Постанова

від 21.01.2022 по справі 826/8431/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року

м. Київ

справа №826/8431/17

касаційне провадження № К/9901/21606/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий Контакт Центр

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кучма А.Ю.; судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі № 826/8431/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр (далі - ТОВ Аутсорсинговий контакт центр ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0015451404, а також визнати дії відповідача в процесі призначення та проведення перевірки протиправними.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 05 лютого 2020 року адміністративний позов задовольнив частково; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0015451404, дійшовши висновку про реальний характер оспорюваних операцій та господарський характер понесених за ними витрат; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

ТОВ Аутсорсинговий контакт центр звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що ним надано необхідні для формування податкового кредиту документи.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Аутсорсинговий контакт центр .

13 листопада 2020 року від контролюючого органу надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також заявив клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Аутсорсинговий контакт центр з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із контрагентами-постачальниками Приватним підприємством Сунсет , Приватним підприємством Ферріум , Приватним підприємством Буміранг , Приватним підприємством Пенлайт , Приватним підприємством Інформ Постач , Приватним підприємством Ноупен , Приватним підприємством Фінтер Груп , Приватним підприємством Пром-Торг Амз , Приватним підприємством Грід Форс , Приватним підприємством Фиксус Инвест , Приватним підприємством Краспром , Приватним підприємством Еластикс , Приватним підприємством Зеро Контініум за період з березня по листопад 2016 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2017 року № 107/26-15-14-04-04/37725479.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у: Приватного підприємства Пенлайт послуг оренди обладнання та програмного забезпечення, послуг зі здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії; Приватного підприємства Ноупен послуг оренди програмного забезпечення, послуг промоушн та реклами, послуг із проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях; Приватного підприємства Фиксус Инвест послуг оренди обладнання та програмного забезпечення, послуг промоушн та реклами, послуг з проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях; Приватного підприємства Краспром послуг з пошуку та підбору персоналу, послуг з оренди програмного забезпечення, послуг зі здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії; Приватного підприємства Буміранг послуг з оренди обладнання та програмного забезпечення, послуг зі здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії, послуг промоушн та реклами; Приватного підприємства Фінтер Груп послуг з пошуку та підбору персоналу, послуг з проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях; Приватного підприємства Грід Форс послуг з оренди програмного забезпечення; Приватного підприємства Інформ Постач послуг промоушн та реклами, послуг із проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, послуг з пошуку та підбору персоналу; Приватного підприємства Еластикс послуг промоушн та реклами; Приватного підприємства Сунсет послуг з пошуку та підбору персоналу, послуг із проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, послуг промоушн та реклами, послуг зі здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії, послуг з оренди обладнання та програмного забезпечення; Приватного підприємства Зеро Контініум послуг з оренди обладнання та програмного забезпечення, послуг зі здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії; Приватного підприємства Ферріум послуг з проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, послуг з оренди обладнання та програмного забезпечення, послуг промоушн та реклами, послуг з пошуку та підбору персоналу; Приватного підприємства Пром-Торг Амз послуг з пошуку та підбору персоналу, послуг із проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, внаслідок непідтвердження фактичного характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0015451404, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3873487,00 грн за основним платежем та 968372,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарська операція для визначення податкового кредиту має бути фактично здійсненою та підтвердженою належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати суми грошового зобов`язання на підставі такої операції.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд апеляційної інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи контрольні макети, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення не є достатніми доказами реального характеру здійснених поставок.

Зокрема, в актах приймання-передачі результатів наданих послуг не конкретизується суть наданих послуг, їх обсяг та місця їх надання, яким чином вони пов`язані із господарською діяльністю платника.

При цьому умовами укладених договорів оренди обладнання та програмного забезпечення передбачено, що контрагенти позивача повинні підтверджувати на гарантувати наявність прав на надане програмне забезпечення та повне дотримання ними законодавства України щодо інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав. Утім документів, які б підтверджували право власності (користування) постачальників на обладнання та програмне забезпечення, ТОВ Аутсорсинговий контакт центр до перевірки не надано.

Крім того, Шостим апеляційним адміністративним судом з`ясовано, що позивачем не представлено документів щодо доведення зв`язку понесених у розглядуваній ситуації витрат з його господарською діяльністю, інформації про те, як саме зазначені послуги вплинули на збільшення об`ємів продажу ним товару. Відсутні звіти про надання послуг із відображенням виду послуг, продукції, періоду, місця надання таких послуг, обсягу послуг.

Також не містять матеріали справи і доказів транспортування орендованого у контрагентів обладнання, його встановлення та використання.

Натомість контролюючим органом встановлено, що у постачальників платника відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих поставок (кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, у тому числі за спеціальною освітою), основні фонди (враховуючи, що вони необхідні для здійснення спірних господарських операцій) тощо.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо наявності у постачальників платника ознак фіктивності, обумовили цілком обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними поставками.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ Аутсорсинговий контакт центр без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий Контакт Центр залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В.П. Юрченко