Рішення

від 05.02.2020 по справі 826/8431/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 826/8431/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 року №0015451404;

- визнати дії відповідача в процесі призначення та проведення перевірки протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.09.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, внаслідок чого позивач позбавлений можливості відносити суму ПДВ по таким операціям до податкового кредиту. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2017 року відповідачем на підставі акта перевірки №107/26-15-14-04-04 від 21.03.2017, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0015451404, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суду грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 4 841 859,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 3 873 487 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 968 372 грн.

Як вбачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ПП Сунсет , ПП Ферріум , ПП Буміранг , ПП Пенлайт , ПП Інформ Постач , ПП Ноупен , ПП Фінтер Груп , ПП Пром-Торг Амз , ПП Грід Форс , ПП Фиксус Инвест , ПП Краспром , ПП Еластикс , ПП Зеро Контініум за період з березня по листопад 2016 року.

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на розбіжності в номенклатурі товарів і послуг по ланцюгу постачання; відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням; відсутністю трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів; наявністю інформації про порушене кримінальне провадження №32016100100000027 від 29.02.2016 за ст.ст.205, 212 КК України при створенні та діяльності конвертаційного центру до якого входять ряд суб`єктів господарювання, в тому числі, зазначені контрагенти позивача.

Інших підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю наведених доводів контролюючого органу, як наслідок, правомірністю оскаржуваного ППР, а також діями відповідача по призначенню і проведенню перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об`єктів оподаткування податком на додану вартість, до яких дійшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в акті перевірки з огляду на наявність порушеного кримінального провадження №32016100100000027 від 29.02.2016, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

До того ж, суд приймає до уваги те, що контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок контрагентів позивача в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2017 витребувано у старшого слідчого Левченка В.В. управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформацію про хід кримінального провадження від 29.02.2016 №32016100100000027, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Дана ухвала отримана ГУ ДФС у м. Києві 12.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105100860089.

Станом на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог від відповідача не надходило будь-якої інформації на виконання вимог ухвали від 28.09.2017, внаслідок чого посилання контролюючого органу на зазначене кримінальне провадження є недоречними.

В той же час, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і спірними контрагентами, що вказані в наданих позивачем до перевірки договорах, специфікаціях, актах приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних по взаємовідносинах з ПП Буміранг (а.с.62-70 том 1); ПП Грід Форс (а .с.74-76 том 1); ПП Інформ Постач (а.с.81-86 том 1); ПП Фиксус Инвест (а.с.88-94 том 1); ПП Еластикс (а.с.97-98 том 1); ПП Ферріум (а.с.101-105 том 1); ПП Сунсет (а.с.109-112); ПП Пенлайт (а.с.116-118 том 1); ПП Фінтер Груп (а.с.122-126 том 1); ПП Зеро Контініум (а.с.128-130 том 1); ПП Краспром (а.с.133-136 том 1); ПП Ноупен (а.с.140-143 том 1); Пром-Торг Амз (а.с.146-149 том 1).

Жодних зауважень до належності та повноти наданих до перевірки документів акт перевірки в собі не містить.

Аналогічні документи по взаємовідносинам з ПП Пенлайт (а.с.2-42 том 2); ПП Ноупен (а.с.43-73 том 2); ПП Фиксус Инвест (а.с.74-119 том 2); ПП Краспром (а.с.120-159 том 2); ПП Буміранг (а.с.160-220 том 2); ПП Фінтер Груп (а.с.221-249 том 2); ПП Грід Форс (а.с.250-263 том 2); ПП Інформ Постач (а.с.264-303 том 2); ПП Еластикс (а.с.2-9 том 3); ПП Сунсет (а.с.10-92 том 3); ПП Зеро Контініум (а.с.93-139 том 3); ПП Ферріум (а.с.140-230 том 3); ПП Пром-Торг Амз (а.с.231-254 том 3), долучено позивачем до матеріалів справи.

При цьому, як зазначено в акті перевірки (а.с.60 том 1), до проведення контрольного заходу на відповідний запит контролюючого органу позивачем було надано пояснення з посвідченими належним чином копіями документів по взаємовідносинам позивача зі спірними контрагентами на 560 аркушах.

Однак, як зазначено вище, контролюючим органом таких документів до уваги прийнято не було, а донарахування позивачу ПДВ здійснено виключно на підставі податкової інформації без урахування (прийняття / обґрунтованого відхилення) наданих платником податку документів.

В контексті наведеного, суд не вбачає за необхідне надавати детальний аналіз операції оренди комп`ютерного обладнання та отримання рекламно-аутсорсингових послуг між позивачем і спірними контрагентами, адже акт перевірки таких зауважень в собі не містить, а суд не є контролюючим органом та не наділений повноваженнями на проведення, на відміну від відповідача, перевірок; відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З приводу економічної мети на укладення господарських договорів з контрагентами, як пояснив представник позивача та не було заперечено представником відповідача, укладення договорів та замовлення послуг, які є предметом договорів, здійснюється Позивачем на регулярній основі і пов`язано із специфікою виду діяльності позивача - діяльністю телефонних колл-центрів, в яких послуги надаються із застосуванням засобів зв`язку та програмного забезпечення, які не потребують вантажних перевезень та наявності іншого обладнання, а ніж офісне.

Як наслідок, укладення договорів про надання послуг з пошуку та підбору персоналу із Додатками (розшифруваннями періоду замовлення, переліком та вимогами для осіб, які претендують на працевлаштування) обумовлено необхідністю відновлення кадрового потенціалу позивача в зв`язку з постійною плинністю кадрів та специфічними вимогами до працівників.

Укладення договорів оренди обладнання та програмного забезпечення обумовлено постійними змінами переліку та кількості необхідного для забезпечення роботи телефонного центру обладнання та програмного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та актів приймання-передачі, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки саме позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику податків від`ємного значення з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені наявності порушень норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, отже, твердження контролюючого органу відносно того, що первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності, судом визнається недоведеним.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки постачальників в ланцюгу постачання, ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б таким особам збільшувались/зменшувались суми грошових зобов`язань з ПДВ, доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи про безтоварність господарських операцій, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності з податку на додану вартість.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 №0015451404 не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій по призначенню та проведенню перевірки є невірно обраним способом захисту порушеного права, адже платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позовні вимоги в цій частині, задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій, враховуючи факт проведення перевірки, є вичерпаними. А отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18), від 24.01.2019 р. №826/13963/16.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 10.04.2017 № 0015451404.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий центр понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 72627,89 (сімдесят дві тисячі шістсот двадцять сім грн 89 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АУТСОРСИНГОВИЙ КОНТАКТ ЦЕНТР (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37725479, адреса: 04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ БРАТСЬКА, будинок 8, кімната 207).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович