Постанова

від 10.05.2017 по справі 826/19283/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19283/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Губської О.А.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтмедіа" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протипрвними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Брайтмедіа з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001251404; №0001261404; №0001281404 від 29.03.2016 року, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Брайтмедіа зареєстровано, як юридична особа Головним управлінням юстиції у м. Києві 13.12.2007 року за № 10741020000028146, види діяльності 18.20 Тиражування звуко-,відеозаписів і програмного забезпечення; 59.11 Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 73.11 Рекламні агентства, 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, 73.20 Дослідженням кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, що підтверджується наданою суду копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №10001222403.

ТОВ Брайтмедіа взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 17.12.2007 року за №31598 та станом на момент підписання й винесення податкових повідомлень - рішень перебуває на обліку у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Брайтмедіа (код 35647216) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Бтс Інвест (код 39473471) за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, ТОВ Салет (код 39521671) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, з ТОВ Профпідряд (код 39596478) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року, з ТОВ Аніан (код 39643482) за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, з ТОВ Ветавія (код 39710663) за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року та з ТОВ Латель (код 39791281) за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року, за результатом якої складено акт №16/26-15-14-00 від 15.03.2016 року ( далі - Акт перевірки).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення :

- № 0001251404, яким позивачу за порушення п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України) за 2014 рік та за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст.. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України за 2015 рік збільшено суму грошового зобов'язання за платежем П-К на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 4 662 729,00 грн., з яких: збільшення податкового зобов'язання складає 3 730 183 грн. та за штрафними санкціями - 932 546 грн.;

- №0001261404, яким позивачу за порушення п.198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 956 164,00 грн., з яких: збільшення за податковими зобов'язаннями складає 3 164 931 грн., за штрафними санкціями - 791 233 грн.;

- №0001281404, яким позивачу за порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України та за зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 979 716 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Брайтмедіа (Замовник) уклало Договір № 1/12-14 з ТОВ БТС ІНВЕСТ (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати Замовникові послуги з проведення рекламних кампаній Замовника та/або клієнта Замовника відповідно до погоджених Сторонами Додатків до цього Договору. (п. 2.1).

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: акту прийому передачі рекламних матеріалів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних (Т.1 а.с.94-114).

28 листопада 2014 року ТОВ Брайтмедіа (Замовник) уклало Договір № 8/12-14 з ТОВ САЛЕТ (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати Замовникові послуги з проведення рекламних кампаній Замовника та/або клієнта Замовника відповідно до погоджених Сторонами Додатків до цього Договору. (п. 2.1).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії; акту прийому передачі рекламних матеріалів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.1 а.с.83-92).

27 січня 2015 року ТОВ Брайтмедіа (Замовник) уклало Договір № ЕХ6674 про надання рекламних послуг з ТОВ ПРОФПІДРЯД (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати Замовникові послуги з проведення рекламних кампаній Замовника та/або клієнта Замовника відповідно до погоджених Сторонами Додатків до цього Договору. (п. 2.1)

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії; акту прийому передачі рекламних матеріалів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які долучено до матеріалів справи (Т.1а.с.116-146).

27 березня 2015 року ТОВ Брайтмедіа (Замовник) уклало Договір № ЕХ2703-2 про надання рекламних послуг з ТОВ АНІАН (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати Замовникові послуги з проведення рекламних кампаній Замовника та/або клієнта Замовника відповідно до погоджених Сторонами Додатків до цього Договору. (п. 2.1)

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії; акту прийому передачі рекламних матеріалів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які долучено до матеріалів справи (Т.1а.с.217-240).

28 квітня 2015 року ТОВ Брайтмедіа (Замовник) уклало Договір № ЕХ2804-15 про надання рекламних послуг з ТОВ ВЕТАВІЯ (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати Замовникові послуги з проведення рекламних кампаній Замовника та/або клієнта Замовника відповідно до погоджених Сторонами Додатків до цього Договору. (п. 2.1).

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: акту прийому передачі рекламних матеріалів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які долучено до матеріалів справи (Т. 1а.с.195-214).

29 червня 2015 року ТОВ Брайтмедіа (Замовник) уклало Договір № ЕХ2906-15 про надання рекламних послуг з ТОВ ЛАТЕЛЬ (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати Замовникові послуги з проведення рекламних кампаній Замовника та/або клієнта Замовника відповідно до погоджених Сторонами Додатків до цього Договору. (п. 2.1)

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії; акту прийому передачі рекламних матеріалів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), фотознімків, які долучено до матеріалів справи (Т.1а.с.254-272).

Також, позивачем надано суду копії медіапланів проведення рекламних компаній та додатків до вказаних вище договорів, які долучено до матеріалів справи та в яких зазначено вид, формат, хоронометраж, строк, місце проведення рекламної компанії.

Перевіряючи реальність виконання спірних операцій, колегія суддів апеляційної інстанції звернуто увагу на наявність вироку Іванківського районного суду Київської області у справі № 366/1623/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду про визнання винуватості та визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Зокрема, у зазначеному вироку зазначено, що ОСОБА_3 своїми діями, що виявились у створенні суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ Салет надало змогу невстановленим слідством особам незаконно формувати податковий кредит з податку на додану вартість, у тому числі ТОВ Брайтмедіа , шляхом відображення фіктивних фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Салет .

У справі також міститься копія вироку Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/44864/15-к за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду про визнання винуватості та визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину.

У вироку встановлено, що ОСОБА_4, не маючи на меті ведення підприємницької діяльності, зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, суб'єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) - ТОВ Профпідряд , з метою прикриття незаконної діяльності Профпідряд на своє ім'я ОСОБА_4, виступивши засновником підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам.

Водночас, як убачається з досліджених судовою колегією матеріалів справи, саме вказаними особами підписано від імені контрагентів позивача договори та іншу фінансово-господарську документацію.

В акті перевірки міститься інформація про наявність ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 17 грудня 2015 року у справі № 295/17662/15-к, якою надано слідчому тимчасовий доступ до оригіналів речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та розпорядження на їх вилучення (виїмку) у службових осіб ПАТ БАНК ВЕЛЕС . Так, у вказаній ухвалі (номер в ЄДРСР54780861 ) міститься інформація про те, що на території міста Києва діє група осіб, яка використовуючи реквізити суб'єктів господарювання, в тому числі ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія та ТОВ Латель , здійснювала протиправну діяльність, спрямовану на надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту, підробку документів, створення транзитних підприємств для прикриття власної незаконної діяльності.

Також, в акті перевірки є інформація про наявність ухвали Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі № 758/5460/15-к, якою надано слідчому тимчасовий доступ до документів, з можливістю їх вилучення.

Так, у вказаній ухвалі (номер в ЄДРСР 54221640 ) зазначено, що діючи на території міста Києва та Київської області, невстановлені особи здійснювали внесення в документи для реєстрації ТОВ Профпідряд та ТОВ Аніан на ім'я підставних осіб без відому останніх, неправдивих відомостей та подали їх до державного реєстратора.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Колегія суддів зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та від 22 вересня 2015 року (справа № 810/5645/14) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 14.03.2017 р. у справі №21-2239а16 Верховний Суд України дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були засновниками підприємств - контрагентів позивача, самостійно підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не укладали, печаткою підприємства не користувалися, колегія суддів дійшла висновку про відсутність реального характеру вчинюваних господарських операцій з вказаними контрагентами.

Також наявність судових рішень відносно інших контрагентів позивача свідчить про неможливість виконання даними особами обумовлених договорами робіт та відсутність реального характеру господарських операцій.

При цьому, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді товариством не обґрунтовано необхідність залучення до виконання робіт, які є основними видами діяльності ТОВ Брайтмедіа третіх осіб та не надано доказів неможливості здійснених обумовлених договорами робіт самостійно.

Надані позивачем фотокопії розміщення рекламних послуг, які містяться в матеріалах справи, не дають можливість ідентифікувати місце розміщення рекламних носіїв та безпосереднього виконавця робіт.

Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" , розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додаткових пояснень відповідача, які містяться в матеріалах справи (Т.1а.с.275-281), у провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження відносно позивача ТОВ Брайтмедіа №32015100070000100 зареєстроване 09.09.2015 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 213 ч.3 КК України. Зазначено, що у ході досудового слідства отримано ряд офіційних відповідей від органів державної влади, а саме:

- лист №055/16382 від 21.10.2016 року Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, згідно якого встановлено, що видача дозволів на розміщення зовнішньої реклами відносно ТОВ Аніан , ТОВ Профпідряд , ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Салет та ТОВ Латель не здійснювалась;

- лист №1534/0/172-16 від 12.12.2016 року Харківської міської ради Харківської області Департаменту контролю, згідно якого встановлено, що видача дозволів на розміщення зовнішньої реклами відносно ТОВ Аніан , ТОВ Профпідряд , ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Салет та ТОВ Латель не здійснювалась;

- лист №2410-54/10-10263 від 16.12.2016 року Львівської міської ради КП Адміністративно - технічне управління , згідно якого встановлено, що видача дозволів на розміщення зовнішньої реклами відносно ТОВ Аніан , ТОВ Профпідряд , ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Салет та ТОВ Латель не здійснювалась;

- лист №01-09/5906 від 19 .12.2016 року Одеської міської ради управління реклами, згідно якого встановлено, що видача дозволів на розміщення зовнішньої реклами відносно ТОВ Аніан , ТОВ Профпідряд , ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Салет та ТОВ Латель не здійснювалась;

- лист №7/20-2454 від 20.12.2016 року Дніпровської міської ради, згідно якого встановлено, що видача дозволів на розміщення зовнішньої реклами відносно ТОВ Аніан , ТОВ Профпідряд , ТОВ БТС Інвест , ТОВ Ветавія , ТОВ Салет та ТОВ Латель не здійснювалась.

На підтвердження цих обставин податковим органом до матеріалів справи додано копію листа №055/16382 від 21.10.2016 року Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Т.1а.с.319).

Вказані твердження податкового органу були наведені в додаткових поясненнях відповідача на позов ще в суді першої інстанції та жодним чином не спростовано представниками позивача ані в суді першої, ані апеляційної інстанцій.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові №21-2430а16 від 22 листопада 2016 року, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень , якщо їх обґрунтованість заперечує.

Однак, позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності у контрагентів відповідних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, що передбачено статтею 16 Закону України "Про рекламу", що також свідчить про фіктивність господарських операції, які нібито надавалися контрагентами позивачу по спірним господарським операціям

З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів вважає, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Беручи до уваги встановлене судом апеляційної інстанції в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем виконано обов'язок, встановлений частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказування правомірності свого рішення. В свою чергу, позивачем, на спростування доводів податкового органу, вказаних в апеляційній скарзі, не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, ,207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтмедіа" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протипрвними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2016 року- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.05.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.