Постанова

від 20.01.2022 по справі 380/10072/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 рокуСправа № 380/10072/20 пров. № А/857/17823/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненерудпром до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненерудпром на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (суддя Костецький Н.В., мЛьвів, повний текст складено 16 серпня 2021 року), -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рівненерудпром (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т.1 а.с.12-13), просило:

визнати протиправною відмову відповідача викладену у листі від 30.06.2020 №9683/01/10-20 (далі - Лист);

зобов`язати відповідача видати ТОВ спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр (далі - ДПРН), а саме: покладів бурштину на ділянці Антонівка у Володимирецькому районі Рівненської області (далі - ділянка Антонівка) у відповідності до заяви поданої від 04.03.2016 (що була зареєстрована 09.03.2016 за вихідним номером 4054/13/12-16) (далі - Заява) терміном на 5 років;

зобов`язати Держгеонадра укласти з позивачем угоду про користування надрами, а саме: покладів бурштину на ділянці Антонівка у відповідності до Заяви.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Держгеонадр викладену у Листі. Зобов`язано Держгеонадра видати ТОВ спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з ДПРН - покладів бурштину на ділянці Антонівка у відповідності до Заяви терміном на 5 років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, в частині задоволених та в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржили сторони, які із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції у відповідних частинах та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову та задоволення позову повністю відповідно.

В доводах апеляційної скарги відповідач, з посиланням на окремі обставини справи вказує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовом так як про порушення своїх прав позивач дізнався ще у 2016 році, водночас позовну заяву (вдруге) подано 03.09.2020. Зазначає, що Лист немає жодного посилання на відмову ТОВ у наданні спеціального дозволу, а є лише відповіддю на звернення позивача, тому такий не можна розцінювати як протиправну відмову. Вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції про існування між сторонами у спірних відносинах принципу мовчазної згоди . Зазначає, що станом на день розгляду справи відповідними правовими нормами не передбачено надання спеціальних дозволів на користування надрами без проведення аукціону. Виняток стосується лише тих суб`єктів, які мають право оренди (концесії) цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК), який було побудовано (реконструйовано) з метою видобування та переробки корисних копалин саме з тієї ділянки надр щодо користування якою заявник звернувся за наданням відповідного дозволу. Проте наявний у позивача ЦМК знаходиться за іншою адресою ніж ділянка Антонівка, тому у відповідача відсутні підстави для надання спеціального дозволу ТОВ на позааукціонних засадах. Також наголошує, що питання видачі спеціального дозволу на геологічне вивчення з ДПРН є виключною компетенцією державного органу, тобто його дискреційними повноваженнями.

В доводах апеляційної скарги ТОВ зазначає, що з метою належного захисту його прав від можливих подальших порушень суб`єкта владних повноважень останнього слід зобов`язати укласти угоду про користування надрами.

Сторони відзивів на апеляційній скарги не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга Держгеоналд підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ не може бути задоволена, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертався до відповідача із повідомленням про застосування принципу мовчазної згоди , тому відмова, що викладена у Листі про надання спеціального дозволу на користування надрами є протиправною. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, позовна вимога про зобов`язання Держгеонадр видати спеціальний дозвіл ТОВ за принципом мовчазної згоди підлягає задоволенню.

В частині відмовлених позовних вимог суд зазначив, що ним встановлено, що позивач не звертався до відповідача з вимогою укласти з ТОВ угоду про користування надрами, відповідно таке питання відповідачем не розглядалося. Тому суд не наділений повноваженням вирішувати та врегульовувати правовідносини, які не виникли, тобто на майбутнє.

Такі висновки суду першої інстанції по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ звернулося до відповідача із Заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону від 06.03.2016 (т.1 а.с.15).

До заяви позивач надав наступні документи: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 16.12.2015; статут; договір оренди майнового комплексу від 03.03.2016; пояснювальна записка з характеристикою об`єкта; програма робіт з геологічного вивчення, в тому числі ДПРН бурштину ділянки Антонівка; очікувані техніко-економічні показники промислового освоєння бурштину ділянки Антонівка; каталог координат кутових точок ділянки Антонівка; графічні матеріали: оглядову карту, ситуаційний план розташування ділянки Антонівка; оглядову геологічну карту.

Отримання вказаної заяви з додатками не заперечувалося відповідачем.

Листом від 24.05.2016 № 9330/13/12-16 Держгеонадрами було повернуто надані позивачем документи (т.1 а.с.17).

25.05.2020 ТОВ листом за №11-док повідомило відповідача, що у відповідності до вимог чинного законодавства України та роз`яснень Верховного суду, з 26.05.2020 ним розпочато роботи по геологічному вивченню з ДПРН ділянки Антонівка на предмет виявлення покладів бурштину у відповідності до мовчазної згоди , отриманої 09.05.2016 на підставі поданої Заяви з пакетом документів від 09.03.2016, та у відповідності до чинного, на той час, законодавства. З метою недопущення порушень законодавства України в галузі користування надрами, просило терміново надати письмове роз`яснення, щодо безпосередньої можливості проведення повного комплексу робіт з геологічного вивчення з ДПР у відповідності до принципу мовчазної згоди , без наявності будь яких інших додаткових документів (т.1 а.с.18).

30.06.2020 Держгеонадра надіслало позивачу Лист, згідно якого повідомляє, зокрема про те, що подану підприємством Заяву було повернуто ТОВ у відповідності до порядку який діяв на той час. На даний час діє Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів , затверджений постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 17.10.2018 №848 (в редакції постанови КМУ від 23.10.2019 №960), який визначає механізм реалізації експериментального проекту із запровадження процедури продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України (т.1 а.с.19-20).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначає Закон України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 2806-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 10 частини першої статті 1 Закону №2806-IV принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною шостою статті 4-1 Закону №2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

У постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/2810/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок, розвинутий згодом у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 826/4604/17, у якому визначив такі умови застосування принципу мовчазної згоди:

1) суб`єкт господарювання подав всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття;

2) документи подано за встановленою законодавством процедурою (у встановлений строк, до відповідного суб`єкта владних повноважень, у відповідній формі тощо);

3) документи відповідають вимогам законодавства;

4) строк розгляду поданих документів закінчився;

5) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

У цій постанові Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

У постанові від 17 березня 2021 року у справі № 826/9746/17 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала підхід про те, що сама лише бездіяльність (не прийняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 4-1 Закону №2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Установлення цих обставин свідчить про відсутність підстав для видачі документа дозвільного характеру, про невідповідність діяльності вимогам законодавства, а отже і про неможливість застосування принципу мовчазної згоди.

З матеріалів справи видно, що підставою повернення заявнику заяви та пакету документів листом Держгеонадр від 24.05.2016 №9330/19/12-16 було вказано, що географічні координати точки 1, які наведені у каталозі координат не відповідають ситуаційній карті.

Суд першої інстанції не перевіряв правомірності цієї причини відмови, так як спірні відносини у цій справі почалися з моменту заперечення факту виникнення права за принципом мовчазної згоди , що викладене у Листі від 30.06.2020.

Разом з тим, слід зазначити, що судом першої інстанції невірно застосовано та витлумачено норми права в частині надання дозволу на геологічне вивчення з ДПРН - покладів бурштину на ділянці Антонівка без аукціону за принципом мовчазної згоди, незалежно від того, які саме обставини стали підставою для відмови.

Частиною другою статті 16 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (надалі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано постановою КМУ від 30.05.2011 №615 Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (Постанова №615; Порядок № 615 відповідно).

На час звернення позивача із Заявою (06.03.2016; зареєстрована 09.03.2016), був чинний підпункт 8 пункту 8 Порядку №615, яким передбачалось, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).

У разі перебування цілісних майнових комплексів в оренді (концесії) строк дії дозволу не може перевищувати строку оренди (концесії) таких комплексів (з урахуванням строку дії дозволу, визначеного пунктом 7 цього Порядку).

Абзацом 24 пункту 8 Порядку №615 у вказаній редакції також було передбачено, що рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.

За пунктом 9 цього Порядку дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу. Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - п`ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - п`ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому - п`ятому цього пункту, погодження протягом встановленого строку вважається, що видача дозволу ними погоджена.

Постановою КМУ Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. №594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 (далі - Постанова №277), що набрала чинності 12.04.2016 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), з Порядку №615 виключено підпункт 8 пункту 8 та змінено строк прийняття рішення про надання дозволу без проведення аукціону - 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

Питанням застосування принципу мовчазної згоди з огляду на внесення змін до Порядку №615, якими скасовано можливість надання спеціального дозволу на користування надрами без аукціону було предметом розгляду в постанові Верховного Суду у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16, де зокрема надано оцінку тому, яка редакція Порядку №615 підлягає застосуванню, в розглядуваному випадку і до спірних відносин:

- та, що була чинною на час звернення особи із заявою про видачу спеціального дозволу на користування надрами;

- та, що була чинною на час розгляду уповноваженим органом заяви особи про видачу спеціального дозволу на користування надрами і прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - переживаючої (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

Постанову №277 прийнято КМУ на реалізацію своїх повноважень щодо здійснення управління надрами як об`єктом права власності Українського народу, у частині визначення дозвільного порядку користування надрами. Цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважала правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

В контексті обставин справи, що розглядається, апеляційний суд звертає увагу, що правовідносини між ТОВ та Держгеонадрами щодо видачі спеціального дозволу виникли 09.03.2016, з моменту звернення з відповідною Заявою. Рішення за Заявою мало бути прийнято протягом 60-ти днів. Упродовж цього строку ці правовідносини є триваючими.

Постанова №277, якою виключено підставу надання дозволу без конкурсу, за якою ТОВ мало намір отримати спеціальний дозвіл, набрала чинності 12.04.2016. На цей час розгляду Заяви тривав і строк не закінчився. Отже, правовідносини тривали.

КМУ, приймаючи Постанову №277, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено. Отже, Постанова № 277 і змінений нею Порядок № 615 підлягали застосуванню до триваючих правовідносин щодо Заяви ТОВ з 12.04.2016.

За таких обставин, з 12.04.2016 і далі у відповідача не було законних підстав для надання спеціального дозволу на користування надрами без аукціону.

Встановивши відсутність законних підстав для видачі документа дозвільного характеру, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування принципу мовчазної згоди та тим самим задоволення частини оскаржуваних Держгеонадрами позовних вимог.

За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Реагуючи на доводи скаржника щодо безпідставного застосування судом апеляційної інстанції до спірних відносин правових висновків Верховного Суду у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 803/1541/16, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, КАС не містить визначення терміну подібні правовідносини . Водночас роз`яснення як слід розуміти цей термін надавалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 3 липня 2018 року у справі №759/4892/16-а, 21 грудня 2020 року у справі №640/2431/19, від 6 квітня 2021 року у справі №736/1260/16-а.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Подібні правовідносини може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Тобто подібність правовідносин необхідно встановлювати одночасно за трьома критеріями: суб`єктним, об`єктним і, так би мовити, змістовним. Основним критерій, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний (права й обов`язки суб`єктів).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року №803/1541/16, стосувалися саме питання можливості застосування принципу мовчазної згоди при наданні спеціального дозволу на користування надрами без аукціону, у редакції Порядку №615 підлягає застосуванню до спірних правовідносин: що була чинною на час звернення особи із заявою про видачу спеціального дозволу на користування надрами; чи що була чинною на час розгляду уповноваженим органом заяви особи про видачу спеціального дозволу на користування надрами і прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.

Наведене дає підстави для висновку, що спірні відносини у розглядуваній справі та справі №803/1541/16, є подібними, оскільки у цих справах подібними є: суб`єктний склад учасників (позивач - ТОВ, як заявник, що звернувся до Держгеонадр з заявою, що зареєстрована 09.03.2016, про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою геологічного вивчення, в тому числі ДПРН бурштину ділянки Антонівка; відповідач - Держгеонадра, орган уповноважений відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру); об`єктом правового регулювання (видача спеціального дозволу на користування надрами); змістом (наявність/відсутність у позивача можливості використання принципу мовчазної згоди з огляду на внесення змін до Порядку №615 (на час подання Заяви), якими скасовано можливість надання спеціального дозволу на користування надрами без аукціону а у відповідача - наявністю підстав, як на час подання Заяви, так і на час виникнення спірних відносин для надання спеціального дозволу на користування надрами без аукціону.).

З огляду на наведене та враховуючи положення частини п`ятої статті 242 КАС, правові підстави для відступу від позицій, що викладена у постанові Верховного Суду у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у суду апеляційної інстанції відсутні.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 346, 347 КАС і статей 13, 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів , можна зробити висновок, що вказаним процесуальним Законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного адміністративного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 червня 2019 року у справі № 911/1418/17).

Враховуючи наведене вище, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду

у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16, апеляційний суд у цій справі не приймає висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №813/3145/16, а приймає до уваги доводи Держгеонадр про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ в оскаржуваній частині.

Щодо вимог апеляційної скарги ТОВ про задоволення позову в частині відмовлених позовних вимог, то з огляду на викладене, враховуючи, що в апелянта, станом на час виникнення спірних відносин, відсутні підстави для отримання дозволу на геологічне вивчення з ДПРН, а саме: покладів бурштину на ділянці Антонівка, що відповідно виключає можливість укладення з ТОВ угоди про користування надрами, підстав для задоволення цієї частини позовних вимог немає.

Згідно частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову у відповідній частині, а тому апеляційна скарга Держгеонадр підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ не може бути задоволена, з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненерудпром залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою у задоволені позову в цій частині відмовити.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 20 січня 2022 року.