Рішення

від 07.02.2022 по справі 922/4837/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4837/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, Харківська обл., місто Харків, пр. Московський, будинок 299; код ЄДРПОУ: 00213121) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Супутника, будинок 6; код ЄДРПОУ: 36639185) про стягнення збитків та штрафних санкцій без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" суму збитків та штрафних санкцій за договором №238-13/877 від 04.05.2020 в загальному розмірі 120063,08 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №238-13/877 від 04.05.2020 в частині поставки товару на підставі листа-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2022 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (вх.№4837/21 від 07.12.2021) до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4837/21. Визначено, розгляд справи №922/4837/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

04.01.2022 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№68 від 04.01.2022), в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до п.2.1 договору №238-13/877 від 04.05.2020, відповідач зобов`язаний здійснити поставку товару на адресу позивача протягом 30 календарних днів з моменту отримання від нього відповідного листа/замовлення. Проте, як стверджує представник відповідача, відповідач зазначеного в позовній заяві письмового листа/замовлення за №201-06-13/288 від 15.07.2021 не отримував, тому зобов`язання щодо здійснення поставки товару за таким листом/замовленням у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" не виникало. Також, жодних листів про підтвердження здійснення поставки за листом/замовленням за №201-06-13/288 від 15.07.2021 відповідач на адресу позивача не направляв.

На переконання представника відповідача, у зв`язку із тим, що позивач не направляв на адресу відповідача відповідного листа/замовлення, обов`язок з поставки позивачу товару у відповідача не виник. Отже, з огляду на те, що відповідач зобов`язання за договору №238-13/877 від 04.05.2020 не порушував, а позивач не надав до суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень зі сторони відповідача договірних зобов`язань, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

21.01.2022 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№1387 від 21.01.2022).

Разом із відповіддю на відзив представник позивач просить суд врахувати та визнати поважними причини пропуску строку на подання відповіді на відзив та заявляє клопотання про поновлення такого строку.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що на підприємстві діє наказ №309 від 24.07.2020 відповідно до якого робочими днями є понеділок, вівторок, середа та четвер. Така обставина значно ускладнює вчасне виготовлення та подання процесуальних документів оскільки випадає додатковий робочий день. Крім того 08 вересня 2021 року Фондом державного майна України винесено наказ №1570 «Про припинення акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» . Дане рішення було погоджено з КМ України та АМК України. Наразі здійснюється процедура приєднання. У зв`язку із чим з грудня 2021 року вся кореспонденція, яка направляється на адресу АТ «Завод «Електроважмаш» , спочатку отримується та перевіряється АТ «Укренергомашини» , що значно продовжує строк отримання виконавцем документів. Так, відзив на позов був отриманий АТ «Укренергомашини» - 11.01.2022, при цьому на адресу АТ «Завод «Електроважмаш» відзив на позов надійшов лише 13.01.2022. На даний час, в роботі АТ «Завод «Електроважмаш» знаходиться більше 60-ти відкритих проваджень у різних судових інстанціях, здійснюється оскарження постанов про арешт коштів боржника які містять посилання на 355 виконавчих листів, юридичним управлінням також здійснює ться комплекс заходів спрямованих на виконання рішення ФДМУ, КМУ та АМКУ щодо припинення АТ «Завод «Електроважмаш» . Таким чином, у представника АТ «Завод «Електроважмаш» була відсутня об`єктивна можли вість написання та подання відзиву у 5-денний строк з 11.01.2022.

Так, частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 4 статті 166 ГПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).

Приписами частини 1 статті 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вбачається з інформації розміщеної на офіційному сайті Укрпошти позивач отримав відзив відповідача 10.01.2022.

Таким чином, строк, протягом якого позивач повинен був надати відповідь на відзив, закінчився 15.01.2022 (включно).

Разом з тим, частинами 1статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 статті 119 ГПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на пояснення представника позивача поважності причин неподання відповіді на відзив у встановлений судом строк, враховуючи приписи статті 119 ГПК України, суд поновлює позивачу строк на подання відповіді на відзив (вх.№1387 від 21.01.2022), приймає до розгляду відповідь на відзив (вх.№1387 від 21.01.2022) та долучає її до матеріалів справи.

Так, у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що категорично не погоджується із твердженням позивача викладеним у відзиві на позовну заяву, адже разом із позовною заявою було надано копію листа ТОВ «Дніпросклосервіс» вих.№192 від 16.07.2021 яким і було підтверджено готовність організувати поставку до 22.07.2021, після погашення заборгованості у розмірі 102 842,40 грн. Такий лист є відповіддю на надісланий позивачем на адресу відповідача днем раніше - 15.07.2021 №201-06-13/288 (який як стверджує відповідач ним не було отримано). Фактично підставою для позову та підтвердженням порушення взятих на себе зобов`язань зі сторони відповідача є саме лист №192 від 16.07.2021, яким останній підтвердив поставку продукції 22.07.2021, але так і не здійснив її. Отже, навіть якщо Відповідачем дійсно не було отримано лист №201-06-13/288 від 15.07.2021, це жодним чином не впливає на взяті ним на себе зобов`язання щодо поставки продукції визначені договором та листом №192 від 16.07.2021. Не дивлячись на те, що договором було встановлено, що поставка здійснюється впродовж 30 днів з моменту направлення листа замовлення, сторони домовились, а саме позивач запропонував, а відповідач у свою чергу погодив, що у разі оплати 102 842,40 грн. на користь ТОВ «Дніпросклосервіс» (така оплата також не передбачена умовами договору, як дія для здійснення поставки), відповідачем буде здійснена поставка продукції до 22.07.2021.

28.01.2022 на електронну скриньку господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшли заперечення (вх.№667 від 28.01.2022).

На переконання представника відповідача, твердження позивача про те, що з копії листа ТОВ Дніпросклосервіс за №192 від 16.07.2021, яким нібито було підтверджено готовність організувати поставку до 22.07.2021 після погашення заборгованості у розмірі 102 842,40 грн. та який, на думку позивача, є відповіддю на лист/замовлення №201-06-13/288 від 15.07.2021, не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження не спростовують доводи відповідача про не отримання ним письмового листа/замовлення за №201-06-13/288 від 15.07.2021, що в свою чергу виключає порушення відповідачем договірних зобов`язань з поставки продукції. Щодо наданої разом з позовною заявою копії листа ТОВ Дніпросклосервіс за №192 від 16.07.2021, представник відповідача наполягає на тому, що такий лист відповідачем на адресу позивача не направлявся, а походження такого листа відповідачу невідоме, такий лист відповідачем не направлявся, оригінал такого листа у відповідача відсутній.

На думку представника відповідача, позивач вводить суд в оману, оскільки оригіналів листів №190 від 15.07.2021, №192 від 16.07.2021 та №194 від 16.07.2021 позивач не має. При цьому, умовами Договору №238-13/877 від 04.05.2020 не визначено можливість використання електронного листування нарівні з паперовими носіями, а в реквізитах сторін договору не вказані електронні адреси, які для цього використовуються.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №248-р від 31.03.2021 погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо перетворення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121) в акціонерне товариство у процесі приватизації.

08.04.2021 Фондом державного майна України видано наказ №586 «Про перетворення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» в приватне акціонерне товариство.

На підставі вищезазначеного, 26.08.2021 Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» було перетворено в Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» згідно інформації, яка міститься у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.08.2021.

У відповідності до частини 1 статті 104 Цивільного Кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З огляду на зазначене, Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121).

04.05.2020 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (дпостачальник) було укладено договір №238-13/877 (надалі - Договір) (а.с.25-27 т.1).

Вищезазначений Договір було укладено сторонами на підставі проведеної процедури закупівель в електронній системі закупівель.

В результаті проведення відповідної процедури було складено протокол №20/1-ЕСЗ від 03.04.2020, відповідно до якого переможцем було визначено ТОВ «Дніпросклоклосервіс» (а.с.36 т.1).

Так, відповідачем було подано тендерну пропозицію із ціною 3 650,00 грн. за одинцю вимірювання (тонна), умовами оплати - 60 календарних днів відстрочення з моменту поставки товару, та терміном поставки - 30 календарних днів з моменту письмової заявки від замовника (а.с.37 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» , затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. №1749 зазначаються у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2.Договору).

Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, номенклатуру, асортимент, кількість та термін поставки продукції (п.1.3.Договору).

Постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору, передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою м. Харків, пр. Московський, 299.

Транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок, на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010, за адресою: склад замовника, м. Харків, пр. Московський, 299 (п..2.3.Договору).

Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника (п.2.4.Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, загальна вартість цього Договору складає 4 380 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 730 000,00 грн.

У разі зміни кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов (ціна, обсяг і т. д.) (п.3.2.Договору).

У разі наявності зазначених в п.3.2 цього Договору факторів, постачальник направляє замовнику пропозицію щодо зміни істотних умов Договору, приклавши підтверджуючі документи. Замовник після отримання даної пропозиції, що не перевищує двадцяти календарних днів, повідомляє постачальника про результати його розгляду. У разі згоди замовника на зміну істотних умов, сторони підписують додаткову угоду. У разі незгоди замовника на зміну істотних умов, постачальник має право передати спір для вирішення до суду (п.3.3.Договору).

У разі зміни ціни, з підстав вказаних у пункті 3.2. цього Договору, постачальник зобов`язаний письмово повідомити замовника за 6 робочих днів до дати поставки, яка зазначається в заявці/листі на кожну партію продукції. У разі неповідомлення замовника у вказаний термін, постачальник зобов`язується поставити замовлену партію продукції за попередньо узгодженими сторонами цінами.

Уразі якщо постачальник не в змозі поставити замовлену партію продукції за узгодженими цінами, постачальник направляє відповідне повідомлення протягом вказаного строку. В такому разі замовник має право пред`явити постачальнику вимогу про сплату штрафу у розмірі 10% від суми замовленої партії продукції (п.3.4.Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Згідно п.5.3. Договору, постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку продукції в строки, передбачені цим Договором.

За порушення строків поставки продукції, передбачених цим Договором, замовник має право пред`явити постачальнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% вартості простроченої (непоставленої) продукції за кожен день прострочення (п.10.2.Договору).

У разі порушення строків поставки постачальником більш, ніж на 30 календарних днів, замовник має право пред`явити вимогу про сплату штрафу у розмірі 10 % вартості несвоєчасно поставленої (непоставленої) продукції (п.10.3.Договору).

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що зміна, розірвання даного Договору або його окремих умов за загальним правилами допускається при взаємній згоді сторін. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну (розірвання) Договору, зобов`язана повідомити про згоду або незгоду з подібною зміною (розірванням) протягом 20 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.14.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.

Внесення будь-яких змін і доповнень до цього Договору дійсне при умові, якщо вони виконані в письмовій формі та підписані сторонами (п.15.2.Договору).

Сторони мають право протягом дії даного Договору змінювати найменування, кількість, ціну, загальну вартість договору тощо, шляхом укладання додаткової угоди до даного договору (п.15.5.Договору).

В той же день, сторонами було погоджено та підписано специфікацію №1 до Договору (надалі - Специфікація), згідно якої ціна за 1 тонну товару (скло натрієве рідке М 2,55-2,7) складає 3 650,00 грн. (без ПДВ). Загальна кількість товару - 1 000 тонн. Загальна сума з ПДВ складає 4 380 000,00 грн. (а.с.28 т.1).

Позивачем було оформлено лист-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021 року на поставку у липні 2021 року скла натрієвого з силікатним модулем 2,55-2,7, щільністю 1,47-1,51 ГОСТ 13078-81 за графіком: 19.07.2021 - 22 тонни (а.с.29 т.1).

Листом вих.№190 від 15.07.2021 відповідач, посилаючись на умови договору №238-13/877 від 04.05.2020, повідомив позивача про те, що з моменту поставки минуло 289 календарних днів та просив погасити заборгованість за поставлену продукцію (а.с.30 т.1).

Позивач листом №201-06-13/288 від 15.07.2021 повідомив відповідача на його лист вих.№190 від 15.07.2021 про те, що оплату існуючої заборгованості у розмірі 102 842,40 грн. буде здійснено до 16.07.2021 включно, а також у зв`язку з гострою виробничою необхідністю, згідно договору №238-13/877 від 04.05.2020, та листа замовлення вих.№201-06-13/285 від 15.07.2021, просив підтвердити поставку скла натрієвого рідкого з силікатним модулем 2,55-2,7, щільністю 1,47-1,51 ГОСТ 13078-81 до 22.07.2021 (а.с.31 т.1).

Відповідач листом вих.№192 від 16.07.2021 повідомив позивача про те, що підприємство відповідача готове організувати поставку до 22.07.2021 скла натрієвого рідкого з силікатним модулем 2,55-2,7, щільністю 1,47-1,51 ГОСТ 13078-8 після погашення заборгованості у розмірі 102 842,40 грн. (а.с.32 т.1).

Як стверджує позивач, листування між сторонами відбувалося з використанням електронної пошти.

На підтвердження отримання від відповідача листа №192 від 16.07.2021, позивач надає скріншот зі сторінки електронної пошти.

16.07.2021 позивачем в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 102 842,40 грн. згідно платіжного доручення №12680 від 16.07.2021 (а.с.34 т.1).

Проте, як стверджує позивач, зі сторони відповідача поставка замовленої продукції здійснена не була.

Натомість, ТОВ «Дніпросклосервіс» на адресу ДП «Завод «Електроважмаш» було надіслано лист вих.№194 від 16.07.2021, відповідно до якого відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку зі змінами кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, а також систематичне не виконання умов оплати замовником, ТОВ "Дніпросклосервіс" змушені підняти вартість продукції (скло рідке натрієве) і внести зміни в порядок оплати. На сьогоднішній день ціна становить 7300,00 грн/тн без урахування ПДВ. Умови оплати - 100 % передоплата (а.с.33 т.1).

На лист вих.№194 від 16.07.2021 позивач листом №201-06-13/290 від 19.07.2021 повідомив відповідача про те, що проаналізувавши ринкові ціни на скло натрієве рідке з силікатним модулем 2,55-2,7 щільністю 1,47-1,51 ГОСТ 13078-81, ціна не може бути прийнята, так як не є обґрунтованою, умови оплати зміні не підлягають.

Також позивач зазначив, що згідно до п.3.4 договору на поставку №238-13/877 від 04.05.2020, підприємство відповідача зобов`язане повідомити про зміну ціни за 6 робочих днів до дати поставки, у разі неповідомлення замовника у вказаний термін, постачальник зобов`язується поставити замовлену партію продукції за попередньо узгодженими сторонами цінами. У разі якщо постачальник не в змозі поставити замовлену партію продукції за попередньо узгодженими цінами, постачальник направляє відповідне повідомлення протягом вказаного строку. В такому разі замовник має право пред`явити постачальнику вимогу про сплату штрафу у розмірі 10% від суми замовленої партії продукції, оскільки лист-замовлення вих.№201-06-13/285 від 15.07.2021, був направлений на адресу відповідача 15.07.2021 з зазначеним терміном поставки продукції - 19.07.2021. Також позивач, просив відповідача здійснити поставку продукції за ціною, що зазначена в договорі, та в строк який відповідач підтвердив своїм листом вих.№192 від 16.07.2021 (а.с.35 т.1).

Як стверджує позивач, всього за час дії договору ТОВ «Дніпросклосервіс» за заявками АТ "Завод "Електроважмаш" міг поставити 1000 тонн відповідної продукції. Тобто, відповідно до п.14.1. Договору до 31.12.2021 року позивач міг розраховувати на добросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань та своєчасне забезпечення виробництва необхідною продукцією. Крім того, позивач міг розраховувати, що підвищення вказаної ціни можливе лише за умови наявності підстав передбачених п.3.2. Договору та на підставі взаємної згоди враховуючи п.15.2. Договору. Натомість, відповідач не здійснив поставку замовленої продукції чим поставив виконання контрактів АТ "Завод "Електроважмаш" під загрозу зриву та не виконання плану виробництва.

Розпорядженням від 07.10.2011 №381 «Про введення в дію нової редакції норм» на АТ «Завод «Електроважмаш» затвердженні норми витрачання матеріалів для металургійного виробництва (а.с.38-46 т.1).

Відповідно до вищезазначеного документа норми витрат матеріалів:

для 010 цеха АТ «Завод «Електроважмаш» дорівнюють:

- для виробництва 1 тонни сталі необхіно використати 130 кг скла натрієвого рідкого.

для 111 цеха АТ «Завод «Електроважмаш» для виробництва 1 тонни сталі:

- при виготовленні матеріалів для футерування печі та ковшів 7 кг скла рідкого;

- при виготовленні иптнріалва для виготовлення форм та стержнів 99 кг скла рідкого натрієвого.

З метою виконання контрактів, формування потреби та забезпечення виробництва матеріалами необхідними для виготовлення продукції, щомісяця затверджується план виробництва, зокрема щодо виробництва лиття.

Так відповідно плану виробництва на липень 2021 року підприємство повинно було відлити сталі 198,20 т - цех 111 та 4,278 т - цех 010.

Тобто необхідно було мати в розпорядженні щонайменше 21 565,34 кг скла натрієвого.

Так, відповідно до плану виробництва на серпень 2021 року підприємство повинно було відлити сталі 206,22 т - цех 111 та 4,988 т - цех 010.

Тобто необхідно було мати в розпорядженні щонайменше 22 507,76 кг скла натрієвого.

Як стверджує позивач, враховуючи недобросовісну поведінку відповідача та необхідність виконання плану виробництва тендерним комітетом підприємства 20.07.2021 було проведено спрощену процедуру закупівлі скла натрієвого рідкого.

Протоколом №100-БП від 20.07.2021 було визнано переможцем ТОВ «Кварц-2008» з пропозицією поставити скло натрієве рідке протягом двох днів з моменту замовлення за ціною 5 880,00 грн. за тону з ПДВ на підставі чого було укладено відповідний договір (а.с.50-60 т.1).

На виконання умов укладеного з ТОВ «Кварц-2008» договору, останнім 22.07.2021 було поставлено для АТ «Завод «Електроважмаш» 23 тонни скла натрієвого рідкого всього на 135 240,00 грн. з ПДВ (5 880,00 грн. за 1 тонну), що підтверджується прибутковим ордером №10 від 22.07.2021, видатковою накладною №83 від 22.07.2021 та товарно-транспортною накладною №Р83 від 22.07.2021 (61-62 т.1).

20.07.2021 АТ «Завод «Електроважмаш» було оплачено ТОВ «Кварц-2008» поставку вищезазначеної продукції, що підтверджується платіжним дорученням №8444 на суму 135 240,00 грн. (а.с.63 т.1).

Таким чином, підприємство понесло збитки в розмірі різниці між сумою поставки на яку добросовісно мало право розраховувати (відповідно до умов договору з Відповідачем 3 650,00 грн. за 1т) та сумою, за якою вимушено було придбати продукцію, в терміновому порядку, задля збереження нормального виробничого процесу (5 880,00 грн. за 1т).

Як стверджує позивач, у липні 2021 року АТ «Завод «Електроважмаш» правомірно розраховувало отримати замовлені 22 тонни скла вартістю 96 360,00 грн., а фактично витратило 135 240,00 грн. Тобто різниця між запланованими (можливими) витратами, та реальними витратами становить 38 880,00 грн.

У серпні 2021 року АТ «Завод «Електроважмаш» було направлено на адресу відповідача претензію №261-22/878 від 23.07.2021, якою просило здійснити поставку продукції за листом замовленням №201-06-13/285 від 15.07.2021 у строк до 29.07.2021 (а.с.67-68 т.1).

Зазначену претензію відповідачем було отримано за довіреністю 27.07.2021 (а.с.68 т.1).

Як стверджує позивач, його підприємство очікувало на добровільне виконання відповідачем умов Договору та здійснення поставки необхідної продукції.

Проте, поставка продукції так і не була здійснена. АТ «Завод «Електроважмаш» вимушено було скористатись угодою з ТОВ «Кварц-2008» та замовити продукцію за ціною яка вище ніж та яка передбачена у Договорі, укладеному з відповідачем.

31.08.2021 на АТ «Завод «Електроважмаш» від ТОВ «Кварц-2008» було поставлено 22,88 тонни скла натрієвого рідкого за ціною 5 880,00 грн. за 1 тонну з ПДВ тобто на загальну суму 134 534,40 грн., що підтверджується прибутковим ордером №18 від 31.08.2021, видатковою накладною №106 від 30.08.2021 та товарно-транспортною накладною №Р106 від 30.08.2021 (64-65 т.1).

При цьому, як стверджує позивач, якщо б відповідачем належним чином виконувались умови діючого Договору така поставка коштувала для АТ вЂ�вЂ�Завод «Електроважмаш» 83 512,00 грн. з ПДВ (3 650,00 грн. х 22,88 тонни). Тобто різниця між запланованими (можливими) витратами та реальними витратами становить 51 022,40 грн. (134 534,40 грн. - 83 512,00 грн.).

На переконання позивача, поставка за заявкою №201-06-13/285 від 15.07.2021 в обумовлені строки так і не була виконана відповідачем, у зв`язку із чим у АТ «Завод «Електроважмаш» виникло право застосувати до відповідача штрафні санкції та зобов`язати останнього сплатити збитки у зв`язку із неналежним виконанням ним умов Договору, а саме:

- штраф згідно п.3.4 Договору у розмірі 9 636,00 грн.;

- пеня згідно п.10.2. Договору у розмірі 10 888,68 грн.;

- штраф згідно п.10.3. Договору у розмірі 9 636,00 грн.;

- збитки за липень 2021 року у розмірі 38 880,00 грн.;

- збитки за серпень 2021 року у розмірі 51 022,40 грн.

В свою чергу відповідач факт отримання вищезазначеної заявки не визнає та стверджує, що жодних листів про підтвердження здійснення поставки за вказаним замовленням відповідач на адресу позивача не направляв.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом даного позову є нарахована позивачем грошова сума збитків та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки.

Так, відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків та штрафних санкцій, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як було встановлено судом, АТ «Завод «Електровжмаш» не є замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» , а здійснює закупівлі на підставі регламенту проведення закупівель товарів, робіт та послуг за власні кошти.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником було визначено відповідача переможцем закупівлі UA-2020-03-20-001085-а та прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю скла натрієвого рідкого М 2,55-2,7 ГОСТ 13078-81 щільність 1,47-1,51 за ціною 3 650,00 грн. за одинцю вимірювання (тонна) та умовами оплати - 60 календарних днів відстрочення з моменту поставки товару, та терміном поставки - 30 календарних днів з моменту письмової заявки від замовника.

04.05.2020 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (постачальник) було укладено договір №238-13/877 на підставі проведеної процедури закупівель.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів розірвання спірного Договору у визначеному сторонами порядку матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (постачальник) договір №238-13/877 від 04.05.2020 є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, номенклатуру, асортимент, кількість та термін поставки продукції.

При цьому сторони визначили, що постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору).

Так, в матеріалах справи міститься лист-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021, яким позивач просив відповідача поставити у липні 2021 року скло натрієве з силікатним модулем 2.55-2,7, щільністю 1,47-1,51 ГОСТ 13078-81, за графіком: 19.07.2021 у кількості 22,0 тонни.

Разом з цим, з наявних в матеріалах справи листів (а.с.29-33 т.1) вбачається факт листування між сторонами щодо вказаного замовлення.

Так сторони погодили, що у разі зміни кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, що впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, сторони можуть прийти до згоди про зміну істотних умов (ціна, обсяг і т. д.) (п.3.2.Договору).

У разі наявності зазначених в п.3.2 цього Договору факторів, постачальник направляє замовнику пропозицію щодо зміни істотних умов Договору, приклавши підтверджуючі документи (п.3.3.Договору).

В матеріалах справи міститься лист №194 від 16.07.2021, яким відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку зі змінами кон`юнктури ринку, індексу інфляції, офіційного курсу іноземної валюти, розміру мінімальної заробітної плати, підвищення цін на витратні матеріали та інші фактори, а також систематичне не виконання умов оплати замовником, ТОВ "Дніпросклосервіс" змушені підняти вартість продукції (скло рідке натрієве) і внести зміни в порядок оплати. На сьогоднішній день ціна становить 7300,00 грн/тн без урахування ПДВ. Умови оплати - 100 % передоплата (а.с.33 т.1).

Вищезазначений лист №194 від 16.07.2021 засвідчено підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" Кандела С.М. та печаткою підприємства.

Також, сторони п.3.3. Договору погодили, що замовник після отримання даної пропозиції, що не перевищує двадцяти календарних днів, повідомляє постачальника про результати його розгляду. У разі згоди замовника на зміну істотних умов, сторони підписують додаткову угоду. У разі незгоди замовника на зміну істотних умов, постачальник має право передати спір для вирішення до суду.

На лист вих.№194 від 16.07.2021 позивач листом №201-06-13/290 від 19.07.2021 повідомив відповідача про те, що проаналізувавши ринкові ціни на скло натрієве рідке з силікатним модулем 2,55-2,7 щільністю 1,47-1,51 ГОСТ 13078-81, ціна не може бути прийнята, так як не є обґрунтованою, умови оплати зміні не підлягають.

Підписаної додаткової угоди, якою б сторони врегульовували питання збільшення ціни договору та зміни способу оплати (з 60 днів відстрочення на 100 % передоплату), матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивач не погодився зі зміною істотних умов Договору, оскільки відповідачем не було надано належних підтверджуючих документів, передбачених п.3.3. Договору.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Доказів передання відповідачем (постачальником) спору про зміну істотних умов Договору для вирішення до суду матеріали справи також не містять.

Таким чином, зміна умов Договору в односторонньому порядку, про які зазначено відповідачем в листі №194 від 16.07.2021, є неправомірною.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Проаналізувавши доводи відповідача щодо наявних в матеріалах справи копій листів ТОВ Дніпросклосервіс №192 та №194 від 16.07.2021, суд відхиляє такі доводи, оскільки зазначені листи засвідчено підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" Кандела С.М. та печаткою підприємства.

Так, представник відповідача наполягає на тому, що такі листи відповідачем на адресу позивача не направлялися, а походження таких листів відповідачу не відоме та оригінали таких листів у відповідача відсутні.

Проте судом встановлено, що на оспорюваних листах міститься відтиск тієї ж печатки, як і печатки, що міститься на спірному Договорі №238-13/877 від 04.05.2020 в графі постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс".

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" на оспорюваних листах, суд доходить висновку про те, що відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на листах.

Доказів її втрати, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння відповідача або використання її іншою особою відповідачем не надано.

До того ж зазначені листи підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" Кандела С.М.

Таким чином, судом встановлено наявність доказів, що підтверджують обізнаність відповідача про вчинення позивачем чергового замовлення на передбаченого умовами Договору.

Більш того, відповідачем було висунуто позивачу додаткові (не передбачені Договором) умови щодо виконання спірного замовлення (оплата позивачем заборгованості, яка виникла за попередніми замовленнями), які позивачем в свою чергу було виконано у строк обумовлений сторонами.

Крім того, відповідно до ст.2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Таким чином, відтиск печатки юридичної особи, наявний зокрема на документах, є свідченням участі такої юридичної особи, у здійсненні господарської операції (у даному випадку - прийнятті замовлення).

Суд критично відноситься до посилання відповідача на те, що походження оспорюваних листів йому не відоме, оскільки відповідач освідомлений про наявність відтиску його печатки та підпису директора підприємства на таких листах, проте не здійснив жодної дії для захисту свого порушеного права.

При тому, що в даному випадку доведення відповідності чи не відповідності печатки та підпису відповідача покладається саме на останнього.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 Господарського кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена умовами Договору від 04.05.2020 №238-13/877.

Так сторони погодили, що у разі якщо постачальник не в змозі поставити замовлену партію продукції за узгодженими цінами, постачальник направляє відповідне повідомлення протягом вказаного строку. В такому разі замовник має право пред`явити постачальнику вимогу про сплату штрафу у розмірі 10% від суми замовленої партії продукції (п.3.4.Договору).

За порушення строків поставки продукції, передбачених цим Договором, замовник має право пред`явити постачальнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% вартості простроченої (непоставленої) продукції за кожен день прострочення (п.10.2.Договору).

У разі порушення строків поставки постачальником більш, ніж на 30 календарних днів, замовник має право пред`явити вимогу про сплату штрафу у розмірі 10 % вартості несвоєчасно поставленої (непоставленої) продукції (п.10.3.Договору).

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем оспорюваної заявки-замовлення та, відповідно, порушення відповідачем строків поставки постачальником більш, ніж на 30 календарних днів.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Разом з цим, в силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Разом з цим, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, проте враховуючи імперативні приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" суд задовольняє позов в цій частині виходячи із суми простроченого платежу та подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме у розмірі 4 942,08 грн.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже було встановлено судом, доказів виконання відповідачем заявки-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021 матеріали справи не містять.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З наведеного вище вбачається, що відповідачем не було виконано заявки-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021, на підставі чого позивач був вимушений підписати договір з іншим контрагентом на заміщення товару, який очікував отримати від відповідача на підставі Договору від 04.05.2020 №238-13/877 та заявки-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021.

Отже, відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого Договором від 04.05.2020 №238-13/877.

Враховуючи невиконання відповідачем заявки-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021 та необхідність позивач виконання плану виробництва тендерним комітетом підприємства останнього 20.07.2021 було проведено спрощену процедуру закупівлі скла натрієвого рідкого.

Протоколом №100-БП від 20.07.2021 було визнано переможцем ТОВ «Кварц-2008» з пропозицією поставити скло натрієве рідке протягом двох днів з моменту замовлення за ціною 5 880,00 грн. за тону з ПДВ, на підставі чого було укладено відповідний договір.

На виконання умов укладеного з ТОВ «Кварц-2008» договору, останнім 22.07.2021 було поставлено для АТ «Завод «Електроважмаш» 23 тонни скла натрієвого рідкого всього на 135 240,00 грн. з ПДВ (5 880,00 грн. за 1 тонну), що підтверджується прибутковим ордером №10 від 22.07.2021, видатковою накладною №83 від 22.07.2021 та товарно-транспортною накладною №Р83 від 22.07.2021 (61-62 т.1).

20.07.2021 АТ «Завод «Електроважмаш» було оплачено ТОВ «Кварц-2008» поставку вищезазначеної продукції, що підтверджується платіжним дорученням №8444 на суму 135 240,00 грн.

При цьому, у заявкі-замовленні №201-06-13/285 від 15.07.2021 позивач просив відповідача поставити товар у кількості 22 тонни.

Таким чином, підприємство понесло збитки в розмірі різниці між сумою поставки 22 тонн товару, на яку добросовісно мало право розраховувати (відповідно до умов договору з відповідачем за ціною 3 650,00 грн. за 1 тонну) та сумою, за якою вимушено було придбати продукцію (в межах 22 тонн), задля збереження нормального виробничого процесу (за ціною 5 880,00 грн. за 1 тонну).

Суд також бере до уваги те, що спірний Договір було укладено сторонами на підставі проведеної процедури закупівель в електронній системі закупівель, де відповідачем в добровільному порядку було подано тендерну пропозицію із ціною 3 650,00 грн. за одинцю вимірювання (тонна), умовами оплати - 60 календарних днів відстрочення з моменту поставки товару, та терміном поставки - 30 календарних днів з моменту письмової заявки від замовника.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 8.1 розділу 8 регламенту проведення закупівель товарів, робіт та послуг за власні кошти АТ «Завод «Електровжмаш» , затвердженого наказом в.о. генерального директора підприємства №407 від 05.10.2020, на підприємстві може бути проведено процедуру закупівлі за спрощеною формою у разі термінової закупівлі товарів, робіт та послуг, у т.ч. коли термінова закупівля товарів, робіт та послуг, невиконання якої може призвести до порушення контрактних зобов`язань та значних фінансових збитків.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного Договором №238-13/877 від 04.05.2020 обов`язку поставки продукції, укладанням позивачем з ТОВ «Кварц-2008» договору на заміщення непоставленої відповідачем продукції за ціною 5 880,00 грн. за 1 тонну, яка є більшою аніж ціна встановлена Договором №238-13/877 від 04.05.2020 та різниця між якими фактично є збитками позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2021 року АТ «Завод «Електроважмаш» правомірно розраховувало отримати замовлені 22 тонни скла вартістю 96 360,00 грн., а фактично витратило 135 240,00 грн. (за 23 тонни).

Тобто, різниця між запланованими (можливими) витратами, та реальними витратами за 22 тонни передбаченими заявкою-замовленням №201-06-13/285 від 15.07.2021 становить 33 000,00 грн. ((5 880,00 грн. (ціна з ПДВ) х 22 тонни = 129 360,00 грн.) - (4 380,00 грн. (ціна з ПДВ) х 22 тонни = 96 360,00 грн.)).

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог в частині заподіяних збитків відповідачем шляхом невиконання заявки-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 33 000,00 грн. збитків.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків з відповідача за серпень 2021 року у розмірі 51 022,40 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідну суму збитків позивач вираховує на підставі невиконання відповідачем заявки-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021, вимогу про стягнення збитків за яку судом уже задоволено у розмірі 33 000,00 грн. (за непоставлені 22 тонни згідно заявки-замовлення №201-06-13/285 від 15.07.2021).

При цьому претензія, на яку посилається позивач при розрахунку суми збитків у розмірі 51 022,40 грн. за серпень 2021 року, є вимогою про поставлення товару за заявкою-замовленням №201-06-13/285 від 15.07.2021 (22 тонни), у зв`язку із неналежним виконанням якої судом уже задоволено вимогу про стягнення збитків, не може розцінюватися як додаткова заявка-замовлення та не є доказом понесення додаткових збитків, аніж збитків у розмірі різниці між запланованими (можливими) витратами, та реальними витратами за 22 тонни передбаченими заявкою-замовленням №201-06-13/285 від 15.07.2021.

Доказів звернення позивача до відповідача з іншими заявками-замовленнями, ані ж із заявкою-замовленням №201-06-13/285 від 15.07.2021, матеріали справи не містять.

При цьому, подвійне стягнення збитків не допускається.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до статті 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 081,73 грн. підлягають стягненню з відповідача, а у розмірі 1 188,27 грн. - покладаються на позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд надає сторонам строк протягом п`яти днів з дня отримання даного рішення суду для надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотання тощо (за необхідності).

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" про стягнення збитків та штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Супутника, будинок 6; код ЄДРПОУ: 36639185) на користь Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, Харківська обл., місто Харків, пр. Московський, будинок 299; код ЄДРПОУ: 00213121) суму збитків у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп., штраф згідно п.3.4 договору №238-13/877 від 04.05.2020 у розмірі 9 636 (дев`ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 00 коп., пеню згідно п.10.2. договору №238-13/877 від 04.05.2020 у розмірі 4 942 (чотири тисячі дев`ятсот сорок дві) грн. 08 коп., штраф згідно п.10.3. договору №238-13/877 від 04.05.2020 у розмірі 9 636 (дев`ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 081 (одна тисяча вісімдесят одна) грн. 73 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "07" лютого 2022 р.

Суддя Т.О. Пономаренко