Постанова

від 02.02.2022 по справі 210/3429/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 210/3429/17

провадження № 61-14076св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінстрим ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінстрим про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовів

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який, просила визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладений 28 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінстрим (далі - ТОВ Фінстрим , товариство) і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., який зареєстрований у реєстрі за № 405 та скасувати державну реєстрацію зміни умов обтяження нерухомого майна, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 33, що були здійснені державним реєстратором Марченко О. І. у зв`язку із зміною іпотекодержателя з ТОВ Фінстрим на ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, що укладений 28 лютого 2017 року.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що 20 квітня 2006 року між ОСОБА_1 і Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль (далі - АППК Аваль ), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) укладено генеральну кредитну угоду № 014/03-03/15/1565 (далі - генеральна угода), за умовами якої загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати 80 000,00 дол. США строком на 84 місяці.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за генеральною угодою та кредитним договором № 014/03-03/1566, укладеним на підставі генеральної між позивачем і банком, укладено договір іпотеки № 014/03-03/15/1565/1 (далі - договір іпотеки).

28 лютого 2017 року укладені договори відступлення права вимоги за договором іпотеки, а саме: між ПАТ Райффайзен Банк Аваль і Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Фінансовий Партнер (далі - ПАТ КБ Фінансовий Партнер ; між ПАТ КБ Фінансовий Партнер і ТОВ Фінстрим ; між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 .

За умовами договорів права вимоги за договором іпотеки вважаються переданими з моменту попереднього здійснення розрахунків, згідно з договором відступлення прав вимоги за договорами кредиту. Отже, уступка прав вимоги за цими договорами відбулася в обмін на плату, тому відбулося фінансування під відступлення права грошової вимоги в порядку, що визначений статтею 1074 ЦК України.

Ураховуючи наведене, укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль і ПАТ КБ Фінансовий Партнер є договором факторингу, адже укладався з обох сторін спеціальними суб`єктами - банківськими установами, за плату. Аналогічно, укладений між ПАТ КБ Фінансовий Партнер і ТОВ Фінстрим договір відступлення є також факторингом.

Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, що укладений 28 лютого 2017 року між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 суперечить актам цивільного законодавства та порушує публічний порядок, адже в супереч імперативно визначеному порядку виводить кредитний договір з-під правового регулювання Закону України Про фінансові послуги та регулювання ринку фінансових послуг , Закону України Про захист прав споживачів , породжує правову невідповідність суб`єктного складу учасників кредитних правовідносин, що встановлена у параграфі 2 Глави 71 ЦК України.

ОСОБА_2 отримала право вимоги в обмін на грошові кошти і здійснення такого платежу є обов`язковою умовою отримання новим кредитором права вимоги за кредитними договорами.

Крім того, спірний договір порушує конституційне право (гарантію) передбачене статтею 42 Конституції України, позбавляючи державного захисту як споживача фінансових послуг, що є самостійною підставою для визнання (встановлення) договору про відступлення прав вимоги, що укладений між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 28 лютого 2017 року нікчемним.

Аналогічні умови містяться у договорі відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який укладений між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 .

Штучна зміна назви грошової операції, яка відбувається в межах цього договору в обмін на право вимоги, не змінює суті таких дій та їх правової кваліфікації.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 15 серпня 2019 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 28 лютого 2017 року, укладений між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., який зареєстрований у реєстрі за № 405. Скасував державну реєстрацію зміни умов обтяження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 33, що були здійснені державним реєстратором Марченко О. І. у зв`язку із зміною іпотекодержателя з ТОВ Фінстрим на ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 лютого 2017 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час укладення договору відступлення права вимоги за договором іпотеки з ОСОБА_2 , ТОВ Фінстрим не набуло права вимоги за генеральною угодою та договором іпотеки. Крім того, право вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором перейшло до ОСОБА_2 як фізичної особи, яка не має статусу фізичної особи - підприємця та повноважень на здійснення фінансових операцій, як кредитора, в межах правовідносин, що виникають на підставі кредитних договорів.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 25 серпня 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 23 вересня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 401/2467/14-ц та від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що на момент укладення ТОВ Фінстрим договору відступлення права вимоги за договором іпотеки з ОСОБА_2 , ТОВ Фінстрим не набуло права вимоги за договором відступлення права вимоги укладеним з ПАТ КБ Фінансовий партнер , адже не здійснило оплату вартості права вимоги за цим договором, оскільки 28 лютого 2017 року ТОВ Фінстрим перерахувало 451 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , який також належить ТОВ Фінстрим .

З огляду на викладене оспорюваний договір від 28 лютого 2017 року відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20 квітня 2006 року № 014/03-03/15/1565/1, який укладений між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 є недійсним.

Згідно з умовами договору відступлення права вимоги, який укладений між ПАТ КБ Фінансовий партнер і ТОВ Фінстрим уступка прав вимоги відбулася в обмін на плату, яка загалом становить 451 000,00 грн, отже відбулося фінансування під відступлення права грошової вимоги в порядку, що визначений статтею 1074 ЦК України, тому цей договір є договором факторингу.

Всі інші договори відступлення права вимоги за договором іпотеки є договорами факторингу, а відтак ОСОБА_2 не могла набувати прав нового кредитора за договором іпотеки, який укладений між АККП Аваль і ОСОБА_1 , адже не є спеціальним суб`єктом, який згідно зі статтею 1077 ЦК України має право укладати такі правочини.

06 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу , мотивований тим, що постанова апеляційного суду винесена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 грудня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 квітня 2006 року між АППБ Аваль , правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ВАТ Райффайзен Банк Аваль ), правонаступником якого в свою чергу є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ), і ОСОБА_1 укладено генеральну кредитну угоду № 014/03-03/15/1565, предметом якої є надання позичкової заборгованості позичальнику за наданими в рамках цієї угоди кредитами, який не повинен перевищувати 80 000,00 дол. США, строком на 84 місяці.

На забезпечення виконання умов генеральної угоди та кредитного договору № 014/03-03/1566 укладеного між АППБ Аваль і ОСОБА_1 , який є його невід`ємною частиною, між цими ж сторонами 20 квітня 2006 року укладено договір іпотеки № 014/03-03/15/1565/1, предметом якого є нежитлове приміщення № 33 загальною площею 84,5 кв. м на АДРЕСА_1 , яке належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 24 січня 2004 року.

26 червня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль і ОСОБА_1 в межах генеральної угоди укладено кредитний договір № 014/03-03/15-528, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 35 000,00 дол. США зі сплатою 14,5 % річних, строком на 70 місяців.

28 травня 2008 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль і ОСОБА_1 в межах генеральної угоди укладено кредитний договір № М014/03-03/261, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою 15 % річних, строком на 59 місяців.

28 лютого 2017 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль і ПАТ КБ Фінансовий Партнер укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до пункту 1.1 якого відступлення права вимоги укладено за генеральною угодою з урахуванням всіх додаткових угод, які є невід`ємними частинами, що укладені між первісним кредитором і ОСОБА_1 , іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки № 014/03-03/15/1565/1, який виступає на забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з генеральної кредитної угоди.

28 лютого 2017 року між ПАТ КБ Фінансовий партнер і ТОВ Фінстрим укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. За умовами пункту 1.1 договору відступлення права вимоги укладено за генеральною угодою від 20 квітня 2006 року № 014/03-03/15/1565, з урахуванням всіх додаткових угод, які є невід`ємними частинами, що укладені між АППБ Аваль і ОСОБА_1 іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки № 014/03-03/15/1565/1, що укладений між АППБ Аваль і ОСОБА_1 , який виступає як забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з генеральної угоди.

28 лютого 2017 року між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, за пунктом 1.1 якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги за кредитними договорами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд , перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 51)).

Суди встановили, що 20 квітня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладено генеральну кредитну угоду № 014/03-03/15/1565, предметом якої є надання позичкової заборгованості позичальнику за наданими в рамках цієї угоди кредитами, який не повинен перевищувати 80 000,00 дол. США строком на 84 місяці.

На забезпечення виконання умов генеральної угоди та кредитного договору № 014/03-03/1566, укладеного між АППБ Аваль і ОСОБА_1 , між цими ж сторонами 20 квітня 2006 року укладено договір іпотеки № 014/03-03/15/1565/1.

28 лютого 2017 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль і ПАТ КБ Фінансовий Партнер , між ПАТ КБ Фінансовий партнер і ТОВ Фінстрим , між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 укладені договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за умовами якого іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки № 014/03-03/15/1565/1, який виступає на забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з генеральної угоди.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року, ухваленим у справі № 761/22992/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ Фінансовий партнер , правонаступником якого є ТОВ ФК Фінансовий партнер , ТОВ Фінстрим , ОСОБА_2 , про визнання недійсними та нікчемними договорів, укладених 28 лютого 2017 року між ПАТ КБ Фінансовий партнер і ТОВ Фінстрим , між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою від 20 квітня 2006 року № 014/03-03/15/1565 та укладеними на її підставі кредитними договорами від 26 червня 2007 року № 014/03-03/15/528 та від 28 травня 2008 року № М014/03-03/261, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 28 лютого 2017 року, укладеного між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір від 28 лютого 2017 року, укладений між ТОВ Фінстрим і ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги щодо виконання зобов`язань ОСОБА_1 за генеральною кредитною угодою від 20 квітня 2006 року № 014/03-03/15/1565 та укладеними на її підставі кредитними договорами від 26 червня 2007 року № 014/03-03/15/528 та від 28 травня 2008 року № М014/03-03/261. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в частині вирішення вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 28 лютого 2017 року між ПАТ КБ Фінансовий партнер та ТОВ Фінстрим , змінено у мотивувальних частинах, викладено їх у редакції цієї постанови щодо підстав відмови у задоволенні позову. У решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в частині вирішення вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 28 лютого 2017 року між ПАТ КБ Фінансовий партнер та ТОВ Фінстрим , залишено без змін.

Отже, ОСОБА_2 не має права вимоги за договором про відступлення права вимоги від 28 лютого 2017 року, укладений між ТОВ Фінстрим і нею, за генеральною кредитною угодою від 20 квітня 2006 року № 014/03-03/15/1565 та укладеними на її підставі кредитними договорами від 26 червня 2007 року № 014/03-03/15/528 та від 28 травня 2008 року № М014/03-03/261.

Згідно з абзацом 9 статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

У статті 24 Закону України Про іпотеку передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України Про іпотеку дозволяє зробити висновок про те, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення; для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Закон України Про іпотеку не передбачає існування конструкції абстрактної іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16 (провадження № 61-18037св18).

Оскільки у ОСОБА_2 як іпотекодержателя відсутнє право вимоги за генеральною кредитною угодою від 20 квітня 2006 року № 014/03-03/15/1565, тому вона не може бути і іпотекодержателем, адже договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 лютого 2017 року було укладено у зв`язку з укладенням 28 лютого 2017 року договору про відступлення права вимоги за генеральною кредитною угодою, який рішенням суду визнано недійсним.

Крім цього, встановлення обставин недійсності договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки на користь ОСОБА_2 спростовує наявність у неї будь-яких майнових прав щодо іпотечного майна та, відповідно, унеможливлює реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 33, що були здійснені державним реєстратором Марченко О. І. у зв`язку із зміною іпотекодержателя з ТОВ Фінстрим на ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 лютого 2017 року, у зв`язку з чим державна реєстрація підлягає скасуванню.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 175/1281/17.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним, однак неправильними є мотиви ухвалення рішення.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення районного суду змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню, рішення суду першої інстанції - зміні мотивувальної частини, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги в розмірі 1 700,00 грн підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_2 та ТОВ Фінстрим по 750,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року скасувати, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінстрим на користь ОСОБА_1 750,00 грн (сімсот п`ятдесят гривень) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 750,00 грн (сімсот п`ятдесят гривень) судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов