Постанова

від 27.01.2022 по справі 826/19283/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа №826/19283/16

адміністративне провадження № К/9901/41731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брайтмедіа на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О., Губської О.А. від 10 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Брайтмедіа до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Брайтмедіа (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року №0001251404, №0001261404 та №0001281404.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ Бтс Інвест (код 39473471) за період грудня 2014 року, ТОВ Салет (код 39521671) за період січня 2015 року, ТОВ Профпідряд (код 39596478) за період березня 2015 року, ТОВ Аніан (код 39643482) за період квітня 2015 року, ТОВ Ветавія (код 39710663) за період травня 2015 року та ТОВ Латель (код 39791281) за період липня 2015 року.

Товариство не погодилося із рішеннями Управління про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 15 березня 2016 року №16/26-15-14-00, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ Бтс Інвест , ТОВ Салет , ТОВ Профпідряд , ТОВ Аніан , ТОВ Ветавія та ТОВ Латель , а також здійснення за їх участю господарських операцій, тому Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин і платниками ПДВ, а відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що укладені договори, на підставі яких виникли взаємовідносини між сторонами, не відповідали дійсним намірам останніх щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 травня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд у своєму рішенні, з`ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, дійшов висновку про те, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки спірні операції оформлювалися лише окремими первинними документами та податковими накладними без фактичного виконання контрагентами обумовлених господарських операцій. Крім того суд апеляційної інстанції взяв до уваги вироки Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року у справі №366/1623/15-к, яким засновника та директора ТОВ Салет ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, та частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у справі №757/44864/15-к, яким директора/засновника ТОВ Профпідряд ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України, а також наявність процесуальних ухвал Богунського районного суду міста Житомира та Подільського районного суду міста Києва, у яких міститься інформація, що суб`єкти господарювання, а саме ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Латель , ТОВ Профпідряд та ТОВ Аніан , були зареєстровані на підставних осіб, з метою здійснення протиправної діяльності, спрямованої на надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту, підробку документів, створення транзитних підприємств для прикриття власної незаконної діяльності, й, проаналізувавши такі обставини, по суті дійшов висновку, що первинні документи, надані позивачу його контрагентами, не можуть визнаватись такими, що посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ). Вважає, що цей суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень; сам факт наявності вироків та процесуальних ухвал судів у кримінальних справах, на думку позивача, не можна вважати встановленою обставиною безпідставного формування Товариством податкової вигоди за результатами правовідносин з контрагентами.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Бтс Інвест (код 39473471) за період грудня 2014 року, ТОВ Салет (код 39521671) за період січня 2015 року, ТОВ Профпідряд (код 39596478) за період березня 2015 року, ТОВ Аніан (код 39643482) за період квітня 2015 року, ТОВ Ветавія (код 39710663) за період травня 2015 року та ТОВ Латель (код 39791281) за період липня 2015 року складено акт від 15 березня 2016 року №16/26-15-14-00, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток та ПДВ у періоді, що перевірявся.

У акті перевірки Управління дійшло висновку про формування Товариством витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із згаданими контрагентами без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких господарських відносин. На обґрунтування останнього контролюючий орган послався на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналіз їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; фіктивність контрагентів Товариства як суб`єктів господарювання тощо.

На підставі цього акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року: №0001251404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 4662729 грн., з яких за основним платежем - 3730183 грн. та за штрафними санкціями - 932546 грн.; №0001261404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3956164 грн., з яких за основним платежем -3164931 грн. та за штрафними санкціями - 791233 грн.; №0001281404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 979716 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа й до видів діяльності останнього належать: тиражування звуко-відеозаписів і програмного забезпечення; виробництво кіно та відеофільмів, телевізійних програм; надання інших інформаційних послуг; рекламні агентства; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; дослідженням кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

У періоді, який перевірявся, Товариством було укладено із контрагентами (ТОВ Бтс Інвест , ТОВ Салет , ТОВ Профпідряд , ТОВ Аніан , ТОВ Ветавія та ТОВ Латель ) типові договори про надання рекламних послуг, за умовами яких останні (виконавці) зобов`язувались надати на користь позивача (замовника) послуги з проведення рекламних кампаній Замовника та/або клієнта замовника відповідно до погоджених сторонами додатків до договорів.

Згаданими контрагентами на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі цих накладних суми ПДВ включені Товариством до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодився й суд першої інстанції, у ході перевірки позивачем подана необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладений договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд касаційної інстанції зазначає, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, надані позивачем документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, не у повній мірі розкривають їх зміст та суть досягнутих між сторонами домовленостей й не дають можливості перевірити здійснення господарських операцій у цілому.

Зокрема, апеляційним судом зазначено, що у ході розгляду справи Товариством не обґрунтовано економічної необхідності (ділової мети) залучення до виконання робіт (послуг), які є основними видами діяльності позивача, третіх осіб та не надано доказів неможливості здійснення обумовлених договорами робіт самостійно; також, за висновком цього суду, надані позивачем фотокопії розміщення рекламних послуг, які містяться в матеріалах справи, не дають можливості ідентифікувати місце розміщення рекламних носіїв та безпосереднього виконавця робіт (послуг).

Врахував апеляційний суд й наявність кримінального провадження №32015100070000100 від 09 вересня 2015 року, порушеного відносно посадових осіб Товариства за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, в межах якого отримано ряд офіційних відповідей від органів державної влади, а саме: листи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту контролю Харківської міської ради Харківської області, КП Адміністративно - технічне управління Львівської міської ради, управління реклами Одеської міської ради, Дніпровської міської ради №055/16382 від 21 жовтня 2016 року, №1534/0/172-16 від 12 грудня 2016 року, №2410-54/10-10263 від 16 грудня 2016 року, №01-09/5906 від 19 грудня 2016 року та №7/20-2454 від 20 грудня 2016 року відповідно, у яких вказується, що видача дозволів на розміщення зовнішньої реклами відносно ТОВ Аніан , ТОВ Профпідряд , ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Салет та ТОВ Латель не здійснювалась.

Доказів наявності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій, що обумовлюється не лише їх специфікою, а й умовами договорів, матеріали справи також не містять і судами таких обставин не встановлено.

Наведене не надало суду апеляційної інстанції можливості встановити руху активів на шляху до позивача у справі, участь контрагентів у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Товариства внаслідок таких відносин, його власному капіталі.

Окрім того вироком Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року у справі №366/1623/15-к засновника та директора ТОВ Салет ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, та частиною 1 статті 358 КК України. У зазначеному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися в фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, а також в підробленні офіційних документів, які посвідчуються підприємством чи іншою особою, яка має право посвідчувати такі документи, і які надають права, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою, та збуті таких документів, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 205, та частиною 1 статті 358 КК України.

Також вироком Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у справі №757/44864/15-к директора та засновника ТОВ Профпідряд ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України. У зазначеному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_2 , не маючи на меті ведення підприємницької діяльності, зареєстрував на своє ім`я за грошову винагороду суб`єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Профпідряд з метою прикриття незаконної діяльності, виступивши засновником підприємства; самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що договори та іншу фінансово-господарську документацію, яка наявна в матеріалах справи та стосується взаємовідносин із позивачем, підписано від імені згаданих контрагентів саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Взяв до уваги апеляційний суд і наявність процесуальних ухвал Богунського районного суду міста Житомира та Подільського районного суду міста Києва, у яких міститься інформація, що суб`єкти господарювання, а саме ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Латель , ТОВ Профпідряд та ТОВ Аніан , були зареєстровані на підставних осіб, з метою здійснення протиправної діяльності, спрямованої на надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту, підробку документів, створення транзитних підприємств для прикриття власної незаконної діяльності.

Слід також зазначити, що до матеріалів справи контролюючим органом залучено копії протоколів допиту як свідків засновників/директорів ТОВ БТС Інвест ОСОБА_3 , ТОВ Аніан ОСОБА_4 та ТОВ Ветавія ОСОБА_5 , у яких останні повідомили, що зареєстрували дані підприємства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

У постановах Верховного Суду України від 19 квітня 2016 року (№21-4985а15), 05 березня 2012 року (№21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Також Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі №440/422/19 та від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що первинні документи, надані позивачу ТОВ Бтс Інвест , ТОВ Салет , ТОВ Профпідряд , ТОВ Аніан , ТОВ Ветавія та ТОВ Латель , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, визнаватись такими, що посвідчують факт придбання робіт (послуг).

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. Показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертизи.

За правилами частини першої та четвертої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши умови укладених договорів, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, суд апеляційної інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про доведеність контролюючим органом відсутності у позивача права на формування податкових вигод за відносинами із ТОВ Бтс Інвест , ТОВ Салет , ТОВ Профпідряд , ТОВ Аніан , ТОВ Ветавія та ТОВ Латель .

При цьому, виходячи з принципу офіційного з`ясування усіх обставин, закріпленому в КАС України, Верховний Суд вважає, що обставина наявності ухваленого судом вироку(ів) щодо службових осіб контрагента(ів) платників податків не могла бути залишеною поза увагою в ході апеляційного провадження у справі при здійсненні оцінки податкових наслідків господарських операцій й це узгоджується з приписами статей 7, 11, 195 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій).

Наведені ж у касаційній скарзі доводи Товариства не спростовують вказаних висновків апеляційного суду, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів, а також не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брайтмедіа залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко