Рішення

від 26.01.2022 по справі 921/631/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/631/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання Юрковська В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33016

до відповідача: Приватного підприємства "Білокриниця", с. Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область, 47013

про: стягнення заборгованості у розмірі 2466240 грн. 95 коп, з яких: 1510543 грн. 10 коп. - сума основного боргу, 305957 грн. 39 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 423 158 грн. 99 коп. - відсотки річних, 226581 грн. 47 коп. - штраф з суми заборгованості та 36993 грн 62 коп судового збору (з врахуванням Заяви про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог № без номера від 14.12.2020 (вх.№9222)

за участю представників:

-позивача: Стріла Валентин Микитович - адвокат, ордер на надання правової допомоги, серія РН-858 №034 від 03.08.20 (в режимі відеоконференції);

-відповідача: не з`явився.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33016, звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Білокриниця", с. Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область, 47013, про стягнення заборгованості у розмірі 2466240 грн 95 коп, з яких: 1510543 грн. 10 коп. - сума основного боргу, 305957 грн. 39 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 423158 грн. 99 коп. - відсотки річних, 226581 грн. 47 коп. - штраф з суми заборгованості та 36993 грн 62 коп судового збору (з врахуванням Заяви про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог № без номера від 14.12.2020 (вх.№9222).

Позиція позивача.

Підставою позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" зазначає неналежну оплату Приватним підприємством "Білокриниця" поставленого йому товару відповідно до Договору поставки №67-З-ЧА-19, чим спричинено виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховано пеню, відсотки річних та штраф.

При цьому позивач посилається, зокрема, на ч.1 ст.530, ст.526,ч.1 ст.712, ч.2 ст.533, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.265, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Заперечення відповідача.

30.11.2020 через канцелярію суду до матеріалів справи від відповідача поступив Відзив на позов №без номера від 25.11.2020, в якому зазначається наступне, зокрема, що договір поставки захисту рослин №67-3-ЧА-19 від 13 лютого 2019 року не є укладеним. Відповідно до ч.3 ст.180 при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суть відносин між сторонами. Договором поставки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і є укладеним на строк до 31 грудня 2019 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання. З договору поставки вбачається, що в ньому не встановлено строку його дії, а умова договору, що є укладеним на строк до 31 грудня 2019 р. Не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам ст.ст.251,252 ЦК України. Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Тобто, сторони не визначили окремо строк дії договору, як того вимагає ч.3 ст.180 ГК України.

Сторонами договору не погоджено кількість товару, який повинен бути поставлений, а також ціну договору. Пункт 1.1. договору не містить вказівки, яку кількість товару зобов`язується поставити постачальник. У пункті 2.1. договору поставки не встановлено кількість товару, що продається, у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, як того вимагає ст.669 ЦК України. У пункті 4.1. договору поставки зазначено, що ціні товару та загальна вартість товару вказується у специфікаціях. Однак у специфікаціях не вказано загальну вартість товару. Сторони не досягли згоди щодо ціни договору, що суперечить ст.180 ГК України.

У договорі не встановлено предмет договору (найменування, кількість, асортимент товару), а також ціну договору, а також строк дії договору, що суперечить ч.3 ст.180 ГКУ, а відтак договір є неукладеним.

Враховуючи, що на момент пред`явлення позову між позивачем та відповідачем не існувало цивільних відносин, а позивачем подано позов про стягнення заборгованості саме за договором основного боргу, 25% річних, штрафу, пені, то у позивача відсутні правові підстави для стягнення боргу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо сплати основного боргу, процентів, штрафу та пені.

Відповідач у своєму Відзиві на позов посилається на ч.7 ст.179, ч.3 ст.180, ч.8 ст.181 Господарського кодексу України, ст.ст.11,207,208,251,252,509,ч.1ст.638,655,669,712 Цивільного кодексу України.

Відповідь на відзив позивача.

Позивач відповіді на відзив не подавав.

Заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подавав.

Рух справи.

Ухвалою від 01.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №921/631/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 26.10.2020 на 10 год.00 хв.

Ухвалою суду (протокольна) від 05.10.2020 повідомлено учасників справи про оголошення перерви до 28.10.2020 до 14 год.00 хв.

Ухвалою (протокольна) від 28.10.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 16.11.2020 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 28.10.2020 Заяву №без номера від 27.10.2020 (вх. №7678 від 28.10.2020) представника позивача Стріла Валентина Микитовича, яка підписана в підсистемі "Електронний суд" задоволено та надано доступ адвокату Стріла Валентину Микитовичу, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , як представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" до електронної справи №921/631/20 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою (протокольна) від 16.11.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 01.12.2020 на 14 год. 00 хв.

Ухвалою (протокольна) від 01.12.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 09.12.2020 на 11 год. 00 хв.

Ухвалою (протокольна) від 09.12.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 16.12.2020 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою (протокольна) від 16.12.2020 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 28.12.2020 на 15 год. 00 хв.

Ухвалою від 16.12.2020 прийнято Заяву про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог №без номера від 14.12.2020 (вх. 9222) до розгляду та ухвалено в подальшому справу розглядати з врахуванням збільшених та зменшених позовних вимог.

Ухвалою від 28.12.2020 закрито підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.01 2021 на 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 04.01.2021 повідомлено сторони у справі № 921/631/20 про відкладення розгляду справи на 25.01 2021 на 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 25.01.2021 оголошена перерва до 03.02.2021 до 10 год. 00 хв.(протокол судового засідання).

Ухвалою від 03.02.2021 зупинено провадження у справі №921/631/20 до перегляду ухвали від 22.01.2021 у справі в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою від 26.04.2021 провадження у справі №921/631/20 поновлено; призначено судове засідання на 05.05.2021 на 12 год. 20 хв.

Ухвалою 05.05.2021 зупинено провадження у справі №921/631/20 до перегляду ухвали від 06.04.2021 Західного апеляційного господарського суду у даній справі в порядку касаційного провадження.

Ухвалою від 07.07.2021 провадження у справі №921/631/20 поновлено; призначено судове засідання на 19.07.2021 на 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 19.07.2021 зупинено провадження у справі №921/631/20 до перегляду ухвали від 22.01.2021 у справі в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою від 12.01.2022 провадження у справі №921/631/20 поновлено; призначено судове засідання на 26.01 2022 на 12 год. 55 хв.

Явка сторін.

В судове засідання з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції).

В судове засідання представник відповідача не з`явився, відомостей про отримання відповідачем ухвали суду від 12.01.2022 про повідомлення учасників справи про те, що судове засідання у справі №921/631/20 відбудеться 26.01.2022 на 12 год.55 хв, матеріали справи не містять.

Ухвала від 12.01.2022 надсилалась на адресу учасників справи 12.01.2022 та, зокрема, представнику відповідача Осіву П.В. 14.01.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (про що свідчать відмітки про направлення на ухвалі суду від 12.01.2022) та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідач, з метою дотримання своїх процесуальних прав, має стежити за подальшим рухом справи, як шляхом отримання кореспонденції ним або уповноваженим представником, так і за допомогою офіційних джерел, зокрема, ЄДРСР.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Відповідач 12.07.2021 отримав ухвалу суду від 07.07.2021 про призначення судового засідання на 19.07.2021 на 11 год. 00 хв., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи. Також представник відповідача брав участь у судових засіданнях на стадії підготовчого провадження.

Тобто, відповідач проінформований про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. ч. 2-3 ст. 120 ГПК України).

У відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України інформації, місцезнаходженням юридичної особи Приватного підприємства Білокриниця є: Україна,47013, Тернопільська обл., Кременецький р-н, село Білокриниця (сформований 26.01.2022 судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 420907035171 станом на 26.01.2022 знаходиться в матеріалах справи). Дана адреса відповідача вказана і позивачем у позовній заяві.

Суд вважає за доцільне зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі були надіслані судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України та, відповідно, вказану позивачем у позові.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд вважає, направляючи відповідачу судову кореспонденцію у справі за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві (47013, Тернопільська обл. Кременецький р-н, село Білокриниця), не порушив норм процесуального права.

Відповідач знаходиться в Тернопільській області та не отримав ухвалу суду від 12.01.2022, в той час як позивачу була направлена кореспонденція за його адресою у місті Рівне Рівненська область, яку було отримано позивачем.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

В даному випадку справа перебуває на стадії судового розгляду та справа розглядається на підставі поданих в підготовчому провадженні доказах.

Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 12.01.2022 на 26.01.2022 на 12 год. 55 хв. обов`язковою не визнавалась.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розгляд заяв та клопотань.

Жодні заяви та клопотання не поступили.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) «Акорд» .

Господарський процес.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, встановив наступні обставини.

13.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (Постачальник), з однієї сторони, та Приватним підприємством Білокриниця (Покупець), з іншої сторони, було укладено договір поставки №67-З-ЧА-19 засобів захисту рослин, згідно п.1.1. якого за цим договором Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі-товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.2.1. договору загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього договору.

Якість та кількість товару, приймання товару по кількості та якості передбачені пунктами 3.1.-3.4. договору.

Згідно п.4.1.договору ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях.

Згідно п.4.2. договору Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях.

Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування кошті у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п.4.4. даного договору (п.4.3. договору).

Відповідно до п.4.4. договору сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США/ЄВРО). Еквівалент ціни товару в доларах США/ЄВРО визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США/ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Також в пункті 4.4. передбачено визначення ціни товару, що постачається на умовах попередньої оплати та на умовах товарного кредиту.

Згідно п.п.5.1.1.п.5.1.договору Постачальник зобов`язаний передавати товар у власність Покупця у строки та у місці призначення, зазначені у специфікаціях.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. договору Покупець зобов`язаний приймати товар в строки та на умовах цього договору та згідно п.п.5.2.2. п.5.2. договору Покупець зобов`язаний своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним договором та додатками до нього.

Відповідальність сторін, її розмір та порядок застосування передбачені пунктами 6.1.-6.8 договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", передав (поставив), а Приватне підприємство "Білокриниця" отримало товар вартістю 2 010 737,22 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1210 від 16.04.2019 на суму 224 113,91 грн., № 1153 від 16.04.2019 на суму 34624,38 грн., № 2322 від 24.05.2019 на суму 304 979,59 грн., №2559 від 31.05.2019 на суму 163631,45 грн., № 2917 від 19.06.2019 на суму 47 108,16 грн., № 2892 від 14.06.2019 на суму 181512, 85 грн.,№2893 від 14.06.2019 на суму 100 456,20 грн.,№ 2936 від 21.06.2019 на суму 89781,60 грн., № 3070 від 02.07.2019 на суму 117 475,92 грн., № 3119 від 05.07.2019 на суму 64505,76 грн., №3136 від 08.07.2019 на суму 29 628,72 грн.,№ 3071 від 02.07.2019 на суму 235891,56 грн., № 3137 від 08.07.2019 на суму 11 458,56 грн.,№ 3219 від 18.07.2019 на суму 73376,88 грн.,№ 3226 від 22.07.2019 на суму 207 825,12 грн., №3523 від 23.08.2019 на суму 111540,00 грн., №3524 від 23.08.2019 на суму 12 826,56 грн. Видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача і відповідача та засвідчені печатками сторін.

Після поставки Товару за Договором поставки № 67-З-ЧА-19 від 13.02.2019, за письмовим проханням Приватного підприємства "Білокриниця", яке викладене в Листах про повернення поставленого Товару № 5 від 20.06.2019; № 6 від 18.07.2019; №7 від 23.09.2019, було повернуто поставлений товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", на загальну суму 500194,12 грн. , що підтверджується видатковими накладними на повернення товару №2 від 20.06.2019 на суму 101409,62 грн.,№3 від 18.07.2019 на суму 5 965,27 грн., № 4 від 18.07.2019 на суму 169073,95 грн., № 9 від 23.09.2019 на суму 11 458,56 грн., № 10 від 23.09.2019 на суму 207825,12 грн, № 11 від 23.09.2019 на суму 4 461,60 грн.

У Приватного підприємства "Білокриниця" після повернення частини товару залишився товар на суму 1 510 543,10 грн.

В матеріалах справи знаходяться:

*Специфікація № 1 від 13.02.2019 (строк оплати до 31.10.2019 ), сума - 266 565,83 грн.

* Специфікація № 2 від 16.04.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 34 624,38 грн.

* Специфікація № 3 від 23.05.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 304 979, 59 грн.

*Специфікація № 4 від 30.05.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 210 739,61 грн.

* Специфікація № 5 від 10.06.2019 строк оплати до 31.10.2019), сума - 181 512,85 грн.

* Специфікація № 6 від 13.06.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 100 456,20 грн.

* Специфікація № 7 від 21.06.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 89 781,60 грн.

*Специфікація № 8 від 01.07.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 211 610,40 грн.

*Специфікація № 9 від 02.07.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 235 891,56 грн.

*Специфікація № 10 від 05.07.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 11 458,56 грн.

*Специфікація № 11 від 17.07.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 73 376,88 грн.

*Специфікація № 12 від 22.07.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 207 825,12 грн.

*Специфікація № 13 від 20.08.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 111 540 грн.

*Специфікація № 14 від 22.08.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 12 826,56 грн.

Приватне підприємство "Білокриниця" залишок товару на суму 1 510 543,10 грн. не оплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, нарахованої пені та відсотків, та штрафу.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов до наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору поставки.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається в ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України (надалі ГК України) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору поставки №67-3-ЧА-19 від 13.02.2019 у позивача (Постачальника) виникли обов`язки в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати (поставити) відповідачу (Покупцю) товар (засоби захисту рослин та іншу продукцію), а у відповідача (Покупця) виникли обов`язки прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач вважає, що договір поставки №67-З-ЧА-19 від 13.02.2019 засобів захисту рослин є неукладеним, оскільки у договорі не встановлено предмет договору (найменування, кількість, асортимент товару), а також ціну договору, а також строк дії договору, що суперечить ч.3 ст.180 ГК України.

Суд не погоджується із такими аргументами позивача, виходячи із наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як визначається ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до п.48 постанови від 5 червня 2018 року у справі №14-144цс18 Великої Палати Верховного Суду у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п.49 зазначеної вище постанови).

З матеріалів справи вбачається, що сторони вчинили дії щодо виконання договору поставки. Так, позивач передав (поставив) відповідачу товар по видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідач прийняв товар по таких видаткових накладних, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача та відтиски печаток відповідача. Також відповідач повернув лише частково товар (копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи). Решта товару залишилась у відповідача.

Видаткові накладні, які є в матеріалах справи, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. з наступними змінами, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ( в редакції від 10.08.2021). Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що договір поставки №67-З-ЧА-19 від 13.02.2019 засобів захисту рослин є укладеними.

Згідно ч.1 ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч.2 ст.266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В п.4.1. договору поставки сторони обумовили, що ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях.

У Специфікаціях вказано найменування (асортимент) товару, кількість товару та його ціна.

У видаткових накладних, копії яких позивачем додано до матеріалів справи, зазначено підставу поставки Договір №67-3-ЧА-19 від 13.02.2019.

Також, у видаткових накладних вказано найменування (асортимент) товару, кількість товару та його ціна.

Відповідно до п.9.5. договору поставки №67-3-ЧА-19 від 13.02.2019 засобів захисту рослин цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2019 р., а щодо його невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Згідно п.1 ст.267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

З даної норми статті вбачається, що в договорі поставки строк його дії може бути не визначений. То в такому разі, такий договір вважається укладеним на один рік. Тобто, строк дії договору поставки сторони такого договору можуть і не передбачати.

А відтак, суд не погоджується із аргументами відповідача, щодо відсутності предмета, ціни та строку дії в договорі поставки.

Таким чином, суд дійшов до висновку, про відповідність договору поставки вимогам норм чинного законодавства.

Договір поставки, який знаходиться в матеріалах справи та на який позивач посилається як на підставу позовних вимог, містить підписи уповноважених представників обох сторін (позивача та відповідача у справі), скріплений печатками підприємств, зауваження щодо укладення цього договору не підтвердились, або доказів, що спростовують факт вчинення даного правочину або визнання такого договору недійсним в судовому порядку суду не представлено, відтак даний договір слід вважати таким, що породжує встановлені ним права та обов`язки для сторін.

Відповідач у своєму Відзиві на позов зазначає про те, що позивачем не надано докази, які підтверджують ту обставину, що за договором поставки позивач мав поставити насіння, мікродобрива та мінеральні добрива, а наданий позивачем договір поставки такого не передбачає. З назви договору та п.1.1. вбачається, що за договором поставки здійснюється поставка засобів захисту рослин, а не насіння, мікродобрива та мінеральні добрива. У матеріалах справи відсутні докази того, що товар, який поставлений на підставі договору поставки є засобом захисту рослин. Отже, позивач не може вимагати оплату за насіння, мікродобрива та мінеральні добрива, а також сплату пені, штрафів та процентів відповідно до умов договору поставки, оскільки поставка такої продукції не передбачена умовами договору поставки.

Суд не погоджується із зазначеними аргументами відповідача, оскільки пунктом 1.1. договору поставки передбачено, що за цим договором Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі-товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, сторони, підписавши договір поставки, обумовили передачу (поставку) Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Агробізнес (Постачальник) Приватному підприємству Білокриниця (Покупцеві) як засоби захисту рослин, так і іншу продукцію. І засоби захисту рослин і іншу продукцію сторони в договорі поставки назвали товаром. І на підтвердження передачі (поставки) товару матеріали справи містять видаткові накладні.

В своєму Відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач стверджує, що поставлений товар повинен був бути оплачений до 31.10.2019. Саме з цієї дати позивач починає нарахування пені, штрафу та процентів річних. На підтвердження дати оплати (31.10.2019) за поставлений товар позивачем надано копії специфікацій. Слід зазначити, що специфікації №3 від 23.05.2019 на суму 304979,59 грн., №4 від 30.05.2019 на суму 210739,61 грн., №8 від 01.07.2019 на суму 211610,40 грн., №9 від 2.07.2019 на суму 235891,56 грн. не підписані зі сторони ПП Білокриниця . Отже, вказані специфікації не можуть вважатися частиною договору поставки, а позивач не може посилатись на невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати товару до 31.10.2019.

Враховуючи відсутність погодженого строку (терміну) виконання зобов`язання по оплаті товару, то такий строк (термін) не є пропущений, а отже нарахування пені, штрафу та процентів за прострочення оплати є безпідставним.

Крім зазначених відповідачем у відзиві підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, вимоги про стягнення заборгованості по товару відповідно до специфікації №3 від 23.05.2019 на суму 304979,59 грн., №4 від 30.05.2019 на суму 210739,61 грн., №8 від 01.07.2019 на суму 211610,40 грн., №9 від 2.07.2019 на суму 235891,56 грн., а також нараховані пені, штрафи та проценти не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання по оплаті не є простроченим.

Суд частково погоджується із такими аргументами відповідача, виходячи із такого.

Згідно п.4.2. договору поставки Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях.

В матеріалах справи знаходяться Специфікації, які не підписані уповноваженою особою Приватного підприємства "Білокриниця" на загальну суму 963 221,16 грн.

*Специфікація № 3 від 23.05.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 304 979, 59 грн.

*Специфікація № 4 від 30.05.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 210 739,61 грн.

*Специфікація № 8 від 01.07.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 211 610,40 грн.

*Специфікація № 9 від 02.07.2019 (строк оплати до 31.10.2019), сума - 235 891,56 грн.

Дослідивши Розрахунок суми основного боргу зазначеного в позовній заяві, з врахуванням суми 107 374, 89 грн. повернутого товару (101409,62 грн. - згідно видаткової накладної на повернення товару №2 від 20.06.2019, 5965,27 грн. - згідно видаткової накладної на повернення товару №3 від 18.07.2019) (по видатковій накладній №2559 від 31.05.2019 по специфікації №4 від 30.05.2019), сума по непідписаних специфікаціях становить 855 846,27 грн. А відтак, суд дійшов до висновку, що розрахунок пені, відсотків річних та штрафу слід проводити від суми 654 696, 83 грн. (по підписаних специфікаціях, де вказано строк оплати до 31.10.2019). Разом з тим, суд не погоджується із аргументами відповідача щодо того, що вимоги про стягнення заборгованості по товару відповідно до непідписаних специфікацій не підлягають задоволенню, оскільки товар відповідно до специфікацій (не підписаних) по видаткових накладних відповідач отримав і навіть частково здійснив повернення товару.

В п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17 грудня 2013 року зазначено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується . У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

1.Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1510 543 грн. 10 коп. основного боргу, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Як зазначає Верховний Суд у п.22 своєї постанови від 19.03.2019 у справі №916/626/18 відповідно до частин 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, Верховний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17.

Заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, а відповідачем не надано суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1510543 грн.10 коп. основного боргу є обґрунтовано заявлені, підтверджені доказами, не суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства. А відтак, позов в цій частині слід задовольнити.

2.Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 305957 грн. 39 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, суд зазначає наступне.

Період нарахування позивачем пені 01.11.2019 -14.12.2020 (Розрахунок до позову від 17.08.2020 додано до Додаткових пояснень у справі, документ сформований в системі Електронний суд 14.12.2020). Пеню позивач нарахував на суму заборгованості 1 510 543 грн.10 коп.

Згідно п.п.6.4.1.п.6.4. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення , а також проценти на суму прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

Згідно п.6.5. договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін , а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок суми пені за період 01.11.2019 -14.12.2020 на суму 654696 грн.83 коп. (сума по специфікаціям зі строком оплати - до 31.10.2019, які підписані уповноваженою особою відповідача). За результатами здійсненого перерахунку, сума пені становить 132 588 грн. 49 коп.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 132588 грн. 49 коп. пені є обґрунтовано заявлені, підтверджені доказами, не суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства. А відтак, позов в цій частині слід задовольнити. В частині позовних вимог щодо стягнення 173 368 грн. 90 коп - в позові відмовити, як безпідставно заявлений.

3.Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 423 158 грн. 99 коп. відсотків річних, суд зазначає наступне.

Період нарахування позивачем відсотків річних (25%) 01.11.2019-14.12.2020 (Розрахунок до позову від 17.08.2020 додано до Додаткових пояснень у справі, документ сформований в системі Електронний суд 14.12.2020). Відсотки річних (25%) позивач нарахував на суму заборгованості 1 510 543 грн.10 коп.

Згідно вимог ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.6.4.1.п.6.4. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

Судом здійснено перерахунок суми відсотків річних (25%) за період 01.11.2019 -14.12.2020 на суму 654696 грн.83 коп. (сума по специфікаціям зі строком оплати - до 31.10.2019, які підписані уповноваженою особою відповідача). За результатами здійсненого перерахунку, сума відсотків річних (25%) становить 183 425 грн. 63 коп.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 183425 грн.63 коп. відсотків річних є обґрунтовано заявлені, підтверджені доказами, не суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства. А відтак, позов в цій частині слід задовольнити. В частині позовних вимог щодо стягнення 239 733 грн. 36 коп. відсотків річних - в позові відмовити, як безпідставно заявлений.

4.Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 226581 грн. 47 коп. штрафу з суми заборгованості, то суд зазначає наступне.

Позивач згідно п.6.8 договору нарахував штраф в розмірі 15% на суму заборгованості 1 510 543 грн.10 коп. (Розрахунок до позову від 17.08.2020 додано до Додаткових пояснень у справі, документ сформований в системі Електронний суд 14.12.2020).

Згідно п.6.8.договору за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець, крім вище вказаного, сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.

Судом здійснено перерахунок суми штрафу на суму 654696 грн.83 коп. (сума по специфікаціям зі строком оплати - до 31.10.2019, які підписані уповноваженою особою відповідача). За результатами здійсненого перерахунку, сума штрафу становить 98 204 грн. 52 коп.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 98204 грн. 52 коп. штрафу є обґрунтовано заявлені, підтверджені доказами, не суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства. А відтак, позов в цій частині слід задовольнити. В частині позовних вимог щодо стягнення 128 376 грн. 95 коп. штрафу - в позові відмовити, як безпідставно заявлений.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі всього 36993 грн. 62 коп., а саме:

-35454 грн. 50 коп. згідно платіжного доручення №6689 від 08.09.2020;

-1539 грн. 12 коп. згідно платіжного доручення №962 від 14.12.2020.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з врахуванням норми п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на правову допомогу.

До початку судових дебатів представником позивача зроблено усну заяву щодо подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, подання заяви про витрати на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Білокриниця", с. Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область, 47013, ідентифікаційний код 31879740, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33016, ідентифікаційний код 37022936 :

-1510543 грн. 10 коп. - основного боргу;

-132588 грн.49 коп. - пені;

-183425 грн.63 коп. - відсотків річних;

-98204 грн.52 коп. - штрафу;

-28871 грн. 43 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3.В решті позову - в задоволенні відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 07 лютого 2022 року.

Суддя С.О. Хома