ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року Справа № 902/1023/19(902/1243/20)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від скаржника (ТОВ "Компанія "КМТ"): Сокотун В.А. - арбітражний керуючий (ліквідатор)
від скаржника (Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є Пономарчук Віктор)): Деркач С.С. - адвокат, представник за ордером серії АІ №1101456
від 08.11.2021р.
від відповідача: Стукальська Г.М. - адвокатка, представниця за ордером серії ВН №134311
від 05.01.2022р.
від третьої особи: не з`явився
уповноважена особа учасників боржника ТОВ "Компанія "КМТ": Гаврилюк П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є ОСОБА_1 )
на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 17.11.21р. суддею Тісецьким С.С. о 11:13 год. у м.Вінниці, повний текст складено 29.11.21р.
у справі № 902/1023/19(902/1243/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О.
про визнання недійсним договору та скасування запису
в межах справи №902/1023/19
за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є ОСОБА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. відмовлено в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" №01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О., про визнання недійсним договору та скасування запису у справі №902/1023/19(902/1243/20), в межах справи №902/1023/19, повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позов у повному обсязі. Крім того, просить судові витрати покласти на відповідачів по справі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм матеріального права, що виразилося в незастосуванні до спірних правовідносин тих норм матеріального права, які підлягають застосуванню, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в спірних правовідносинах;
- стверджує, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови в позові (зокрема недоведеність, як на думку суду, підстав недійсності правочину та пропуск позовної давності) є взаємно суперечливим та не можуть одночасно виступати підставами для відмови в позові;
- вказує, що суд першої інстанції, формально зазначивши серед обставин, на які в своєму позові посилався позивач, факт виведення в день укладення оспорюваного правочину більшої частини грошових коштів, отриманих унаслідок укладення оспорюваного правочину, на дві пов`язані між собою компанії - ТОВ "ВН-Центр" та ТОВ "Торговий Квартал", одна із яких є стороною оспорюваного правочину, наведені обставини не досліджував, та не встановив або не спростував їх в мотивувальній частині судового рішення. Фактично суд першої інстанції просто залишив їх без уваги та належної правової оцінки. Про це свідчить структура оскаржуваного рішення суду, де посилання позивача на факт укладення зазначених договорів наведено в описовій частині в розділі щодо перерахування аргументів сторін (п.1 ч.3 ст.238 ГПК України), але відсутнє в розділі мотивувальної частини судового рішення, присвяченої встановленим судом обставинам та правовідносинам, а також мотивам врахування чи відхилення аргументів сторін (п.п.3 та 5 ч.4 ст.238 ГПК України);
- зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відхилив доводи позивача щодо заниження ринкової вартості відчужуваного активу, не дослідивши при цьому належно докази, надані стороною позивача, та необґрунтовано відмовивши у призначенні судової експертизи в ситуації наявності в матеріалах справи суперечливих доказів щодо ринкової вартості активу та відсутності в суду спеціальних технічних та економічних знань, що дозволяють встановити дійсні обставини справи;
- констатує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що висновки експерта за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №1260/21-21 від 19.03.2021р. та №1259/21-21 від 19.03.2021р., якими в рішенні суду обґрунтоване таке відхилення, є недопустимими доказами як такі, що одержані з порушенням закону та підзаконних нормативних актів, та не могли бути покладені в основу судового рішення;
- додає, що суд першої інстанції не дослідив безпосередньо звітів з оцінки, складених ТОВ "ВІТ-ОКС", та не навів жодних аргументів на предмет того, чи відповідають вказані звіти з оцінки вимогам законодавства. Суд першої інстанції у цьому питанні цілком поклався на висновки експерта за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №1260/21-21 від 19.03.2021р. та №1259/21-21 від 19.03.2021р., не звернувши увагу на те, що ці докази є очевидно недопустимими;
- також вважає, що суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання позивача про призначення судової оціночно-будівельної експертизи;
- стверджує, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ті норми матеріального права, що зобов`язують сторони діяти добросовісно при укладенні правочину, та недотримання яких спричинює недійсність правочину. При цьому, суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду, наведені в постановах: ВС від 07.12.2018р. у справі №910/7547/17; Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц; КГС ВС від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18; КГС ВС від 22.04.2021р. у справі №908/794/19(905/1646/17), КГС ВС від 11.11.2021р. у справі №910/8482/18/(910/4866/21), тощо;
- обґрунтовує, що судом першої інстанції допущено невірне застосування норм ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, що виразилося в помилковому незастосуванні даної норми до спірних правовідносин, всупереч останньої судової практики КГС ВС;
- зауважує, що додатковою підставою для відмови в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив пропуск позовної давності та нібито відсутність підстав для визнання поважними причин такого пропуску. Зазначає, що суд першої інстанції послався на пропуск позовної давності, неправомірно відмовивши в прийнятті до уваги тих обставин, які свідчать про наявність поважних причин пропуску позовної давності, та які були наведені в письмовому поясненні арбітражної керуючого щодо визнання поважними причини пропущення позовної давності;
- вважає, що суд першої інстанції вибірково застосував правові висновки Верховного Суду по справі №10/5026/995/2012 та відхилив всі доводи позивача щодо недобросовісних дій боржника в особі його колишнього керівництва, обмежившись єдиним формулюванням "посилання ліквідатора боржника на обставини щодо доведення боржника до банкрутства його керівництвом та приховування інформації щодо наявності кредиторської заборгованості не є підставами та предметом позову".
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/1023/19(902/1243/20)/8236/21 від 17.12.2021р. матеріали справи №902/1023/19(902/1243/20) витребувано з Господарського суду Вінницької області.
Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є ОСОБА_1 ) звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є Пономарчук Віктор) зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- стверджує, що Господарський суд Вінницької області відмовляючи в задоволені позовної заяви не застосував до спірних правовідносин положення ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та помилково дійшов висновків щодо застосування відповідно норм ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, суд не врахував висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021р. у справі №911/1012/13 щодо розмежування застосування ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- додає, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ст.ст.3, 13 ЦК України як на підставу визнання недійсним оскаржуваного договору у зв`язку із його фраудаторністю та не дослідив зазначені обставини, хоча позивач на вказані обставини в поданому позові посилався. Суд в даному випадку не врахував висновок Верховного Суду викладений у постанові від 22.04.2021р. у справі №908/794/19(905/1646/17);
- також вважає передчасним та суперечливим висновок суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності на подання відповідного позову та відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску строку, оскільки підстави для задоволення позову (на думку суду) є необґрунтованими;
- стверджує, що судом не повно досліджено та безпідставно надано перевагу одним доказам (доказам відповідача), одночасно необґрунтовано відхилено доводи та докази інших учасників щодо підтвердження заниженої вартості продажу нерухомого майна, без проведення відповідної судової експертизи щодо визначення ринкової вартості, хоча відповідне клопотання позивачем заявлялося;
- вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір у даній справі, повинен був дослідити та надати правому оцінку всім доводам позивача з урахуванням двох окремих юридичних підстав для визнання договору недійсним, чого, на думку скаржника, зроблено не було;
- зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовної заяви прийшов до висновку, що ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства до спірних правовідносин не застосовується та відповідно застосував норму ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є необґрунтованим та суперечить висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021р. у справі №911/1012/13;
- зауважує, що враховуючи те, що провадження у справі №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" відкрито судом 18.12.2019р., тобто після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019р.), то відповідно до поданих в межах такого провадження у справі про банкрутство, позовних заяв про визнання недійсними правочинів боржника, укладених до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, мають застосовуватися саме норми ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, а не норми ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який втратив чинність), а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим та спростовується вищенаведеними доводами скаржника;
- обґрунтовує, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, не дослідив взагалі таку підставу позову як фраудтарність правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р., хоча позивач на зазначену підставу посилався та зазначав при розгляді позову по суті;
- вважає, що судом не повно досліджено та безпідставно надано перевагу одним доказам (доказам відповідача), одночасно необґрунтовано відхилено доводи та докази інших учасників щодо підтвердження заниженої вартості продажу нерухомого майна, без проведення відповідної судової експертизи щодо визначення ринкової вартості, хоча відповідне клопотання позивачем заявлялося. Так в матеріалах справи наявні висновки відповідача щодо ринкової вартості продажу майна, які є протилежними висновкам наданих позивачем. В даному випадку, доцільним, на думку скаржника було проведення судової економічної експертизи щодо визначення ринкової вартості майна станом на 26.08.2016р., проте відповідне клопотання ліквідатора було безпідставно відхилено судом першої інстанції. Суд має дослідити повно та всебічно всі докази, надані учасниками спору, чого зроблено не було;
- також вважає, що необґрунтованим є висновок суду щодо відсутності підстав для визнання строку звернення до суду із позовом поважними, оскільки доводи зазначені позивачем у своїх письмових пояснень свідчать про утруднення звернення до суду із даним позовом та наявність об`єктив причини подання відповідного позову вчасно.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/1023/19(902/1243/20)/8460/21 від 28.12.2021р. матеріали справи №902/1023/19(902/1243/20) витребувано з Господарського суду Вінницької області.
05.01.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1023/19(902/1243/20).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.21р. у справі №902/1023/19(902/1243/20), об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20) для спільного розгляду в межах апеляційного провадження у справі №902/1023/19(902/1243/20) та призначено справу №902/1023/19(902/1243/20) до розгляду на 01.02.2022р. об 15:30год., тощо.
24.01.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача Сергія Степановича надійшла заява від 21.01.2022р. №11984 про залучення до участі у справі в якості правонаступника, в якій просить залучити до участі у справі №902/1023/19(902/1243/20) ОСОБА_2 як правонаступника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).
Також, 24.01.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача Сергія Степановича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1023/19(902/1243/20) поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику ОСОБА_2 можливість проведення судового засідання по справі №902/1023/19(902/1243/20), призначеного 01.02.2022р. об 15:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022р. задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача Сергія Степановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1023/19(902/1243/20) поза приміщенням суду та забезпечено представнику ОСОБА_2 - адвокатe Деркачe С.С. участь в судовому засіданні у справі №902/1023/19(902/1243/20), призначеному на 01.02.2022р. об 15:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
24.01.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна Віталія Аполлінарійовича надійшло клопотання від 24.01.2022р. №02-01/902/1023/19/51 про призначення у справі судової експертизи та на вирішення експерта поставити наступні питання: яка ринкова вартість нерухомого майна, що належало ГОВ "Компанія "КМТ" (код ЄДРПОУ 23104877). станом на 01.06.2016р., а саме: - земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська. 60; - будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463.9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська. 60?
27.01.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр" надійшли письмові відзиви на апеляційні скарги.
01.02.2022р.на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр" надійшло письмове заперечення на клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна Віталія Аполлінарійовича про призначення у даній справі судової експертизи.
В судовому засіданні 01.02.2022р. представник скаржника (Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited)) підтримав подану заяву про залучення до участі у справі правонаступника.
Інші присутні в судовому засіданні 01.02.2022р. учасники справи не заперечили проти клопотання скаржника (Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited)) про залучення до участі у справі правонаступника.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022р. задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача Сергія Степановича від 21.01.2022р. №11984 про залучення до участі у справі правонаступника та замінено Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (Реєстраційний номер 204024, юридична адреса: Республіка Кіпр, 3025, Лімасол, вул. Нафпліу, 15; адреса для листування: вул.Панаса Мирного, буд.7, м.Київ, 01011) на його правонаступника ОСОБА_2 (громадянина Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , вілла № 243) у справі №902/1023/19(902/1243/20).
В судовому засіданні 01.02.2022р. арбітражний керуючий (ліквідатор) Сокотун В.А. підтримав клопотання про призначення у справі судової експертизи та надав відповідні пояснення на його обґрунтування.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 01.02.2022р. підтримав клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. про призначення у справі судової експертизи та надав відповідні пояснення на обґрунтування своєї позиції.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр", а також уповноважена особа учасників боржника ТОВ "Компанія "КМТ" в судовому засіданні 01.02.2022р. заперечили проти клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. про призначення у справі судової експертизи та надали відповідні пояснення на обґрунтування своєї позиції.
Розглянувши зазначене вище клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. про призначення у справі судової експертизи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, зокрема, наступне.
Обґрунтовуючи подане клопотання про призначення у справі судової експертизи арбітражний керуючий (ліквідатор) Сокотун В.А., зокрема, покликається на те, що згідно звіту про оцінку, який виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" (Звіт про оцінку) на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А. (копія Звіту наявна в матеріалах цієї справи), станом на 01.06.2016р., ринкова вартість: - земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська. 60, становить 11 937 000,00грн. без ПВД. - будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60, становить 9 042 000,00грн. без ПДВ. Загальна вартість нерухомого майна згідно Звіт про оцінку становить 20 979 000,00грн. без ПДВ. Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 26.08.2016р. посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановов Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314, загальна ціна договору становим, 10 769 900,00грн., а т.ч. ПДВ 789 383,33грн., яка є нижчою від ринкової вартості подібних об`єктів.
Відповідач ТОВ "ВН-Центр" у відзиві від 27.01.2021р. на позовну заяву ліквідатора, та в ході розгляду справи, зазначав, що відчуження майна 26.08.2016р. відбулося за цінами, які склалися на ринку під час укладення відповідного договору купівлі-продажу майна та посилається на Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ТОВ "Компанія "КМТ" та Звіт про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська (Першотравнева), 60, що складені оцінювачем ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р. (відповідні висновки Звітів наявні в матеріалах цієї справи).
Наведене, на думку відповідача, також підтверджується висновками експерта за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження від 19.03.2021р. №1259/21-21 та від 19.03.2021р. №1260/21-21 (копії висновків наявні в матеріалах цієї справи), яким зазначено, що Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ТОВ "Компанія "КМТ" та Звіт про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська (Першотравнева), 60, що складені незалежним оцінювачем ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р. року в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а наявні незначні недоліки не впливають па достовірність оцінки.
Окрім того, відповідач посилається, що відповідно до Рецензії від 23.03.2021р. здійсненої ФОП Марховицьким О.М. (копія Рецензії наявна в матеріалах цієї справи) на Звіт про оцінку, який виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А, в якій зазначається, що Звіт від 27.11.2020р. не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.
Водночас, відповідно до Рецензії Асоціації "Укрекспробуд" від 24.02.2021р. за підписом Полякова Д.О. (копія Рецензії наявна в матеріалах цієї справи) на Звіт про оцінку, який виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А. вбачається, що Звіт від 27.11.2020р. у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули па достовірність оцінки.
Наведене свідчить про протилежні висновки суб`єктів оціночної діяльності щодо становлення ринкової вартості майна станом на дату вчинення оспорюваного правочину. Наявність протиріч у наданих сторонами доказах не дає можливість з`ясування фактичних обставин щодо дійсної ринкової вартості майна за оспорюваним правочином. У той же час ці обставини є найважливішими для правильного вирішення спору, бо саме заниження вартості майна стало підставою для звернення з позовом про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.ст.98, 99 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Як встановлено судом, №902/1023/19(902/1243/20), предметом поданого позову є визнання недійсним договору нерухомого майна від 26.08.2016р. та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать. що до вказаної позовної заяви, позивачем додано Звіт про оцінку майна, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60, який виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери".
Також, у матеріалах справи наявний Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ТОВ "Компанія "КМТ" та Звіт про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська (Першотравнева), 60, складені незалежним оцінювачем ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р..
Крім того, Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є Пономарчук Віктор) було надано суду копію рецензії Асоціації "Укрекспробуд" від 24.02.2021р. на Звіт про оцінку, який виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери".
Водночас, відповідачем надано суду такі докази: рецензію від 23.03.2021р. здійснену ФОП Марховицьким О.М. на Звіт про оцінку, який виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери"; Висновки експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження від 19.03.2021р. №1259/21-21 та від 19.03.2021р. №1260/21-21.
Колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. про призначення у справі судової експертизи задоволенню не підлягає, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для призначення такої судової експертизи, та, окрім іншого, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду.
Поряд із зазначеним та зважаючи на наявність у матеріалах справи вищевказаних документів, які надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, судом буде надана оцінка в силу приписів ст.ст. 76-79 ГПК України.
Також, у матеріалах справи також наявні висновки експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження.
Крім того, судом враховано приписи п.2 ч.1 ст.99 ГПК України, згідно якої, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема, якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Водночас, у клопотанні ліквідатором боржника не наведено мотивів стосовно того, які саме засоби доказування підлягають заміні саме висновком експерта.
Крім того, слід звернути увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Колегія суддів, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судової експертизи.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю таких учасників у справі.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 01.02.2022р. арбітражний керуючий (ліквідатор) Сокотун В.А. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20) скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні 01.02.2022р. представник Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є Пономарчук Віктор) підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20) скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити повністю.
Представник ТОВ "ВН-Центр" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 01.02.2022р. заперечила проти доводів та вимог апеляційних скарг, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Уповноважена особа учасників боржника ТОВ "Компанія "КМТ" в судовому засіданні 01.02.2022р. заперечив проти доводів та вимог апеляційних скарг, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників у справі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області на стадії ліквідаційної процедури боржника перебуває справа №902/1023/19 за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) до ТОВ "Компанія "КМТ" про банкрутство.
Зокрема, постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020р. визнано ТОВ "Компанія "КМТ" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сокотуна В.А..
21.12.2020р. до Господарського суду Вінницької області від ТОВ "Компанія "КМТ" надійшла позовна заява №01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020р. до ТОВ "ВН-Центр" про визнання недійсним договору та скасування запису.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "Компанія "КМТ" посилається на те, що в ході проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (далі - ДРРПНМ) ліквідатору банкрута стало відомо про укладення 26.08.2016р. договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" (продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314 (далі - договір купівлі-продажу), а саме:
- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 6 033 600,00грн. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в ДРРПНМ №777868305101;
- будівлі (об`єкту нежитлової нерухомості, в цілому складається з: приміщень: літ."А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр.№1-4 площею 88,5кв.м.; І поверх - пр.№101-126 площею 462,9кв.м.; II поверх - пр.№201-225 площею 479,3кв.м.; мансарда - пр.№301- 323 площею 433,2кв.м.), всього по літ."А" загальною площею 1 463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60, за ціною 4 736 300,00грн., в т.ч. ПДВ. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в ДРРПНМ №771743705101.
Відповідно до наявного в матеріалах справи зазначеного вище договору, останнім також передбачені такі умови :
Продаж нерухомого майна, зазначеного в п.1 цього договору, за домовленістю сторін здійснюється за 10 769 900,00грн. (з яких вартість земельної ділянки складає 6 033 600,00грн.; будівлі - 4 736 300,00грн.). Підпис представника продавця на договорі свідчить про те, що до укладення та підписання цього договору продавцем отримано 9 700 000,00,00грн.. Решта суми, а саме, 1 069 900,00грн. покупець зобов`язаний сплатити продавцю до 15.09.2016р..
При цьому сторони погоджуються, що покупець набуває право власності за цим договором та реєстрація права власності покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбувається одразу після посвідчення цього договору, до проведення повних розрахунків по ньому.
Проведення повних розрахунків по договору підтверджуватиметься відповідними бухгалтерськими документами.
У відповідності до Звіту про оцінку майна, що продається, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р., ринкова вартість земельної ділянки становить 6 033 600,00грн. (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до Звіту про оцінку майна, що передається в іпотеку, здійсненої ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р., ринкова вартість будівлі офісу становить 4 736 300,00грн. (з урахуванням ПДВ).
Балансова вартість будівлі становить 3 917 604,27грн. та земельної ділянки 6033600,00гривні, що підтверджується балансовою довідкою станом на 01.08.2016р. від 26.08.2016р. (п.3).
Передача нерухомого майна, зазначеного в п.1 цього договору, покупцеві має відбутися одразу після укладення та посвідчення цього договору, про що має бути складений відповідний акт приймання-передачі (п.5).
Надалі, між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" було підписано акт приймання-передачі від 26.08.2016р. до договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Водночас, у позові вказується, що згідно отриманої виписки з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" (позивач) № НОМЕР_2 відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, згідно договору купівлі-продажу на рахунок Позивач за продаж майна від ТОВ "ВН-ЦЕНТР" (відповідач) було перераховано :
1) 26.08.2016р. о 16:20год. - 4 736 300,00грн., призначення платежу - за будівлю зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016р., в т.ч. ПДВ 789 383,33грн..
В той же день сплачені кошти були повернуті назад ТОВ "ВН-Центр".
26.08.2016р. - о 16:20год. - 4 736 300,00грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг.дог.№ ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016р., без ПДВ.
2) 26.08.2016 о 16:40 год. - 463 700,00грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016р., без ПДВ.
В той же день сплачені кошти були повернуті назад ТОВ "ВН-Центр".
26.08.2016р. о 16:40год. - 463 700,00грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016р., без ПДВ (отримувач ТОВ "ВН-Центр").
3) 26.08.2016 о 16:40год. - 4 580 400,00грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016р., без ПДВ.
В той же день сплачені кошти були перераховані ТОВ "Торговий Квартал", код ЄДРПОУ 36685158.
26.08.2016р. о 16:40год. - 4 580 400,00грн., призначення платежу - поворотна фін.допомога зг. дог. NK-1606-02-0 від 29.06.2016р., без ПДВ.
4) 30.08.2016р. о 11:19год. - 200 00,00грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016р., без ПДВ.
5) 16.09.2016 о 14:59год. - 700 000,00грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016р., без ПДВ.
Ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" покликається на те, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Зокрема, станом на дату укладення договору купівлі-продажу 26.08.2016р. у банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" була наявна кредиторська заборгованість, строк виконання якої настав.
Як видно з матеріалів справи №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", 28.04.2011р. між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством "КМТ'' (позичальник, правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ") та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (позикодавець) укладено договір позики №6, згідно умов якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику позику в сумі 3 000 000,00 дол. США, яка буде надаватись траншами.
Відповідно до пп.(D) п.3 договору, неповернена сума позики та усі нараховані та несплачені відсотки має бути сплачено у строк повного погашення позики, який визначено у договорі.
Згідно укладеної 30.07.2012р. додаткової угоди до договору позики №6 від 28.04.2011р., строк повного погашення позики - не пізніше 31.12.2015р..
У відповідності до виписки від 09.09.2016р. по рахунку Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р. на виконання умов договору позики було перераховано на рахунок ТОВ "Компанія "КМТ" суму позики траншами, на загальну суму 1 954 987,00 дол. США.
Станом на 31.12.2015р., ТОВ "Компанія "КМТ", в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не повернуло Велгевос Ентерпрайзес Лімітед отриману суму позики.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017р. у справі №916/2591/16, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019р. та постановою Верховного Суду від 05.09.2019р. задоволено позов Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення заборгованості за договором позики №6 від 28.04.2011р..
В рамках вказаного позову по справі №916/2591/16, судом досліджувався факт виникнення та наявності заборгованості.
Також факт наявності заборгованості підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019р. про відкриття провадження у справі №902/1023/19 про банкрутство ТОВ ''Компанія "КМТ", де розглядалися вимоги ініціюючого кредитора Велгевос Ентерпрайзес Лімітед.
Згідно укладеного договору купівлі-продажу від 26.08.2016р., загальна ціна договору становить 10 769 900,00грн., а т.ч. ПДВ 789 383,33грн., яка є нижчою від ринкової вартості подібних об`єктів, що підтверджується звітом про оцінку, який виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А..
Відповідно до вказаного звіту про оцінку майна, станом на 01.06.2016р., ринкова вартість:
- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60, становить 11937000,00грн. без ПВД;
- будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60, становить 9 042 000,00грн. без ПДВ.
Отже, вказані обставини, на думку позивача, свідчать, що відчуження майна боржника згідно спірного договору від 26.08.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314, відбулося за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р., та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.12.2020р., зокрема, призначено підготовче засідання з розгляду вищевказаної позовної заяви в межах справи №902/1023/19 на 03.02.2021р. та залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханову Тетяну Олександрівну.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.12.2020р. було відмовлено в задоволені заяви ТОВ "Компанія "КМТ" №01-21/902/1023/19/316 від 15.12.2020р. про забезпечення позову в межах справи №9 02/1023/19, в повному обсязі.
Надалі, ухвалами Господарського суду Вінницької області підготовче засідання з розгляду зазначеної вище позовної заяви по справі №902/1023/19(902/1243/20), в межах справи №902/1023/19 призначалось на іншу дату.
У відзиві на позов ТОВ "ВН-Центр", зокрема, зазначає, що на момент укладення правочину: земельна ділянка (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 0,4470га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60, що відчужена за ціною 6 033 600,00грн. без ПДВ. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №777868305101); та будівля (об`єкт нерухомості, що в цілому складається з: приміщень: літ. "А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр.№1-№4 площею 88,5кв.м.; І поверх - пр. №101- №126 площею 462,9кв.м.; II поверх - пр.№201-225 площею 479,3кв.м.; мансарда - пр. №301- 323 площею 433,2кв.м.), всього по літ."А" загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60, що відчужений за ціною 4 736 300,00грн. в т.ч.ПДВ), належали ТОВ "Компанія "КМТ" на праві власності, що було підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Надалі, з попереднім власником земельної ділянки та будівлі (ТОВ "Компанія "КМТ"), після досягнення домовленості з усіх істотних обставин укладеного правочину у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Т.О. було укладено і нотаріально посвідчено вищевказаний договір купівлі-продажу.
Вказаний договір укладений письмово, оформлений та посвідчений нотаріусом після перевірки нотаріусом всіх поданих документів, в т.ч. тих, що підтверджують наявність та законність набуття права власності продавця, що закріплено в тексті угоди.
Крім того, на виконання п.3 вищевказаного договору, ТОВ "ВН-Центр" були здійснені всі оплати на суму, яка була визначена Звітами про незалежну оцінку станом на 01.06.2016р., які були проведені ТОВ "ВІТ-ОКС" та враховані при укладенні договорі купівлі - продажу.
Вартість проданих ТОВ "Компанія "КМТ" земельної ділянки та будівлі, яка відповідно до умов договору становить 10 769 900,00грн. та відповідає експертній (ринковій) вартості нерухомого майна, сплачено покупцем (ТОВ "ВН-Центр") продавцеві (ТОВ "Компанія "КМТ") в повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №22 від 05.09.2016р. на суму 8 000,00грн.; №17 від 05.09.2016р. на суму 6 051,00грн.; №43 від 27.09.2016р. на суму 75448,23грн.; №7 від 26.08.2016р. на суму 4 736 300,00грн.; №9 від 26.08.2016р. на суму 4580400,00грн.; №8 від 26.08.2016р. на суму 463 700,00грн.; №10 від 30.08.2016р. на суму 200 000,00грн.; №13 від 16.09.2016р. на суму 700 000,00грн..
Право власності ТОВ "ВН-Центр" на дану земельну ділянку та будівлю зареєстровано у відповідності до законодавства. Тому, на переконання Відповідача, згідно з договором купівлі - продажу від 26.08.2016р. ТОВ "ВН-Центр" є законним власником земельної ділянки та будівлі, які розташовані за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60.
Також, відчуження майна відбувалося за цінами, які склалися на ринку на час укладення відповідного договору купівлі-продажу, що підтверджується Звітами про незалежну оцінку, складеними незалежним оцінювачем ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р..
Крім того, наданий позивачем звіт про оцінку майна, здійснений в кінці 2020р. суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертно-оціночна компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" не дає обґрунтованих підстав вважати, що саме цей звіт є таким, яким достовірно визначено ринкову вартість відповідних об`єктів нерухомості станом на 01.06.2016р.. На переконання відповідача, проводячи альтернативну оцінку на замовлення позивача, суб`єкт оціночної діяльності допустив ряд помилок та припущень, які суттєво вплинули на отриманий результат оцінки в сторону його завищення та дають підстави сумніватися в його об`єктивності.
Вказує на те, що оцінювач не здійснював інспектування об`єкта оцінки, оцінку якого він проводив виключно на підставі обмеженої та недостатньої інформації та документів, необхідних для її повного та об`єктивного проведення. Наведена на ст.27 Звіту про оцінку в 2 абзаці розділу 9 інформація щодо персональної інспекції, обстеження та ідентифікації об`єкта оцінки є недостовірною. Оскільки, на адресу ТОВ "ВН-Центр" не надходило жодних повідомлень щодо наміру представників даного оцінювача здійснення відповідної інспекції та не надходило запитів щодо надання документів, що стосуються об`єкта оцінки, необхідних для проведення оцінки. Що, між іншим, підтверджено і самим оцінювачем на ст.28 Звіту про оцінку в розділі 10 "Заява оцінювача", в якому він зазначає, що ідентифікацію об`єкта проведено "без особистого огляду на підставі наданих Замовником відомостей про об`єкт". Фотовізуальної характеристики об`єкта оцінки до звіту не надано. Тобто, на нашу думку, вихідних даних та іншої інформації, необхідної для оцінки майна, недостатньо для проведення оцінки зазначеного у звіті майна.
Оцінюючи технічний стан об`єкта оцінки без його інспектування, оцінювач відніс об`єкт оцінки до категорії технічного стану "2" ("задовільний" за діючою класифікацією), при цьому вказавши стан "нормальний" (позначення "1" за діючою класифікацією).
Водночас, вибірково, навівши інформацію щодо тенденцій на ринку торгової, офісної, складської нерухомості великих міст України (м.Києва, м.Львова, м.Одеси, м.Харкова), оцінювач зазначив, що "у 2016 році на ринку офісної нерухомості деяких регіональних центрів України почалося відновлення девелоперської активності ... інтерес сконцентрований переважно на найбільших містах країни". Аналіз регіонального (м.Вінниця) ринку подібного майна та інших зовнішніх факторів відсутній. Що не може слугувати базою для оцінювання перспектив ринку офісної нерухомості таких міст, як м.Вінниця. Тим більше, що за даними ряду аналітичних видань в 2016 році відбувалось зниження орендних ставок на ринку офісної нерухомості України.
Зазначені обставини впливають на об`єктивність розрахунку вартості об`єкта оцінки за використаним оцінювачем дохідним підходом, застосування якого, на думку відповідача, в конкретному випадку не відповідає меті оцінки. Зокрема, оцінювач на ст.19 Звіту про оцінку зазначає, що саме "порівняльний підхід є найбільш ринковим, оскільки в межах принципу попиту і пропонування враховує поточну кон`юнктуру відповідного ринку нерухомості".
Оцінювач в розділі 7 "Методологія оцінки" зазначає, що "інформаційними джерелами для застосування доходного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об`єкта оцінки або подібного майна". При цьому, наведені в звіті розрахунки вартості не підтверджено інформацією з достовірних інформаційних джерел, факт достовірності якої оцінювач не гарантує (п.1.5 ст.7 Звіту про оцінку). А саме:
1) Визначаючи потенційний валовий дохід (ПВД), оцінювач робить припущення щодо розміру ПВД за умови, "якби всі площі були б цілком зайняті цілий рік". Зазначивши призначення об`єкта оцінки як адміністративне (офісне), яким передбачається кабінетне планування, оцінювач визначає ПВД з загальної площі об`єкта оцінки. Що виходячи з призначення об`єкта оцінки є таким, що не відповідає діловій практиці. Оскільки значна частина площі об`єкта оцінки (понад 560м.кв.) є підсобними приміщеннями та/або місцями загального користування та не є офісними приміщеннями, призначеними для здачі в оренду. Що оцінювач не міг знати без особистого інспектування та аналізу відсутніх у нього при проведенні оцінки необхідних для цього документів. Що підтверджується списком використаних документів, зазначених ним на ст.7 Звіту про оцінку. Тому, наведений оцінювачем ПВД, на думку Відповідача, є значно завищеним.
2) Визначений оцінювачем "за даними аналізу ринку оренди, консультацій з орендодавцями з урахуванням об`ємно-планувального рішення та інших аспектів" коефіцієнт використання на рівні 0,96 нічим не обґрунтований, не відповідає дійсності та не підтверджено інформацією з достовірних інформаційних джерел, факт достовірності якої оцінювач не гарантує (п.1.5 ст.7 Звіту про оцінку).
3) Застосована ставка капіталізації не є обґрунтованою та суттєво відрізняється від середнього значення ставки капіталізації загалом по Україні.
Також, оцінювач позивача використовуючи при проведенні ретроспективної оцінки копії звітів про проведену ТОВ "ВІТ-ОКС" оцінку об`єкту оцінки станом на 01.06.2016р. виконану саме з використанням порівняльного підходу (який за його ж твердженням "є найбільш ринковим, оскільки в межах принципу попиту і пропонування враховує поточну кон`юнктуру відповідного ринку нерухомості"), все ж таки проводить її за менш ефективним підходом не враховуючи та/або не заперечуючи розрахунки, наведені ТОВ "ВІТ-ОКС". Що свідчить про достовірність проведеної оцінки суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" за порівняльним підходом, який і на думку оцінювача позивача є найбільш ринковим.
Відповідно необґрунтоване застосування обраного підходу та наведених розрахунків для оцінювання об`єкту оцінки вплинуло на помилкове визначення вартості земельної ділянки за "поєднання методичного підходу, що ґрунтується на капіталізації чистого операційного доходу з методичним підходом, який базується на врахуванні витрат на земельні поліпшення". Тоді як більш обґрунтованим та ринковим є саме порівняльний метод. А, зокрема, витратний метод, як зазначено між іншим, в розділі 9 на ст.27 Звіту з оцінки наданого оцінювачем позивача, доцільно застосовувати для проведення оцінки нерухомого майна, якщо ринок купівлі-продажу або оренди такого майна є обмеженим. Що суперечить в тому числі і твердженням оцінювача щодо "відновлення девелоперської активності на ринку офісної нерухомості в Україні в 2016 році".
Крім того, оспорюваний договір було укладено 26.08.2016р., поза межами підозрілого періоду, так як відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" відбулось 18.12.2019р..
До того ж, ТОВ "ВН-Центр" як покупець оплатив повну вартість придбаного майна, тобто виконав всі свої зобов`язання щодо виконання даного договору. Тому, прийняття судом рішення про визнання укладеного договору недійсним призведе до фактичної втрати ТОВ "ВН-Центр" сплачених за придбане майно грошових коштів, що позбавить товариство ефективних засобів для покриття нанесених збитків, сплати зобов`язань перед кредиторами. А це порушує принцип правової визначеності та не забезпечує належного захисту права на власність.
Як видно з реєстру судових рішень станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 27.08.2016р., у ТОВ "Компанія "КМТ" вже була заборгованість, але провадження по даній справі порушено 22.09.2016р. і тільки 27.11.2017р. було прийнято рішення про стягнення коштів з ТОВ "Компанія "КМТ" та яка була затверджена постановою Верховного Суду від 05.09.2019р.. Крім того, розглядаючи позовну заяву, складається враження, що у ТОВ "Компанія "КМТ" мали місце зобов`язання виключно перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited), а інших зобов`язань перед іншими кредиторами просто не існувало і виконувати їх було не обов`язково. Про наведене свідчить позиція арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна А.В., щодо повернення грошових коштів на рахунки ТОВ "ВН-Центр" та ТОВ "Торговий Квартал".
Водночас, ТОВ "ВН-Центр" здійснював та здійснює ремонт, переобладнання та поліпшення приміщень будівлі, що потребує значних капітальних вкладень. Тому, звіт про оцінку майна, який надав арбітражний керуючий (ліквідатор) об`єктивно не може бути достовірним без врахування даних обставин.
Враховуючи вище викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідач у поданій заяві від 30.03.2021р. просить застосувати позовну давність до позовної заяви позивача.
Також, у додатковому відзиві на позовну заяву від 01.02.2021р., повідомлено, що ТОВ "Компанія "КМТ" було погашено заборгованість перед ТОВ "ВН-Центр" за надану в липні 2016 року фінансову допомогу по договору №ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016р. в розмірі 5 200 000,00грн., яку ТОВ "Компанія "КМТ" зобов`язане було повернути відповідно до умов договору - "не пізніше 31.08.2016р.".
Уповноважена особа учасників ТОВ "Компанія "КМТ" у заперечення на позовну заяву вказує на те, що спірний договір між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., укладений сторонами 26.08.2016р. та виконаний сторонами в повному обсязі до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018р., №2597-VIII.
Із урахуванням позиції, проголошеної Конституційним судом України (абзац другий, підпункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99) та п.39 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2020р. в справі №911/956/17, слід прийти до висновку, що до події (факту) укладення та виконання оспорюваного договору, необхідно застосувати, саме, приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ця подія (факт) відбулись в період його чинності, а Кодекс від 18.10.2018р., № 2597-VIII, на момент виникнення цієї події (факту), не був введений в дію.
Проте, позивач будь-яких вимог із застосування способів захисту, визначених приписами Закону від 14.05.1992р., № 2343-ХІІ, не заявив.
Водночас, у запереченнях викладені тотожні обставини на які звернув увагу відповідач у відзиві на позов щодо наданого позивачем звіту про оцінку майна, здійсненого в кінці 2020 року.
Зокрема, вказано, що звіт про оцінку майна не відповідає критеріям достовірності (є недостовірним доказом) в розумінні ст.78 ГПК України, оскільки при його складанні та оформленні суб`єктом оціночної діяльності допущені зловживання, перекручення фактичних відомостей, порушення вимог до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (затверджено постановою Кабінету Міністрів, від 10.09.2003р., №1440).
Також, на виконання ухвали слідчого судді Вишара І.Ю. Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2017р., ДФС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ВН-Центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2016р. по 31.03.2017р..
За наслідками перевірки складена довідка від 23.06.2017р. №748/1401/40518211 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ВН-Центр" (код ЄДРПОУ 40518211) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2016р. по 31.03.2017р.".
Окремим питанням, що досліджувалося ДФС у Вінницькій області при проведенні документальної перевірки, було визначено використання у діяльності основних фондів (п.9 довідки про загальну інформацію щодо платника податків ТОВ "ВН-Центр" (код ЄДРПОУ 40518211) та його діяльність за період з 30.06.2016р. по 31.03.2017р.. Зокрема, ревізором -інспектором детально проаналізовано господарську операцію з придбання в ТОВ "Компанія "КМТ" об`єктів нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 26.08.2016р..
ДФС у Вінницькій області, при перевірці вартості придбаних ТОВ "ВН-Центр" необоротних активів, з метою дослідження питання можливого заниження бази оподаткування з постачання необоротних активів, визначених абз.2 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, взяв до уваги ринкову вартість об`єктів нерухомості, визначену в договорі купівлі-продажу нерухомості від 26.08.2016р. відповідно звіту про грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.06.2016р. та звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу станом на 01.06.2016р. наданих ТОВ "ВІТ-ОКС". Порушень при визначенні вартості спірного майна не встановлено.
З огляду на викладене, уповноважена особа учасників ТОВ "Компанія "КМТ" просить суд відмовити у задоволенні позову.
Також, у письмових поясненнях Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник якого є Пономарчук Віктор) від 01.03.2021р. покликається на те, що 22.02.2021р. представником Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, після отримання екземпляру звіту про оцінку майна від ліквідатора боржника, було замовлено рецензію на вказаний звіт у Асоціації "Укрекспробуд".
24.02.2021р. від Асоціації "Укрекспробуд", за підписом рецензіата Полякова Дмитра Олексадровича (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 999 від 07.02.1998р., свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності №10112 від 26.07.2013р.), було отримано рецензію на "Звіт про оцінку майна нежитлової будівлі площею 1 463,9кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014) площею 0,447га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вул.Магістратська, буд. 60" (надалі - рецензія).
Відповідно до рецензії, рецензіат прийшов до висновку, що звіт класифікується за ознакою абз.3 п.67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
На переконання кредитора, рецензія на звіт про оцінку майна є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що звіт від 27.11.2020р. (виконаний ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери") відповідає Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав" та містить достовірні дані щодо ринкової вартості об`єкту оцінки.
Також, станом на 26.08.2016р. - дату укладення спірного договору купівлі-продажу майна, який оскаржується ліквідатором, у ТОВ "Компанія "КМТ" існувала значна прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед за договором позики, та майна боржника вже було недостатньо для задоволення вимог наявних кредиторів, а відчуження нерухомого майна відбулося за цінами нижчими від ринкових та отримані кошти були витрачені не для здійснення розрахунків із Велгевос Ентерпрайзес Лімітед.
Факт наявності заборгованості, підстави та період її виникнення встановлений рішеннями судів по справі №916/2591/16 та по справі №902/1023/19 (ухвала суду від 18.12.2019р.), які набрали законної сили.
Враховуючи викладене вище, кредитор просить суд задоволити позов повністю.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.10.2021р. було відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Сокотуна В.А. №02-01/902/1023/19/156 від 21.04.2021р. про призначення судової оціночно-будівельної експертизи у справі №902/1023/19(902/1243/20). Закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1023/19(902/1243/20) з розгляду позовної заяви ТОВ "Компанія "КМТ" №01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020р. до ТОВ "ВН-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О. про визнання недійсним договору та скасування запису, в межах справи №902/1023/19 до судового розгляду по суті, тощо.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. відмовлено в задоволенні позовної заяви повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Частиною 1 ст.2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч.1, ч.3 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.04.2019р. набрав чинності Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019р..
Частина 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до п.п.2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., №31, ст.440 із наступними змінами); установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Пунктом 3 ст. 3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК України).
У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1, ч.3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України.
Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння способу захисту як визнання правочину недійсним є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013р. у справі №6-78цс13, від 11.05.2016р. у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18, від 17.06.2020р. у справі №910/12712/19, від 20.01.2021р. у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021р. у справі №910/3356/20, від 18.03.2021р. у справі №916/325/20, від 19.02.2021р. у справі № 904/2979/20, тощо.
Тому, у кожному випадку цієї категорії справ суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків (відповідні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021р. по справі №905/2382/18).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 26.08.2016р. між ТОВ "Компанія "КМТ" (продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрований в реєстрі за номером №1314.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є визнання недійсним укладеного між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р. та скасування в Державному реєстрі речових прав записів про право власності на відповідне нерухоме майно.
Підставами позовних вимог зазначено те, що на дату укладення оспорюваного договору у банкрута - ТОВ "Компанія "КМТ" вже була непогашена та прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед; боржник здійснив відчуження нерухомого майна за спірним договором за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам, що є підставою для визнання цього договору недійсним в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019р., зокрема, відкрито провадження у справі №902/1023/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"; введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" на 170 календарних днів, до 05.06.2020р..
В силу ч.1, ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Слід зазначити, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), як зазначено вище, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.
Аналіз норм ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, які викладені у постанові Верховного Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021р. у справі №911/1012/13.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р. був укладений за 3 роки і 3,5 місяці до дати (18.12.2019р.) відкриття провадження у справі №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", а тому відсутні підстави для висновку, що відповідний договір було укладено боржником у підозрілий період (протягом трьох років, що передували відкриттю процедурі банкрутства), передбачений ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування приписів ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено боржником - ТОВ "Компанія "КМТ" 26.08.2016р. до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, тобто до 21.10.2019р. та безпідставності застосування до спірних правовідносини у справі №902/1023/19(902/1243/20) приписів ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, що наведені у позовній заяві.
У контексті зазначеного, доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування у даному випадку судом першої інстанції приписів ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" частково знайшли своє підтвердження.
Поряд із зазначеним, наведені аргументи заявників апеляційних скарги не спростовують правильного по суті висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314, з підстав визначених законодавством про банкрутство.
Крім того, судом встановлено, що підставою визнання недійсним оспорюваного договору, позивач також вказав відчуження нерухомого майна боржника за цим договором за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам.
Зокрема, на підтвердження цієї обставини, позивачем надано виконаний 27.11.2020р. ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А. звіт про оцінку майна.
Відповідно до вказаного звіту про оцінку майна, станом на 01.06.2016р., ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60, становить 11937000,00грн. без ПВД та будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60, становить 9 042 000,00грн. без ПДВ.
Умовами п.3 оспорюваного договору, продаж нерухомого майна, зазначеного в п.1 цього договору, за домовленістю сторін здійснюється за 10769900,00грн., з яких : вартість земельної ділянки складає 6 033 600,00грн.; будівлі - 4736300,00грн..
Крім того, умовами вказаного договору передбачено, що зазначена вище вартість нерухомого майна визначена відповідно до звітів про оцінку майна, що продається, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р., які наявні в матеріалах справи.
Водночас, слід звернути увагу на наявні в матеріалах справи рецензії та експертні висновки відносно зазначених вище звітів.
Згідно висновку рецензента Асоціації "Укрекспробуд" від 24.02.2021р. на звіт ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна нежитлової будівлі площею 1463,9кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014) площею 0,447га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вул.Магістратська, буд. 60", відповідний звіт класифікується за ознакою абзацу 3 пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
При цьому, у відповідності до висновку рецензії ФОП Мархоцького Олексія Миколайовича від 23.03.2021р. на звіт ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна, звіт класифікується за ознакою абзацу IV (четвертого) п.67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених недоліків.
Так, у вказаній вище рецензії зазначено, що аналіз ринку подібного майна наведено загалом по території країни, окремого аналізу ринку по місцю розташуванню об`єкту, аналізу ринку Вінниці та Вінницької області по об`єктам нерухомості не наведено, що порушує пункти 52, 53 Національного стандарту №1.
Аналіз існуючого стану використання та аналіз найбільш ефективного використання об`єкту оцінки не відповідає вимогам описаним в НСОУ №1, що порушує вимоги пунктів 53 та 56 Національного стандарту №1. Аналіз ринку земельних ділянок в звіті взагалі не проведено, що порушує вимоги НСОУ №1 та №2.
Також, об`єкти порівняння обрані не коректно за часовим фактором. В розрахунках за витратним методичним підходом не враховано розподіл об`єкту оцінки на підвальну та надземну частину. Не наведено розрахунок вартості земельної ділянки окремо, як не забудованої, з використанням принципу найбільш ефективного використання. Використання витратного методичного підходу для визначення ринкових показників вартості об`єкта оцінки, в даному випадку, не коректне.
Більшість припущень наведених у звіті не обґрунтовані, визначення складових ставки капіталізації, складових формування операційного доходу від використання об`єкту оцінки, кількісні характеристики приведених коригувань в звіті достатньою мірою не обґрунтовано.
Згідно експертних висновків Вінницького відділення Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України №1259/21-21 від 19.03.2021р. та №1260/21-21 від 19.03.2021р., враховуючи наявні матеріали та вимоги нормативно-правових актів з питань оцінки, встановлено, що звіт про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу загальною площею 1 463,90кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Магістрацька (Першотравнева), 60 та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ТОВ "Компанія "КМТ", складені суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС", з датою оцінки 01.06.2016р., у цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
У відповідності до ч.ч.1-3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003р. №1440 (далі - Національний стандарт №1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1442 (далі - Національний стандарт №2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту №2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
У відповідності з положеннями п.50 Національного стандарту №1, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.
Згідно п.51 Національного стандарту №1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Відповідно до п.п.15, 16 Національного стандарту №1, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.
У відповідності до п.п.48-49 Національного стандарту №1, для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.
Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.
Відповідно до п.52 Національного стандарту №1, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (п.54 Національного стандарту №1).
Згідно п.56 Національного стандарту №1, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Як свідчить розділ 10 звіту ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна, ідентифікацію об`єкта проведено відповідно до п.56 Національного стандарту №1 без особистого огляду на підставі наданих Замовником відомостей про об`єкт оцінки.
Водночас, у вказаному звіті зазначено, що робота виконувалась на підставі таких документів: договору на проведення оцінки майна №13/10-02 від 13.10.2020р.; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №201145488 від 20.02.2020р., №201148411 від 20.02.2020р.; копії звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень, складений ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р.; копії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складений ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016р.; іншого інформаційно-довідкового матеріалу.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що суб`єкт оціночної діяльності не здійснював особистого повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна.
Також, оцінюючи технічний стан об`єкта оцінки без його особистого огляду, оцінювач зазначив, що технічний стан об`єкта оцінки віднесено до категорії технічного стану "2" нормальний.
Однак, встановлення оцінювачем технічного стану об`єкта оцінки лише на підставі наданих замовником зазначених вище документів та за відсутності технічної документації щодо цього об`єкта оцінки, на переконання суду не може свідчити про достовірність технічного стану об`єкта оцінки, що також впливає на визначення вартості оцінюваного майна.
Крім того, у звіті ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна наведено огляд ринку комерційної нерухомості, зокрема, інформація щодо тенденцій на ринку комерційної нерухомості регіональних центрів України в перших трьох кварталах 2016 року та орендні ставки (ІІІ квартал 2016) на торгові приміщення в найбільших містах України (м.Києва, м.Львова, м.Одеси, м.Харкова, м.Дніпра).
Водночас, у звіті відсутня інформація щодо огляду та аналізу регіонального ринку подібного майна, а саме, м.Вінниця, в якому розташовані об`єкти оцінки.
Також, у вказаному вище звіті не заперечуються розрахунки щодо визначення вартості об`єктів оцінки, які наведені у звітах ТОВ "ВІТ-ОКС".
Враховуючи вище викладене та наведені у рецензії ФОП Мархоцького О.М. від 23.03.2021р. обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звіт ТОВ "Експертно-оціночна компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" не підтверджує достовірність визначення ринкової вартості відповідних об`єктів оцінки станом на 01.06.2016р..
Слід також зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неправомірність та невідповідність вимогам законодавства звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень та звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, які складені ТОВ "ВІТ-ОКС".
За вказаних обставин, покликання позивача про відчуження нерухомого майна боржника за спірним договором купівлі-продажу від 26.08.2016р. за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам є необґрунтованими.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17).
Як встановлено судом, що оспорюваний договір відповідає наведеним вище приписам законодавства.
Крім того, як свідчать матеріали справи, виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за оспорюваним договором купівлі-продажу від 26.08.2016р. підтверджується платіжними дорученнями та актом приймання-передачі до цього договору.
Водночас, судом враховано, що на виконання вказаного договору, ТОВ "ВН-Центр" були здійснені всі оплати на суму, яка була визначена Звітами про незалежну оцінку станом на 01.06.2016р., які були проведені ТОВ "ВІТ-ОКС" та враховані при укладені спірного догвору купівлі-продажу. Так, вартість проданих ТОВ "Компанія "КМТ" земельної ділянки та будівлі, яка відповідно до умов договору становить 10769900,00грн. та відповідає експертній (ринковій) вартості нерухомого майна, сплачено покупцем - ТОВ "ВН-Центр" продавцеві - ТОВ "Компанія "КМТ".
Також, ТОВ "Компанія "КМТ" було погашено заборгованість перед ТОВ "ВН-Центр" за надану в липні 2016 року фінансову допомогу по договору №ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016р. в розмірі 5 200 000,00грн., яку ТОВ "Компанія "КМТ" зобов`язане було повернути відповідно до умов договору - "не пізніше 31.08.2016р.".
На противагу встановленим судом обставинам у справі, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про недійсність вказаного вище договору та його невідповідність вимогам законодавства, зокрема, нормам ЦК України.
Стосовно твердження скаржників, про те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ст.ст.3, 13 ЦК України як на підставу визнання недійсним оскаржуваного договору у зв`язку із його фраудаторністю та не дослідив зазначені обставини, водночас не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.04.2021р. у справі №908/794/19(905/1646/17), колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 22.04.2021р. у справі №908/794/19(905/1646/17), висновки Верховного Суду зводяться до наступного, зокрема, в оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку позивач не довів, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину та відповідно не довів його фіктивність. Крім того, зазначено, що спірний договір укладений належним чином, засвідчений нотаріально, зареєстрований в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, його сторони виконали договір шляхом фактичної передачі майна та оплати його вартості тощо. За позицією суду апеляційної інстанції, оспорюваний договір купівлі - продажу не є безвідплатним, його укладено з дотриманням вимог, які висуваються Цивільним кодексом України до договорів купівлі-продажу, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, повноваження продавця з розпорядження таким майном не були обмежені жодними можливими обтяженнями. Вказано, що відсутні будь-які докази відчуження майна заінтересованій особі стосовно боржника.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що предметом розгляду у справі №908/794/19(905/1646/17) є дослідження виникнення і виконання, та можливість визнання недійсною угоди в якій сторони не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину, так звані фіктивні правочини.
В той же час, предметом позову у даній справі №902/1023/19(902/1243/20) є вимога позивача про визнання недійсною угоди відчуження нерухомого майна (договору купівлі-продажу) на підставі ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, а не на підставі та за ознаками його фіктивності.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020р. у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Також, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова від 27.03.2018 N 910/17999/16; постанова від 25.04.2018р. №925/3/17, постанова від 25.04.2018р. №910/24257/16).
Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016р. у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017р. у справі N923/682/16.
Крім того, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №922/2383/16; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №757/31606/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі №696/1693/15-ц).
Отже, аналізуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що правові висновки Верховного Суду в справі №908/794/19(905/1646/17) викладенні не в подібних правовідносинах, а у відмінних від справи №903/1023/19(902/1243/20) правовідносинах.
Разом з тим, відповідачем було подано заяву від 30.03.2021р. про застосування позовної давності.
Обґрунтовуючи подану заяву про застосування позовної давності відповідач покликається на те, що у відповідності до абз.2 п.3 договору між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314, - сторони погоджуються, що покупець набуває право власності за цим договором та реєстрація права власності покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбуваються одразу після посвідчення цього договору, до проведення повних розрахунків по ньому.
За наслідками нотаріального посвідчення вказаного договору від 26.08.2016р. державним реєстратором (приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О.) внесено запис про право власності ТОВ "ВН-Центр" на земельну ділянку (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014), загальною площею 04470га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Вінниця, вул.Магістратська, 60 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №7776863305101); будівлі (об`єкт нерухомості), загальною площею 1463,9кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №771743705101). Доказом цього слугує, зокрема, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.09.2016р. (додається до заяви).
В той же день, 26.08.2016р., факт набуття ТОВ "ВН-Центр" права власності на спірне майно став публічним.
Про даний факт були обізнані, або зобов`язані були бути обізнані, зокрема, сторони та інші учасники справи №916/2591/16, що розглядалась Господарським судом Одеської області за позовом Велгевос Ентерпрайзес Лімітед до ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Об`єднана торгівельна мережа" про стягнення 2 963 120,85 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. в справі №916/2591/16 накладено арешт на: будівлю, загальною площею 1 463,9кв.м., що розташована за адресою: м.Вінниця, вул.Магістратська (Першотравнева), 60, земельну ділянку, площею 0,447га, що розташована за адресою: м.Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, кадастровий номер: 0510136600:02:029:0014. Про зміст ухвали були проінформовані учасники справи, в тому числі ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).
Наділі, згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 11.10.2016р. в справі №916/2591/16 скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р., в частині накладення арешту на нерухоме майно, про що були проінформовані учасники справи, в тому числі ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).
Таким чином, із урахуванням приписів ст.253 ЦК України та п.3 договору між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314, початок перебігу позовної давності почався 27.08.2016р., а його сплив слід визначати 26.08.2019р., тобто поза межами трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (18.12.2019р.) в розумінні ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи вище викладене, відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у позові.
Водночас, арбітражний керуючий Сокотун В.А. у поясненнях №02-01/902/1023/19/261 від 31.08.2021р. щодо строку позовної давності зазначає, що у матеріалах справи №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" наявний звіт №02-21/02-48 від 24.06.2020р. арбітражного керуючого Терещука О.В. про проведену роботу в процедурі розпорядження майном боржника та протокол засідання зборів кредиторів №1/20 від 24.06.2020р..
Так, зокрема, в протоколі зборів кредиторів № 1/20 (питання 2 порядку денного зазначено), що:
- відомості про укладені договори за 3 роки до відкриття провадження справі про банкрутство боржника, що порушуть його інтереси та кредиторів керівником боржникам не надані;
- проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за наявними документами.
Із наявної інформації аудиторською фірмою зроблено висновок, що протягом 3 років до порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство (2016-2018 роки) виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ".
Господарську діяльність боржник фактично не здійснює, активна частина основних засобів відсутня, підприємство характеризується стійкою неплатоспроможністю, інвестиційне становище боржника є незадовільним. На запит розпорядника майна фінансовий звіт боржника станом на 31.12.2019р. не надано, що утруднює зробити висновок щодо фінансового стану на кінець 2019 року.
Аналогічні обставини та факти досліджувалися судом під час судовою засідання та знайшли своє відображення в мотивувальній частині постанови Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020р. по справі №902/1023/19 про визнання боржника ТОВ "Компанія "КМТ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Зі змісту наявних матеріалів справи, в тому рахунку, наданих розпорядником майна боржника документів вбачається наступне.
Розпорядником майна боржника було проведено інвентаризацію майна боржника, за результатами якої складено відповідний протокол інвентаризації. Складено реєстр кредиторів боржника на загальну суму вимог 76 703 573,70грн.. Заборгованість із заробітної плати перед працівниками боржника відсутня. Вимоги забезпечені заставою рухомого та нерухомого майна відсутні.
До державних установ направлені запити щодо надання відомостей про наявність чи відсутність зареєстрованого майна за боржником. З отриманих відомостей вбачається, що за боржником зареєстрована інтелектуальна власність, а саме торговий знак.
Також, відповідно до отриманих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у боржника наявні діючі та зареєстровані договори оренди земельних ділянок, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0359, площа (га): 0,0637, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об`єкта, серія тд номер: 523084600-1, виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років; земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0315, площа (га): 0,1104, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об`єкта, серія та номер: 523084600-1, виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років: земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0314. площа (га): 15,1354, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р-н, с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об`єкта, серія та помер: 523084600-1. виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років.
Відомості про укладені договори за 3 роки до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що порушують його інтереси та кредиторів керівником боржникам не надані.
Проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за наявними документами. Керівнику боржника неодноразово направлялися листи з проханням надати копії документів для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності.
З наявної інформації, аудиторською фірмою зроблено висновок, що протягом 3 років до порушення провадження у справі про банкрутство (2016-2018р.р.) виявлено ознаки доведення до банкрутства.
Господарською діяльністю боржник не займається, активна частина основних засобів відсутня, підприємство характеризується стійкою неплатоспроможністю, інвестиційне становище боржника є незадовільним. На запит розпорядника майна фінансовий звіт боржника станом на 31.12.2019р. не надано, що утруднює зробити висновок щодо фінансового стану на кінець 2019 року.
Отже, як підтверджується матеріалами справи №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" та звітом про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності виконаного під процедури розпорядження майном, боржник перебуває в стані поточної неплатоспроможності останні 4 роки (починаючи із початку 2016 року), а посадовими особами та власниками (учасниками) боржника не проводилося жодних дій спрямованих на уникнення критичною фінансового стану підприємства, виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ".
Крім того, окремою поважною причиною (обставиною) пропуску строку позовної давності є те, що керівник боржника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянов В.О. будь-яких документів щодо відчуження майна боржника та договорів укладених боржником ТОВ "Компанія "КМТ" ані розпоряднику майна Терешуку О.В., ані ліквідатору Сокотуну В.А. не передавав, хоча відповідні запити керівнику про необхідність передачі документів неодноразово надсилалися.
Однак, керівник боржника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянов В.О. навмисно приховував інформацію від ліквідатора Сокотуна В.А. щодо укладення 26.08.2016р. договору купівлі-продажу нерухомого майна та здійснення розрахунків за ним, а зазначений договір (або його нотаріальна копія) в будь-якому випадку наявний у ТОВ "Компанія "КМТ" як сторони такого договору.
Також, договір підписував зі сторони продавця ТОВ "Компанія "КМТ" 26.08.2016р. директор боржника Ульянов В.О. та обізнаний про його укладення, проте цю інформацію приховав.
Водночас, ані розпорядник майна Терещук О.В., ані ліквідатор боржника Сокотун В.А. не могли дізнатися про відчуження майна боржником раніше (до 30.06.2020р.) та існування зазначених договорів, оскільки:
- постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 року по справі №902/1023/19 визнано банкрутом ТОВ "Компанія "КМТ" та ліквідатором призначено арбітражною керуючого Сокотуна В.А.;
- відповідно до ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо нього не було зроблено раніше, члени виконавчою органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута;
- лише після припинення повноважень керівника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянова В.О., ліквідатор Сокотун В.А. отримав доступ до банківських рахунків боржника ТОВ "Компанія "КМТ", в тому числі тих, які були закриті;
- змінивши картки зразків підписів у банківських установах, де у боржника були відкриті рахунку, пройшовши ідентифікацію клієнта, ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотун В.Л., отримав інформацію з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_2 відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, із якого стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу та здійснення розрахунку (рух коштів) за продаж такого майна від ТОВ "ВН-Центр".
Доступ до рахунку про рух коштів за 2016 рік та виписка з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_2 у ПАТ "ПриватБанк" стало відомо Позивачу 02.11.2020р., після замовлення та формування зазначеної виписки.
Копія виписки із датою отримання наявна в матеріалах справи та подавалася разом із позовною заявою.
Також, про факт укладення 26.08.2016р. договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр", як зазначалося в позові, ліквідатору стало відомо в ході проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Після отримання інформації з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження майна, отримання інформації про рух коштів та отримання 27.11.2020р. звіту про оцінку проданого майна, виконаного ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери", який підтверджує ринкову вартість відчужуваного майна, ТОВ "Компанією "КМТ" (в особі ліквідатора) відразу було подано даний позов.
При цьому, раніше отримання звіту про оцінку майна (27.11.2020р.) подати позов можливості не було, а якби був поданий такий позов - то він би був безпідставний та необґрунтований.
Також, керівництвом банкрута (директором Ульяновим В.О.) приховувалась інформація щодо наявності кредиторської заборгованості у розмірі у розмірі 1 764 987 доларів США згідно договору позики договору позики №6 віл 28.04.2011р. (укладеного між Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ", правонаступником якою є боржник - ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Vеlgevos Enterprises Limited)), документи щодо договірних відносин, на підставі яких виникла дана заборгованість арбітражному керуючому, як і по іншим договорам поворотної фінансової допомоги наданої або отриманої боржником, передані не були, вказана інформація (щодо кредиторської заборгованості) також не відбражена у поданих фінансових звітах боржника ТОВ "'Компанія "КМТ" за 2016-2018 роки, а подані звіти за підписом керівника боржника місять недостовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.
З огляду на викладене, на переконання ліквідатора боржника, викладені вище обставини є такими, що робили своєчасне пред`явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р. та скасування записів, утрудненим та свідчать про об`єктивність перешкоди для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності та є поважними причинами пропуску цього строку.
Арбітражний керуючий просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності щодо подання відповідної позовної заяви.
Щодо вказаної вище заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності колегія суддів зазначає таке.
У постанові ВП ВС від 04.12.2018р. по справі №910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:
"Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".
Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: №522/1029/18 (14-270цс19); №522/2110/15-ц (14-247 цс 18)/п.61; №522/2201/15-ц (14-179цс18) /п. 61/; №522/2202/15-ц(14-132цс18) /п.61/; №372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); №183/1617/16 (14-208 цс 18)/п.п.73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п.76/.
Виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
У відповідності ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування спливу позовної давності, про що заявлено ТОВ "ВН-Центр", оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог ТОВ "Компанія "КМТ" до ТОВ "ВН-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О. про визнання недійсним договору та скасування запису у справі №902/1023/19(902/1243/20), в межах справи №902/1023/19.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним по суті висновком Господарського суду Вінницької області про відмову в задоволенні позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на об`єкти нерухомого майна, однак, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20), враховуючи висновки цієї постанови суду апеляційної інстанції.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.ч.1, 4 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник, якого є ОСОБА_1 ) слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20) підлягає залишенню без змін із зміною його мотивувальної частини з мотивів, викладених у цій постанові апеляційного суду.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник, якого є ОСОБА_1 ) залишити без задоволення.
2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20), виклавши її в редакції цієї постанови.
3. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. у справі №902/1023/19(902/1243/20) залишити без змін.
4. Матеріали справи №902/1023/19(902/1243/20) повернути до Господарського суду Вінницької області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "07" лютого 2022 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2022 |
Оприлюднено | 10.02.2022 |
Номер документу | 103054504 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні