Постанова

від 26.01.2022 по справі 926/613/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Справа № 926/613/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Скрипчук О.С.

суддів Марка Р.І.

Кравчук Н.М.

секретар судового засідання Кіра М.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Торгово-транспортна фірма Меблі б/н від 26.07.2021

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.06.2021 (повний текст рішення складено 05.07.2021, м. Чернівці, суддя В.Д. Байталюк)

у справі № 926/613/21

за позовом: виконувача обов`язків керівника Чернівецької окружної прокуратури, м.Чернівці, в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача: Приватного підприємства Торгово-транспортна фірма Меблі . м. Чернівці

про внесення змін до договору оренди землі,

за участю представників сторін:

від позивача: Грабар В.Б.

від відповідача: Сидора І.Ю.

прокурор: не з`явився

ВСТАНОВИВ

Виконувач обов`язків керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави особі Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Приватного підприємства Торгово-транспортна фірма Меблі про внесення змін до договору оренди землі укладеного між сторонами 15.12.2006, який зареєстрований 02.03.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок № 4АА007061 вчинено запис № 040780900055, шляхом викладення:

- пункту 3 договору в наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.02.2021 № 34/107-21 становить 27992946 грн, економіко-планувальна зона № 77 ;

- пункту 5 договору в наступній редакції: Річна орендна плата становить 839788,38 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до пункту 9 договору та статті 188 Господарського кодексу України в зв`язку зі зміною нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідачу запропоновано укласти додаткову угоду до спірного договору. з новою річною орендною платою за земельну ділянку. Однак, відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.06.2021 позов Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до Приватного підприємства Торгово-транспортна фірма Меблі про внесення змін до договору оренди землі, задоволено. Суд виніс рішення, яким вніс зміни до договору оренди землі укладеного між Чернівецькою міською радою та Приватним підприємством Торгово-транспортна фірма Меблі 15.12.2006, який зареєстрований 02.03.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок № 4АА007061 вчинено запис № 040780900055, шляхом викладення:

- пункту 3 договору в наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.02.2021 № 34/107-21 становить 27992946 грн, економіко-планувальна зона № 77 ;

- пункту 5 договору в наступній редакції: Річна орендна плата становить 839788,38 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Приватне підприємство Торгово-транспортна фірма Меблі подало апеляційну скаргу б/н від 26.07.2021, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.06.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умовами договору не передбачено внесення змін до нього щодо орендної плати, у зв`язку із збільшення розміру нормативно-грошової оцінки.

Крім цього, апелянт стверджує, що позивачем у даній справі пропущено строк позовної давності.

Виконувачем обов`язків керівника Чернівецької місцевої прокуратури та Чернівецькою міською радою подано до суду відзиви на апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-04/6324/21 від 10.09.2021); № 01/02-18-8211/1 від 16.09.2021 ( вх. № 01/02-18-8211/1 від 16.09.2021), в яких стверджують, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідачем подано до суду клопотання б/н від 07.10.2021 (вх № 01-05/3375/21 від 07.10.2021) про призначення у даній справі оціночно-земельної експертизи для визначення актуальної нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у м. Чернівці, вул. Мисливська, 7, кадастровий номер 7310136900:40:003:0029.

Згідно ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Клопотання про призначення експертизи у даній справі відхилене, адже, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд не вбачає, що необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 8 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 27.10.2006 № 136, між Чернівецькою міською радою та приватним підприємством Торгово транспортна фірма Меблі 15.12.2006 був укладений договір оренди землі (далі - договір), загальною площею 2,4588 га, кадастровий номер 7310136900:40:003:0029, яка розташована на вул. Мисливській, 7 в м. Чернівці, для обслуговування виробничих будівель. Договір укладено строком до 30.12.2055 (пункт 4 договору).

Відповідно до пункту 3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 3607060 грн, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Чернівецького міського управління земельних ресурсів Держкомзему № 2206 від 30.11.2006, економіко-планувальна зона № 66.

Пунктом 5 договору встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 63123,55 грн.

За приписами пункту 26 договору сторонами передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Рішенням Чернівецької міської ради від 12.02.2008 № 510 Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці із застосуванням базової вартості 1 кв. м, який введено в дію з 01.07.2008.

23.10.2008 Чернівецькою міською радою було прийнято рішення № 715 Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки в м. Чернівцях , яким затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки в м. Чернівцях, що набрало чинності з 01.01.2009. Пунктом 5 зазначеного Положення визначено розмір орендної плати за земельні ділянки у відсотках від нормативної грошової оцінки, а саме пунктом 5.1 визначено ставку орендної плати за спірну земельну ділянку в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.

Відділом у м. Чернівцях головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої у м. Чернівці, вул. Мисливська, 7 (кадастровий номер 7310136900:40:003:0029), відповідно до якого станом на 11.02.2021 нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки становить 27992946 грн.

Судом встановлено, що Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради направляв на адресу відповідача письмову пропозицію № 04/1310 від 16.03.2012 щодо внесення змін до умов договору оренди землі від 15.12.2006 в частині орендної плати. В даній пропозиції підставою внесення змін до договору зазначено рішення Чернівецької міської ради: № 715 від 23.10.2008 Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки в м. Чернівцях та № 510 від 12.02.2008 Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення .

Дана пропозиція відповідачем залишена без відповіді та належного реагування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України закріплено право на звернення до господарського суду. Зокрема, державні органи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас у силу пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

В матеріалах справи міститься лист Чернівецької місцевої прокуратури № 107-11467вих 20 від 28.12.2020, який адресований Чернівецькому міському голові про те, що прокуратурою буде подаватися до суду позовна заява в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради щодо внесення змін до договору оренди.

Позов у даній справі прокурор подав - 12.02.2021/

Відтак, прокурором було дотримано порядок передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Спір у справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, що підтверджується як ЗК України, так і Законом України "Про оренду землі".

Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 9 статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина 3 статті 626 ЦК України).

У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

У статті 627 ЦК України також закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

У статті 13 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України, але такий розмір має бути не меншим, ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1- 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Разом з тим згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" необхідно враховувати і вимоги ПК України.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

У пункті 288.4 статті 288 ПК України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Вказані норми проаналізовані в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21 та зроблено висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

За змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Отже, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9 договору сторони передбачили умови перегляду орендної плати , а саме: зміни умов господарювання, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку , підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 26 договору сторонами передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України "Про оренду землі") орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Дана правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 635/4233/19 від 09.11.2021.

Рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку міської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.

Такі рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

Про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у справі № 910/7905/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 911/3627/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 910/21685/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/21590/17, від 13 червня 2019 року у справі № 910/11764/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 916/2769/18, від 16 січня 2020 року у справі № 904/1912/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 922/378/19.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у даній справі про внесення змін до договору оренди щодо орендної плати на підставі рішення органу місцевого самоврядування, є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Колегія суддів не розглядає питання щодо пропуску строку позовної давності у цій справі, оскільки з огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у позовній заяві.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2006 року щодо орендної плати, не врахував норми чинного законодавства, ту обставину, що договором оренди землі від 15 грудня 2006 року не передбачено такої підстави для перегляду розміру орендної плати, як зміна ставки орендної плати згідно з рішенням органу місцевого самоврядування, та правові висновки, викладені в наведених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

А відтак, рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.06.2021 у даній справі слід скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на позивача в порядку ст.ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну Приватного підприємства Торгово-транспортна фірма Меблі задоволити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.06.2021 у справі № 926/613/21 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 36068147) на користь Приватного підприємства Торгово-транспортна фірма Меблі (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, пров. Складський, 7, код ідентифікаційний код 31471739) 3 405 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Чернівецької області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20- ти днів відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Кравчук Н.М.