Постанова

від 18.01.2022 по справі 810/2559/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 810/2559/14

касаційне провадження № К/9901/49057/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області (далі - перший заступник прокурора) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 (суддя Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді - Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.) у справі за позовом Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція) до Товариства з обмеженою відповідальністю Оптторгсервіс (далі - ТОВ Оптторгсервіс ), Товариства з обмеженою відповідальністю Ріверс ЛТД (далі - ТОВ Реверс ЛТД ), за участі Прокуратури Київської області, про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року Інспекція звернулася до суду із позовом до ТОВ Оптторгсервіс та ТОВ Ріверс ЛТД , за участю Прокуратури Київської області, у якому просила: стягнути з ТОВ Реверс ЛТД вартість отриманого за договором від 01.07.2009 № 01/07, укладеним між ТОВ Оптторгсервіс та ТОВ Ріверс ЛТД , на загальну суму 480369157,20 грн.; стягнути з ТОВ Оптторгсервіс на користь державного бюджету вартість отриманого за договором від 01.07.2009 № 01/07, укладеним між ТОВ Оптторгсервіс та ТОВ Ріверс ЛТД , на загальну суму 480369157,20 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалася на те, що: згідно податкової звітності ТОВ Оптторгсервіс встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, залишків сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності, що свідчить про те, що ТОВ Оптторгсервіс документально проводило фактично не здійснені операції лише для отримання податкової вигоди, проте без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об`єкта оподаткування та несплати податків; згідно пояснень ОСОБА_1 - директора ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД - основного постачальника ТОВ Ріверс ЛТД вона не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД , договір з ТОВ Ріверс ЛТД та податкові накладні вона не підписувала; викладені обставини свідчать про укладення відповідачами правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою для стягнення з відповідачів усього отриманого ними за такими правочинами в доход держави.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 17.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, у задоволенні позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що: фактичне виконання господарських операцій між ТОВ Оптторгсервіс та ТОВ Ріверс ЛТД згідно договору поставки № 01/07 від 01.07.2009 підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; укладений між відповідачами правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину та є економічно виправданим; до правочинів, які мали місце у 2009 - 2010 роках, не підлягають застосування положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки вони набрали чинності 01.01.2011; санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими і можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Перший заступник прокурора оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.05.2016 касаційну скаргу залишив без руху, а ухвалою від 29.06.2016 - касаційну скаргу Першого заступника прокурора повернув скаржнику.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.03.2018 заяву Генеральної прокуратури України про перегляд ухвало Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 задовольнив, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 скасував, а справу передав на розгляд до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: обставини, встановлені у справі № 2а-3740/12/1070, у розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України мають преюдиціальне значення для даної справи, тоді як суди, не надавши правової оцінки спірним правовідносинам, помилково не врахували висновки, викладені у постанові Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-3740/12/1070, згідно яких правочин між ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД та ТОВ Ріверс ЛТД вчинено всупереч вимогам цивільного законодавства, який не відповідає волі їх учасників (керівників), не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв`язку з чим є недійсним в силу закону (нікчемним).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора, а ухвалою від 17.01.2022 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 18.01.2022.

Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову виїзну ТОВ Ріверс ЛТД щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД за листопад - грудень 2009 року, результати якої оформлені актом від 10.06.2010 № 802/23-33011056, за висновками якого ТОВ Ріверс ЛТД були порушені вимоги частин першої, п`ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого задекларований ТОВ Ріверс ЛТД податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД за періоди, які перевірялись, повинен бути зменшений до 0,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що згідно отриманих матеріалів невиїзної документальної перевірки ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД , проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, результати якої оформлені актом, який отриманий Інспекцією 02.04.2010 за вх. № 1027/7, було встановлено, що згідно пояснень директора ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД вона не причетна до ведення фінансово-господарських відносин ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД , підписання документів у банківських установах та у нотаріуса здійснювалось за грошову винагороду.

Також, Інспекція провела позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Оптторгсервіс плюс щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків ТОВ Ріверс ЛТД за листопад - грудень 2009 року, січень - березень 2010 року, результати якої оформлені актом від 09.09.2010 № 1257/23/33130353, за висновками якого ТОВ Оптторгсервіс плюс були порушені вимоги частин першої, п`ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого задекларований ТОВ Оптторгсервіс плюс податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ Ріверс ЛТД за періоди, які перевірялись, повинен бути зменшений до 0,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за результатами проведеної перевірки основного постачальника ТОВ Ріверс ЛТД - ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД (акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (вх. № 1027/7 від 02.04.2010) встановлено відсутність поставок товару від ТОВ Бізнес Алвінет ЛТД до ТОВ Ріверс ЛТД та від ТОВ Ріверс ЛТД до ТОВ Оптторгсервіс плюс , а отже і відсутність укладання угод з метою настання реальних наслідків.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення Інспекцією в порядку, передбаченому в абзацу 1 статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні та на підставі пункту 11 статті 10 цього Закону із даним позовом про стягнення з відповідачів в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на нікчемність таких правочинів.

У справі, що розглядається, суди встановили, що між ТОВ Ріверс ЛТД (продавець) і ТОВ Оптторгсервіс плюс (покупець) був укладений договір поставки № 01/07 від 01.07.2009, згідно якого продавець (ТОВ Ріверс ЛТД ) має поставити покупцю (ТОВ Оптторгсервіс плюс ) товар (скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n=1.523), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, номенклатура, якість та ціна якого мають бути визначені відповідно до наданих продавцем та прийнятих покупцем накладних та інших необхідних документів, що підтверджують якість та стан товару.

На підтвердження виконання умов договору відповідачами до судів першої та апеляційної інстанцій було надано ряд документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки про повну оплату товару. Крім того, судами було встановлено, що факт зберігання товару на складі ТОВ Ріверс ЛТД та його видачі підтверджується договором оренди від 01.06.2009 № ДГ-51-55, актом прийому-передачі до договору оренди № ДГ-51-55 від 01.06.2009, картками складського обліку матеріалів: № 12/11-2009; № 12/12-2009; № 12/01-2010; № 12/02-2010; № 12/03-2010, відомостями обліків залишків матеріалів на складі за: листопад 2009 року, грудень 2009, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що передачу товару на користь ТОВ Оптторгсервіс плюс здійснював безпосередньо директор ТОВ Ріверс ЛТД - ОСОБА_2 , що підтверджується: наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження та відмітками про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи. В подальшому, товар був відправлений ТОВ Ріверс - ЛТД , який прийняв безпосередньо директор ТОВ Опттогсервіс плюс - Богатиренко Ю.М., що підтверджується: наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження, відмітками про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та чеками на придбання паливо-мастильних матеріалів.

Крім того, судами було встановлено, що після придбання товару у ТОВ Ріверс ЛТД , ТОВ Оптторгсервіс плюс реалізувало його на користь свого контрагента - ТОВ Демілург , що підтверджується, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на ім`я директора ТОВ Демілург . Оплата товару здійснювалася ТОВ Демілург на користь ТОВ Опттогрсервіс плюс , що підтверджується банківськими виписками, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 11 статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами статті 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга).

Тобто статтею 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верзовний Суду складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що застосування наслідків недійсного правочину, який був укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, та, відповідно, звернення податковим органом до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних суб`єктами господарювання за таким правочином, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

Як вбачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій, здійснених на виконання договору № 01/07 від 01.07.2009, укладеного між відповідачами, дійшли висновку, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину та є економічно виправданим та, як наслідок, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

При цьому, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій обставин, встановлених судом у справі № 2а-3740/12/1070, є безпідставними, оскільки не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового відповідача. Принцип загальнообов`язковості судового рішення, передбачений у частині першій статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), є конкретизованим, фактично констатуються такі випадки: коли особа або особи брали участь в одній справі, а потім беруть участь в іншій, то встановлені судом обставини вважаються такими, що не підлягають доказуванню; коли особи не брали участі в попередній судовій справі, то встановлені обставини не мають обов`язкового характеру. Отже, якщо судове рішення зачіпає інтереси осіб, які не були залучені адміністративним судом до справи, то преюдиційність на таких осіб не може поширюватися.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга першого заступника прокурора підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова