ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2020 р. справа № 300/718/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Григорука О.Б.,
при секретарі Королевич О.В.,
за участю: представника позивача - Дунця О.Я., представника відповідача - Конопади С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електрополюс-ІФ" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0002320505, 0002330505 від 27.03.2020, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Електрополюс-ІФ звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002320505 та №0002330505 від 27.03.2020.
Позовні вимоги мотивує тим, що податковий орган безпідставно та необґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків акту перевірки, які ґрунтуються на припущеннях перевіряючих. Вказав, що відповідач необґрунтовано дійшов висновків, які стали підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість за рахунок того, що контрагенти позивача є недобросовісними суб`єктами господарювання, а відтак, сплачені позивачем на його користь за товари (роботи, послуги) суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких робіт, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Позивач вказує на те, що всі придбані товари використані ним у власній господарській діяльності, про що було відомо відповідачу під час перевірки. За сукупністю обставин, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на адміністративний позов, який надійшов на адресу суду 15.05.2020 (т. 7 а.с.16-19). Згідно змісту відзиву відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що під час перевірки встановлено неможливість ТОВ Електрополюс-ІФ реального здійснення господарських операцій з рядом контрагентів та не встановлено реальність отримання товару/робіт/послуг протягом періоду з 01.04.2017 по 30.09.2019. В зв`язку з цим податковим органом правомірно визначені суми грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Правом подання заперечення на відзив позивач не скористався.
04.06.2020 судом закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що позивачем не було вчинено жодних порушень податкового законодавства, усі необхідні первинні документи були надані перевіряючим, які безпідставно їх не взяли до уваги. Просив адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. Суду пояснив, що порушень норм законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень з боку податкового органу не було. Вказав, що згідно проведеним аналізом інформаційних даних контролюючого органу, законодавчих норм та фактів встановлених під час перевірки позивача, оформлених податкових інформацій щодо контрагентів позивача, наявність в єдиному реєстрі судових рішень кримінальних проваджень, встановлено щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв`язку з цим контрагенти не могли фактично здійснювати господарські операції з ТОВ "Електролюкс-ІФ" протягом періоду з 01.04.2017 по 30.09.2019 з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши докази, показання свідка, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю Електрополюс-ІФ зареєстроване як юридична особа 05.07.2006 та взято на податковий облік ГУ ДПС в Івано-Франківській області 10.07.2006 №11655. Товариство є платником податку на додану вартість відповідно реєстраційного запису від 10.07.2013 №200131774.
Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу від 03.01.2020 №7, направлень від 15.01.2020 № 53 та № 54 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Електрополюс-ІФ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 .
За результатами складено акт перевірки від 03.03.2020 № 237/09-19-05-05/34084649, згідно висновків якого встановлено наступні порушення:
- п.44.1, п.44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями, розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73. п.10. п.11. пп.15.4 п. 15 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV із змінами та доповненнями, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 2761691,00 грн.
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 3068537 грн.
За результатами розгляду акта перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0002320505 від 27.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 3452114,00 грн., з яких за основним платежем 2761691,00 грн. та 690424,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002330505 від 27.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4602806,00 грн., з яких за основним платежем 3068537,00 грн. та 1534269,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись із правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся із позовом до суду.
Вирішуючи даний спір суд виходив з наступних мотивів та норм права.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за №996-XIV, зі змінами та доповненнями.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.
Судом встановлено, що підставою для збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом в акті перевірки визначено неправомірне відображення позивачем в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій з наступними контрагентами: ТОВ Стреч мега , ТОВ В-Інтер груп , ТОВ Перша промислова компанія Славгор , ТОВ Астбуд , ТОВ Ом капітал , ТОВ Топ буд дизайн , TOB Броун 2018 , TOB Арима , TOB Будівельна компанія ЛБ-Монтажбуд , ТОВ Ревіал трейд , ТОВ Равен агро хім-південь .
Згідно висновків, які містяться в акті перевірки, позивачем відображено в податковому та бухгалтерському обліку господарські операції із вказаними контрагентами, які фактично не відбувалися, а тому відповідні первинні документи, як юридично дефектні не можуть братися до уваги для підтвердження даних податкового обліку. При цьому в акті перевірки містяться посилання на наявність у позивача первинної документації, яка супроводжувала вказані господарські операції та надання її до перевірки.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту чи віднесення сплачених коштів до витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Суд зазначає, що в акті перевірки не відображена інформація, яка б свідчила, про те що спірні господарські операції не призвели до зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.
В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов податковий орган як на одну з обставин, яка підтверджує висновок про безтоварність господарських операцій посилається на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача в Єдиному реєстрі судових рішень. На підтвердження цього суду надано копії ухвал слідчих суддів (т. 7 а.с. 109, 111, 114, 115, 117-119, 121, 122, 124, 125).
З вказаного приводу суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом. Всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, таких доказів, як вирок, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення надано не було.
При цьому, надані суду ухвали не містять жодної інформації та не встановлюють обставини щодо господарських операцій позивача із контрагентами.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність контрагентів станом на момент спірних правовідносин, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, в процесі розгляду справи відповідачем надано не було. Суд зазначає, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
За таких обставин надані відповідачем ухвали суду та саме посилання на наявність кримінальних проваджень не є доказами, які свідчать про безтоварність господарських операцій позивача, а покликання відповідача на ці обставини щодо усіх контрагентів є необґрунтованими.
Досліджуючи господарські операції, реальність яких заперечується податковим органом, судом встановлено наступне.
Згідно акту перевірки встановлено оформлення взаємовідносин щодо придбання у ТОВ Стреч мега кабелю, муфт, анкерних пристроїв, цементу та інших товарів, загальна сума взаємовідносин 1253666,95 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Стреч мега укладено договір поставки №10819 від 01 серпня 2019 року (т.1 а.с. 117, 118), згідно якого позивачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними №181 від 16 серпня 2019 року та №175 від 09 серпня 2019 року та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 119-122). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень №483 від 16 серпня 2019 року та №464 від 09 серпня 2019 року (т.1 а.с. 125, 126) з врахуванням договорів про переведення боргу (т.1 а.с. 123, 124).
Однією з підстав для висновку про безтоварність господарських операцій із ТОВ Стреч мега в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що у товарно-транспортній накладній зазначено автомобіль Daimler Chrysler AI4212CI, згідно даних МРЕВ тип транспортного засобу державний номер НОМЕР_1 - легковий . В зв`язку з цим представник відповідача висловив сумнів щодо можливості перевезення такої кількості товару.
В судовому засіданні за клопотанням представника позивача було допитано в якості свідка директора ТОВ Електрополюс-ІФ ОСОБА_1 , який пояснив з цього приводу, що він був присутнім при розвантаженні товару, який надійшов від ТОВ Стреч мега . При цьому, тип кузова автомобіля, який здійснював перевезення належав до типу фургон (мікроавтобус). Також надав інформацію отриману ним щодо характеристик автомобіля з державним реєстраційним номером AI4212CI (т. 8 а.с. 244). Також пояснив суду, що укладення договору здійснювалось за допомогою поштового зв`язку.
Суд зазначає, що доводи податкового органу ґрунтуються на припущеннях перевіряючих і не можуть свідчити про безтоварність вказаної господарської операції, а їх реальне виконання договірних відносин із контрагентом ТОВ Стреч мега доведено під час розгляду справи та підтверджено належно складеними первинними документами.
При цьому, судом враховано, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ В-Інтер груп укладено ряд договорів підряду, зокрема №24/0619 від 24.06.2019, предметом якого є виконання робіт щодо технічного переоснащення електромереж з встановленням розвантажувальної ТП в с. Тершів Старосамбірського району Львівської області; №01/07-19 від 01.07.2019, предметом якого є проведення електромонтажних робіт по Заживленню житлових будинків в м. Івано-Франківську ; №24/07-19 від 24.07.2019, предметом якого є проведення робіт: Нове будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Фізкультурна АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 міської ради ; №03/07-19 від 03.07.2019, предметом якого є проведення робіт щодо Електропостачання міні-пивоварні, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 68б в с. Микуличин, Яремчанської міської ради ; №19/07-19 від 19.07.2019, предметом якого є проведення робіт щодо будівництва наземної сонячної електростанції 200 (234) кВт у м. Надвірна Івано-Франківської області .
На підтвердження виконання договорів позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (т. 1 а.с. 142-248, т. 2 а.с. 1-5).
За виконані роботи проведена оплата згідно платіжних доручень, в яких в графі призначення платежу міститься посилання на відповідний договір (т. 2 а.с. 6-14).
Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС у Львівській області №30/51-04/41077970 від 16.01.2020 (т. 7 а.с. 87-95). Дослідивши зазначену інформацію суд зазначає, що вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу. Крім цього, вказана інформація спростовує твердження відповідача щодо відсутності трудових, матеріальних ресурсів, транспортних засобів у ТОВ В-Інтер груп оскільки у ній же міститься інформація про кількість працюючих - 31 чоловік (п. 3.1) та перелік матеріально технічних засобів, які перебувають у користуванні контрагента, в тому числі транспортні засоби (п. 3.2.2).
Допитаний у судовому засіданні директор ТОВ Електрополюс-ІФ Дащак ОСОБА_2 .П ОСОБА_3 обґрунтував економічну доцільність залучення в якості підрядників контрагентів, в тому числі ТОВ В-Інтер груп та надав суду докази, які підтверджують отримання у користування ТОВ В-Інтер груп офісних приміщень за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 (т. 8 а.с. 228-236), які орендовані у власника - ТОВ Трентова ЛТД . Також підтверджено перебування у користуванні (оренді) ТОВ В-Інтер груп офісних та складських приміщень рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.000972 від 07.08.2019, яке набрало законної сили 19.11.2019 (т. 8 а.с. 205-226).
Судом також встановлено, що ТОВ В-Інтер груп здійснює господарську діяльність на підставі виданої та діючої станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України №35-л від 22.08.2017, на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (т. 7 а.с. 140, 141). Таким чином, відповідність критеріям ліцензійних умов для здійснення ТОВ В-інтер груп робіт, передбачених договорами встановлено компетентним органом, за результатами чого видана відповідна ліцензія.
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Перша промислова компанія Славгор укладено договір поставки №18/04-19 від 18.04.2019 (т. 2 а.с. 15-20), згідно якого позивачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними №175 від 03.06.2019, №178, №176/1, №180 від 04.06.2019, №184/1 від 18.06.2019, №190/1 від 24.06.2019, №192/2 від 26.06.2019, №189/1 від 24.06.2019 (т.2 а.с. 21, 28, 31-33,36, 40, 43), товарно-транспортними накладними, актами щодо надання автотранспортих послуг, експрес-накладними ТОВ Нова пошта (т.2 а.с. 22-27, 29, 30, 34, 35, 37-39, 41, 42, 44, 45). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень (т.2 а.с. 46-53).
Обґрунтовуючи свій висновок про те, що вказані первинні документи не є підставою для відображення взаємовідносин в бухгалтерському обліку, оскільки надані первинні документи платником, який фактично не здійснював його виконання, податковий орган посилається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС в Запорізькій області №295/08-01-14-09/40451791 від 16.08.2019 (т. 7 а.с. 84-86).
З вказаного приводу суд зазначає, що вказана узагальнена податкова інформація складена за обставин відмови підприємства у наданні документів про що зазначено в пункті 1.3. При цьому, узагальнена податкова інформація містить припущення про джерело отримання товару контрагентом ТОВ ППК Славгор від ТОВ Бентонс . Однак доказів, що саме ця продукція була поставлена позивачу податковим органом не надано, та відповідних посилань вказана інформація не містить. Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ ППК Славгор чи його постачальником не спростовує реальності господарських операцій згідно договору №18/04-19 від 18.04.2019 та які підтверджені вище переліченими первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Крім цього, в акті перевірки позивача від 03.03.2020 міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси, розбіжності/неточності в тому числі міститься опис невідповідності експрес-накладної ТОВ Нова пошта , де отримувачем зазначено ПП Нерей-авт . Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо. Крім цього, позивачем надано суду лист ТОВ ППК Славгор , який усуває невідповідності щодо зазначеного одержувача у експрес-накладній ТОВ Нова пошта (т. 2 а.с. 30).
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Астбуд укладено договір підряду №25-07/19 від 25.07.2019, предметом якого є проведення загально-будівельних робіт (т.2 а.с. 54-56).
На підтвердження виконання договору позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (т.2 а.с. 57-87).
За виконані роботи проведена оплата згідно платіжних доручень, в яких в графі призначення платежу міститься посилання на відповідний договір (т. 2 а.с. 88-90).
Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання робіт ТОВ Астбуд з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування.
Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку -0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом. Посилання відповідача на те, що основним видом діяльності контрагента є неспеціалізована оптова торгівля не спростовує факту надання послуг, оскільки судом встановлено, що іншими видами діяльності контрагента, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є передбачена діяльність за кодами КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи; 41.10 Організація будівництва будівель. Крім цього, підприємство має сформований статутний капітал у розмірі 1000000,00 грн. та здійснює господарську діяльність на підставі виданої та діючої станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (т. 7 а.с. 227).
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Ом капітал укладено договір поставки №21/08-19 від 21.08.2019 (т. 2 а.с. 91-93), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, електричні лічильники, електроди, сталь кругла та штабова, стрічка бандажна та ін., що підтверджується видатковими накладними №14 та №13 від 30.08.2019 (т.2 а.с. 94, 96), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 95, 97). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень №613 та 614 від 16.09.2019 (т.2 а.с. 98,99).
Обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Ом капітал по ланцюгу постачання.
Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом.
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Топ Буд Дизайн укладено договір про надання послуг технікою №181101/02 від 01.11.2018, предметом якого є надання послуг автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами з особами, які мають право на керування такою технікою (т.2 а.с. 100-104).
На підтвердження виконання договору позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, де зазначено найменування техніки, кількість відпрацьованих годин, їх вартість та загальна сума оплати (т.2 а.с. 105-112).
Розрахунки між сторонами проведені внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди від 25 січня 2019 року (т. 2 а.с. 113, 114, т. 6 а.с. 127-134) та проведеною оплатою за виконані роботи згідно платіжних доручень, де згідно призначення платежу міститься посилання на договір №181101/02 від 01.11.2018 (т. 2 а.с. 115-118).
Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС у Львівській області №17/14.8/41518170 від 02.05.2019 (т. 7 а.с. 78-83). Дослідивши узагальнену податкову інформацію, суд зазначає, що вказана інформація складена щодо ТОВ Топ Буд Дизайн за звітний період декларування ПДВ травень-червень, вересень-грудень 2018 року при визначенні сум податкового кредиту з контрагентом - постачальником ТОВ Захід Бест за період травень-червень, вересень-грудень 2018 року та податкових зобов`язань з контрагентами покупцями. При цьому серед зазначених у інформації контрагентів покупців відсутній ТОВ Електрополюс - ІФ , а господарські операції між позивачем та ТОВ Топ Буд Дизайн не досліджувались.
Таким чином, вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевірявся, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Крім цього, вказана інформація спростовує твердження відповідача щодо відсутності трудових, матеріальних ресурсів, транспортних засобів у ТОВ Топ Буд Дизайн , оскільки у ній же міститься інформація про кількість працюючих - 62 особи у четвертому кварталі 2019 року (п. 3.1) та міститься інформація про балансову вартість основних засобів та задекларовані суми амортизації в тому числі у групах машини та обладнання та транспортні засоби (п. 3.2.1).
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Броун 2018 укладено договір поставки №19112018 від 19.11.2018 (т. 2 а.с. 119-122), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, кабель електричний, що підтверджується видатковими накладними №97 та №98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 123, 125), товарно-транспортними накладними №97 та №98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 124, 126) та актом здавання-приймання виконаних робіт №210 від 27.11.2018, який складений позивачем та автомобільним перевізником згідно товарно-транспортних накладних - підприємцем ОСОБА_4 . Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень №860 та №861 від 13.12.2018 (т.2 а.с. 130, 131).
Також між позивачем та ТОВ Броун 2018 укладено договір поставки №26-11/2018 від 26.11.2018, згідно якого позивачу поставлено товар - лебідка кабельна гідравлічна Pipe to site Trailers серійний номер 1893, 2004 року виробництва, що підтверджується видатковою накладною №80 від 27.11.2018 (т. 2 а.с. 128), товарно-транспортною накладною №80 від 27.11.2018. За вказаний товар здійснена оплата, що підтверджується платіжним дорученням №845 від 11.12.2018.
Обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Браун 2018 по ланцюгу постачання.
Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом, а відсутність чи наявність транспортних засобів немає значення при здійсненні вказаної господарської операції, оскільки транспортування товару здійснене позивачем самостійно для транспортування лебідки та з залученням автомобільного перевізника для транспортування кабелю.
Крім цього, судом встановлено, що поставлений товар використаний в господарській діяльності позивача про що податковий орган повідомлявся, зокрема листом №24-02/20 від 23.01.2020 (т. 7 а. с. 33). Щодо лебідки гідравлічної позивачем надано письмові докази, які підтверджують, що в подальшому вказаний товар з врахуванням Висновку експертизи щодо відповідності лебідки кабельної вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки від 25 січня 2019 року (т. 7 а.с. 236-239) було здійснено реєстрацію права власності за позивачем, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу АТ №001649 (т.7 а.с. 240).
В акті перевірки, як недоліки первинних документів, зазначено про порушення позивачем вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки товарно-транспортні накладні №80, №97 та №98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 124, 126) містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Арима укладено договір поставки №03-12/2018 від 03.12.2018 (т. 2 а.с. 133-134), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, кабель, що підтверджується видатковими накладними №8, №4, №5 та №9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 135-138), товарно-транспортною накладною №4.5.8.9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 139) та актом здавання-приймання виконаних робіт №242 від 07.12.2018, який складений позивачем та автомобільним перевізником згідно товарно-транспортних накладних - підприємцем ОСОБА_4 . Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень №877 від 17.12.2018, №846 від 11.12.2018, №844 від 10.12.2018 (т.2 а.с. 141-143).
Обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Арима по ланцюгу постачання.
Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом, а відсутність чи наявність транспортних засобів немає значення при здійсненні вказаної господарської операції, оскільки транспортування товару здійснене позивачем з залученням автомобільного перевізника.
В акті перевірки як недоліки первинних документів зазначено про порушення позивачем вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зокрема, невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки товарно-транспортна накладна №4.5.8.9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 139) містить усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Будівельна компанія ЛБ-Монтажбуд укладено договір підряду №ПЕ03-01/2018 від 03.01.2018 (т. 2 а.с. 144-146), предметом якого є виконання робіт з реконструкції зовнішніх електричних мереж житлових будинків в м. Івано-Франківську. На підтвердження виконання договору позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за січень 2018, акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в №1-01/18 за січень 2018, підсумкову відомість ресурсів по об`єкту Реконструкція зовнішніх електричних мереж житлових будинків на вул. Довженка, 1, вул. Довженка 1б, вул. Чорновола 132 в м. Івано-Франківську, розрахунок загальновиробничих витрат до акту №1-01/18 (т. 2 а.с. 147-157).
За виконані роботи проведена оплата згідно платіжного доручення №3247 від 18 січня 2018 року (т. 2 а.с. 158).
Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення робіт з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження по ланцюгу перевиставлення робіт ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд . Таким чином, податковий орган дійшов висновків з посиланням на відсутність інформації в інформаційних базах ДФС/ДПС, такі висновки побудовані на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом.
Судом також встановлено, що ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд станом на момент надання послуг/виконання робіт здійснював господарську діяльність на підставі чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії від 04.04.2016 строком дії до 04.04.2019 (т. 7 а.с. 242). Таким чином, відповідність критеріям ліцензійних умов для здійснення ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд робіт, передбачених договорами встановлено відповідним органом ліцензування, за результатами чого видана відповідна ліцензія.
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, такі висновки сформовані на підставі припущень, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Ревіал трейд укладено договір поставки №25/12-17 від 15.12.2017 (т. 2 а.с. 159-161), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, світильники у кількості 23 штук, що підтверджується видатковою накладною №1 від 18.12.2017 (т.2 а.с. 162), товарно-транспортною накладною від 18.12.2017 (т. 2 а.с. 166) та актом надання послуг №985 від 20.12.2017, який складений позивачем та автомобільним перевізником ТОВ Експрес Транс Лайн (т. 2 а.с. 165). Позивачем на підставі рахунку №1 від 15.12.2017 здійснено оплату за товар згідно платіжного доручення №3143 від 15.12.2017 (т.2 а.с. 163, 168).
Висновків про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган дійшов посилаючись на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДФС в Чернігівській області №17/14/41508644 від 01.03.2018 (т. 7 а.с. 67-76).
З вказаного приводу суд зазначає, що вказана узагальнена податкова інформація складена за обставин відсутності підприємства за місцем знаходження 01.03.2018 і містить застереження про те, що у зв`язку із відсутністю ТОВ Ревіал Трейд за податковою адресою та неможливістю направлення запиту на підприємство про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальниками та контрагентами-покупцями за період з вересня 2017- по 23.02.2018, втрачається можливість дослідити питання щодо виконання умов договорів з постачальниками та покупцями (т. 7 а.с. 74 зворот). За таких обставин відповідач безпідставно обмежився посиланням на вказану податкову інформацію без надання оцінки первинним документам, які були йому надані позивачем під час перевірки, в тому числі щодо факту транспортування товару третіми особами.
Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ Ревіал Трейд не спростовує реальності господарських операцій згідно договору №25/12-17 від 15.12.2017, які підтверджені вищевказаними первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Крім цього, в акті перевірки позивача від 03.03.2020 міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Равен Агро Хім-південь укладено договір поставки №022018 від 03.12.2018 (т.2 а.с. 169-171), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, труба сталева, труба Копофлекс, мастика бітумно-гумова, сталь кругла, полоса, піна монтажна, що підтверджується видатковою накладною №392 від 28.12.2018 (т.2 а.с. 172), товарно-транспортною накладною №143 від 28.12.2018 (т.2 а.с. 174, 175). Позивачем на підставі рахунку №143 від 28.12.2018 здійснено оплату за товар згідно платіжного доручення №932 від 03.01.2019 (т.2 а.с. 173, 176).
Висновків про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган дійшов посилаючись на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДФС у Миколаївській області №48/14-29-14-08/41577524 від 11.04.2019 (т. 7 а.с. 54-66).
З вказаного приводу суд зазначає, що вказана податкова інформація не містить аналізу господарської операції, між позивачем та контрагентом та фактів, які б доводили її безтоварність. Відповідач в свою чергу безпідставно обмежився посиланням на вказану податкову інформацію та ним не надана оцінка первинним документам, які були йому надані позивачем під час перевірки.
Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ Равен Агро Хім-південь не спростовує реальності господарських операцій згідно договору №022018 від 03.12.2018 та які підтверджені вище переліченими первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Крім цього, в акті перевірки позивача міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.
За таких обставин податковим органом не доведено безтоварний характер вказаних господарських операцій.
Під час розгляду справи за результатами аналізу господарських операцій судом встановлено, що номенклатура товарів та послуг придбаних позивачем відповідає виду господарської діяльності, яку провадить позивач.
Також суд зазначає, що у позивача наявні сертифікати якості та паспорти на продукцію, що поставлялася (т. 7 а.с. 128-139, 142-226, 228-235, 243-249, т. 8 а.с. 1-6).
Усі контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, податкові зобов`язання за вказаний період задекларовані позивачем шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість (т. 8 а.с. 7-202).
Суд зазначає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у складі вартості таких товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту.
Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що: при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності та послуги, придбані у контрагентів, були використані позивачем у власній господарській діяльності при виконанні договорів підряду.
Судом встановлено, що усі виконані роботи та придбані товари використані у власній господарській діяльності, зокрема при виконанні договорів підряду, укладених із Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, ПП Альфа енерго групп , ТОВ Вертикаль , ТОВ Західенергорспецмонтаж , ТОВ Перфект Пак , КП Івано-Франківськводоекотехпром , АТ Прикарпаттяобленерго , ТОВ Геліос групп Хриплин-2 , ТОВ Геліос групп Черніїв-3 , ТОВ Геліос групп Черніїв-4 , ПАТ Львівобленерго що підтверджується актами виконаних робіт, дефектними актами, накладними (т. 2 а.с.177-247, т.3 а.с. 1-245, т. 4 а.с. 1-251, т.5 а.с. 1-249, т. 6 а.с. 1-126, 135-251). Під час планової перевірки позивач повідомляв податковий орган, де саме виконувалися роботи контрагентами та як використовувались придбані товари, однак відповідачем вказані доводи безпідставно не взяті до уваги (т.7 а.с. 31, 33).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0002320505 та №0002330505 від 27.03.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №№0002320505, 0002330505 від 27.03.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електрополюс-ІФ" (код ЄДРПОУ 34084649, вул. Вовчинецька, 121, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір в розмірі 21020,00 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.
Рішення складене в повному обсязі 23.07.2020.
Суд | Івано-Франківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.07.2020 |
Оприлюднено | 30.07.2020 |
Номер документу | 90667817 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кузьмич Сергій Миколайович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кузьмич Сергій Миколайович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кузьмич Сергій Миколайович
Адміністративне
Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Григорук О.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні