Рішення

від 10.04.2022 по справі 922/4837/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4837/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву (вх.№4405 від 23.02.2022) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу по справі

за позовом Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, Харківська обл., місто Харків, пр. Московський, будинок 299; код ЄДРПОУ: 00213121) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Супутника, будинок 6; код ЄДРПОУ: 36639185) про стягнення збитків та штрафних санкцій без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" суму збитків та штрафних санкцій за договором №238-13/877 від 04.05.2020 в загальному розмірі 120 063,08 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2022 позовні вимоги Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" про стягнення збитків та штрафних санкцій задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" на користь Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" суму збитків у розмірі 33 000,00 грн., штраф згідно п.3.4 договору №238-13/877 від 04.05.2020 у розмірі 9 636,00 коп., пеню згідно п.10.2. договору №238-13/877 від 04.05.2020 у розмірі 4 942,08 грн., штраф згідно п.10.3. договору №238-13/877 від 04.05.2020 у розмірі 9 636,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 081,73 грн.

Надано сторонам строк протягом п`яти днів з дня отримання даного рішення суду для надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотання тощо (за необхідності).

23.02.2022 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшла заява (вх.№4405 від 23.02.2022) про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, в якій просить суд:

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" пропущений процесуальний строк для подання заяви та доказів щодо розміру понесених судових витрат по справі №922/4837/21;

- стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку представник відповідача зазначає, що про наявність судового рішення від 07.02.2022 у даній справі до дати його отримання відповідачем, останньому відомо не було, оскільки справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року по справі №922/4837/21 відповідач отримав 16.02.2022.

Судом, урахуванням розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, було встановлено сторонам строк протягом п`яти днів з дня отримання рішення суду від 07.02.2022 для надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотання тощо (за необхідності).

Частиною 1 статті 116 ГПК України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто строк, встановлений судом на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, закінчився 21.02.2022 (включно).

Відповідно до поштового штампеля, проставленого працівниками відділення поштового зв`язку міста Дніпра Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на конверті із заявою (вх.№4405 від 23.02.2022) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, означену заяву представником відповідача було направлено до суду засобами поштового зв`язку 21.02.2022, тобто в останній день процесуального строку, встановленого судом для подання відповідної заяви.

Згідно з ч.6 ст.116 ГПК України, останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч.7 ст.116 ГПК України).

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання заяви та доказів щодо розміру понесених судових витрат по справі №922/4837/21, оскільки, з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України, представником відповідача такий строк не пропущено.

Розглянувши заяву (вх.№4405 від 23.02.2022) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача разом з відзивом на позовну заяву надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що правовідносини між відповідачем та адвокатом Беззубкіним С.М. на момент розгляду справи господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №051 від 22.12.2021 та ордером АЕ №1113586 від 29.12.2021.

Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката представник відповідача надав суду копію акту приймання-передачі наданих послуг №001 від 16.02 2022 на загальну суму 15 000,00 грн., копію рахунку №01/51 від 16.02.2022 на суму 15 000,00 грн.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, надані представником відповідача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2019 року по справі №915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проаналізувавши подані представником відповідача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись приписами ст.129 ГПК України, відповідачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт, прийнятих згідно з актами приймання-передачі наданих послуг за договором.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача станом на 08.04.2022 до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, на підставі пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України, суд вважає за доцільне заяву представника відповідача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 7 852,50 грн.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.244 ГПК України.

Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вх.№4405 від 23.02.2022) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, Харківська обл., місто Харків, пр. Московський, будинок 299; код ЄДРПОУ: 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Супутника, будинок 6; код ЄДРПОУ: 36639185) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 852 (сім тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 50 коп.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 11.04.2022.

Суддя Т.О. Пономаренко