Рішення

від 15.09.2020 по справі 440/3735/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/3735/20 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

представника позивача - Шевчика О.С.,

представника відповідача - Бурби К.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕС" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕС" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Валес") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2020 року № 0004230501.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача про порушення п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5. п. 7 і п.8 П(С)БО 15 "Дохід", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств. Зазначав про неналежність висновків контролюючого органу стосовно не включення до доходу простроченої кредиторської заборгованості ТОВ "Нафтогазсервіс". Наголошував, що господарські правовідносини підприємства з ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс", протягом перевіряємих періодів є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Зазначав, що відповідач не деталізовано доводи яким чином побудовано "ланцюг" постачання та яким чином документально підтверджується відсутність подальшої реалізації ТМЦ. Зауважив про індивідуальну відповідальність платників. Виходячи з викладеного, доводи відповідача вважав надуманими та безпідставними.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10 серпня 2020 року до суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача, наполягаючи на відмові у задоволенні позову, наголошував на не підтвердженні реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс". Також, зазначив про не включення до доходу простроченої кредиторської заборгованості ТОВ "Нафтогазсервіс" /а.с. 144-148/.

17 серпня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, наполягаючи на задоволенні позову, позивач наголосив, що відповідач фактично продублював текст акту перевірки та не навів конкретних порушень податкового законодавства саме ТОВ "Валес" /а.с.179-181/.

28 серпня 2020 року до суду надані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якої представник відповідача акцентував увагу суду на порушенні в частині не включення до доходу простроченої кредиторської заборгованості ТОВ "Нафтогазсервіс" в межах позовної давності /а.с. 189/.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

В період з 12 по 25 лютого 2020 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Валес", за результатами якої складено акт перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи від 11 березня 2020 року № 306/16-31-05-01-10/31758687 (надалі по тексту - акт перевірки), відповідно до висновків якого зафіксовано порушення платником, крім іншого, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п.5, п. 7 і п.8 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1194283,00 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 62190,00 грн, за 2018 рік у сумі 988770,00 грн та за 9 місяців 2019 року у сумі 143323,00 грн /а.с. 209-243/.

Порядок та підстави проведення перевірки позивачем під сумнів не ставились.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2020 року № 0004230501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1492853,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1194283 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 298570,75 грн /а.с. 56-57/.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого останнє залишено без змін /а.с. 58-66/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 ПсБО 15 Дохід до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Так, в ході перевірки контролюючим органом зафіксовано, що ТОВ "Валес" не включено до інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (форма№2-м) та одночасно до Декларації по податку на прибуток прострочену кредиторську заборгованість за 2017 рік у сумі 345500,00 грн.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Таким чином, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У той же час судом встановлено, що така заборгованість хоч і дійсно наявна, що позивачем не заперечується, однак строк її станом на момент проведення перевірки не сплив, виходячи з наступних обставин.

Так, відповідна заборгованість виникла в межах виконання договору купівлі-продажу від 16.07.2013 №16/07 з придбання технічного метанолу /а.с. 68/, відповідно до п. 6.1 якого визначено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 1095-ти днів з дати поставки Товару. Дата поставки товару визначається згідно до правил, визначених в п. 4.1 даного Договору, тобто з дати відмітки про отримання Товару Покупцем.

Відповідно до видаткової накладної №РН0000040 від 06 травня 2014 року ТОВ НАФТОГАЗСЕРВІС поставлено метанол технічний марки А на суму 399489,00 грн /а.с. 69/, а відтак ТОВ "Валес" мало сплатити протягом 1095 днів з дня отримання товару, тобто з 06 травня 2014 року, вартість товару. Як наслідок, гранична дата сплати товару становить 06 травня 2017 року, відтак саме з 06 травня 2017 року почався облік трирічного строку позовної давності щодо стягнення відповідної заборгованості.

Таким чином, станом на момент проведення перевірки та складання акту перевірки від 11.03.2020 на якому ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення строк позовної давності на стягення неоплаченої суми коштів за договором купівлі-продажу від 16.07.2013 року №16/07 не минув, відповідно, контрагент позивача, ТОВ "Нафтогазсервіс" має можливість звернутися до суду із відповідною заявою та стягнути із позивача наявну заборгованість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем станом на момент перевірки та складання акту перевірки не було отримано інформації від контрагента позивача ТОВ "Нафтогазсервіс" вжиття ним необхідних заходів щодо стягнення з позивача вказаної заборгованості і що такі заходи не привели до позитивних наслідків, зокрема через наявність судового рішення про відмову в стягненні заборгованості у зв`язку із спливом позовної давності, оскільки саме на суд покладено повноваження, під час вирішення такого спору, вирішувати питання спливу строку давності або поновлення вказаного строку.

Посилання відповідача на неотримання такого договору в ході проведення перевірки, як на підставу неврахування останнього при винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суд оцінює критично, оскільки копія такого договору була долучена до заперечення на акт перевірки /а.с. 154-162/.

Таким чином, положення такого договору мали бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що встановлення такого порушення станом на період проведення перевірки є передчасним.

Крім того, підставою для винесення спірного повідомлення-рішення послугували висновки про заниження податку на прибуток підприємств у період, що досліджувався у зв`язку із взаємовідносинами позивача з такими контрагентами: ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс".

Твердження відповідача про те, що вказаними контрагентами позивача було йому перераховано кошти не за поставлений ним товар, оскільки документи надані в підтвердження поставки позивачем товарів та фігурування його контрагентів у кримінальних провадженнях не дають можливості підтвердити реального здійснення таких операцій, а відтак позивач повинен був на думку відповідача зарахувати вказані суми до інших доходів, суд визнає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки №26/06 від 26 червня 2018 року, укладеного між ТОВ "Фортуна-Оіл" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку абсорбенту газоконденсатного у кількості 37980.000 л на загальну суму 805327,92 грн, у тому числі ПДВ - 134221,32 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000233 від 27.06.2018 /а.с. 70-71/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №233 від 27.06.2018, а оплати - копію виписки з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 72-73/.

Також, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки №05/08 від 05 серпня 2019 року, укладеного між ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку конденсату газового стабільного у кількості 33910.000 л на загальну суму 390236,28 грн, у тому числі ПДВ - 65039,38 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000173 від 07.07.2019 та у кількості 35280.000 л на загальну суму 406002,24 грн, у тому числі ПДВ - 67667,04 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000172 від 06.07.2019 /а.с. 74-75, 79/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000995 від 07.08.2019, № 173 від 07.08.2019, №000994 від 06.08.2019, № 172 від 06.08.2019, а оплати - копії виписок з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 76-78, 80-82/.

Крім того, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки №03/16-18 від 16 березня 2018 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку абсорбенту газоконденсатного у кількості 44826.000 л на загальну суму 878410,30 грн, у тому числі ПДВ - 146401,72 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000070 від 16.03.2018 /а.с. 83-84, 86/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.03.2018 №000417 та № 70, а оплати - копію виписки з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 85, 87-88/.

До того ж, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки №01/06 від 01 червня 2018 року, укладеного між ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку конденсату газового стабільного: у кількості 24407.856 л на загальну суму 356452,32 грн, у тому числі ПДВ - 59408,72 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000285 від 13.08.2018; у кількості 32820.000 л на загальну суму 479303,28 грн, у тому числі ПДВ - 79883,88 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000275 від 06.08.2018; у кількості 40600.000 л на загальну суму 592922,40 грн, у тому числі ПДВ - 98820,40 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000255 від 21.07.2018; у кількості 40600.000 л на загальну суму 592922,40 грн, у тому числі ПДВ - 98820,40 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000251 від 17.07.2018; у кількості 40600.000 л на загальну суму 592922,40 грн, у тому числі ПДВ - 98820,40 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000246 від 08.07.2018; у кількості 20700.000 л на загальну суму 306277,20 грн, у тому числі ПДВ - 51046,20 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000180 від 01.06.2018 /а.с. 94, 97, 100, 102, 105, 108/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №001260 від 13.08.2018, № 001200 та №275 від 06.08.2018, №255 від 21.07.2018, № 001063 та №251 від 17.07.2018, № 001028 та № 246 від 09.07.2018, № 000771 та №180 від 01.06.2018, а оплати - копію виписки з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 90-93, 95, 98-99, 101, 103-104, 106-107, 109-110/.

Також, у період, що перевірявся, на виконання умов договору поставки №20/12 від 20 грудня 2018 року, укладеного між ПП "КТ-Сервіс" (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Валес" (по тексту договору - Постачальник), позивачем здійснено поставку конденсату газового стабільного: у кількості 39800.000 л на загальну суму 445600,80 грн, у тому числі ПДВ - 74266,80 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000400 від 20.12.2018; у кількості 39570.000 л на загальну суму 443025,72 грн, у тому числі ПДВ - 73837,62 грн, на підтвердження чого виписано видаткову накладну № РН-0000399 від 20.12.2018 /а.с. 111, 114, 117,/. На підтвердження транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копії довіреності №29 від 20.12.2018 товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 20.12.2018 №001932, № 400, №001928, №399, а оплати - копії виписок з рахунку позивача з відміткою банківської установи /а.с. 112-113, 115-116, 118-120/.

У той же час, вказані нафтопродукти придбані ТОВ "Валес" відповідно до договору поставки №17-03/18 від 21.03.2018, укладеного з ПП "Меркурій-С" та №26-06-Х від 26.06.2018, укладеного з ТОВ "Хардіс", а також перероблені в межах умов договору №25 на переробку давальницької сировини, укладеного з ТОВ "Енергетична альтернатива-7", господарські операції з якими відповідачем під сумнів не ставляться та підтверджені долученими копіями первинних документів /а.с. 121-137/.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні протиправними та скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, у тому числі, реальність господарської операції; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16). Також відповідна позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 2а-13519/11/2670 (адміністративне провадження №К/9901/36274/18, №К/9901/36276/18).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Суд відхиляє твердження відповідача про недостатність у контрагентів позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, які базуються на підставі відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам, оскільки відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки таких контрагентів та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались контрагентами додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів.

Суд не може вважати такий доказ беззаперечним фактом відсутності реального характеру господарських операцій, так як підприємства не було позбавлено права залучати працівників згідно цивільно-правових договорів, господарсько-правових договорів на виконання послуг, залучати працівників інших суб`єктів господарювання, тощо.

Стосовно посилань відповідача на встановлення ознак "фіктивності" ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ТОВ "ПК "Блек Оіл" та ПП "КТ Сервіс", а також їх фігурування в кримінальному провадженні, суд зауважує наступне.

Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності співробітників спірних контрагентів та набрання законної сили вироками за результатами розгляду матеріалів таких кримінальних проваджень суду надано не було.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, особливу увагу суд звертає на той факт, що відповідно до акту перевірки, за результатами аналізу взаємовідносин позивача з кожним окремим спірним контрагентом, встановлено непідтвердження факту подальшої реалізації спірними контрагентами товару, придбаного у ТОВ "Валес", що не може ставитись у вину позивачеві та не підлягає його контролю. В даних висновках зазначено про не встановлення подальшого ланцюга реалізації продукції (виробів) придбаної контрагентами позивача та реалізованої контрагентам контрагентів позивача. Оскільки Актом перевірки був аналіз взаємовідносин позивача та його контрагентів, то твердження контролюючого органу в такому Акті перевірки про не встановлення подальшої реалізації продукції контрагентами позивача своїм подальшим контрагентам виходить за предмет здійснюваної перевірки та здійснено не в межах повноважень відповідача. Відтак, не здійснивши передбаченої чинним законодавством документальної перевірки діяльності контрагентів позивача із їхніми подальшими контрагентами та не прийнявши відповідних рішень по відношенню до контрагентів позивача по взаємовідносинах із їх подальшими контрагентами, відповідач безпідставно в Акті перевірки позивача зазначає про не встановлення подальшого ланцюга реалізації продукції придбаної та, відповідно, безпідставно донараховує позивачу податкові зобов`язання з податку на прибуток.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем у даних правовідносинах здійснювався продаж товару вказаним контрагентам, ним отримано кошти за реалізований товар, отримано дохід та сплачено відповідні податки. Позивач не був (покупцем) отримувачем продукції у взаємовідносинах із вказаними контрагентами, не формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ по вказаних операціях, а відтак не зменшував своїх зобов`язань перед бюджетом.

За таких обставин, оскільки в силу положень частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, висновки відповідача про заниження витрат ТОВ Валес" за результатами відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс" суд визнає такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому відхиляються судом у якості належного обґрунтування правомірності спірного рішення. За відсутності належних доказів, що свідчили б про безтоварність здійснених господарських операцій, суд підтверджує правомірність формування позивачем доходу у спірній частині.

Отже, факти встановлені в рамках такого кримінального провадження можуть належним чином засвідчувати наявність певних обставин, тільки після набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду відповідної кримінальної справи.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс", було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 205, 209, 212 КК України.

У відповідності до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.15 №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, варто звернути увагу на те, що надані в ході судового розгляду додаткові пояснення та мотивування представників відповідача стосовно реалізації товарно-матеріальних цінностей невстановленим перевіркою особам, суд визнає безпідставними, зважаючи на належне та достатнє документальне оформлення спірних операцій, що підтверджено вище.

На думку суду відповідачем в акті перевірки надано помилкову та суперечливу оцінку вказаним вище операціям, оскільки при встановленні в акті перевірки порушення, зазначаючи про реалізацію невстановленим перевіркою особам як на підставу для фіксації порушення в частині заниження податку на прибуток підприємств.

В той же час, в акті перевірки зафіксовано, зокрема, що вказані операції несуть формальний характер, що, як наслідок, здійснені для штучного формування податкового кредиту, з метою отримання податкової вигоди, у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету.

Крім того, сам відповідач на сторін 25 акту перевірки зазначає, що: "в силу чинного законодавства обов`язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника-покупця, позаяк саме він є суб`єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету" /а.с.221/.

Відтак твердження в акті перевірки про порушення позивача є безпідставними та неналежними, зважаючи, що в межах досліджених в акті перевірки господарських операцій позивача (продавця, а не покупця) ним здійснювалась реалізація продукції, отримувалися відповідні суми оплати за реалізований товар, було отримано дохід, сформовано податкові зобов`язання з ПДВ (до підстав та розміру яких у відповідача не має зауважень) та сформовано і задекларовано податкові зобов`язання з податку на прибуток і, як наслідок, сплачено позивачем відповідні податкові зобов`язання податку на прибуток до бюджету .

Відповідач в акті перевірки дійшов до суперечливих та взаємовиключних висновків, які не можуть бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток виходячи також із наступного.

Перевіряючий на сторінці 27 акту перевірки вказує, що: "встановлено факт перерахування ТОВ "Фортуна-Оіл", ТОВ "ЦЕНТР-СД-ГРУП", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Паливна компанія "Блек Ойл", ПП "КТ-Сервіс" коштів за придбаний товар (ПММ), що в реальності не придбавався (нереальні операції). Перерахування коштів здійснювалось на підставі платіжних доручень з недостовірно зазначеними даними в їх реквізитах, а саме: призначення платежу за товар, який фактично не отримано від контрагента ТОВ "Валес" та отримання якого в майбутньому, виходячи з об`єктивних обставин, є нереальним. Відповідно відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаних операціях"... "Виходячи з вищевикладеного, зазначеними контрагентами-покупцями сформовано податковий кредит шляхом маніпулювання показниками податкової звітності" /а.с.222/. З однієї сторони, відповідач зазначає про статус позивача як покупця, з іншої - зазначає про маніпулювання контрагентами-покупцями при формування податкового кредиту. Однак, у вказаних правовідносинах позивач був продавцем і відповідно не формував валові витрати та податковий кредит по цих операціях і відповідно, твердження відповідача про "маніпулювання його контрагентів" не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності позивача, а не таких недобросовісних контрагентів. Також, відповідачем визнається правомірність формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ та податку з доходів з цих операцій та зазначається взаємовиключне твердження про необхідність додаткового оподаткування коштів, які надійшли від встановлених контрагентів за реалізовану їм продукцію, яких "невстановлено" відповідачем у операції з реалізації продукції. В той же час, відповідачем під час перевірки позивача та фіксування в акті перевірки взаємовідносин позивача із спірними контрагентами зазначено про те, що податкові накладні по вказаних операціях зареєстровані і по них не виникло питань під час їх реєстрації, що в свою чергу суперечить висновкам про правомірність формування податкового кредиту.

Фактично, вказані суперечливі твердження відповідача в акті перевірки є підставою для подвійного оподаткування доходу з операцій, які вже оприбутковані та оподатковані позивачем.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №1506 від 13.07.2020, позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 21020,00 грн. /а.с.18/.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕС" (вул. Шевченка, 27, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 31758687) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікацій код 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю .

Визнати визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03 квітня 2020 року № 0004230501.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікацій код 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕС" (вул. Шевченка, 27, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 31758687) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн /двадцять одна тисяча двадцять гривень/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 28 вересня 2020 року.

Суддя І.Г.Ясиновський