Ухвала

від 18.01.2022 по справі 200/10206/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 200/10206/20-а

адміністративне провадження № К/9901/48139/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в справі №200/10296/20-а за позовом Служби автомобільних доріг у Донецькій області до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРЕЙД-М", Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУН", про визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРЕЙД-М", Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУН", в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу Управління Південного офісу Держаудитслужби (UA-M-2020-09-30-000059) по закупівлі "ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та переліки робіт" ДК 021-2015 (50230000-6 - послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги) Послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Н-20 Слов`янськ-Донецьк-Маріуполь на ділянці км 5+050 - км 10 + 305 (освітлення)" (UA-2020-06-22-002078-c).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано висновок про результати моніторингу Управління Південного офісу Держаудитслужби від 23 жовтня 2020 року №479 по закупівлі "ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та переліки робіт" ДК 021-2015 (50230000-6 - послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги) Послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Н-20 Слов`янськ-Донецьк-Маріуполь на ділянці км 5+050 - км 10 + 305 (освітлення)" (UA-2020-06-22-002078-c).

29 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного офісу Держаудитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в справі №200/10296/20-а.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні було застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Водночас скаржником не вказано конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Також скаржником не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі. При цьому, Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржниками не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми частини першої статті 2, частини першої статті 5 КАС України, пунктів 31, 32 частини першої статті 1, частини дев`ятнадцятої статті 8, абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 31, пункту 2 частини другої статті 32 Закону України Про публічні закупівці від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Суд критично оцінює вказане мотивування, оскільки у подібних правовідносинах суди надають правову оцінку в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку. Скаржник не зазначає, який саме висновок має бути сформовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена шляхом формулювання нової правової позиції.

Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подали.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в справі №200/10296/20-а повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О.Р. Радишевська