Постанова

від 27.01.2022 по справі 620/3596/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа №620/3596/18

адміністративне провадження № К/9901/12338/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Базис на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Степанюк А.Г., Карпушова О.В.) у справі №620/3596/18 за позовом Акціонерного товариства Базис до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Базис (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року №00003601400 та №00003611400.

Позивач мотивує свої вимоги протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, необґрунтованістю висновків акту перевірки, правомірністю включення до складу витрат витрати, підтверджені документально та правомірністю відображення податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на підтвердження господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Синтез-Профіт (далі - ТОВ Синтез-Профіт ) необхідними первинними документами. Доводить, що ним у повному обсязі було підтверджено та відображено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, спеціальну правосуб`єктність учасників господарських операцій, зв`язок між фактичним придбанням товару (послуг) і господарською діяльністю, та зазначає, що акт перевірки не містить в собі посилань на невідповідність наданих первинних документів або їх відсутність.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій, для висновків про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат. Суд вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентом здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції, що керівником контрагента позивача, ТОВ Синтез-Профіт був ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , незаконну діяльність якого встановлено в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року та яку суд апеляційної інстанції врахував при ухваленні рішення. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки аргументам позивача, що на даний час засновник не підтверджує своїх свідчень, наданих раніше під час допитів і стверджує, що ним придбано частку у статутному капіталі ТОВ Синтез-Профіт та в січні 2015 року він призначив директором ОСОБА_1 , який здійснював усю фінансово-господарську діяльність зазначеного підприємства на підставі рішення засновника цього підприємства. Скаржник доводить, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечує, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним. На думку відповідача оскаржуване рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалено у відповідності до процесуальних норм, узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №816/1422/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Акціонерного товариства Базис з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за наслідком якої складено акт №654/14/14231737 від 27.09.2018 (далі - акт перевірки), висновки якого залишені без змін за результатами розгляду заперечень Товариства до акту перевірки.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.09.2018 №00003611400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 161705,00 грн, у тому числі 129364,00 грн за основним платежем та 32341,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, і №00003601400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 365348,00 грн, у тому числі 361347,00 грн за основним платежем та 4001,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 361347 грн; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, підпункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 401497 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначає про завищення Товариством витрат на загальну суму 2 007 484 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 1 918 585 грн, за 2016 рік у сумі 88 899 грн та про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 401 497 грн, в тому числі за березень 2015 року на суму 74 029 грн, за квітень 2015 року на суму 22719 грн, за травень 2015 року на суму 65 721 грн, за червень 2015 року на суму 67177 грн, за липень 2015 року на суму 42487 грн, за серпень 2015 року на суму 9719 грн, за вересень 2015 року на суму 36774 грн, за жовтень 2015 року на суму 26 298 грн, за листопад 2015 року на суму 20622 грн, за грудень 2015 року на суму 18171 грн, за січень 2016 року на суму 17780 грн, по взаємовідносинам з ТОВ Синтез-Профіт .

В акті перевірки також зазначено про: відсутність даних щодо нарахованої суми доходу за ознакою 157 (дохід, виплаченій самозайнятій особі) ФОП ОСОБА_3 , який здійснював доставку товарів позивачу і вказаний як перевізник в товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ Синтез - Профіт , та відсутність реєстрації транспортного засобу, який зазначено в товарно-транспортних накладних виписаних від імені ТОВ Синтез - Профіт , а саме НОМЕР_1 на ТОВ Синтез - Профіт та відсутність зареєстрованих податкових накладних щодо оренди (суборенди) виробничих приміщень, цехів, холодильного обладнання за адресою навантаження - м.Баришівка, вул.Коцюбинського,123. В акті також зазначено, що засновником ТОВ Синтез - Профіт з 29 грудня 2014 року по 21 січня 2016 року був ОСОБА_2 та ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 25 липня 2017 у справі № 761/7736/17 встановлено вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. На посаді директора зазначеного підприємства перебував ОСОБА_1 з порушенням норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. В акті перевірки зроблено висновок, що видаткові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити постачальника ТОВ Синтез - Профіт , підписи директора ОСОБА_1 , складені всупереч вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності АТ Базис з придбання товару за номенклатурою м`ясні вироби.

Товариство здійснює, зокрема, господарську діяльність з оптової і роздрібної торгівлі та надання послуг ресторанного господарства. 24 лютого 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ Синтез-Профіт (постачальник) укладено договір поставки №47, предметом якого було постачання м`ясопродуктів. На підтвердження виконання умов договору за період з 2 березня 2015 року по 12 січня 2016 року позивачем надано видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі №761/7736/17 ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України, за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, що є нереабілітуючою підставою.

Судом у зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Києві, по бул. Т. Шевченка, біля станції метро Університет , отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я) підприємство ТОВ Синтез-Профіт за грошову винагороду. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство придбається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію. З метою реалізації умислу на придбання суб`єкту підприємницької діяльності для подальшого прикриття незаконної діяльності 15 грудня 2014 року ОСОБА_2 , отримавши від невстановленої досудовим розслідуванням особи для підпису протокол №2 Загальних зборів учасників ТОВ Синтез-Профіт (код 39233697) від 15 грудня 2014 року та договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Синтез-Профіт (код 39233697) від 15 грудня 2014 року, проставив на вказаних документах свій підпис. Відповідно до змісту підписаних зазначеною особою документів останній прийнятий до ТОВ Синтез-Профіт (код 39233697) як новий учасник з часткою у статутному капіталі в розмірі 100. Підписані таким чином документи ТОВ Синтез-Профіт , необхідні для здійснення перереєстрації, ОСОБА_2 надав невстановленій досудовим розслідуванням особі з метою подальшого подання до державних органів, які здійснюють державну реєстрацію суб`єктів підприємництва, тим самим виконав всі необхідні умови для придбання (перереєстрації на своє ім`я) суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Синтез-Профіт ОСОБА_2 не мав, підприємство перереєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ Синтез-Профіт (код 39233697) не складав, а лише підписував. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Синтез- Профіт ОСОБА_2 не складав та не підписував, до органів Міністерства доходів та зборів податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ Синтез-Профіт не призначав, жодні дії з поточними рахунками вказаного підприємства в банківських установах ПАТ Банк Восток , ПАТ Універсал Банк або інших, не вчиняв. ОСОБА_2 своїми умисними протиправними діями, які виразились у співучасті в формі пособництва, а саме наданні засобів та усунення перешкод, сприяв у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

За приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних господарських операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності).

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено фіктивність контрагента позивача, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи у даному випадку не є достатніми для висновку щодо фактичної поставки товарів контрагентом позивач, а отже не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку. Наявність первинних документів, складених та підписаних фіктивним суб`єктом господарювання не може підтверджувати здійснення таких операцій. Лише наявності таких документів недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарської операції, оскільки будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Судом апеляційної інстанції правильно враховано факти, встановлені Шевченківським районним судом м. Києва в ухвалі від 25 липня 2017 року у справі №761/7736/17 відносно дій засновника ТОВ Синтез-Профіт ОСОБА_2 щодо фіктивності вказаного підприємства та непричетність його до ведення господарської діяльності, призначення директора підприємства, тощо.

Так, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, виписані від імені підприємства, засновник якого заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, та не мав можливості їх підписати в силу встановлених обставин у кримінальному провадженні, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд не може погодитись з доводами позивача про реальність здійснення господарських операцій та підтвердження їх належними первинними документами.

Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про неможливість прийняття судом обставин, встановлених в ухвалі Шевченківського районного суду м.Києва від 25 липня 2017 року у справі №761/7736/17 з підстав того, що вони стосуються засновника, а не директора ТОВ Синтез-Профіт , та вважає, що судом апеляційної інстанції досліджено наведені докази та надано відповідну оцінку цим доводам позивача.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи у їх сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для визнання реальності спірних операцій позивача з його контрагентом.

Наведене, а також зміст встановлених фактичних обставин свідчить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі прийнято за правильного застосування вказаних норм матеріального права.

Важливо зауважити, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Базис залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року у справі №620/3596/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду