Ухвала

від 18.01.2022 по справі 460/8517/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 460/8517/20

адміністративне провадження № К/9901/39801/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Берназюка Я.О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про скасування розпорядження голови та визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2021, постановленою у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вищевказану касаційну скаргу залишено без руху, з огляду на її невідповідність вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, скаржником не було додано документ про сплату судового збору та не виконано вимог процесуального закону щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику встановлено десятиденний з дня вручення копії цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду обґрунтування підстав касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та документа про сплату судового збору в розмірі 5044,80 гривень.

06.12.2021 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано документ про сплату судового збору в належному і визначеному в ухвалі Верховного Суду розмірі.

До вищевказаної заяви додано також касаційну скаргу із зазначенням у ній підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Мотивуючи наявність підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 9901/815/18, а саме: - Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Водночас, колегія суддів наголошує, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, в якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких подана касаційна скарга, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.

При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Подібність правовідносин визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Предмет спору у справі № 9901/815/18, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, стосується визнання протиправною бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії України, визнання неправомірним, невмотивованим, необ`єктивним і необґрунтованим та скасування рішення цього органу про відповідність судді займаній посаді й жодним чином не пов`язаний з предметом спору цієї справи, який виник у сфері земельних відносин, у даному випадку щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Що ж до підстав касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, то скаржник мотивує їх наявність тим, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах потребує видозміни, уточнення, модифікації з урахуванням конкретних обставин цієї та аналогічних справ.

Позивач стверджує, що оскільки його права та законні інтереси як суб`єкта, який зазнав шкоди і права та обов`язки суб`єктів, які цю шкоду повинні компенсувати різні, тому доцільно відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилався апеляційний суд у оскаржуваній постанові (абз. 10 стор. 5), позаяк усі вони стосуються суб`єктів, які користуються земельними ділянками без сплати земельного податку (завдали збитки місцевим громадам).

Водночас, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Наведені ж скаржником доводи таким критерієм не відповідають та викладені узагальнено без вказівки на конкретну норму права із зазначенням чітко сформульованого Верховним Судом висновку щодо її застосування, від якого необхідно відступити, а також не вказав, який, на його думку, висновок повинен сформувати суд касаційної інстанції і в чому полягає помилковість уже висловлених цим судом правових позицій, чим це обумовлено.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів констатує, що вказані скаржником аргументи не свідчать про усунення недоліків касаційної скарги та не містять належного обґрунтування визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, не підтверджують наявності таких підстав.

Оскільки недоліки касаційної скарги відповідачем не усунуті, а у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, то це відповідно до норм частини другої статті 332 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком повернення касаційної скарги особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про скасування розпорядження голови та визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Т.Г. Стрелець

Суддя Я.О. Берназюк