Постанова

від 02.05.2022 по справі 144/316/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/316/21

Провадження № 22-ц/801/720/2022

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 рокуСправа № 144/316/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді доповідача),

суддів: Шемети Т.М., Якименко М.М.,

за участю секретаря судового засідання: Олійник Г.Є.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою та заборону вчиняти певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 25 січня 2022 року, ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Бондарук О.П., дата складення повного тексту рішення 04 лютого 2022 року,

встановив:

В лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою та заборону вчиняти певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 лютого 2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 10 років передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 0523781800:01:000:0257, загальною площею 1,7161 га, розташовану на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

На даний час Товариство не має змоги використовувати земельну ділянку за призначенням та здійснювати її обробіток відповідно до умов договору оренди, оскільки фактично земельною ділянкою користується відповідач, який з весни 2017 року самоправно, всупереч встановленому законом порядку та за наявності чинного договору оренди, зайняв земельну ділянку та здійснює її обробіток. На вимогу посадових осіб Позивача про припинення чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою Відповідач не реагує.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» до суду із вказаним позовом, в якому воно просило усунути перешкоди у користуванні на правах оренди ТОВ «Теплик-Агро» орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером: 0523781800:01:000:0257, які чиняться ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання його забезпечити вільний доступ ТОВ «Теплик-Агро» до земельної ділянки, кадастровий номер 0523781800:01:000:0257, площею 1,7161 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, та заборонити ОСОБА_1 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці на період дії договору оренди.

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що реєстрація спірного договору оренди проведена за заявою неповноважної особи, з грубим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним зустрічним позовом, в якому він просив скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 17.04.2014 року №538849, проведену відділом реєстрації Теплицького відділу юстиції щодо земельної ділянки площею 1,7161 га з кадастровим номером 0523781800:01:000:0257, яка належить йому та розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 25 січня 2022 року в задоволенні первісного позову ТОВ «Теплик-Агро» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою та заборону вчиняти певні дії відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач чинив перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, а також не доведено, що позивач за первісним позовом вчиняв буд-які дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачем в позасудовому порядку (зокрема, направляв вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про які зазначено в позовній заяві).

Водночас, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову місцевий суд констатував, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що державна реєстрація договору оренди землі (запису про проведену державну реєстрацію) від 17 квітня 2014 року №538849 якимось чином порушує його право.

Частково не погоджуючись з таким рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просило оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції помилково критично оцінив пояснення свідків, оскільки останні давали свої показання під присягою. Зазначають, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у ТОВ «Теплик-Агро» права користування спірною земельною ділянкою, яке порушене відповідачем, шляхом чинення перешкод.

21 березня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Банара В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову первісного позову. Поряд з цим вказує, що показання свідків в суді першої інстанції мали суперечливий характер. Крім того, вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні первісного позову, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в оскарженій частині відповідає.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №716437 від 18 квітня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7161 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 31)

27 лютого 2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 10 років, передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 0523781800:01:000:0257 загальною площею 1,7161 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Завадівської сільської ради, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №716437, виданого 18 квітня 2007 року. Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у службі Теплицького районного управління юстиції, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 17 квітня 2014 року за № 538849 (а.с. 6-7, 8).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, положеннями ч. 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування орендованою земельною ділянкою орендар має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

При цьому, визначальним є те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1,3,4 статті 77 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

За правилом статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, як вірно зазначено судом попередньої інстанції, матеріали справи не містять жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач чинив перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, а також не доведено, що позивач за первісним позовом вчиняв буд-які дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачем в позасудовому порядку (зокрема, направляв вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про які зазначено в позовній заяві), як і не надано таких до суду апеляційної інстанції.

Суд попередньої інстанції також вірно відхилив пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки такі є працівниками ТОВ «Теплик-Агро» та знаходяться в прямому підпорядкуванні директора сторони позивача.

Крім того, показання свідків не є безумовною та самостійною підставою для задоволення позову, оскільки встановлення і доведення зазначених позивачем в позовній заяві обставин повинне підтверджуватись достатніми доказами які у своїй сукупності, зокрема, разом, а не лише тільки із показаннями свідків дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що наявність обставин вчинення орендодавцем перешкод у користуванні земельною ділянкою може прийматись до уваги тільки при наявності первинних та похідних доказів, що зафіксовані сторонніми особами (спостерігачами), органами місцевого самоврядування, органами державної влади за відповідним зверненням орендаря.

Згідно ст. 187 ЗК України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України - державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності ст. 190 ЗК України - громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення ТОВ «Теплик-Агро» до вищезазначених та/або правоохоронних органів щодо фіксації та перевірки правомірності дій ОСОБА_1 , що відповідно спростовує твердження позивача про доведеність порушення його прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд з урахування встановлених обставин, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

При цьому апеляційний суд відхиляє аргументи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, в яких представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Банар В.В. посилається на невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання сторони позивача за первісним позовом на належне їм право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення (Постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №653/126/17-ц).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, в оскаржуваній його частині, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній його частині, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Теплик-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районногосуду Вінницькоїобласті від25січня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: Т.М. Шемета

М.М. Якименко