Постанова

від 02.02.2022 по справі 300/718/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 300/718/20

адміністративне провадження № К/9901/748/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (прийняту в складі: головуючого судді Григорук О.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Улицького В.З. Шавеля Р.М.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1 . Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ (далі -позивач, Товариство) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі -відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002320505 та №0002330505 від 27.03.2020 року.

2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що усі спірні господарські операції позивача є реальними, спричинили зміни у структурі активів та зобов`язань підприємства і відбувалися в межах господарської діяльності. Крім цього, вони повністю підтверджені первинними документами, про що також зазначено в самому акті перевірки.

2.1 . Позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано дійшов висновків, які стали підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість за рахунок того, що контрагенти позивача є недобросовісними суб`єктами господарювання, а відтак, сплачені позивачем на його користь за товари (роботи, послуги) суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких робіт, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Позивач вказує на те, що всі придбані товари використані ним у власній господарській діяльності, про що було відомо відповідачу під час перевірки.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3 .Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, адміністративний позов задовольнив, унаслідок чого визнано протиправним протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0002320505 та №0002330505 від 27.03.2020 року.

4 . Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності та послуги, придбані у контрагентів, були використані позивачем у власній господарській діяльності при виконанні договорів підряду. Судом встановлено, що усі виконані роботи та придбані товари використані у власній господарській діяльності, зокрема при виконанні договорів підряду, укладених із Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, ПП Альфа енерго групп , ТОВ Вертикаль , ТОВ Західенергорспецмонтаж , ТОВ Перфект Пак , КП Івано-Франківськводоекотехпром , АТ Прикарпаттяобленерго , ТОВ Геліос групп Хриплин-2 , ТОВ Геліос групп Черніїв-3 , ТОВ Геліос групп Черніїв-4 , ПАТ Львівобленерго що підтверджується актами виконаних робіт, дефектними актами, накладними, а висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій зроблені без наявності достатньої доказової бази і ґрунтуються лише на наявній в ГУ ДПС податковій інформації.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5 . 06 січня 2021 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №300/718/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №300/718/20 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2019 року у справі № 826/2958/14, адміністративне провадження № К/9901/8282/18; від 17.05.2019 року у справі №2а-2271/11/0970 адміністративне провадження №К/9901/684/18); від 22 листопада 2019 року у справі №810/4607/14, адміністративне провадження №К/9901/8966/18; від 05 листопада 2019 року у справі №804/872/17 адміністративне провадження №К/9901/40566/18), що є підставою для касаційного оскарження у відповідності до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3 . Податковий орган зазначає, що згідно з проведеним аналізом інформаційних даних контролюючого органу, законодавчих норм та фактів встановлених під час перевірки позивача, оформлених податкових інформацій щодо контрагентів позивача, наявність в єдиному реєстрі судових рішень кримінальних проваджень, встановлено щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

6. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечував, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законним.

7 . 16 лютого 2021 року справа №300/718/20 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8 . Суди попередніх інстанцій установили, Товариство з обмеженою відповідальністю Електрополюс-ІФ зареєстроване як юридична особа 05.07.2006 та взято на податковий облік ГУ ДПС в Івано-Франківській області 10.07.2006 №11655. Товариство є платником податку на додану вартість відповідно реєстраційного запису від 10.07.2013 №200131774.

9 . Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу від 03.01.2020 №7, направлень від 15.01.2020 № 53 та № 54 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Електрополюс-ІФ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 .

10 . За результатами складено акт перевірки від 03.03.2020 № 237/09-19-05-05/34084649, згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями, розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73. п.10. п.11. пп.15.4 п. 15 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV із змінами та доповненнями, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 2761691,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, у результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 3068537 грн.

11 . За результатами розгляду акта перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0002320505 від 27.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 3452114,00 грн., з яких за основним платежем 2761691,00 грн. та 690424,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002330505 від 27.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4602806,00 грн., з яких за основним платежем 3068537,00 грн. та 1534269,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 . Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0002320505 та №0002330505 від 27.03.2020 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

13 . Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14 . Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16 . За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

17. За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

18 . Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

19 . Як визначено п.44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

20 . Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

21 . Платниками податку - резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті (пп.133.1.1. п.133.1 статті 133 ПК України).

22 . Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України).

23 . Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

24 . Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 статті 139 цього Кодексу визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

25 . Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов`язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року № 353, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 р. за № 47/5238, відповідно до якого витрати (дохід) з податку на прибуток- загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов`язання і відстроченого податкового активу; обліковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період; податковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об`єктом оподаткування за звітний період.

26 . Витрати (дохід) з податку на прибуток відображаються у статті "Витрати (дохід) з податку на прибуток" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід). Витрати з податку на прибуток відображаються в дужках. При визначенні фінансового результату на суму доходу зменшується збиток до оподаткування (пункт 18 цього Положення).

27 . Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).

28 . Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

29 . Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

30 . Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

31 . Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

32 . Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

33 . Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

34 . Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

35 . Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

36 . За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

37 . Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

38 . Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

39 . Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

VI. Висновок Верховного Суду

40 . Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0002320505 та №0002330505 від 27.03.2020 року, на підставі висновку податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, ПП Альфа енерго групп , ТОВ Вертикаль , ТОВ Західенергорспецмонтаж , ТОВ Перфект Пак , КП Івано-Франківськводоекотехпром , АТ Прикарпаттяобленерго , ТОВ Геліос групп Хриплин-2 , ТОВ Геліос групп Черніїв-3 , ТОВ Геліос групп Черніїв-4 , ПАТ Львівобленерго .

41. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

42 . Так, між позивачем та ТОВ Стреч мега укладено договір поставки № 10819 від 01.08.2019 (т.1 а.с. 117, 118), згідно якого позивачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № 181 від 16.08.2019 та № 175 від 09.08.2019 та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 119-122). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 483 від 16.08.2019 та № 464 від 09.08.2019 (т.1 а.с. 125, 126) з врахуванням договорів про переведення боргу (т.1 а.с. 123, 124).

43 . Податковий орган указує, що однією з підстав для висновку про безтоварність господарських операцій із ТОВ Стреч мега в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що у товарно-транспортній накладній зазначено автомобіль Daimler Chrysler НОМЕР_1 , згідно даних МРЕВ тип транспортного засобу державний номер НОМЕР_1 легковий .

44 . Однак, судами попередніх інстанцій установлено, тип кузова автомобіля, який здійснював перевезення належав до типу фургон (мікроавтобус). Також судом апеляційної інстанції отримано інформацію щодо характеристик автомобіля з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 (т. 8 а.с. 244). Крім того, укладення договору здійснювалось за допомогою поштового зв`язку.

45 . Суд першої та апеляційної інстанції зазначили, що доводи податкового органу ґрунтуються на припущеннях перевіряючих і не можуть свідчити про безтоварність вказаної господарської операції, а їх реальне виконання договірних відносин із контрагентом ТОВ Стреч мега доведено під час розгляду справи та підтверджено належно складеними первинними документами.

46 . При цьому, суди зазначили, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

47 . Також позивачем та ТОВ В-Інтер груп укладено ряд договорів підряду, зокрема № 24/0619 від 24.06.2019, предметом якого є виконання робіт щодо технічного переоснащення електромереж з встановленням розвантажувальної ТП в с. Тершів Старосамбірського району Львівської області; № 01/07-19 від 01.07.2019, предметом якого є проведення електромонтажних робіт по Заживленню житлових будинків в м. Івано-Франківську ; № 24/07-19 від 24.07.2019, предметом якого є проведення робіт: Нове будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Фізкультурна, 27, с. Крихівці, Івано-Франківської міської ради ; № 03/07-19 від 03.07.2019, предметом якого є проведення робіт щодо Електропостачання міні-пивоварні, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 68б в с. Микуличин, Яремчанської міської ради ; № 19/07-19 від 19.07.2019, предметом якого є проведення робіт щодо будівництва наземної сонячної електростанції 200 (234) кВт у м. Надвірна Івано-Франківської області .

48 . На підтвердження виконання договорів позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (т. 1 а.с. 142-248, т. 2 а.с. 1-5).

49 . За виконані роботи проведена оплата згідно платіжних доручень, в яких в графі призначення платежу міститься посилання на відповідний договір (т. 2 а.с. 6-14).

50 . Податковий орган обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС у Львівській області № 30/51-04/41077970 від 16.01.2020 (т. 7 а.с. 87-95). Разом з цим суд зазначає, що вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу. Крім цього, вказана інформація спростовує твердження відповідача щодо відсутності трудових, матеріальних ресурсів, транспортних засобів у ТОВ В-Інтер груп оскільки у ній же міститься інформація про кількість працюючих - 31 чоловік (п. 3.1) та перелік матеріально технічних засобів, які перебувають у користуванні контрагента, в тому числі транспортні засоби (п. 3.2.2).

51 . Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції директор ТОВ Електрополюс-ІФ ОСОБА_1 обґрунтував економічну доцільність залучення в якості підрядників контрагентів, в тому числі ТОВ В-Інтер груп та надав суду докази, які підтверджують отримання у користування ТОВ В-Інтер груп офісних приміщень за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 (т. 8 а.с. 228-236), які орендовані у власника ТОВ Трентова ЛТД . Також підтверджено перебування у користуванні (оренді) ТОВ В-Інтер груп офісних та складських приміщень рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.000972 від 07.08.2019, яке набрало законної сили 19.11.2019 (т. 8 а.с. 205-226).

52 . Судами також було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ В-Інтер груп здійснює господарську діяльність на підставі виданої та діючої станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України № 35-л від 22.08.2017, на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (т. 7 а.с. 140, 141). Таким чином, відповідність критеріям ліцензійних умов для здійснення ТОВ В-інтер груп робіт, передбачених договорами встановлено компетентним органом, за результатами чого видана відповідна ліцензія.

53 . Відтак, на переконання колегії суддів, податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

54 . Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ Перша промислова компанія Славгор укладено договір поставки № 18/04-19 від 18.04.2019 (т. 2 а.с. 15-20), згідно якого позивачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № 175 від 03.06.2019, № 178, № 176/1, № 180 від 04.06.2019, № 184/1 від 18.06.2019, № 190/1 від 24.06.2019, № 192/2 від 26.06.2019, № 189/1 від 24.06.2019 (т.2 а.с. 21, 28, 31-33,36, 40, 43), товарно-транспортними накладними, актами щодо надання автотранспортих послуг, експрес-накладними ТОВ Нова пошта (т.2 а.с. 22-27, 29, 30, 34, 35, 37-39, 41, 42, 44, 45). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень (т.2 а.с. 46-53).

55 . Податковий орган обґрунтовуючи свій висновок про те, що вказані первинні документи не є підставою для відображення взаємовідносин в бухгалтерському обліку, оскільки надані первинні документи платником, який фактично не здійснював його виконання, покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС в Запорізькій області № 295/08-01-14-09/40451791 від 16.08.2019 (т. 7 а.с. 84-86).

56 . Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що вказана узагальнена податкова інформація складена за обставин відмови підприємства у наданні документів про що зазначено в пункті 1.3. При цьому, узагальнена податкова інформація містить припущення про джерело отримання товару контрагентом ТОВ ППК Славгор від ТОВ Бентонс . Однак доказів, що саме ця продукція була поставлена позивачу податковим органом не надано, та відповідних посилань вказана інформація не містить. Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ ППК Славгор чи його постачальником не спростовує реальності господарських операцій згідно договору № 18/04-19 від 18.04.2019 та які підтверджені вище переліченими первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

57 . Крім цього, в акті перевірки позивача від 03.03.2020 міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси, розбіжності/неточності в тому числі міститься опис невідповідності експрес-накладної ТОВ Нова пошта , де отримувачем зазначено ПП Нерей-авт . Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо. Крім цього, позивачем надано суду лист ТОВ ППК Славгор , який усуває невідповідності щодо зазначеного одержувача у експрес-накладній ТОВ Нова пошта (т. 2 а.с. 30).

58 . Отже, суд першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.

59 . Також між позивачем та ТОВ Астбуд укладено договір підряду № 25-07/19 від 25.07.2019, предметом якого є проведення загально-будівельних робіт (т.2 а.с. 54-56).

60 . На підтвердження виконання договору позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (т.2 а.с. 57-87).

61 . За виконані роботи проведена оплата згідно платіжних доручень, в яких в графі призначення платежу міститься посилання на відповідний договір (т. 2 а.с. 88-90).

62 . Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання робіт ТОВ Астбуд з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування.

63 . Проте, Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом. Посилання відповідача на те, що основним видом діяльності контрагента є неспеціалізована оптова торгівля не спростовує факту надання послуг, оскільки судом встановлено, що іншими видами діяльності контрагента, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є передбачена діяльність за кодами КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи; 41.10 Організація будівництва будівель. Крім цього, підприємство має сформований статутний капітал у розмірі 1000000, 00 грн та здійснює господарську діяльність на підставі виданої та діючої станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (т. 7 а.с. 227).

64 . За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

65 . Між позивачем та ТОВ Ом капітал укладено договір поставки № 21/08-19 від 21.08.2019 (т. 2 а.с. 91-93), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, електричні лічильники, електроди, сталь кругла та штабова, стрічка бандажна та ін., що підтверджується видатковими накладними № 14 та № 13 від 30.08.2019 (т.2 а.с. 94, 96), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 95, 97). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 613 та 614 від 16.09.2019 (т.2 а.с. 98,99).

66 . Податковий орган обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Ом капітал по ланцюгу постачання.

67 . Однак, до вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом.

68 . За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

69 . Також між позивачем та ТОВ Топ Буд Дизайн укладено договір про надання послуг технікою № 181101/02 від 01.11.2018, предметом якого є надання послуг автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами з особами, які мають право на керування такою технікою (т.2 а.с. 100-104).

70 . На підтвердження виконання договору позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, де зазначено найменування техніки, кількість відпрацьованих годин, їх вартість та загальна сума оплати (т.2 а.с. 105-112).

71 . Розрахунки між сторонами проведені внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди від 25.01.2019 (т. 2 а.с. 113, 114, т. 6 а.с. 127-134) та проведеною оплатою за виконані роботи згідно платіжних доручень, де згідно призначення платежу міститься посилання на договір № 181101/02 від 01.11.2018 (т. 2 а.с. 115-118).

72 . Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС у Львівській області № 17/14.8/41518170 від 02.05.2019 (т. 7 а.с. 78-83). Дослідивши узагальнену податкову інформацію, суд зазначає, що вказана інформація складена щодо ТОВ Топ Буд Дизайн за звітний період декларування ПДВ травень-червень, вересень-грудень 2018 року при визначенні сум податкового кредиту з контрагентом постачальником ТОВ Захід Бест за період травень-червень, вересень-грудень 2018 року та податкових зобов`язань з контрагентами покупцями. При цьому серед зазначених у інформації контрагентів покупців відсутній ТОВ Електрополюс ІФ , а господарські операції між позивачем та ТОВ Топ Буд Дизайн не досліджувались.

73 . Отже, вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу. Крім цього, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевірявся, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

74 . Крім цього, вказана інформація спростовує твердження відповідача щодо відсутності трудових, матеріальних ресурсів, транспортних засобів у ТОВ Топ Буд Дизайн , оскільки у ній же міститься інформація про кількість працюючих - 62 особи у четвертому кварталі 2019 року (п. 3.1) та міститься інформація про балансову вартість основних засобів та задекларовані суми амортизації в тому числі у групах машини та обладнання та транспортні засоби (п. 3.2.1).

75 . За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

76 . Так, між позивачем та ТОВ Броун 2018 укладено договір поставки № 19112018 від 19.11.2018 (т. 2 а.с. 119-122), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, кабель електричний, що підтверджується видатковими накладними № 97 та № 98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 123, 125), товарно-транспортними накладними № 97 та № 98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 124, 126) та актом здавання-приймання виконаних робіт № 210 від 27.11.2018, який складений позивачем та автомобільним перевізником згідно товарно-транспортних накладних - підприємцем ОСОБА_2 . Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 860 та № 861 від 13.12.2018 (т.2 а.с. 130, 131).

77 . Також між позивачем та ТОВ Броун 2018 укладено договір поставки № 26-11/2018 від 26.11.2018, згідно якого позивачу поставлено товар лебідка кабельна гідравлічна Pipe to site Trailers серійний номер 1893, 2004 року виробництва, що підтверджується видатковою накладною № 80 від 27.11.2018 (т. 2 а.с. 128), товарно-транспортною накладною № 80 від 27.11.2018. За вказаний товар здійснена оплата, що підтверджується платіжним дорученням № 845 від 11.12.2018.

78 . Податковий орган обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Браун 2018 по ланцюгу постачання.

79 . Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом, а відсутність чи наявність транспортних засобів немає значення при здійсненні вказаної господарської операції, оскільки транспортування товару здійснене позивачем самостійно для транспортування лебідки та з залученням автомобільного перевізника для транспортування кабелю.

80 . Крім цього, поставлений товар використаний в господарській діяльності позивача про що податковий орган повідомлявся, зокрема листом № 24-02/20 від 23.01.2020 (т. 7 а. с. 33). Щодо лебідки гідравлічної позивачем надано письмові докази, які підтверджують, що в подальшому вказаний товар з врахуванням Висновку експертизи щодо відповідності лебідки кабельної вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки від 25.01.2019 (т. 7 а.с. 236-239) було здійснено реєстрацію права власності за позивачем, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу НОМЕР_2 (т.7 а.с. 240).

81 . У акті перевірки, як недоліки первинних документів, зазначено про порушення позивачем вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки товарно-транспортні накладні № 80, № 97 та № 98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 124, 126) містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

82 . За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

83 . Також суд звертає увагу податкового органу на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.09.2018 у справах №820/477/18, №815/6105/17.

84 . Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Арима укладено договір поставки №03-12/2018 від 03.12.2018 (т. 2 а.с. 133-134), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, кабель, що підтверджується видатковими накладними № 8, № 4, № 5 та № 9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 135-138), товарно-транспортною накладною № 4.5.8.9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 139) та актом здавання-приймання виконаних робіт № 242 від 07.12.2018, який складений позивачем та автомобільним перевізником згідно товарно-транспортних накладних - підприємцем ОСОБА_2 . Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 877 від 17.12.2018, № 846 від 11.12.2018, № 844 від 10.12.2018 (т.2 а.с. 141-143).

85 . Податковий орган обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Арима по ланцюгу постачання.

86 . Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом, а відсутність чи наявність транспортних засобів немає значення при здійсненні вказаної господарської операції, оскільки транспортування товару здійснене позивачем з залученням автомобільного перевізника.

87 . Так, у акті перевірки як недоліки первинних документів зазначено про порушення позивачем вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема, невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки товарно-транспортна накладна № 4.5.8.9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 139) містить усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

88 . За таких обставин податковим органом не доведено правомірність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.

89 . Також між позивачем та ТОВ Будівельна компанія ЛБ-Монтажбуд укладено договір підряду №ПЕ03-01/2018 від 03.01.2018 (т. 2 а.с. 144-146), предметом якого є виконання робіт з реконструкції зовнішніх електричних мереж житлових будинків в м. Івано-Франківську. На підтвердження виконання договору позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за січень 2018, акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в №1-01/18 за січень 2018, підсумкову відомість ресурсів по об`єкту Реконструкція зовнішніх електричних мереж житлових будинків на вул. Довженка, 1, вул. Довженка 1б, вул. Чорновола 132 в м. Івано-Франківську, розрахунок загальновиробничих витрат до акту № 1-01/18 (т. 2 а.с. 147-157).

90 . За виконані роботи проведена оплата згідно платіжного доручення № 3247 від 18.01.2018 (т. 2 а.с. 158).

91 . Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення робіт з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження по ланцюгу перевиставлення робіт ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд . Таким чином, податковий орган дійшов висновків з посиланням на відсутність інформації в інформаційних базах ДФС/ДПС, такі висновки побудовані на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

92 . Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом.

93 . Судами першої та апеляційної інстанції також установлено, що ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд станом на момент надання послуг/виконання робіт здійснював господарську діяльність на підставі чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії від 04.04.2016 строком дії до 04.04.2019 (т. 7 а.с. 242). Таким чином, відповідність критеріям ліцензійних умов для здійснення ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд робіт, передбачених договорами встановлено відповідним органом ліцензування, за результатами чого видана відповідна ліцензія.

94 . За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, такі висновки сформовані на підставі припущень, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

95 . Між позивачем та ТОВ Ревіал трейд укладено договір поставки № 25/12-17 від 15.12.2017 (т. 2 а.с. 159-161), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, світильники у кількості 23 штук, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 18.12.2017 (т.2 а.с. 162), товарно-транспортною накладною від 18.12.2017 (т. 2 а.с. 166) та актом надання послуг № 985 від 20.12.2017, який складений позивачем та автомобільним перевізником ТОВ Експрес Транс Лайн (т. 2 а.с. 165). Позивачем на підставі рахунку № 1 від 15.12.2017 здійснено оплату за товар згідно платіжного доручення № 3143 від 15.12.2017 (т.2 а.с. 163, 168).

96 . Висновків про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган дійшов посилаючись на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДФС в Чернігівській області № 17/14/41508644 від 01.03.2018 (т. 7 а.с. 67-76).

97 . Суд зазначає, що вказана узагальнена податкова інформація складена за обставин відсутності підприємства за місцем знаходження 01.03.2018 і містить застереження про те, що у зв`язку із відсутністю ТОВ Ревіал Трейд за податковою адресою та неможливістю направлення запиту на підприємство про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальниками та контрагентами-покупцями за період з вересня 2017- по 23.02.2018, втрачається можливість дослідити питання щодо виконання умов договорів з постачальниками та покупцями (т. 7 а.с. 74 зворот). За таких обставин відповідач безпідставно обмежився посиланням на вказану податкову інформацію без надання оцінки первинним документам, які були йому надані позивачем під час перевірки, в тому числі щодо факту транспортування товару третіми особами.

98 . Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ Ревіал Трейд не спростовує реальності господарських операцій згідно договору № 25/12-17 від 15.12.2017, які підтверджені вищевказаними первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

99 . Крім цього, в акті перевірки позивача від 03.03.2020 міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

100 . За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.

101 . Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ Равен Агро Хім-південь укладено договір поставки № 022018 від 03.12.2018 (т.2 а.с. 169-171), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, труба сталева, труба Копофлекс, мастика бітумно-гумова, сталь кругла, полоса, піна монтажна, що підтверджується видатковою накладною № 392 від 28.12.2018 (т.2 а.с. 172), товарно-транспортною накладною № 143 від 28.12.2018 (т.2 а.с. 174, 175). Позивачем на підставі рахунку № 143 від 28.12.2018 здійснено оплату за товар згідно платіжного доручення № 932 від 03.01.2019 (т.2 а.с. 173, 176).

102 . Висновків про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган дійшов посилаючись на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДФС у Миколаївській області № 48/14-29-14-08/41577524 від 11.04.2019 (т. 7 а.с. 54-66).

103 . За таких обставин суди зазначили, що вказана податкова інформація не містить аналізу господарської операції, між позивачем та контрагентом та фактів, які б доводили її безтоварність. Відповідач в свою чергу безпідставно обмежився посиланням на вказану податкову інформацію та ним не надана оцінка первинним документам, які були йому надані позивачем під час перевірки.

104 . Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстації, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ Равен Агро Хім-південь не спростовує реальності господарських операцій згідно договору № 022018 від 03.12.2018 та які підтверджені переліченими вище первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

105 . Крім цього, в акті перевірки позивача міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

106 . За таких обставин податковим органом не доведено безтоварний характер вказаних господарських операцій.

107 . Так, під час розгляду справи за результатами аналізу господарських операцій судом встановлено, що номенклатура товарів та послуг придбаних позивачем відповідає виду господарської діяльності, яку провадить позивач.

108 . Також у позивача наявні сертифікати якості та паспорти на продукцію, що поставлялася (т. 7 а.с. 128-139, 142-226, 228-235, 243-249, т. 8 а.с. 1-6).

109 . Усі контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, податкові зобов`язання за вказаний період задекларовані позивачем шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість (т. 8 а.с. 7-202).

110 . Аналізуючи наведене вище та укладені договори між позивачем та його контрагентами, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними договорів, а останні, як зазначив суд першої інстанції є такими що безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, а суми податкового кредиту підтверджуються документально.

111 . Суд звертає увагу податкового органу на те, що факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаними вище контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги, які були використані останнім у власній господарській діяльності при виконанні договорів підряду

112 . При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок.

113 . Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

114 . За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з поставки товарів.

115 . Наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

116 . Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

117 . Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

118 . Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

119 . Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

120 . Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

121. За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

122. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

123 . Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у §§ 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.

124 . Стосовно доводів відповідача про те, що в ході проведення перевірки також було встановлено наявність ряду кримінальних проваджень, у яких надано інформацію щодо ризикованості суб`єктів господарювання зокрема, то колегія суддів зазначає наступне.

125 . Суд звертає увагу податкового органу на те, що жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, та підтверджував би всі обставини, які мають значення у цій справі, представником відповідача до суду не надано.

126 . Суд зазначає, що навіть сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, які не були предметом дослідження названої кримінальної справи. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства у відносинах з іншими контрагентами.

127. Указане узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 по справі № 816/809/17.

128 . За таких обставин судами першої та апеляційної інстанції правильно не було прийнято до уваги посилання податкового органу на відкриті кримінальні провадження щодо контрагентів позивача. Наявність таких проваджень не є беззаперечною підставою для висновку про визнання господарських операцій нереальними. Крім того, за обставинами справи вироки щодо котрагентів позивача відсутні, як відсутнє і кримінальне провадження щодо позивача.

129 . Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

130. Колегія суддів уважає, що відповідач не довів обставин, на яких гуртуються його висновки, а отже не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення.

131 . У межах спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджені первинні документи Товариства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз та надана оцінка кожної господарської операції Товариства з його контрагентами стосовно реальності господарських операцій. Судами першої та апеляційної інстанції при оцінці доказів було дотримано норми процессуального права та правильно застосовані норми матеріального права.

132 . Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0002320505 та № 0002330505 від 27.03.2020.

133 . Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2019 року у справі № 826/2958/14, адміністративне провадження № К/9901/8282/18; від 17.05.2019 року у справі №2а-2271/11/0970 адміністративне провадження №К/9901/684/18); від 22 листопада 2019 року у справі №810/4607/14, адміністративне провадження №К/9901/8966/18; від 05 листопада 2019 року у справі №804/872/17 адміністративне провадження №К/9901/40566/18), Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази, перевірка яких знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

134. Крім того, Суд зазначає, що касаційна скарга розглянута в межах підстав передбачених п.1 ч.4 ст. 328 КАС України, тобто рішення суддів першої та апеляційної інстанції перевірялися на предмет правильності застосування норм права з урахуванням висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.

135 . Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

136 . Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

137 . З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

138. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1 . Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2 . Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко