Постанова

від 02.02.2022 по справі 140/2249/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 140/2249/18

адміністративне провадження № К/9901/14950/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у складі головуючого судді Волдінера Ф.А. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у складі колегії суддів: Шинкар Т.І., Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М. у справі № 140/2249/18 за позовом Державного підприємства Луцький ремонтний завод Мотор до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Державне підприємство Луцький ремонтний завод Мотор (далі - позивач, ДП ЛРЗ Мотор ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС; далі - відповідач, Офіс великих платників податків, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2018 року №0001294809, № 0001324809, № 0001334809.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ДП ЛРЗ Мотор вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року, адміністративний позов ДП ЛРЗ Мотор задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків від 13 лютого 2018 року № 0001294809, №0001324809, № 0001334809.

Стягнуто на користь ДП ЛРЗ Мотор за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків судовий збір у розмірі 208 078,03 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ДП ЛРЗ Мотор приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно. При цьому, суди врахували, що контролюючим органом не заперечувався факт використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у контрагентів.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Державне підприємство Луцький ремонтний завод Мотор - державне комерційне підприємство авіаційної промисловості України, створене з метою ремонту військової авіаційної техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, іноземних замовників, засноване на державній формі власності, включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 № 70-р, а також включено до складу Державного концерну Укроборонпром згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221.

Види економічної діяльності підприємства за КВЕД: 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання (основний); 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.94 Виробництво кріпильних і ґвинтонарізних виробів; 52.10 Складське господарство; Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; 33.16 Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів.

Статутом ДП ЛРЗ Мотор , затвердженим наказом Генерального директора ДК Укроборонпром від 14.01.2017 № 16, закріплено, що підприємство утворено з метою одержання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності у сфері виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації військової техніки за державним замовленням, договорами, контрактами для потреб Збройних Сил України, інших вітчизняних та іноземних замовників, організації діяльності з розроблення і впровадження сучасних видів обладнання, створення потужностей для виробництва високотехнологічної авіаційної продукції, задоволення потреб населення у товарах народного споживання, продукції цивільного призначення, надання інших послуг.

У період з 27.12.2017 по 10.01.2018 Офісом великих платників податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Авіа-Комплект (ЄДРПОУ 32431152) за січень-листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, березень 2017 року; ТОВ Промелектроніка (ЄДРПОУ 24510970) за серпень 2016 року, січень 2017 року; ТОВ Геосат Плюс (ЄДРПОУ 24337508) за квітень 2016 року; ТОВ Компанія Промтехмаркет (ЄДРПОУ 39456765) за липень - вересень 2016 року; ПНВП Юпітер (ЄДРПОУ 31496931) за грудень 2015 року; ПП Антей (ЄДРПОУ 31535687) за травень, червень - грудень 2016 року; ТОВ Імпера Груп (ЄДРПОУ 38677154) за квітень, червень, листопад 2016 року; ТОВ НТЦ Варіатор (ЄДРПОУ 38754652) за січень - лютий, квітень 2016 року; ТОВ ДЗСО (ЄДРПОУ 38923921) за березень 2016 року; ТОВ Інтер Авіа Інвест (ЄДРПОУ 34498030) за вересень - жовтень 2016 року; ТОВ НВК ВК Система (ЄДРПОУ 35511869) за листопад 2016 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 17.01.2018 №9/28-10-48-09-16/08029701, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДП ЛРЗ Мотор безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму - 9 001 449,25 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за період з 01.01.2016 по 31.01.2017 на 8 284 554,64 грн, заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, в сумі 62 521,20 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3 614 647,03 грн по взаємовідносинах із контрагентами - постачальниками, а саме: ТОВ Авіа-Комплект за січень - листопад 2016 року, грудень 2016 року - січень 2017 року; ТОВ Промелектроніка за серпень 2016 року, січень 2017 року, березень 2017 року; ТОВ Геосат Плюс за квітень 2016 року; ТОВ Компанія Промтехмаркет за липень - вересень 2016 року; ПНВП Юпітер за грудень 2015 року; ПП Антей за травень, червень - грудень 2016 року; ТОВ Імпера Груп за листопад 2016 року; ТОВ Інтер Авіа Інвест за вересень - жовтень 2016 року; ТОВ НВК ВК Система (ЄДРПОУ 35511869) за листопад 2016 року.

26 січня 2018 року позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідач надіслав листа від 12.02.2018 №6601/10/28-10-48-09-11, в якому зазначив, що перевіркою не встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) від досліджених операцій. Крім того повідомлено про внесення змін до акта від 17.01.2018 №9/28-10-48-09-16/08029701, зокрема, висновок на сторінці 83 акта перевірки викладено у наступній редакції: Перевіркою встановлено порушення ДП ЛРЗ Мотор : пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму - 9 001 449,25 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за період з 01.01.2016 по 31.01.2017 на 7 204 554,64 грн, заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 62 521,20 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 971 254,83 грн … .

На підставі акта перевірки від 17.01.2018 №9/28-10-48-09-16/08029701 Офіс великих платників податків прийняв податкові повідомлення рішення від 13.02.2018:

- № 00012994809 форми В1 , згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 7 204 554,64 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3 602 277,33 грн;

- № 0001324809 форми В4 , згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду, на 2 971 254,83 грн;

- № 0001334809 форми Р , згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 62 521,20 грн за основним платежем та 31 260,60 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

23 лютого 2018 року ДП ЛРЗ Мотор оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 23.04.2018 № 14126/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення рішення №00012994809, №0001324809 та № 0001334809 залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Офіс великих платників податків звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення без урахування правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 821/1950/14, від 06.02.2020 у справі № 2140/1347/18, від 15.05.2020 у справі № 826/19877/16, від 04.06.2020 у справі № 825/1630/17, від 06.02.2020 у справі № 813/761/15, в яких зазначено, що при вирішенні справ суди мають враховувати матеріально-технічні можливості контрагентів до вчинення тих чи інших дій, що стосуються змісту господарських операцій, як-от: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

На думку Офісу великих платників податків, судами проігноровано податкову інформацію, отриману з інформаційних баз даних контролюючих органів щодо контрагентів позивача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи Офісу великих платників податків є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Зокрема, ДП ЛРЗ Мотор посилається на те, що контролюючим органом в акті перевірки не ставиться під сумнів наявність у нього первинних документів, необхідних для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами: ТОВ Авіа-Комплект , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Геосат Плюс , ТОВ Компанія Промтехмаркет , ПНВП Юпітер , ПП Антей , ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інтер Авіа Інвест , ТОВ НВК ВК Система , а також не зазначено про можливі недоліки форми первинних документів, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивач уважає, що контролюючий орган безпідставно посилається на інформацію з інформаційних баз даних ДПС, зокрема й акти перевірок контрагентів, проведених підрозділами ДПС. Так, усупереч вимог абзацу 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не було надано жодних відомостей, чи надсилались контрагентам ДП ЛРЗ Мотор податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами складених актів, на які посилається Офіс великих платників податків в акті перевірки та касаційній скарзі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ДП ЛРЗ Мотор до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ДП ЛРЗ Мотор на виконання замовлення командування Повітряних Сил Збройних Сил України з капітального ремонту авіаційних двигунів до літаків винищувачів Міг-29 та бомбардувальників Су-24, Су-27, Су-30 укладено договори на поставку запасних частин та деталей до авіаційної техніки з наступними підприємствами: ТОВ Авіа-Комплект , ТОВ Промелектроніка , ТОВ Геосат Плюс , ТОВ Компанія Промтехмаркет , ТОВ ПНВП Юпітер , ПП Антей , ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інтер Авіа Інвест , ТОВ НВК ВК Система .

На підтвердження реальності господарських операцій із зазначеними контрагентами позивач долучив до матеріалів справи копії первинних документів: договорів купівлі-продажу, поставки, карток складського обліку матеріалів підприємства, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних, експрес-накладних перевізника, товарно-транспортних накладних перевізника, сертифікатів якості, журналів обліку вантажів, які підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем та їх поставку, а також подальше використання в господарській діяльності.

Крім того, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями із вищезазначеними контрагентами надано податкові накладні, які складені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Надані позивачем документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій, не мають ознак дефектності, підтверджують зв`язок понесених витрат позивача по придбанню товару з господарською діяльністю.

Натомість відповідач під час проведення перевірки та розгляду справи не ставив під сумнів обставини щодо достовірності представлених документів та не вказував на порушення позивачем порядку оформлення первинних документів та/чи підписання таких неуповноваженими особами.

За таких обставин, ураховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку, що зазначені первинні документи підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками, оскільки при їх складанні дотримано вимоги, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення ДП ЛРЗ Мотор розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Твердження Офісу великих платників податків про те, що контрагенти ДП ЛРЗ Мотор не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Більше того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

До того ж, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 10.04.2020 у справі № 821/1950/14, від 06.02.2020 у справі № 2140/1347/18, від 15.05.2020 у справі № 826/19877/16, від 04.06.2020 у справі № 825/1630/17, від 06.02.2020 у справі № 813/761/15, щодо врахування судами при вирішенні справ матеріально-технічних можливостей контрагентів до вчинення тих чи інших дій, які стосуються змісту господарських операцій, як-от: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Згідно з правовим висновком, висловленим у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених при розгляді адміністративної справи № 821/1950/14, відносно контрагента позивача є вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, що підтверджує фіктивну підприємницьку діяльність.

При розгляді справи № 2140/1347/18 судами встановлено, що акти прийому-передачі наданих послуг та додатки до них є формальною констатацією факту надання послуг, оскільки не містять обсягу виконуваної працівниками роботи та затраченого на це часу; надані в оренду позивачу працівники не мають трудових відносин з ТОВ Аутстаффер , отже, останнє не мало можливості виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем за договором аутстаффінгу.

За результатами касаційного розгляду справ № 826/19877/16 та № 825/1630/17, Суд направив їх на новий розгляд з огляду на те, що у першій справі суди попередніх інстанцій не перевірили обставини фіктивності контрагента позивача, а в другій - встановивши, що наявні у матеріалах справи первинні документи не підтверджують та не розкривають у повній мірі зміст господарських операцій, судам необхідно було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Нарешті, у справі № 813/761/15 судами встановлено, що позивачем не підтверджено належними первинними документами факту виконання контрагентом робіт, оскільки оцінені акти приймання-передачі виконаних виконавцем робіт носять загальний характер по відношенню до обсягу запланованого обсягу робіт доручених такому виконавцю згідно з договором.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилається Офіс великих платників податків, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 0340/1814/18, в якій досліджувалися відносини ДП ЛРЗ Мотор із аналогічними контрагентами, проте в інший період, то колегія суддів зазначає, що Верховний Суд постановою від 13.05.2021 скасував зазначену постанову та дійшов висновку про реальний характер господарських операцій позивача із контрагентами.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко