Ухвала

від 31.01.2022 по справі 640/17395/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 640/17395/21

адміністративне провадження № К/9901/44991/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №640/17395/21 за позовом Приватного підприємства Продмарт до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Продмарт звернулося до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Комунальне підприємство "Київблаговустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2021 про анулювання Контрольної картки №21050033-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва малоповерхових житлових будинків з об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: Оболонський район, вул. Лісозахисна, 17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021, залишеним без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2021 (письмове повідомлення про яке оформлено листом Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2021 року №064-3559) про анулювання Контрольної картки №21050033-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва малоповерхових житлових будинків з об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: Оболонський район, вул. Лісозахисна, 17.

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій він просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2021 касаційну скаргу залишено без руху для надання можливості позивачу уточнити касаційну скаргу в частині підстав касаційного оскарження згідно частини 4 статті 328 КАС України.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду скаржник направив заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

На підставі викладеного вище, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У своїй скарзі відповідач, посилаючись на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та пункти 1, 4 частини 2 статті 353 КАС України, указує про те, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків обставинам справи, встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Касаційна скарга у цій справі, в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Водночас, із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження (зокрема, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України). Тобто, указане порушення процесуального права, зазначене у пункті 1 частини 2 статті 353 КАС України, не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

Відтак, у зв`язку із відсутністю у касаційній скарзі обгрунтувань підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України, оскільки скаржником у касаційній скарзі не зазначено конкретних доказів, які на думку скаржника є недопустимими; обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що він просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, що власне передбачено статтею 351 КАС України. Такі вимоги не корелюються із положенням абзацу 1 частини 2 статті 353 КАС України, відповідно до якого, зазначені у ньому порушення процесуального права є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно частини 6 статті 332 КАС України, питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.

Варто зауважити, що відповідно до статті 44 КАС України, учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №640/17395/21 за позовом Приватного підприємства Продмарт до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М.Бевзенко

С.М. Чиркін