Постанова

від 20.01.2022 по справі 440/3735/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 440/3735/20

адміністративне провадження № К/9901/8505/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (головуючий суддя - Ясиновський І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя Бартош Н.С., судді - Подобайло З.Г., Чалий І.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛЕС до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЛЕС (далі за текстом - ТОВ ВАЛЕС , Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2020 року №0004230501.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі №802/2148/13-а, від 6 лютого 2018 року у справі №826/22154/15, від 5 травня 2018 року у справі №808/2524/15, від 2 жовтня 2018 року у справі 816/2328/17, від 21 грудня 2018 року у справі №815/288/18, від 12 березня 2019 року у справі №816/870/19, від 16 квітня 2020 року у справах №826/1199/16 та №826/7760/15, від 2 листопада 2020 року у справі №520/528/19.

Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та безпідставно надано перевагу доказам, наданим позивачем. Зокрема, відповідач зазначає, що судами не досліджено належним чином господарські відносини позивача з ТОВ Нафтогазсервіс , на підставі яких виникла кредиторська заборгованість, не з`ясовано, за якими саме господарськими операціями та за якими правочинами така заборгованість виникла, а також період її виникнення. Вважає, що судами не з`ясовано, чи мав позивач обов`язок відображати у Звіті про фінансовий результат та Декларації з податку на прибуток дохід від простроченої заборгованості. Недослідженими залишились й обставини щодо існування судових чи інших документів на підтвердження факту вжиття відповідних заходів кредитором позивача. Що стосується решти контрагентів позивача, то, за твердженням відповідача, суди не дослідили, за яких обставин та в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між ними, не з`ясовано, хто персонально брав участь у господарських операціях, не допитано відповідних осіб як свідків. Також, скаржник вважає, що підприємством порушено терміни подання заперечення на акт перевірки, а висновки судів з цього приводу не відповідають фактичним обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВАЛЕС з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої 11 березня 2020 року складено акт.

Проведеною перевіркою зафіксовано порушення позивачем, серед іншого, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7, 8 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1' 194' 283,00 грн, у тому числі: за 2017 рік у сумі 62' 190,00 грн, за 2018 рік у сумі 988' 770,00 грн та за 9 місяців 2019 року у сумі 143' 323,00 грн.

За наслідками встановлених перевіркою порушень 3 квітня 2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004230501, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1' 492' 853,75 грн (за податковим зобов`язанням - 1' 194' 283 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 298' 570,75 грн).

За наслідками процедури адміністративного оскарження означене податкове повідомлення-рішення залишене податковим органом вищого рівня без змін, після чого позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року встановлено, що ТОВ ВАЛЕС на порушення пунктів 7, 8 П(С)БО 15 Дохід , підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 ПК України не включено до інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (форма №2-м) та одночасно до Декларації по податку на прибуток прострочену кредиторську заборгованість за 2017 рік у сумі 345' 500,00 грн.

Надаючи оцінку означеним обставинам суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Згідно з пунктом 5 П(С)БО №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

За приписами Інструкції застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, на рахунку 71 Інший операційний дохід ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України під безнадійною заборгованістю розуміється, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257, частин першої, п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що досліджувана контролюючим органом заборгованість, яка, на його думку, помилково не включена позивачем до інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (форма №2-м) та Декларації по податку на прибуток, виникла в межах виконання договору купівлі-продажу від 16 липня 2013 року №16/07 на придбання технічного метанолу, укладеного між ТОВ ВАЛЕС (покупець) та ТОВ Нафтогазсервіс (постачальник).

Означеним правочином було обумовлено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1095-ти днів з дати поставки товару. Дата поставки товару визначається з дати відмітки про отримання товару покупцем.

Як встановили суди з видаткової накладної №РН0000040 від 6 травня 2014 року ТОВ Нафтогазсервіс поставило метанол технічний марки А на суму 399'489,00 грн, а тому ТОВ ВАЛЕС мало сплатити протягом 1095 днів з дня отримання товару (6 травня 2014 року), вартість товару. З наведеного суди зробили висновок, що гранична дата сплати товару становить 6 травня 2017 року, і саме з цієї дати почався відлік трирічного строку позовної давності щодо стягнення відповідної заборгованості з позивача.

Тобто, станом на момент проведення перевірки та складення акта перевірки (11 березня 2020 року) строк позовної давності щодо стягнення неоплаченої суми коштів за договором купівлі-продажу від 16 липня 2013 року №16/07 не минув, з чого суди зробили висновок про те, що контрагент позивача, ТОВ Нафтогазсервіс , може звернутися до суду із відповідною вимогою про стягнення з позивача заборгованості, яка утворилась за договором поставки.

Своєю чергою, станом на час перевірки та складання акта перевірки відповідачем не було отримано інформації від контрагента позивача ТОВ Нафтогазсервіс щодо вжиття ним будь-яких заходів зі стягнення з позивача заборгованості, і що такі заходи не призвели до позитивних наслідків (як-от пред`явлення претензії боржнику, звернення до суду, подання заяви про банкрутство боржника тощо).

На переконання колегії суддів КАС ВС, суди в цій справі належним чином з`ясували, з настанням якої події пов`язується початок перебігу строку позовної давності для виконання позивачем зобов`язання у договірних правовідносинах, а тому доводи касаційної скарги про те, що у вимірі означеного епізоду суди допустили процесуальну неповноту при встановленні обставин справи, - не відповідають дійсності.

Перевіряючи посилання контролюючого органу на те, що договір поставки не було надано позивачем до перевірки, суди з`ясували, що його копія була долучена до заперечення на акт перевірки й мала бути врахована відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що заперечення на акт перевірки були подані позивачем з пропуском строку їх подання, суди виходили з того, що відповідно до приписів пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Як з`ясували суди з наявних у справі доказів примірник акта перевірки направлено на адресу позивача 12 березня 2020 року та отримано останнім 13 березня 2020 року. Згідно з наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, датою отримання контролюючим органом поштового відправлення, в якому містились заперечення на акт, є 17 березня 2020 року, а не 30 березня 2020 року, як на цьому наполягав відповідач. Досліджуючи означений доказ суди взяли до уваги, що дата, вказана в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, хоч і містить певні виправлення, однак суди врахували, що копія цього повідомлення надана безпосередньо контролюючим органом разом із відзивом на позовну заяву і аргументів щодо достовірності чи недостовірності дати отримання примірника акта перевірки відповідач в судах попередніх інстанцій не наводив.

Встановлені судами обставини справи щодо отримання відповідачем заперечень на акт перевірки у встановлений пунктом 86.7 статті 86 ПК України строк свідчать про те, що податковий орган при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення повинен був врахувати надані платником податків документи в частині виявлених порушень, які ці документи спростовують.

Окрім того, підставою до винесення спірного повідомлення-рішення слугували також і висновки контролюючого органу про заниження підприємством податку на прибуток підприємств за наслідками взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ Фортуна-Оіл , ТОВ ЦЕНТР-СД-ГРУП , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Паливна компанія Блек Ойл , ПП КТ-Сервіс , які, на переконання податкового органу, мають ознаки фіктивності.

Перевіряючи висновки акта перевірки в означеній частині суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, у період, який охоплювався перевіркою, позивачем як постачальником було укладено низку правочинів з контрагентами-покупцями: договір від 26 червня 2018 року №26/06 з ТОВ Фортуна-Оіл та від 16 березня 2018 року №03/16-18 з ФОП ОСОБА_1 - на поставку абсорбенту газоконденсатного; від 5 серпня 2019 року №05/08 з ТОВ ЦЕНТР-СД-ГРУП , від 1 червня 2018 року № 01/06 з ТОВ Паливна компанія Блек Ойл , від 20 грудня 2018 року №20/12 з ПП КТ-Сервіс - на поставку конденсату газового стабільного.

Як з`ясували суди з наявних у справі матеріалів, нафтопродукти були придбані ТОВ ВАЛЕС від ПП Меркурій-С , відповідно до договору поставки від 21 березня 2018 року №17-03/18, та ТОВ Хардіс , відповідно до договору від 26 червня 2018 року №26-06-Х, а також перероблені в межах умов договору від 26 грудня 2017 року №25 на переробку давальницької сировини, укладеного з ТОВ Енергетична альтернатива-7 . При цьому реальність господарських операцій з переліченими суб`єктами господарювання відповідач під сумнів не ставив.

За висновками акта перевірки відповідач не визнає господарські відносини позивача з контрагентами, щодо яких проводилась перевірка, з таких мотивів: наявність окремих недоліків у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних; відсутність у контрагентів необхідних трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів; відсутність подальшої реалізації придбаного у позивача товару або його переробки, як і відсутність доказів його зберігання, що ставить під сумнів факт придбання пально-мастильних матеріалів; фігурування ТОВ Фортуна-Оіл , ТОВ Паливна компанія Блек Ойл та ПП КТ-Сервіс у кримінальних провадженнях, відкритих за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом.

Надаючи оцінку означеним доводам контролюючого органу суди попередніх інстанцій, перш за все, виходили з того, що на підтвердження виконання умов перелічених вище правочинів, транспортування та оплати товару позивачем надано копії договорів, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), копії виписок з рахунку позивача з відміткою банківської установи, платіжні доручення. Тобто, позивачем доведено як транспортування реалізованого товару, так і його оплату. Дослідивши надані позивачем копії зазначених первинних документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Аналізуючи посилання контролюючого органу на неналежне оформлення видаткових накладних (в графі Отримав не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не зазначено номер та дату довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), суди зазначили, що окремі неточності у їх заповненні, за наявності інших відомостей та первинних документів, якими підтверджується фактичне отримання та перевезення товару, не свідчать про неможливість ідентифікувати продавця/покупця та не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання ТМЦ. Більш того, судами враховано, що вказані видаткові накладні містять відтиск печатки як позивача так і його контрагентів, підписи, як відвантажувача так і отримувача, посади відвантажувача з боку продавця, що не позбавляє контролюючий орган можливості встановити таких осіб та їх приналежність до відповідних суб`єктів господарювання. Суди відхилили доводи відповідача про відсутність у видаткових накладних розшифровки підпису особи, яка отримала товар, номеру та дати довіреності, встановивши матеріалів справи, що цей факт підтверджено документально.

Перевіряючи доводи відповідача щодо відсутності на товарно-транспортних накладних печаток автомобіля підприємства, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем копії ТТН містять необхідні реквізити, а сама по собі відсутність печатки не може свідчити про відсутність факту транспортування товару. Крім того, суди зазначили, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним документом, що підтверджує факт придбання чи продажу ТМЦ, а тому, з урахуванням решти наявних у справі доказів на підтвердження того, що цей факт мав місце, визнали необґрунтованими висновки відповідача в цій частині.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності у покупців достатніх матеріальних та трудових ресурсів, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що це не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Також, за висновком судів, інформація про контрагентів, узята з автоматизованих інформаційних систем податкових органів, може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента брати участь у здійсненні конкретної господарської операції, яке в даному випадку відсутнє.

Так само відхилили суди посилання контролюючого органу на фігурування деяких з контрагентів позивача у кримінальних провадженнях, з тих підстав, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в межах кримінального провадження до винесення вироку у справі не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Доказів ініціювання відповідачем виклику для допиту як свідків посадових осіб контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами, а відтак і про наявність підстав до скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами ПК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Наведені відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та не компенсують відсутність доказів на спростування встановлених обставин справи.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Отже, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко