Постанова

від 27.10.2020 по справі 300/718/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/718/20 пров. № А/857/10577/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника апелянта Юрчук Ю.В.,

представника позивача Дунець О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Григорук О.Б. о 16 год. 38 хв. у м. Івано-Франківськ, повний текст судового рішення складено 23 липня 2020 року) у справі № 300/718/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електрополюс-ІФ до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002320505, № 0002330505 від 27.03.2020,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002320505 та № 0002330505 від 27.03.2020

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що податковий орган безпідставно та необґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків акту перевірки, які ґрунтуються на припущеннях перевіряючих. Вказав, що відповідач необґрунтовано дійшов висновків, які стали підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість за рахунок того, що контрагенти позивача є недобросовісними суб`єктами господарювання, а відтак, сплачені позивачем на його користь за товари (роботи, послуги) суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких робіт, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. Позивач вказує на те, що всі придбані товари використані ним у власній господарській діяльності, про що було відомо відповідачу під час перевірки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0002320505 та № 0002330505 від 27.03.2020.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності та послуги, придбані у контрагентів, були використані позивачем у власній господарській діяльності при виконанні договорів підряду. Судом встановлено, що усі виконані роботи та придбані товари використані у власній господарській діяльності, зокрема при виконанні договорів підряду, укладених із Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, ПП Альфа енерго групп , ТОВ Вертикаль , ТОВ Західенергорспецмонтаж , ТОВ Перфект Пак , КП Івано-Франківськводоекотехпром , АТ Прикарпаттяобленерго , ТОВ Геліос групп Хриплин-2 , ТОВ Геліос групп Черніїв-3 , ТОВ Геліос групп Черніїв-4 , ПАТ Львівобленерго що підтверджується актами виконаних робіт, дефектними актами, накладними. Під час планової перевірки позивач повідомляв податковий орган, де саме виконувалися роботи контрагентами та як використовувались придбані товари, однак відповідачем вказані доводи безпідставно не взяті до уваги.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що згідно проведеним аналізом інформаційних даних контролюючого органу, законодавчих норм та фактів встановлених під час перевірки позивача, оформлених податкових інформацій щодо контрагентів позивача, наявність в єдиному реєстрі судових рішень кримінальних проваджень, встановлено щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що придбані товарно - матеріальні цінності у всіх контрагентів були використані Товариством у власні господарській діяльності, про що було відомо відповідачу під час перевірки, а позивачем надавалися відповідні докази (первинні документи). Також вказує, що сам факт порушення кримінальних справ (відносно господарюючих суб`єктів другої та послідуючих ланок), а також отримання пояснень посадових осіб контрагентів в рамках кримінальних проваджень, за якими відсутні вироки, які (пояснення) не були в подальшому підтверджені в порядку визначеному чинним законодавством, не є належними доказами, які підтверджують факт відсутності реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім цього вказує, що в акті перевірки відсутні обгрунтування та належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було обгрунтовано та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які відображенні в акті перевірки та вказують про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрований як юридична особа 05.07.2006 та взятий на податковий облік ГУ ДПС в Івано-Франківській області 10.07.2006 № 11655.

Товариство є платником податку на додану вартість відповідно реєстраційного запису від 10.07.2013 № 200131774.

Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу від 03.01.2020 № 7, направлень від 15.01.2020 № 53 та № 54 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Електрополюс-ІФ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 .

За результатами складено акт перевірки від 03.03.2020 № 237/09-19-05-05/34084649, згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями, розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73. п. 10. п. 11. пп. 15.4 п. 15 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.15, пп. 2.16, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 2761691, 00 грн.

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 3068537 грн.

За результатами розгляду акта перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002320505 від 27.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 3452114, 00 грн, з яких за основним платежем 2761691, 00 грн та 690424, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002330505 від 27.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4602806, 00 грн, з яких за основним платежем 3068537, 00 грн та 1534269, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважаючи прийняті податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України ) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Окрім цього, наявність укладеного із учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ Стреч мега , ТОВ В-Інтер груп , ТОВ Перша промислова компанія Славгор , ТОВ Астбуд , ТОВ Ом капітал , ТОВ Топ буд дизайн , TOB Броун 2018 , TOB Арима , TOB Будівельна компанія ЛБ-Монтажбуд , ТОВ Ревіал трейд , ТОВ Равен агро хім-південь .

Так суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та встановлюючи реальність здійснення господарських операцій позивача із згаданими контрагентами зазначив наступне.

Згідно акту перевірки встановлено оформлення взаємовідносин щодо придбання у ТОВ Стреч мега кабелю, муфт, анкерних пристроїв, цементу та інших товарів, загальна сума взаємовідносин 1253666, 95 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Стреч мега укладено договір поставки № 10819 від 01.08.2019 (т.1 а.с. 117, 118), згідно якого позивачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № 181 від 16.08.2019 та № 175 від 09.08.2019 та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 119-122). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 483 від 16.08.2019 та № 464 від 09.08.2019 (т.1 а.с. 125, 126) з врахуванням договорів про переведення боргу (т.1 а.с. 123, 124).

Однією з підстав для висновку про безтоварність господарських операцій із ТОВ Стреч мега в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що у товарно-транспортній накладній зазначено автомобіль Daimler Chrysler НОМЕР_1 , згідно даних МРЕВ тип транспортного засобу державний номер НОМЕР_1 - легковий .

В судовому засіданні в суді першої інстанції за клопотанням представника позивача було допитано в якості свідка директора ТОВ Електрополюс-ІФ ОСОБА_1 , який пояснив з цього приводу, що він був присутнім при розвантаженні товару, який надійшов від ТОВ Стреч мега . При цьому, тип кузова автомобіля, який здійснював перевезення належав до типу «фургон» (мікроавтобус). Також надав інформацію отриману ним щодо характеристик автомобіля з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 (т. 8 а.с. 244). Також пояснив суду, що укладення договору здійснювалось за допомогою поштового зв`язку.

Суд першої інстанції зазначив, що доводи податкового органу ґрунтуються на припущеннях перевіряючих і не можуть свідчити про безтоварність вказаної господарської операції, а їх реальне виконання договірних відносин із контрагентом ТОВ Стреч мега доведено під час розгляду справи та підтверджено належно складеними первинними документами.

При цьому, колегія суддів вважає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

Також позивачем та ТОВ В-Інтер груп укладено ряд договорів підряду, зокрема № 24/0619 від 24.06.2019, предметом якого є виконання робіт щодо технічного переоснащення електромереж з встановленням розвантажувальної ТП в с. Тершів Старосамбірського району Львівської області; № 01/07-19 від 01.07.2019, предметом якого є проведення електромонтажних робіт по Заживленню житлових будинків в м. Івано-Франківську ; № 24/07-19 від 24.07.2019, предметом якого є проведення робіт: Нове будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Фізкультурна, 27, с. Крихівці, Івано-Франківської міської ради ; № 03/07-19 від 03.07.2019, предметом якого є проведення робіт щодо Електропостачання міні-пивоварні, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 68б в с. Микуличин, Яремчанської міської ради ; № 19/07-19 від 19.07.2019, предметом якого є проведення робіт щодо будівництва наземної сонячної електростанції 200 (234) кВт у м. Надвірна Івано-Франківської області .

На підтвердження виконання договорів позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (т. 1 а.с. 142-248, т. 2 а.с. 1-5).

За виконані роботи проведена оплата згідно платіжних доручень, в яких в графі призначення платежу міститься посилання на відповідний договір (т. 2 а.с. 6-14).

Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС у Львівській області № 30/51-04/41077970 від 16.01.2020 (т. 7 а.с. 87-95). Разом з цим суд зазначає, що вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу. Крім цього, вказана інформація спростовує твердження відповідача щодо відсутності трудових, матеріальних ресурсів, транспортних засобів у ТОВ В-Інтер груп оскільки у ній же міститься інформація про кількість працюючих - 31 чоловік (п. 3.1) та перелік матеріально технічних засобів, які перебувають у користуванні контрагента, в тому числі транспортні засоби (п. 3.2.2).

Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції директор ТОВ Електрополюс-ІФ ОСОБА_1 обґрунтував економічну доцільність залучення в якості підрядників контрагентів, в тому числі ТОВ В-Інтер груп та надав суду докази, які підтверджують отримання у користування ТОВ В-Інтер груп офісних приміщень за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 (т. 8 а.с. 228-236), які орендовані у власника - ТОВ Трентова ЛТД . Також підтверджено перебування у користуванні (оренді) ТОВ В-Інтер груп офісних та складських приміщень рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.000972 від 07.08.2019, яке набрало законної сили 19.11.2019 (т. 8 а.с. 205-226).

Судом також було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ В-Інтер груп здійснює господарську діяльність на підставі виданої та діючої станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України № 35-л від 22.08.2017, на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (т. 7 а.с. 140, 141). Таким чином, відповідність критеріям ліцензійних умов для здійснення ТОВ В-інтер груп робіт, передбачених договорами встановлено компетентним органом, за результатами чого видана відповідна ліцензія.

Відтак, на переконання колегії суддів, податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Перша промислова компанія Славгор укладено договір поставки № 18/04-19 від 18.04.2019 (т. 2 а.с. 15-20), згідно якого позивачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № 175 від 03.06.2019, № 178, № 176/1, № 180 від 04.06.2019, № 184/1 від 18.06.2019, № 190/1 від 24.06.2019, № 192/2 від 26.06.2019, № 189/1 від 24.06.2019 (т.2 а.с. 21, 28, 31-33,36, 40, 43), товарно-транспортними накладними, актами щодо надання автотранспортих послуг, експрес-накладними ТОВ Нова пошта (т.2 а.с. 22-27, 29, 30, 34, 35, 37-39, 41, 42, 44, 45). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень (т.2 а.с. 46-53).

Податковий орган обґрунтовуючи свій висновок про те, що вказані первинні документи не є підставою для відображення взаємовідносин в бухгалтерському обліку, оскільки надані первинні документи платником, який фактично не здійснював його виконання, покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС в Запорізькій області № 295/08-01-14-09/40451791 від 16.08.2019 (т. 7 а.с. 84-86).

Колегією суддів встановлено, що вказана узагальнена податкова інформація складена за обставин відмови підприємства у наданні документів про що зазначено в пункті 1.3. При цьому, узагальнена податкова інформація містить припущення про джерело отримання товару контрагентом ТОВ ППК Славгор від ТОВ Бентонс . Однак доказів, що саме ця продукція була поставлена позивачу податковим органом не надано, та відповідних посилань вказана інформація не містить. Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ ППК Славгор чи його постачальником не спростовує реальності господарських операцій згідно договору № 18/04-19 від 18.04.2019 та які підтверджені вище переліченими первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, в акті перевірки позивача від 03.03.2020 міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси, розбіжності/неточності в тому числі міститься опис невідповідності експрес-накладної ТОВ Нова пошта , де отримувачем зазначено ПП Нерей-авт . Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо. Крім цього, позивачем надано суду лист ТОВ ППК Славгор , який усуває невідповідності щодо зазначеного одержувача у експрес-накладній ТОВ Нова пошта (т. 2 а.с. 30).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.

Також між позивачем та ТОВ Астбуд укладено договір підряду № 25-07/19 від 25.07.2019, предметом якого є проведення загально-будівельних робіт (т.2 а.с. 54-56).

На підтвердження виконання договору позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (т.2 а.с. 57-87).

За виконані роботи проведена оплата згідно платіжних доручень, в яких в графі призначення платежу міститься посилання на відповідний договір (т. 2 а.с. 88-90).

Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання робіт ТОВ Астбуд з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування.

Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом. Посилання відповідача на те, що основним видом діяльності контрагента є неспеціалізована оптова торгівля не спростовує факту надання послуг, оскільки судом встановлено, що іншими видами діяльності контрагента, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є передбачена діяльність за кодами КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи; 41.10 Організація будівництва будівель. Крім цього, підприємство має сформований статутний капітал у розмірі 1000000, 00 грн та здійснює господарську діяльність на підставі виданої та діючої станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (т. 7 а.с. 227).

За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Ом капітал укладено договір поставки № 21/08-19 від 21.08.2019 (т. 2 а.с. 91-93), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, електричні лічильники, електроди, сталь кругла та штабова, стрічка бандажна та ін., що підтверджується видатковими накладними № 14 та № 13 від 30.08.2019 (т.2 а.с. 94, 96), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 95, 97). Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 613 та 614 від 16.09.2019 (т.2 а.с. 98,99).

Обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Ом капітал по ланцюгу постачання.

Разом з цим, до вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом.

За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Топ Буд Дизайн укладено договір про надання послуг технікою № 181101/02 від 01.11.2018, предметом якого є надання послуг автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами з особами, які мають право на керування такою технікою (т.2 а.с. 100-104).

На підтвердження виконання договору позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, де зазначено найменування техніки, кількість відпрацьованих годин, їх вартість та загальна сума оплати (т.2 а.с. 105-112).

Розрахунки між сторонами проведені внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди від 25.01.2019 (т. 2 а.с. 113, 114, т. 6 а.с. 127-134) та проведеною оплатою за виконані роботи згідно платіжних доручень, де згідно призначення платежу міститься посилання на договір № 181101/02 від 01.11.2018 (т. 2 а.с. 115-118).

Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС у Львівській області № 17/14.8/41518170 від 02.05.2019 (т. 7 а.с. 78-83). Дослідивши узагальнену податкову інформацію, суд зазначає, що вказана інформація складена щодо ТОВ Топ Буд Дизайн за звітний період декларування ПДВ травень-червень, вересень-грудень 2018 року при визначенні сум податкового кредиту з контрагентом - постачальником ТОВ Захід Бест за період травень-червень, вересень-грудень 2018 року та податкових зобов`язань з контрагентами покупцями. При цьому серед зазначених у інформації контрагентів покупців відсутній ТОВ Електрополюс - ІФ , а господарські операції між позивачем та ТОВ Топ Буд Дизайн не досліджувались.

Таким чином, вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу. Крім цього, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевірявся, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім цього, вказана інформація спростовує твердження відповідача щодо відсутності трудових, матеріальних ресурсів, транспортних засобів у ТОВ Топ Буд Дизайн , оскільки у ній же міститься інформація про кількість працюючих - 62 особи у четвертому кварталі 2019 року (п. 3.1) та міститься інформація про балансову вартість основних засобів та задекларовані суми амортизації в тому числі у групах машини та обладнання та транспортні засоби (п. 3.2.1).

За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Броун 2018 укладено договір поставки № 19112018 від 19.11.2018 (т. 2 а.с. 119-122), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, кабель електричний, що підтверджується видатковими накладними № 97 та № 98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 123, 125), товарно-транспортними накладними № 97 та № 98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 124, 126) та актом здавання-приймання виконаних робіт № 210 від 27.11.2018, який складений позивачем та автомобільним перевізником згідно товарно-транспортних накладних - підприємцем ОСОБА_2 . Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 860 та № 861 від 13.12.2018 (т.2 а.с. 130, 131).

Також між позивачем та ТОВ Броун 2018 укладено договір поставки № 26-11/2018 від 26.11.2018, згідно якого позивачу поставлено товар - лебідка кабельна гідравлічна Pipe to site Trailers серійний номер 1893, 2004 року виробництва, що підтверджується видатковою накладною № 80 від 27.11.2018 (т. 2 а.с. 128), товарно-транспортною накладною № 80 від 27.11.2018. За вказаний товар здійснена оплата, що підтверджується платіжним дорученням № 845 від 11.12.2018.

Обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Браун 2018 по ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом, а відсутність чи наявність транспортних засобів немає значення при здійсненні вказаної господарської операції, оскільки транспортування товару здійснене позивачем самостійно для транспортування лебідки та з залученням автомобільного перевізника для транспортування кабелю.

Крім цього, судом встановлено, що поставлений товар використаний в господарській діяльності позивача про що податковий орган повідомлявся, зокрема листом № 24-02/20 від 23.01.2020 (т. 7 а. с. 33). Щодо лебідки гідравлічної позивачем надано письмові докази, які підтверджують, що в подальшому вказаний товар з врахуванням Висновку експертизи щодо відповідності лебідки кабельної вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки від 25.01.2019 (т. 7 а.с. 236-239) було здійснено реєстрацію права власності за позивачем, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу АТ № 001649 (т.7 а.с. 240).

В акті перевірки, як недоліки первинних документів, зазначено про порушення позивачем вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки товарно-транспортні накладні № 80, № 97 та № 98 від 27.11.2018 (т.2 а.с. 124, 126) містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Арима укладено договір поставки №03-12/2018 від 03.12.2018 (т. 2 а.с. 133-134), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, кабель, що підтверджується видатковими накладними № 8, № 4, № 5 та № 9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 135-138), товарно-транспортною накладною № 4.5.8.9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 139) та актом здавання-приймання виконаних робіт № 242 від 07.12.2018, який складений позивачем та автомобільним перевізником згідно товарно-транспортних накладних - підприємцем ОСОБА_2 . Позивачем здійснено оплату за товар згідно платіжних доручень № 877 від 17.12.2018, № 846 від 11.12.2018, № 844 від 10.12.2018 (т.2 а.с. 141-143).

Обґрунтовуючи свій висновок про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення поставки з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження придбання ТОВ Арима по ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом, а відсутність чи наявність транспортних засобів немає значення при здійсненні вказаної господарської операції, оскільки транспортування товару здійснене позивачем з залученням автомобільного перевізника.

В акті перевірки як недоліки первинних документів зазначено про порушення позивачем вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема, невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки товарно-транспортна накладна № 4.5.8.9 від 07.12.2018 (т.2 а.с. 139) містить усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

За таких обставин податковим органом не доведено правомірність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Будівельна компанія ЛБ-Монтажбуд укладено договір підряду №ПЕ03-01/2018 від 03.01.2018 (т. 2 а.с. 144-146), предметом якого є виконання робіт з реконструкції зовнішніх електричних мереж житлових будинків в м. Івано-Франківську. На підтвердження виконання договору позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за січень 2018, акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в №1-01/18 за січень 2018, підсумкову відомість ресурсів по об`єкту Реконструкція зовнішніх електричних мереж житлових будинків на вул. Довженка, 1, вул. Довженка 1б, вул. Чорновола 132 в м. Івано-Франківську, розрахунок загальновиробничих витрат до акту № 1-01/18 (т. 2 а.с. 147-157).

За виконані роботи проведена оплата згідно платіжного доручення № 3247 від 18.01.2018 (т. 2 а.с. 158).

Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган самостійно (без отримання інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента) дійшов висновку про неможливість виконання здійснення робіт з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів та відсутності відомостей про об`єкти оподаткування та відсутності підтвердження по ланцюгу перевиставлення робіт ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд . Таким чином, податковий орган дійшов висновків з посиланням на відсутність інформації в інформаційних базах ДФС/ДПС, такі висновки побудовані на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента суду не надано, хоча в самому акті податковий орган визначає стан платника податку - 0 платник за основним місцем обліку . Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом.

Судом також встановлено, що ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд станом на момент надання послуг/виконання робіт здійснював господарську діяльність на підставі чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин ліцензії від 04.04.2016 строком дії до 04.04.2019 (т. 7 а.с. 242). Таким чином, відповідність критеріям ліцензійних умов для здійснення ТОВ БК ЛБ-Монтажбуд робіт, передбачених договорами встановлено відповідним органом ліцензування, за результатами чого видана відповідна ліцензія.

За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, такі висновки сформовані на підставі припущень, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Ревіал трейд укладено договір поставки № 25/12-17 від 15.12.2017 (т. 2 а.с. 159-161), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, світильники у кількості 23 штук, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 18.12.2017 (т.2 а.с. 162), товарно-транспортною накладною від 18.12.2017 (т. 2 а.с. 166) та актом надання послуг № 985 від 20.12.2017, який складений позивачем та автомобільним перевізником ТОВ Експрес Транс Лайн (т. 2 а.с. 165). Позивачем на підставі рахунку № 1 від 15.12.2017 здійснено оплату за товар згідно платіжного доручення № 3143 від 15.12.2017 (т.2 а.с. 163, 168).

Висновків про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган дійшов посилаючись на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДФС в Чернігівській області № 17/14/41508644 від 01.03.2018 (т. 7 а.с. 67-76).

З вказаного приводу суд першої інстанції зазначив, що вказана узагальнена податкова інформація складена за обставин відсутності підприємства за місцем знаходження 01.03.2018 і містить застереження про те, що у зв`язку із відсутністю ТОВ Ревіал Трейд за податковою адресою та неможливістю направлення запиту на підприємство про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальниками та контрагентами-покупцями за період з вересня 2017- по 23.02.2018, втрачається можливість дослідити питання щодо виконання умов договорів з постачальниками та покупцями (т. 7 а.с. 74 зворот). За таких обставин відповідач безпідставно обмежився посиланням на вказану податкову інформацію без надання оцінки первинним документам, які були йому надані позивачем під час перевірки, в тому числі щодо факту транспортування товару третіми особами.

Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ Ревіал Трейд не спростовує реальності господарських операцій згідно договору № 25/12-17 від 15.12.2017, які підтверджені вищевказаними первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, в акті перевірки позивача від 03.03.2020 міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а докази, які надані податковим органом не свідчать про безтоварний характер вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Равен Агро Хім-південь укладено договір поставки № 022018 від 03.12.2018 (т.2 а.с. 169-171), згідно якого позивачу поставлено товар, а саме, труба сталева, труба Копофлекс, мастика бітумно-гумова, сталь кругла, полоса, піна монтажна, що підтверджується видатковою накладною № 392 від 28.12.2018 (т.2 а.с. 172), товарно-транспортною накладною № 143 від 28.12.2018 (т.2 а.с. 174, 175). Позивачем на підставі рахунку № 143 від 28.12.2018 здійснено оплату за товар згідно платіжного доручення № 932 від 03.01.2019 (т.2 а.с. 173, 176).

Висновків про використання позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган дійшов посилаючись на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДФС у Миколаївській області № 48/14-29-14-08/41577524 від 11.04.2019 (т. 7 а.с. 54-66).

З вказаного приводу суд зазначає, що вказана податкова інформація не містить аналізу господарської операції, між позивачем та контрагентом та фактів, які б доводили її безтоварність. Відповідач в свою чергу безпідставно обмежився посиланням на вказану податкову інформацію та ним не надана оцінка первинним документам, які були йому надані позивачем під час перевірки.

Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ Равен Агро Хім-південь не спростовує реальності господарських операцій згідно договору № 022018 від 03.12.2018 та які підтверджені переліченими вище первинними документами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, в акті перевірки позивача міститься посилання на порушення п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема невідображення пунктів навантаження/розвантаження із зазначенням повної адреси. Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.

За таких обставин податковим органом не доведено безтоварний характер вказаних господарських операцій.

Під час розгляду справи за результатами аналізу господарських операцій судом встановлено, що номенклатура товарів та послуг придбаних позивачем відповідає виду господарської діяльності, яку провадить позивач.

Також суд зазначає, що у позивача наявні сертифікати якості та паспорти на продукцію, що поставлялася (т. 7 а.с. 128-139, 142-226, 228-235, 243-249, т. 8 а.с. 1-6).

Усі контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, податкові зобов`язання за вказаний період задекларовані позивачем шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість (т. 8 а.с. 7-202).

Аналізуючи наведене вище та укладені договори між позивачем та його контрагентами, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними договорів, а останні, як зазначив суд першої інстанції є такими що безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, а суми податкового кредиту підтверджуються документально.

Тому, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаними вище контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги, які були використані останнім у власній господарській діяльності при виконанні договорів підряду

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок.

Щодо доводів відповідача про те, що в ході проведення перевірки також було встановлено наявність ряду кримінальних проваджень, у яких надано інформацію щодо ризикованості суб`єктів господарювання зокрема, то колегія суддів зазначає наступне.

Жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, та підтверджував би всі обставини, які мають значення у цій справі, представником відповідача до суду не надано.

Суд зазначає, що навіть сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, які не були предметом дослідження названої кримінальної справи. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства у відносинах з іншими контрагентами.

Вказане узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 по справі № 816/809/17.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0002320505 та № 0002330505 від 27.03.2020.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 300/718/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 03 листопада 2020 року