Постанова

від 09.07.2020 по справі 826/8431/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8431/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр звернулося з позовом до суду, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 року №0015451404; визнати дії відповідача в процесі призначення та проведення перевірки протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення ним відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності, тому правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, внаслідок чого позивач позбавлений можливості відносити суму ПДВ по таким операціям до податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 10.04.2017 № 0015451404. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Позиція податкового органу зводиться до того, що позивачем не надано усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Крім того, наголошує на наявності кримінального провадження №32016100100000027 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.205, ч.5 ст.191 КК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Аутсорсинговий контакт центр з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП Сунсет , ПП Ферріум , ПП Буміранг , ПП Пенлайт , ПП Інформ Постач , ПП Ноупен , ПП Фінтер Груп , ПП Пром-Торг Амз , ПП Грід Форс , ПП Фиксус Инвест , ПП Краспром , ПП Еластикс , ПП Зеро Контініум за період з березня по листопада 2016 року, за результатами якої складено акт №107/26-15-14-04-04 від 21.03.2017.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3873487,00 грн, а саме: за березень 2016 року - 536391,00 грн; за квітень 2016 року - 49456,00 грн; за червень 2016 року - 219736,00 грн; за липень 2016 року - 578978,00 грн; за серпень 2016 року - 677295,00 грн; за вересень 2016 року - 633752,00 грн; за жовтень 2016 року - 643614,00 грн; за листопад 2016 року - 534265,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 №0015451404, яким позивачу за порушення норм податкового законодавства збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4 841 859,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 3 873 487,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 968 372,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДФС України, за результатами розгляду якої рішенням від 22.07.2019 №34574/6/99-99-11-04-02-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності з податку на додану вартість. При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій по призначенню та проведенню перевірки задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій, враховуючи факт проведення перевірки, є вичерпаними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП Пенлайт було укладено договір оренди обладнання та програмного забезпечення №16/1010 від 10.10.2016 та договір про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії №16/1110 від 11.10.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки №1, №2, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.2-42).

Також, між позивачем та ПП Ноупен було укладено договір оренди програмного забезпечення №Н/2010 від 20.10.2016, договір про надання послуг промоушн та реклами №Н/1910 від 19.10.2016, договір про проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №Н/1810 від 18.10.2016,

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, розшифрування та контрольний макет, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.43-73).

Між позивачем та ПП Фиксус Инвест укладено договір оренди обладнання та програмного забезпечення №ВН14 від 14.06.2016, договір про надання послуг промоушн та реклами №ВН22 від 22.06.2016, договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №ВН17 від 17.06.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, контрольний макет, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.74-119).

Між позивачем та ПП Краспром укладено договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу №140616 від 14.06.2016, договір оренди програмного забезпечення №16КП від 16.06.2016, договір про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії №10КП від 10.06.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.120-159).

Між позивачем та ПП Буміранг було укладено договір оренди обладнання та програмного забезпечення №Б/А17 від 17.02.2016, договір про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії №Б/А22 від 22.02.2016, договір оренди програмного забезпечення №Б/А23 від 23.02.2016, договір про надання послуг промоушн та реклами №Б/А02 від 02.02.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.160-220).

Між позивачем та ПП Фінтер Груп було укладено договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу №Б/А04 від 04.02.2016, договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №Б/А08 від 08.02.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, контрольний макет, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.221-249).

Між позивачем та ПП Грід Форс було укладено договір оренди програмного забезпечення №ФП/А15 від 15.03.2016.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано додатки до договору, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.250-260).

Між позивачем та ПП Інформ Постач було укладено договір про надання послуг промоушн та реклами №Б11/05 від 11.05.2016, договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №Б18/05 від 18.05.2016, договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу №Б13/05 від 13.05.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, контрольний макет, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.261-303).

Між позивачем та ПП Еластикс було укладено договір про надання послуг промоушн та реклами №3К7 від 07.07.2016.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано додатки до договору, контрольний макет, акт приймання-передачі результатів наданих послуг, податкова накладна, платіжне доручення (т.3 а.с.3-9).

Між позивачем та ПП Сунсет було укладено договір оренди програмного забезпечення №2109/2016 від 21.09.2016, договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу №2309/2016 від 23.09.2016, договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №0809/2016 від 08.09.2016, договір про надання послуг промоушн та реклами №1209/2016 від 12.09.2016, договір про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії №1509/2016 від 15.09.2016, договір оренди обладнання та програмного забезпечення №1309/2016 від 13.09.2016

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, контрольний макет, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с.10-92).

Між позивачем та ПП Зеро Контініум було укладено договір оренди обладнання та програмного забезпечення №ЗК15 від 15.07.2016, договір про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії №ЗК13 від 13.07.2016, договір оренди програмного забезпечення №ЗК11 від 11.07.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с.93-139).

Між позивачем та ПП Ферріум було укладено договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №АКЦ/Ф/1108 від 11.08.2016, договір оренди програмного забезпечення №АКЦ/Ф/1008 від 10.08.2016, договір оренди обладнання та програмного забезпечення №АКЦ/Ф/0508 від 05.08.2016, договір про надання послуг промоушн та реклами №АКЦ/Ф/1208 від 12.08.2016, договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу №АКЦ/Ф/1508 від 15.08.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, контрольний макет, специфікації, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с.140-230).

Між позивачем та ПП Пром-Торг Амз було укладено договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу №ЗК8 від 08.07.2016, договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №ЗК12 від 12.07.2016.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано додатки до договорів, контрольний макет, акти передання та зворотного передання обладнання, акти приймання-передачі результатів наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с.231-254).

Як вбачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ПП Сунсет , ПП Ферріум , ПП Буміранг , ПП Пенлайт , ПП Інформ Постач , ПП Ноупен , ПП Фінтер Груп , ПП Пром-Торг Амз , ПП Грід Форс , ПП Фиксус Инвест , ПП Краспром , ПП Еластикс , ПП Зеро Контініум за період з березня по листопад 2016 року.

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на розбіжності в номенклатурі товарів і послуг по ланцюгу постачання; відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням; відсутністю трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів; наявністю інформації про порушене кримінальне провадження №32016100100000027 від 29.02.2016 за ст.ст.205, 212 КК України при створенні та діяльності конвертаційного центру до якого входять ряд суб`єктів господарювання, в тому числі, зазначені контрагенти позивача.

Колегія суддів зазначає, що в актах виконаних робіт не конкретизується суть наданих послуг, їх обсяг та місця їх надання, яким чином вони пов`язані із господарською діяльністю позивача.

При цьому, відповідно до умов укладених договорів оренди обладнання та програмного забезпечення передбачено, що контрагенти позивача повинні підтверджувати на гарантувати наявність прав на надане програмне забезпечення та повне дотримання ними законодавства України щодо інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав. Натомість документів, які б підтверджували право власності (користування) на обладнання та програмне забезпечення до перевірки не надано.

Крім того, позивачем не надано документів щодо доведення зв`язку витрат з господарською діяльністю позивача, інформації про те, як саме зазначені послуги вплинули на збільшення об`ємів продажу товару. Відсутні звіти про надання послуг із відображенням виду послуг, продукції, періоду, місце надання таких послуг, обсяг послуг.

Контролюючим органом було встановлено, що у контрагентів позивача відсутні рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою) та основні фонди (за умови, що вони не обхідні для здійснення операцій).

Судом ставиться під сумнів факт надання спірних послуг саме згаданими контрагентами, а не власне позивачем чи іншими особами, позаяк будь-які документи, які б дали змогу ідентифікувати конкретних виконавців матеріали справи не містять.

Надані позивачем документи, жодним чином не є свідченням дійсного надання спірних послуг та поставки спірного обладнання, оскільки вони не містять будь-яких ідентифікуючих ознак.

Також не містять матеріали справи і доказів транспортування орендованоо у контрагентів обладнання, його встановлення та використання. Надані фотозображення лише фіксують факт існування певних неідентифікованих речей та не свідчать про те, що ці речі дійсно орендовані згідно спірних договорів.

Не зрозуміло також яким чином здійснювалася передача програмного забезпечення. Крім того, сумнівною також є взагалі реальна можливість передачі в оренду та здійснення підтримки програмного забезпечення, власниками та розробниками якого є інші особи. Будь-яких доказів наявності у контрагентів таких дозволів розробників матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції ставить під сумнів наявність у позивача ділової мети при укладенні спірних договорів.

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не є свідченням реального виконання спірних господарських операцій, оформлені лише документально без мети настання реальних правових наслідків та лише формально фіксують результат операцій.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за свого контрагента не враховуються колегією суддів, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору з контрагентами.

За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018.

Подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на переконання колегії суддів, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, навіть за умови належного оформлення позивачем первинної документації, проте без можливості реально виконати контрагентами значний об`єм взятих за договором поставки зобов`язань, що у свою чергу, потребує наявності певної кількості трудових ресурсів (зважаючи на об`єм продукції/товару), місця для її зберігання, засобів для транспортування та професійної техніки для реалізації (виконання) умов договорів.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, на повноту та підтвердженість яких вказує позивач, а покупця, права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій та реальною можливістю їх виконати.

Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а позивач не наводить доводів/аргументів з відповідним документальним підтвердженням, а наводить лише загальні твердження про товарність здійснених операцій та достатність/повноту поданих до перевірки первинних документів, та про наявність ділової мети по вказаному договору поставки, проте належних підтверджень наведеним доводам так і не було надано.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінального провадження №32016100100000027 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.205, ч.5 ст.191 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів не приймає до уваги дане посилання та зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів. Крім того, чинне законодавство не дає підстав робити висновок щодо не підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин на підставі лише факту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження щодо протиправної діяльності підприємства. Також слід зазначити, що вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі №809/1139/17, від 14 березня 2018 року по справі №804/691/17, від 20 лютого 2018 року по справі №826/6280/13-а.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 року №0015451404 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, із врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дане рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій по призначенню та проведенню перевірки є невірно обраним способом захисту порушеного права, адже платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тому позовні вимоги в цій частині, задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій, враховуючи факт проведення перевірки, є вичерпаними.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року - скасувати, та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр - відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна