору. Жодних перешкод у користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою він не чинить, така пустує і ніким не засівається.

Заслухавши пояснення представників сторін, та з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку, що вимоги первісного та зустрічного позову не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного чи окремого провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №716437 від 18 квітня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7161 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 31)

27 лютого 2014 року між ТОВ Теплик-Агро та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 10 років, передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 0523781800:01:000:0257 загальною площею 1,7161 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Завадівської сільської ради, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №716437, виданого 18.04.2007 року. Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у службі Теплицького районного управління юстиції, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 17 квітня 2014 року за № 538849 (а.с. а.с. 6-7, 8).

Так, положеннями ч. 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є закон Про оренду землі від 6.10.98 №161-XIV.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування орендованою земельною ділянкою орендар має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частина перша ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем за первісним позовом не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач чинив перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, а також не доведено, що позивач за первісним позовом вчиняв буд-які дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачем в позасудовому порядку (зокрема, направляв вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про які зазначено в позовній заяві).

В матеріалах справи наявна письмова вимога відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 від 18.02.2017 року про розірвання договору оренди землі, адресована директору ТОВ Теплик-Агро Анченку В.Г., в якій він просить достроково розірвати договір оренди спірної земельної ділянки від 27 лютого 2014 року в односторонньому порядку та передати йому земельну ділянку шляхом підписання акту прийому-передачі протягом 10 днів з моменту отримання даного листа (а.с. 9), на яку позивач за первісним позовом посилається як на підставу своїх вимог.

Однак сама по собі вказана письмова вимога, яка навіть належним чином не зареєстрована ТОВ Теплик-Агро , свідчить про наміри ОСОБА_1 розірвати достроково договірні відносини з Товариством, але не являється доказом чинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою.

Допитна в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що працює в ТОВ Теплик-Агро на посаді обліковця. 15 листопада 2020 року вона з агрономом ОСОБА_4 та керуючим відділом Завадівка ОСОБА_5 була на полі, де ними, за допомогою спеціального додатку Гугл-карта , було встановлено, що ОСОБА_1 встановив межі своєї земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ТОВ Теплик-Агро (забив коли). Після цього Товариство не користувалось земельною ділянкою ОСОБА_1 , останній самостійно почав проводити на ній сільськогосподарські роботи.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що працює в ТОВ Теплик-Агро на посаді керуючого відділом Завадівка . У власності ОСОБА_1 є три земельних ділянки, одна з яких знаходиться в оренді Товариства, а дві він обробляє сам. У 2018 році ним на орендованій Товариством земельній ділянці ОСОБА_1 було виявлено встановлені межеві знаки. Вказана земельна ділянка знаходиться на відстані 300-400 метрів від тракторної бригади ТОВ Теплик-Агро і він неодноразово бачив, як ОСОБА_1 самостійно здійснював на ній сільськогосподарські роботи, в тому числі і 25.11.2020 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що працює агрономом в ТОВ Теплик-Агро . До 2018 року Товариство використовувало земельну ділянку ОСОБА_1 на праві оренди, а восени 2018 року, під час об`їзду полів, ним разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на вказаній земельній ділянці було виявлено межеві знаки. Акту про це не складали, лише повідомили керівництву.

Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А тому суд критично оцінює показання свідків, які є працівниками ТОВ Теплик-Агро та знаходяться у підпорядкуванні директора Товариства ОСОБА_2 .

За своїм внутрішнім переконанням суд відзначає, що наявність обставин вчинення орендодавцем перешкод у користуванні земельною ділянкою може прийматись до уваги тільки при наявності первинних та похідних доказів, що зафіксовані сторонніми особами (спостерігачами), органами місцевого самоврядування, органами державної влади за відповідним зверненням орендаря.

Доказів встановлення меж спірної земельної ділянки та саме виявлення порушень на цій земельній ділянці позивачем до матеріалів справи не долучено.

Згідно ст. 187 ЗК України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України - державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності ст. 190 ЗК України - громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Позивача до вище зазначених органів, до правоохоронних органів щодо фіксації та перевірки правомірності дій Відповідача.

Також, на підтвердження факту вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою повинні бути надані суду первинні (прямі або непрямі) докази, які відтворюють ланцюжок неправомірних дій відповідача (триваючого порушення, що є підставою подачі негаторного позову), і як наслідок порушення права орендаря на користування земельною ділянкою, а саме доповідні (пояснення) відповідальних осіб по здійсненню господарської діяльності підприємства.

А потім, як наслідок в порядку захисту свого порушеного права на користування - звернення до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, органів державної влади, фіксування протиправних дій за допомогою фото або відеозйомки (речові докази).

Усі ці дії в сукупності є необхідними для встановлення об`єктивної істини у справі, і як наслідок підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Отже, в зазначеній категорії справ суттєвим питанням, що підлягає встановленню та дослідженню в судовому порядку є те, чи позивач довів належними та допустимими доказами порушення його прав як користувача земельної ділянки.

З огляду на наведене суд констатує, що позивачем за первісним позовом належним чином не доведено обставини здійснення перешкод відповідачем, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим у задоволенні первісного позову слід відмовити.

При вирішенні питання про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ Теплик-Агро про скасування державної реєстрації договору оренди землі, суд дійшов наступних висновків.

Підставою зустрічного позову ОСОБА_1 вказує те, що під час здійснення реєстрації права оренди за ТОВ Теплик-Агро державним реєстратором було порушено приписи нормативно-правових актів, які регламентують процедуру прийняття документів, їх перевірки та реєстрації права оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що 17.04.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Шаблевським В.І. на підставі заяви ОСОБА_6 та поданих нею документів було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На підставі вказаного рішення проведена державна реєстрація іншого речового права - оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 12503063.

В заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.04.2014 року в розділі Відомості про уповноважену особу документом, що підтверджує повноваження особи, яка звернулась із заявою, вказано довіреність № 184 від 20.09.2013 року, видану на ім`я ОСОБА_6 Товариством з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро (а.с. 68).

Вказане свідчить про те, що державний реєстратор Шаблевський В.І. при прийнятті заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з документами здійснив перевірку повноважень ОСОБА_6 , як представника ТОВ Теплик-Агро , після чого провів реєстрацію цієї заяви за № 6303095 (графа Реєстраційний номер заяви ) шляхом її внесення до ДРРПНМ (графа Дата , час державної реєстрації Розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права Витягу з ДРРПНМ від 17.04.2014 року індексний № 20637040).

На підставі поданої заяви, та доданих до неї документів, державний реєстратор 17.04.2014 року о 10 год. 49 хв. 25 сек. прийняв рішення з індексним номером 12503063.

Основними нормативно-правовими актами, які регламентували процедуру здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно станом на час виникнення спірних правовідносин були: Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Постанова Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , якою було затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - ПКМУ № 868), Постанова Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року Про затвердження Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі ПКМУ № 1141).

Згідно вимог ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 18 вище вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Пунктом 5 ПКМУ № 868 передбачено, що подання документів для проведення державної реєстрації прав здійснюється особисто заявником.

Пункт 8 даної постанови зазначає, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органу державної реєстрації заяву.

Відповідно п.9 Постанови орган державної реєстрації прав приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Моментом прийняття заяви вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред`являється документ, що підтверджує її повноваження (абзац 6 п.10 ПКМУ № 868).

Пункт 13 ПКМУ № 868 визначає, що Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. Під час прийняття заяви в паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації прав. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування оригіналів та копій документів, що пред`являються заявником для проведення державної реєстрації прав з подальшим розміщенням їх у Державному реєстрі прав (частина 1 статті 16 Закону).

Вказане спростовує висновки позивача за зустрічним позовом та його представника про те, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подана неуповноваженою особою, оскільки державним реєстратором Шаблевським В.І. було перевірено повноваження ОСОБА_6 , про що зазначено у заяві, а відсутність довіреності у документах, пред`явлених для проведення державної реєстрації, не є порушенням процедури самої реєстрації. Заявник подає документи, що стали підставою для проведення реєстрації заявлених прав, а не документи, що підтверджують повноваження цієї особи, яка подає заяву, так, як дані повноваження були встановленні раніше.

Враховуючи той факт, що довіреність від юридичної особи на представлення її інтересів не підтверджує виникнення, або припинення речових прав на нерухоме майно, та жодним із вказаних нормативно - правових актів не передбачає обов`язку її сканування, чи наявність її копії у матеріалах реєстраційної справи, тому і її відсутність у матеріалах реєстраційної справи, не може свідчити та бути підставою для визнання оспорюваного запису, вчиненого на підставі поданих документів, незаконним та його скасування.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь- який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав. Датою і часом державної реєстрації речових прав вважаються дата і час реєстрації заяви в базі даних про реєстрацію заяв і запитів, (пункти 22 та 23 ПКМУ № 868).

При дослідженні судом обставин, викладених у зустрічному позові, суд в першу чергу перевірив підстави, на яких відповідач по первісному позову набув право оренди земельної ділянки.

Договір оренди від 27.02.2014 року, на підставі якого виникло речове право ТОВ Теплик-Агро - право оренди земельної ділянки, є чинним, а тому державний реєстратор не порушив вимог законодавства, оскільки встановив існування та законність підстав для проведення державної реєстрації.

Аналізуючи норми законодавства, можна зробити висновок, що відсутність у матеріалах реєстраційної справи договору оренди, на підставі якого було проведено державну реєстрацію речового права, а також довіреності особи, яка звернулась із заявою про державну реєстрацію, не є підставами для скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів зустрічної позовної заяви, позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що державна реєстрація договору оренди землі (запису про проведену державну реєстрацію) від 17.04.2014 року №538849 якимось чином порушує його право.

Стосовно заявленої відповідачем по зустрічному позову вимоги про застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації договору оренди землі, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення його права, суд не вбачає підстав для вирішення питання про застосування строків позовної давності.

Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що підставами зустрічного позову є неправомірні дії державного реєстратора, а тому в даному випадку наявний публічно-правовий спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, спростовуються наступним.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 (№ в ЄДРСР 86401165).

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення первісного та зустрічного позовів, відповідно судові витрати слід залишити за сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,4,12,13, 81,89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні первісного позову ТОВ Теплик-Агро до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою та заборону вчиняти певні дії відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ Теплик-Агро про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ТОВ Теплик-Агро , вул. Незалежності, 30 с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 35737530.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Банар Валерій Васильович, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №00496 від 16.09.2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2022 року.

Суддя