Постанова

від 13.01.2022 по справі 140/6678/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6678/21 пров. № А/857/22641/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Лозовським О.А. у м.Луцьку Волинської області о 12:50, повний текст якого складений 01 листопада 2022 року, у справі № 140/6678/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Груп Схід", про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлення рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області , у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення-рішення форми Ф від 06.05.2021 №0025670702 та форми Р від 06.05.2021 №0025690702.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Агротрейд Груп Схід у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у зв`язку із наявною інформацією щодо ймовірних порушень податкового законодавства ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин , в тому числі згідно листів Тимчасової слідчої комісії при Верховній Раді України, Головним управлінням ДПС у Волинській області було ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки на підставі наказів від 01.12.2020 №2629, від 18.12.2020 № 2809, від 09.02.2021 №523, від 19.02.2021 №722.

Підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки слугувало ненадання платником податків документального підтвердження на письмові запити контролючого органу. Зауважує, що висновки суду про недотримання процедури проведення перевірки ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема вказує на виконання контролюючим органом обов`язку щодо направлення платнику наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення невиїзної документальної перевірки.

Також зазначає про те, що контролюючим органом вживались заходи, спрямовані на отримання доступу до первинних документів, які містились у суді в господарській справі №903/718/20 про банкрутство, та щодо оскарження ухвали господарського суду від 29.04.2021 про ліквідацію ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин з покликанням на передчасність її прийняття.

Крім того, не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями порушуються права позивача, як колишнього керівника даного підприємства, та з покликанням на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 вказує на те, що спір про скасування податкових повідомлень-рішень повинен розглядатись у межах однієї судової процедури банкрутства у судах господарської юрисдикції задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможності особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури банкрутства, що має наслідком закриття провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі 24.12.2016 за № 11981020000010091. Видами діяльності ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин були: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 32.99 Виробництво іншої продукції.

Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: 06.05.2021, Номер запису: 1001981170018010091, Підстава: судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 29.04.2021 №903/718/20.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведеної на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України позапланової невиїзної перевірки ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин з метою дослідження питань відображення в податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів фінансово-господарських операцій з ТзОВ Агротрейд Груп Схід за період діяльності з 01.09.2019 по 31.01.2020, ГУ ДПС у Волинській області виявлено порушення ТзОВ Центуріон- Дістрібюшин пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого платником податків занижено ПДВ що підлягає сплаті на загальну суму 29 771 662 грн, в т. ч. за січень 2020 року на суму 29 771 662 грн, та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за січень 2020 року на суму 50 230 913 грн, про що 27.04.2021 складено акт №3603/07-02/41048714.

Зміст висновків акту перевірки вказує на відсутність реального походження продукції, відсутність реєстрації складських документів контрагентами постачальниками, недостатність трудових ресурсів у відповідних контрагентів, не здійснення в повній мірі розрахунків за поставлені товари, а також встановлено інші факти, що свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТзОВ Агротрейд Груп Схід та ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин щодо придбання кукурудзи 3 класу за період з 01.09.2019 по 31.12.2019.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем сформовано та винесено податкове повідомлення-рішення форми В4 від 06.05.2021 №0025670702, яким зменшено суму від`ємного значення з ПДВ в розмірі 50 230 913 грн, та податкове повідомлення-рішення форми Р , яким платику поатку збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 29 771 662 грн.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 був призначений директором ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин та був відповідальний за фінансово-господарську діяльність підприємства за період діяльності з 01.09.2019 по 31.01.2020, в тому числі щодо фінансово-господарських взаємовідносин щодо придбання ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин згідно договору купівлі-продажу №1609/19-П від 16.09.2019, укладеного з ТзОВ Агротрейд Груп Схід в особі директора Корнілової О.І. (Продавець) у вересні-грудні 2019 року кукурудзи 3 класу в кількості 123 240 т на загальну суму 480 015 448,92 грн, в т. ч. ПДВ 80 002 574,82 грн, а також щодо фінансово-господарських взаємовідносини за умовами договору складського обліку №А-0909/19-1 від 09.09.2019, де Поклажодавець (ТзОВ Агротрейд Груп Схід ) передав сільськогосподарську продукцію (кукурудзу 3 класу) на користь нового поклажодавця (ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин ) для подальшого складського зберігання на зерновому складі (ТзОВ Аграрна елеваторна компанія ), який розташований за адресою: Полтавська область, місто Миргород, вулиця Шляхова, 4 А.

ОСОБА_1 , вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області Ф від 06.05.2021 №0025670702 та форми Р від 06.05.2021 №0025690702 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень слугували висновки акту перевірки, складеного за наслідками позапланової невиїзної перевірки ТзОВ Центуріон-Дистрибюшин , яка проводилась у відповідності до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Також у відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України позапланова перевірка може бути проведена у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Платник податків зобов`язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.

У контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника податків і їх документальних підтверджень.

Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Виїзна перевірка має проводитись виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. У разі ж якщо перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу, то така перевірка є невиїзною.

З покликанням на наявність вказаних обставин, а саме ненадання платником податку документів на запити контролюючого органу, перевірку ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин проведено у приміщенні ГУ ДПС у Волинській області.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац 2 пункту 79.2 ст. 79 ПК України).

Згідно доводів позивача, податковим органом не було дотримано вищевказаних норм податкового законодавства, оскільки запитів від податкового органу щодо надання пояснень та їх документального підтвердження розпорядник майна (ліквідатор) Темчишин В.П. не отримував, що, на його думку вказує на безпідставність проведення податковим органом перевірки та зокрема про порушення процедури її проведення.

Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Слід зазначити, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваних рішень відповідача щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Відповідності до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області суду від 19.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин та в цей же день здійснено оприлюднення відповідного оголошення (повідомлення) на веб-сайті Вищого господарського суду України.

21.01.2021 божника було визнано банкрутом, 29.04.2021 - ухвалою Господарського суду Волинської області представлений суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин затверджено. ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин ліквідовано. Зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та спрямовані на припинення державної реєстрації ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин . Провадження у справі про банкрутство ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин закрито. Встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлені цим Кодексом строки або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Юридичну особу - ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин припинено на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 29.04.2021 №903/718/20, про що до ЄДРПОУ внесено відповідний запис від 06.05.2021 за №1001981170018010091.

Тобто, на момент проведення документальної позапланової перевірки було розпочато процедуру ліквідації позивача ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин .

При цьому, як встановлено судом в ході розгляду даної справи, ГУ ДПС у Волинській області жодного разу протягом розгляду Господарським судом Волинської області справи про банкрутство ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин не звертався з будь-яким клопотанням до суду про сприяння йому у здійсненні вищевказаної документальної перевірки, а самі лише накази на проведення документальної позапланової виїзної, усні та письмові вимоги до ліквідатора щодо надання документів фінансово-господарської діяльності платника не є, на думку суду, достатніми доказами вчинення з боку контролюючого органу всіх вичерпних залежних від нього заходів, спрямованих на здійснення належної перевірки у відповідності до вимог чинного законодавств.

Ключовим при вирішенні спірних правовідносин є встановлення судом обставин неналежного вручення розпоряднику майна (ліквідатору) суб`єкта господарювання наказу на проведення перевірки від 06.04.2021 №1101, повідомлення про проведення перевіки, зі змісту яких слідує, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин буде проводитись з 07.04.2021. Однак лише 07.04.2021, тобто в день проведення перевірки контролюючим органом, відповідачем було скеровано наказ на перевірку та повідомлення про проведення перевірки з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та вручені арбітражному керуючому 09.04.2021.

Зі змісту акту перевірки підтверджується, що перевірка проводилась посадовими особами контролюючого органу саме у період з 07.04.2021 по 20.04.2021. Наведеними обставинами підтверджуться доводи позивача про те, що посадовими особами було розпочато перевірку до належного вручення наказу та повідомлення про проведення перевірки, що не може свідчити про правомірність її проведення.

Натомість відповідачем не надано доказів того, що станом на 07.04.2021, тобто дату, коли контролюючим органом розпочато перевірку, у нього були відомості про належне повідомлення про вручення повноважній особі повідомлення та наказу про проведення документальної невиїзної перевірки би ТзОВ Центуріон-Дістрібюшин .

Суд апеляційної інстанції наголошує, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, (правова підстава) та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Виконання цих умов надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення.

Отже, з відомостями про дату початку перевірки та місце її проведення суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Невиконання ж вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №802/1241/17-а), від 21 лютого 2018 року (справа №821/371/17), від 21 листопада 2018 року (справа №804/6155/14), від 21 травня 2021 року (справа №2а-11461/11/2070), від 16 вересня 2021 року у справі №805/1126/17-а.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 280/708/19 від 14 грудня 2021 року.

Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку за відсутності законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки акт перевірки з викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, тому прийняті на його підставі рішення є протиправними та такі обставини є самостійним підставами для скасування рішень податкового органу.

На неправомірність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області форми В4 №0025670702 та форми Р №0025690702 також вказує те, що дата їх прийняття - 06.05.2021 співпадає з датою припинення юридичної особи - ТзОВ Цинтуріон-Дитстрибюшин .

З урахуванням закріпленого процесуальним законом обов`язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень таким суб`єктом, відповідач мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази в обгрунтування покликань на не допущення відповідачем порушень, на які покликається позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, однак доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на відповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

В контексті наведених правових норм, слід звернути увагу й на те, що відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на доводи апеляційної скарги, в межах спірних правовідносин дослідженню підлягають також обставини щодо звернення до суду про скасування податкових повідомлень-рішень належною особою, оскільки з вимогами про їх скасування звернулась особа - колишній керівник юридичної особи, яка припинена, та щодо можливості розгляду спірних правовідносин в межах адміністративного судочинства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення статей 5, 21, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії (бездіяльність, рішення) протиправними.

Згідно згаданих норм такі повноваження суд реалізує в разі встановлення факту порушення прав, свобод та інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який б гарантував повний захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб відпорушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач - ОСОБА_1 , вважаючи протиправними податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області звернувся до суду з позовом з метою захисту своїх порушених прав.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими покликання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19, оскільки правовідносини, відносно яких вони сформовані, є відмінними від розглядуваних у даній справі.

Так, спір у справі №905/2030/19 виник у зв`язку з оскарженням товариством податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою Господарського суду відносно позивача провадження у справі про банкрутство. У цій справі Суд виснував, що з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Тобто, спірні правовідносини підлягали б розгляду в порядку господарського судочинства, а провадження у даній справі - закриттю за умови виникнення спірних правідносин у даній справі до порушення відносно товариства процедури банкрутства. В даному ж випадку, оскаржувані рішення контролюючого органу прийняті в день припинення юридичної особи, якої вони стосуються, та суд вважає що позивачем правомірно заявлено позов в межах адміністративного судочинства про їх скасування, як таких, що можуть впливати на його добросовісність, ділову репутацію, морально-ділові якості, як колишнього керівника підприємства та особу, відповідальну за фінансово-господарську діяльність підприємства.

Аналізуючи наведені правові норми та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до неспростовного переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1ст.139 КАС України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

Так, 13 січня 2021 року представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 30000,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано ордер, договір про надання правової допомоги №б/н від 14.06.2021, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням КВЕРЕНС в особі голови Котика С.Ю. Цим договором обумовлено, що розмір гонорару узгоджується сторонами додатковою угодою до даного Договору (п.4.2).

Додатковою угодою від 07.12.2021 до Договору про надання правової допомоги від 14.06.2021 між сторонами погоджено вартість робіт адвоката та порядок здійснення розрахунку.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 28.06.2021 адвокатом у суді апеляційної інстанції надано послуги на загальну суму 30000 грн та випискою з рахунку приватного клієнта підтверджується оплата позивачем послуг адвоката.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, судом апеляційної інстанції враховано, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і обсягом доказів, а тому приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу частково від заявленого розміру - в сумі 10000 грн, понесення яких позивачем у суді апеляційної інстанції, їх пов`язаність з розглядом справи, пропорційність та обгрунтованість до предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), наявність обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти позивач, підтверджено належними доказами, які кореспондуються між собою та дозволяють ідентифікувати витрати як такі, що понесені позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції та сплачені ним за надання правничої допомоги у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції у контексті цієї справи вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у судових рішеннях від 05.09.2019 (справа №826/841/17), від 24 жовтня 2019 року (справа №820/4280/17), від 30 листопада 2020 року (справа №Н/806/1943/18).

Керуючись статтями 139, 195, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 140/6678/21 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (ЄДРПОУ ВП 44106679) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат, понесених в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 20.01.2022.