Постанова

від 01.02.2021 по справі 440/3735/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 р.Справа № 440/3735/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції І.Г. Ясиновський) від 15.09.2020 року (повний текст рішення складено 28.09.20 року) по справі № 440/3735/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕС"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ВАЛЕС", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2020 р. № 0004230501.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про безпідставність висновків відповідача про порушення п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5. п. 7 і п.8 П(С)БО 15 «Дохід» , в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств. Зазначав про неналежність висновків контролюючого органу стосовно не включення до доходу простроченої кредиторської заборгованості ТОВ "Нафтогазсервіс". Наголошував, що господарські правовідносини підприємства з ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс", протягом перевіряємих періодів є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Зазначав, що відповідач не деталізовано доводи яким чином побудовано "ланцюг" постачання та яким чином документально підтверджується відсутність подальшої реалізації ТМЦ. Зауважив про індивідуальну відповідальність платників. Виходячи з викладеного, доводи відповідача вважав надуманими та безпідставними.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року по справі №440/3735/20 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12 по 25 лютого 2020 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Валес", за результатами якої складено акт перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи від 11 березня 2020 року № 306/16-31-05-01-10/31758687 (надалі по тексту - акт перевірки), відповідно до висновків якого зафіксовано порушення платником, крім іншого, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7 і п. 8 П(С)БО 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1194283,00 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 62190,00 грн, за 2018 рік у сумі 988770,00 грн та за 9 місяців 2019 року у сумі 143323,00 грн /а.с. 209-243/.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2020 року № 0004230501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1492853,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1194283 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 298570,75 грн /а.с. 56-57/.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого останнє залишено без змін /а.с. 58-66/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що в ході перевірки контролюючим органом зафіксовано, що ТОВ "Валес" не включено до інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та одночасно до Декларації по податку на прибуток прострочену кредиторську заборгованість за 2017 рік у сумі 345500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 5 П(С)БО № 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до "Інструкції застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, передбачено, що на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Таким чином, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 264 Цивільного кодексу України).

Судовим розглядом встановлено, що така заборгованість виникла в межах виконання договору купівлі-продажу від 16.07.2013 р. № 16/07 з придбання технічного метанолу /а.с. 68/, відповідно до п. 6.1 якого визначено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 1095-ти днів з дати поставки Товару. Дата поставки товару визначається згідно до правил, визначених в п. 4.1 даного Договору, тобто з дати відмітки про отримання Товару Покупцем.

Відповідно до видаткової накладної № РН0000040 від 06 травня 2014 року ТОВ «НАФТОГАЗСЕРВІС» поставлено метанол технічний марки А на суму 399489,00 грн /а.с. 69/, а тому ТОВ "Валес" мало сплатити протягом 1095 днів з дня отримання товару, тобто з 06 травня 2014 року, вартість товару. У зв`язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що гранична дата сплати товару становить 06 травня 2017 року, а тому саме з 06 травня 2017 року почався облік трирічного строку позовної давності щодо стягнення відповідної заборгованості.

На підставі цього, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що станом на момент проведення перевірки та складання акту перевірки від 11.03.2020 р., строк позовної давності на стягнення неоплаченої суми коштів за договором купівлі-продажу від 16.07.2013 року № 16/07 не минув, відповідно, контрагент позивача, ТОВ "Нафтогазсервіс" має можливість звернутися до суду із відповідною заявою та стягнути із позивача наявну заборгованість.

В свою чергу, відповідачем станом на момент перевірки та складання акту перевірки не було отримано інформації від контрагента позивача ТОВ "Нафтогазсервіс" вжиття ним необхідних заходів щодо стягнення з позивача вказаної заборгованості і що такі заходи не привели до позитивних наслідків, зокрема через наявність судового рішення про відмову в стягненні заборгованості у зв`язку із спливом позовної давності, оскільки саме на суд покладено повноваження, під час вирішення такого спору, вирішувати питання спливу строку давності або поновлення вказаного строку.

Що стосується посилання відповідача на неотримання такого договору в ході проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що копія такого договору була долучена до заперечення на акт перевірки (а.с. 154-162) і ця обставина мала бути врахована при винесенні податкового повідомлення-рішення.

Що стосується посилання апелянта на те, що заперечення на акт перевірки були подані з пропуском строку їх подання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Як вказав відповідач, копію акту перевірки направлено на адресу платника податків 12.03.2020 р. та отримано останнім 13.03.2020 р. Заперечення на акт перевірки були подані 30.03.2020 р.

Разом з тим, суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення вбачається, що в ньому зазначена інша дата отримання поштового відправлення, а саме - 17.03.20, яка хоча і містить певні виправлення, але копія цього повідомлення надана самим податковим органом, разом із відзивом на позовну заяву (а.с. 152, т. 1) і в доводах апеляційної скарги обґрунтувань з приводу цієї обставини (щодо достовірності чи недостовірності дати отримання примірника акту перевірки) не міститься.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Враховуючи те, що заперечення на акт перевірки, з урахуванням дати отримання копії цього акту, яка вказана на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, подані протягом 10 робочих днів, податковий орган при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення повинен був врахувати надані платником податків документи в частині виявлених порушень, які ці документи спростовують.

Також судовим розглядом встановлено, що підставою для винесення спірного повідомлення-рішення слугували висновки про заниження податку на прибуток підприємств у період, що досліджувався у зв`язку із взаємовідносинами позивача з такими контрагентами: ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс".

У період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки № 26/06 від 26 червня 2018 року, укладеного між ТОВ "Фортуна-Оіл" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку абсорбенту газоконденсатного у кількості 37980.000 л на загальну суму 805327,92 грн, у тому числі ПДВ - 134221,32 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000233 від 27.06.2018 /а.с. 70-71/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 233 від 27.06.2018, а оплати - копію виписки з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 72-73/.

Також, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки № 05/08 від 05 серпня 2019 року, укладеного між ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку конденсату газового стабільного у кількості 33910.000 л на загальну суму 390236,28 грн, у тому числі ПДВ - 65039,38 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000173 від 07.07.2019 та у кількості 35280.000 л на загальну суму 406002,24 грн, у тому числі ПДВ - 67667,04 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000172 від 06.07.2019 /а.с. 74-75, 79/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000995 від 07.08.2019, № 173 від 07.08.2019, № 000994 від 06.08.2019, № 172 від 06.08.2019, а оплати - копії виписок з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 76-78, 80-82/.

Крім того, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки № 03/16-18 від 16 березня 2018 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку абсорбенту газоконденсатного у кількості 44826.000 л на загальну суму 878410,30 грн, у тому числі ПДВ - 146401,72 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000070 від 16.03.2018 /а.с. 83-84, 86/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.03.2018 № 000417 та № 70, а оплати - копію виписки з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 85, 87-88/.

У період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки № 01/06 від 01 червня 2018 року, укладеного між ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку конденсату газового стабільного: у кількості 24407.856 л на загальну суму 356452,32 грн, у тому числі ПДВ - 59408,72 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000285 від 13.08.2018; у кількості 32820.000 л на загальну суму 479303,28 грн, у тому числі ПДВ - 79883,88 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000275 від 06.08.2018; у кількості 40600.000 л на загальну суму 592922,40 грн, у тому числі ПДВ - 98820,40 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000255 від 21.07.2018; у кількості 40600.000 л на загальну суму 592922,40 грн, у тому числі ПДВ - 98820,40 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000251 від 17.07.2018; у кількості 40600.000 л на загальну суму 592922,40 грн, у тому числі ПДВ - 98820,40 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000246 від 08.07.2018; у кількості 20700.000 л на загальну суму 306277,20 грн, у тому числі ПДВ - 51046,20 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000180 від 01.06.2018 /а.с. 94, 97, 100, 102, 105, 108/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №001260 від 13.08.2018, № 001200 та №275 від 06.08.2018, №255 від 21.07.2018, № 001063 та №251 від 17.07.2018, № 001028 та № 246 від 09.07.2018, № 000771 та №180 від 01.06.2018, а оплати - копію виписки з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 90-93, 95, 98-99, 101, 103-104, 106-107, 109-110/.

Також, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки № 20/12 від 20 грудня 2018 року, укладеного між ПП "КТ-Сервіс" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку конденсату газового стабільного: у кількості 39800.000 л на загальну суму 445600,80 грн, у тому числі ПДВ - 74266,80 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000400 від 20.12.2018; у кількості 39570.000 л на загальну суму 443025,72 грн, у тому числі ПДВ - 73837,62 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000399 від 20.12.2018 /а.с. 111, 114, 117/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії довіреності №29 від 20.12.2018 товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 20.12.2018 № 001932, № 400, № 001928, №399, а оплати - копії виписок з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 112-113, 115-116, 118-120/.

Вказані нафтопродукти придбані ТОВ "Валес" відповідно до договору поставки № 17-03/18 від 21.03.2018, укладеного з ПП "Меркурій-С" та № 26-06-Х від 26.06.2018, укладеного з ТОВ "Хардіс", а також перероблені в межах умов договору № 25 на переробку давальницької сировини, укладеного з ТОВ "Енергетична альтернатива-7", господарські операції з якими відповідачем під сумнів не ставляться та підтверджені долученими копіями первинних документів /а.с. 121-137/.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Фортуна Оіл , апелянт зазначив, що за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) чисельність працюючих у ТОВ Фортуна Оіл становить 1 особу (керівник ОСОБА_2 ). ТОВ Фортуна Оіл декларація по податку на прибуток за 2018 рік не подана. Остання звітність по податку на додану вартість була подана за жовтень 2018 року без показників: свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.03.2019 (причина - відсутність поставок та ненадання декларацій). Згідно з даними фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва Форма № 1-м станом на 30.06.2018 на підприємстві первісна вартість основних засобів становить 8.3 тис.гривень.

Вказав, що до перевірки ТОВ ВАЛЕС надано договір поставки № 26/06 від 26.06.2018 р. видаткову та податкову накладні на загальну суму 805327.92 грн., ТТН на відпуск нафтопродуктів № 233 від 27.06.2018, виписку банку, платіжне доручення 27.06.2018 № 155. На видатковій накладній у графі отримав не вказано прізвища отримувача та відсутня інформація щодо реквізитів довіреності, сама довіреність при перевірці не надавалась; у ТТН відсутні дані про довіреність, печатка автопідприємства відсутня. Зазначив, що ТОВ Фортуна Оіл фігурує у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстр досудових розслідувань під № 42017170000000115 від 29.03.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27. ч. 3 ст. 212 КК України.

Щодо взаємовідносин з ТОВ ЦЕНТР-СД-ГРУП , апелянт зазначив, що за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за III квартал 2019 року чисельність працюючих у ТОВ Центр-СД-ГРУП становить 1 особу (керівник - ОСОБА_3 ). Балансова вартість основних засобів ТОВ Центр-СД-ГРУП за 9 місяців 2019 року п декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2019 року становить 12,2 тис.гривен: Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (Форма № 1-м) станом на 30.09.201 підприємством не подавався.

Зазначив, що до перевірки ТОВ ВАЛЕС надано договір поставки № 05/08 від 05.08.2019, видаткові накладні від 06.08.2019 № РН-0000172 від 07.08.2019 № РН-0000173. податкові накладні № 119 від 06.08.2019, № 120 від 07.08.2019, ТТН на відпуск нафтопродуктів № 172 від 06.08.2019 та № 173 від 07.08.2019, виписки банку, платіжні доручення 06.08.2019 № 416 в сумі 406002,24 грн та від 07.08.2019 № 425 в сумі 390236,28 гривень. Вказав, що у видатковій накладній у графі отримав не вказано прізвища отримувача та відсутня інформація щодо реквізитів довіреності, довіреність при перевірці не надавалася; в ТТН відсутні дані про довіреність та відтиск печатки авто підприємства. Згідно з даними інформаційної бази ЄРПН встановлено, що ТОВ ЦЕНТР-СД-ГРУП з 31.07.2019 реалізовувало Розчинник спиртово-ефірний , але по всіх податкових накладних зупинено реєстрацію. Інші товари ТОВ ЦЕНТР-СД-ГРУП не реалізовувались. Також вказав, що ТОВ ЦЕНТР-СД-ГРУП фігурує у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22019200000000019 від 15.03.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 204 КК України.

Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 апелянт вказав, що фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва Форма №1-м станом на 31.03.2018 підприємством не подавався, тому визначити наявність основних засобів у ФОП ОСОБА_1 не має можливості. Зазначив, що до перевірки ТОВ ВАЛЕС надано договір поставки від 16.03.2018 № 03/16-18 товару (абсорбент газоконденсатний), видаткову накладну 16.03.2018 № РН-0000070, податкову накладну від 16.03.2018 № 43, ТТН № 70 від 16.03.2018 на відпуск нафтопродуктів, виписки банку, платіжне доручення від 16.03.2018 № 511 в сумі 878410,30 гривень. У ході проведення перевірки під час аналізу наданих первинних документів та даних інформаційних баз встановлено наступні обставини: відсутність у ФОП ОСОБА_1 необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної господарської діяльності через відсутність матеріальних ресурсів, виробничих потужностей; відсутність подальшої реалізації абсорбенту газоконденсатного та/або його переробки, так як відсутні у податковому кредиті ФОП ОСОБА_1 послуги по його переробці, а лише платником декларувалися транспортні послуги. Крім того, відсутні у податковому кредиті послуги по збереженню, що ставить під сумнів факт придбання ПММ.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Паливна компанія Блек Ойл , апелянт вказав, що за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) чисельність працюючих у ТОВ Паливна компанія Блек Ойл станом на 30.06.2018 становить 4 особи (керівник та 3 працівники, прийняті 13.04.2018 року). Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (Форма № 1-м) станом на 30.06.2018 > підприємством не подано, тому визначити наявність основних засобів станом на 30.06.2018 року не має можливості. Зазначив, що підприємством подано звітність станом на 31.12.2018, основні засоби відсутні.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ Паливна компанія Блек Ойл (ТОВ КАССІС АФРА ), ТОВ ВАЛЕС надано договір поставки товару № 01/06 від 01.06.2018 (конденсат газовий стабільний), видаткові накладні від 13.08.2018 № РН-0000285, від 06.08.2018 № РН- 0000275, від 21.07.2018 № РН-0000255, від 17.07.2018 № РН-0000251 від 09.07.2018 № РН- 0000246 (відсутня печатка покупця), від 01.06.2018 № РН-0000180, податкові накладні віл 01.06.2018 № 118, від 04.06.2018 № 119, від 05.06.2018 № 123, від 06.06.2018 № 125, від 07.06.2018 № 128, ТТН на відпуск нафтопродуктів № 285 від 13.08.2018, № 275 від 06.08.2018, № 255 від 21.07.2018, № 251 від 17.07.2018, № 246 від 09.07.2018, № 180 від 01.06.2018. Надані ТТН не завірено печаткою автопідприємства.

Вказав, що ТОВ ПК Блек Ойл фігурує у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32017000000000160 від 31.08.2017, за ознакам;: кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Щодо взаємовідносин з ПП КТ Сервіс , апелянт вказав, що за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) чисельність працюючих у ТОВ КТ Сервіс станом на 31.12.2018 становить 19 осіб, з них 17 осіб прийнято на роботу 22.11.2018 та 1 особу прийнято на роботу 11.12.2018; керівник, головний бухгалтер та засновник в одній особі. Згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва (форма № 1) станом на 31.12.2018 підприємство не декларує основні засоби.

Вказав, що до перевірки ТОВ ВАЛЕС надано документи, що підтверджують проведення взаєморозрахунків з ПП КТ Сервіс , а саме договір поставки конденсату (газовий стабільний) № 20/12 від 20.12.2018, видаткові накладні від 20.12.2018 № РН-0000400, від 20.12.2018 № РН-0000399, податкові накладні від 20.12.2018 № 283, ТТН на відпуск нафтопродуктів № 400 від 20.12.2018, № 399 від 20.12.2018 року.

У ході проведення перевірки під час аналізу наданих первинних документів та даних інформаційних баз встановлено наступні обставини: відсутність у ПП КТ Сервіс необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної господарської діяльності через відсутність матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів; відсутність подальшої реалізації конденсату газового стабільного та/або його переробки, так, як відсутні у податковому кредиті ПП КТ Сервіс послуги по його переробці, відсутність відображення транспортних послуг, отриманих від авто перевізника ПП Агроспецтранс , що ставить під сумнів факт придбання ПММ.

Також вказав, що ПП КТ Сервіс фігурує у кримінальному провадженні № 42018271180000280. відомості про яке 28.11.2018, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

На підставі наведених вище обставини, відповідач вважає. що ці факти не дають можливості підтвердити при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов у ТОВ Фортуна Оіл , ТОВ ЦЕНТР-СД-ГРУП , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Паливна компанія Блек Ойл (нова назва - ТОВ КАССІС АФРА ), ПП КТ Сервіс для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

З приводу наведених вище доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження реальності вчинення вказаних вище правочинів підприємством позивача надавалися до перевірки договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, що податковим органом фактично не заперечується. В той же час, факт нереальності вчинення правочинів підприємством позивача пов`язується із наявністю певних недоліків у наданих позивачем документах, а також із наявністю порушень вимог податкового законодавства з боку його контрагентів, їх фігурування у кримінальних провадженнях, та відсутністю матеріальних та трудових ресурсів для вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що як позивач так і його контрагенти на час здійснення спірних операцій мали діюче свідоцтво платника податку на додану вартість. Факт транспортування реалізованого товару підтверджується наданими позивачем ТТН. Факт отримання оплати за реалізований товар підтверджується копіями виписок з рахунку позивача з відміткою банківської установи.

Дослідивши, надані позивачем копії примірників вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій, колегією суддів встановлено, що останні оформлені у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилань апелянта на неналежне оформлення видаткових накладних (в графі «Отримав» не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не зазначено номер та дату довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), колегія суддів зазначає, що окремі неточності у їх заповненні, за наявності інших первинних документів, якими підтверджується фактичне отримання та перевезення товару, не свідчать про неможливість ідентифікувати продавця/покупця та не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання ТМЦ. Так, вказані видаткові накладні містять відтиск печатки як позивача так і його контрагентів, підписи, як відвантажувача так і отримувача, посади відвантажувача зі сторони продавця (директор), що не позбавляло контролюючий орган встановити таких осіб та їх приналежність до відповідних суб`єктів господарювання.

Відсутність у видаткових накладних розшифровки підпису особи, яка товар товар, номеру та дати довіреності, не є підставою для сумніву у реальності факту придбання та оприбуткування позивачем ТМЦ, оскільки такий факт підтверджено документально.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, фактична наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Що стосується відсутності на ТТН печаток авто підприємства, колегія суддів зазначає, що пунктом 11.1 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі -Правила № 363) визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно з абз.2 п. 11.1 розділу 11 Правил № 363 ТТН може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Надані позивачем копії ТТН містять необхідні реквізити, а сама по собі відсутність печатки саме авто підприємства не може свідчити про відсутність факту транспортування товару. Крім того, колегія суддів зазначає, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ, а тому висновки відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

Також судова колегія зазначає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкових зобов`язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу додаткових податкових зобов`язань через можливі порушення податкового законодавства покупцем товару.

Якщо контрагент (покупець) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для покладення на платника податку (продавця товару) додаткового обов`язку у вигляді сплати податкового зобов`язання за свого контрагента, якщо продавець виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем податкових органів може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Що стосується посилання апелянта на фігурування його контрагентів у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, колегія суддів наголошує, що жодних вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів відповідачем надано не було.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальних проваджень та доводах про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у таких трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами.

В той же час, позивачем було надано необхідні документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження отримання позивачем робіт.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року по справі №440/3735/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 10.02.2021 року