Рішення

від 17.11.2021 по справі 753/2958/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/2958/19

провадження № 2/753/1774/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю сторін:

позивач: не з`явився;

відповідачі: не з`явились;

третя особа: не з`явилась;

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання об`єктів нерухомого та рухомого майна спільною сумісною власністю, а також зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1, ОСОБА_2 ) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни (далі по тексту - відповідач 2, приватний нотаріус, ОСОБА_4 ) та просив суд:

1.Встановити факт проживання ОСОБА_5 (далі по тексту - ОСОБА_5 ) із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 грудня 2001 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.Визнати об`єкти нерухомості спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , визначити, що частка померлого ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності становить 1/2 на наступні об`єкти нерухомості:

1)машиномісце в„– 61 : АДРЕСА_1 ;

2)машиномісце № 62 : АДРЕСА_1 ;

3)квартиру: АДРЕСА_1, квартира 0604-0704 ;

4)квартиру: АДРЕСА_3 ;

5)машиномісце: АДРЕСА_3 ;

6)машиномісце: АДРЕСА_3 .

3.Зобов`язати приватного нотаріуса включити до складу спадщини частки померлого ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на наступні об`єкти нерухомості:

1)машиномісце № 61 : АДРЕСА_1 ;

2)машиномісце № 62 : АДРЕСА_1 ;

3)квартиру: АДРЕСА_1, квартира 0604-0704 ;

4)квартиру: АДРЕСА_3 ;

5)машиномісце: АДРЕСА_3 ;

6)машиномісце: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 14.04.2018 р., виданим Відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у м. Києві.

ОСОБА_5 мав двох дітей від першого шлюбу, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В позовній заяві, позивач зазначав про те, що з 2001 розпочалося спільне проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який було зареєстровано 13.09.2014, актовий запис № 2249.

В період фактичного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у них народилися спільні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та за спільні кошти були придбані квартира за адресою: АДРЕСА_3 та квартира за адресою: АДРЕСА_1, квартира 0604-0704 , а також, паркомісця в„– 62 та в„– 61 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, в позовній заяві позивач в обґрунтування факту проживання однією сім`єю вказував на те, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був спільний сімейний бюджет та вони вважали себе повноцінною сім`єю, мали двох спільних дітей, брали разом активну участь у вихованні дітей, здійснювали неодноразові поїздки до родичів, спільно відпочивали, їздили до спільних друзів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання.

13.06.2019 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Каліушку Ф.А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2019 року дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідач 1 скористалась своїм правом на подання до суду відзиву, в якому заперечувала проти задоволення позовної заяви, вважала її необґрунтованою та безпідставною, виходячи з того, що вона фактично не проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , не вела з ним спільного господарства, вони не мали спільного бюджету та спільних витрат та, як наслідок, у них були відсутні взаємні права та обов`язки притаманні подружжю.

30 жовтня 2019 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вона заперечувала проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву та посилалась на додатково подані докази, в тому числі, необхідність допиту свідків.

13 січня 2020 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив:

1.Встановити факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 грудня 2001 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.Визнати об`єкти нерухомості спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , визначити, що частка померлого ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності становить 1/2 на наступні об`єкти нерухомості:

1) машиномісце в„– 61 : АДРЕСА_1 ;

2) машиномісце № 62 : АДРЕСА_1 ;

3) квартиру: АДРЕСА_1, квартира 0604-0704 ;

4) квартиру: АДРЕСА_3 ;

5) машиномісце на підземній автостоянці за адресою АДРЕСА_3 , місце № 36 , секція № 2 ;

6) машиномісце на підземній автостоянці за адресою АДРЕСА_3 , місце в„– 42 , секція № 2 .

3.Визнати транспортний засіб - автомобіль LEXUS, червоного кольору, 2011 року випуску, VIN номер НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 - спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , визнати, що частка померлого ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності становить 1/2 на автомобіль LEXUS, червоного кольору, 2011 року випуску, VIN номер НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 .

4.Визнати будівельні матеріали та конструктивні елементи, розташовані за адресою АДРЕСА_8 , спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , визнати, що частка померлого ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності становить 1/2.

5.Зобов`язати приватного нотаріуса включити до складу спадщини частки померлого ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на наступні об`єкти:

1)машиномісце № 61 : АДРЕСА_1 ;

2)машиномісце № 62 : АДРЕСА_1 ;

3)квартиру: АДРЕСА_1, квартира 0604-0704 ;

4)квартиру: АДРЕСА_3 ;

5)машиномісце на підземній автостоянці за адресою АДРЕСА_3 , місце № 36 , секція № 2 ;

6)машиномісце на підземній автостоянці за адресою АДРЕСА_3 , місце в„– 42 , секція № 2;

7)автомобіль LEXUS, червоного кольору, 2011 року випуску, VIN номер НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 ;

8)будівельні матеріали та конструктивні елементи, розташовані за адресою: АДРЕСА_8 .

14 січня 2020 представником Відповідача 1 подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

У відбувшихся судових засіданнях позивач, його представники позивача та третя особа - ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримали та проси їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представники відповідача ОСОБА_2 у відбувшихся судових засіданнях заявлені позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Приватний нотаріус Мамай І.В., будучі повідомленими про розгляд справи належним чином у відповідності до норм ЦПК України, у судові засідання не з`являлась, направила на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників та допитавши свідків, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 3 ст. 12, чч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

27 лютого 2003 між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД (код в ЄДРПОУ 24089818) було укладено Генеральну угоду про дольову участь в будівництві № 175-Ф-41/2Г.

Відповідно до п. 1.1. вказаної Генеральної угоди, відповідач 1 надав Закритому акціонерному товариству ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД грошові кошти з метою участі в будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , а Закрите акціонерне товариство ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД по закінченню будівництва зобов`язався передати відповідачу 1 частину зведеної будівлі на умовах і в об`ємі, визначених даною угодою.

Відповідно до п. 3.7. вказаної Генеральної угоди, внесення грошових засобів здійснюється учасником (відповідачем 1) поетапно:

1-й етап - 27 лютого 2003 - оплата вартості 62,00кв.м.

2-й етап - 27 серпня 2004 - оплата вартості 49,61 кв.м.

Всього по угоді - 111,61 кв.м.

Виконання відповідачем 1 п. 3.7. вказаної Генеральної угоди, підтверджується копією квитанції від 27.02.2003. на суму 114 855,00 грн. та копією квитанціями від 23.04.2003 р. на суму 50 000,00 грн. і 46 615,00 грн., а також, копією картки розрахунків до Генеральної угоди про дольову участь в будівництві № 175-Ф-41/2Г від 27.02.2003. та Свідоцтвом про право власності від 07.11.2006. Серія НОМЕР_8 , згідно якого Відповідач-1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

Також, між ОСОБА_2 та ТОВ РАДА Корпорації ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД було укладено Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 27 лютого 2003, предметом якого є надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території де знаходиться квартира, що належить відповідачу 1 на праві приватної власності, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, з метою облаштування квартири АДРЕСА_3 , відповідачем 1 були укладені наступні договори:

1. Договір про користування електричною енергією від 06 вересня 2006 ;

2. Договір № 383-АХ-IV від 20 квітня 2006 на підключення телебачення;

3. Договір № 4669 про надання телекомунікаційних послуг від 14 березня 2006 ;

4. Договір № 17/11 про надання телекомунікаційних послуг від 20 січня 2011;

5. Замовлення на активацію додаткових послуг цифрового телебачення від 07 грудня 2011;

6. Договір № 1676-ВООП від 01 червня 2012 на охорону квартири;

7. Договір № 2094-ПО про спостереження за спрацюванням засобів охоронно-тривожної сигналізації від серпня 2014 на охорону квартири.

Відповідно до наданих копій рахунків на оплату та квитанцій, оплата послуг, які надавалися згідно вказаних договорів, здійснювалася особисто ОСОБА_2 .

Згідно чч. 1-2 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За змістом ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Однак, в даному випадку на суд покладається обов`язок встановлення, а на позивача доведення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Дане твердження викладене в Постанові Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

Відповідно до п. 20 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З 13 вересня 2014 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_9 , виданим 13 вересня 2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції в м. Києві.

В той же час, відповідно до наданих представником позивача копії паспорту ОСОБА_8 та копії свідоцтва про розірвання шлюбу виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Серія НОМЕР_10 від 20.09.2005, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ,було розірвано 10.08.2005.

Установивши, що особа перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, суд має відмовити у встановленні факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки задоволення такої заяви призведе до порушення принципу одношлюбності, передбаченого статтею 25 СК України.

Вказаний висновок викладений в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року по справі № 759/4596/18 та від 15.04.2019 р. по справі № 635/4170/16-ц.

При цьому, у випадку набуття права власності на нерухоме майно за договором інвестування в будівництво, підлягає встановленню не дата безпосередньої реєстрації права власності, а період сплати пайових внесків на об`єкт інвестування.

Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справу № 682/2493/16-ц (провадження в„– 61 -48605св18) від 05 серпня 2020.

Враховуючи, що на час здійснення ОСОБА_2 оплат по Генеральній угоді про дольову участь в будівництві № 175-Ф-41/2Г від 27.02.2003, ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , неможливим є встановлення факту спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у вказаний період.

02 грудня 2011 між ОСОБА_2 та ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС (код в ЄДРПОУ 32493671) було укладено Договір про участь у будівництві № К-01/03/042, на підставі якого вказане товариство зобов`язалось передати відповідачу 1 квартиру в„– 0604 на шостому поверсі, загальною площею 111,92 кв.м., житловою площею 61,49 кв.м., що будується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 02 грудня 2011 між відповідачем 1 та ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС (код в ЄДРПОУ 32493671) було укладено Договір про участь у будівництві № К-01/03/043, на підставі якого вказане товариство зобов`язалось передати ОСОБА_2 квартиру в„– 0704 на сьомому поверсі, загальною площею 113,18 кв.м., житловою площею 62,75 кв.м., що будується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 05жовтня 2012 між ОСОБА_2 та ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС (код в ЄДРПОУ 32493671) було укладено Договір про участь у будівництві № К-01/03/042-043, на підставі якого, вказане товариство зобов`язалось передати відповідачу 1 квартиру в„–0604-0704 на шостому-сьомому поверхах, загальною площею 225,10 кв.м., житловою площею 124,24 кв.м., що будується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1. вказаних догорів визначено, що товариство зобов`язується передати інвестору - відповідачу 1, об`єкт (квартиру в об`єкті будівництва, що визначається п. 2.2. цих Договорів), в об`єкті будівництва шляхом погашення лота Інвестора, а Інвестор зобов`язується в порядку та в строки, визначені цими Договорами та проектом емісії, набути право власності на лот та пред`явити товариству лот до погашення, розмір якого визначений п. 2.4. цих Договорів.

Пунктом 2.4. вказаних догорів визначено, що термін погашення облігацій Лота починається 01 вересня 2013 року і закінчується 31 серпня 2014 року.

З метою благоустрою та підтримання вказаних квартир в належному стані, придатному для проживання між відповідачем 1 та обслуговуючою організацією ТОВ Управляюча компанія ЮКРЕЙНІАН СІТІ СЕРВІС , були укладені договори, які підтверджують ведення господарства відповідачем 1 особисто, а саме:

1. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12.04.2013, предметом якого є надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 ;

2. Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 12.04.2013, предметом якого є надання вказаних послуг в квартиру відповідача 1 в„– 0604-0704 за адресою: АДРЕСА_1 ;

3. Договір в„– 0604-0704 від 12.04.2013, предметом якого є відшкодування витрат за спожиту електроенергію у квартирі відповідача 1 в„– 0604-0704 за адресою: АДРЕСА_1 ;

4. Договір в„– 0604-0704 про надання додаткових послуг від 12.04.2013 предметом якого є надання додаткових послуг згідно переліку відповідачу 1, як власнику квартири в„– 0604-0704 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданих копій рахунків на оплату та квитанцій, оплата послуг, які надавалися згідно вказаних договорів, здійснювалася особисто відповідачем 1.

Більше того, на ведення господарства ОСОБА_2 особисто вказують і ряд інших договорів, які нею підписані, з метою облаштування квартири в„– 0604-0704 за адресою АДРЕСА_1 , зокрема:

1. Договір № 25042014-1/2 про проектування, впровадження та експлуатацію системи інтелектуального керування будівлею від 25.04.2014;

2. Договір побутового підряду № 27 від 22.07.2014;

3. Договір № 76 на розробку дизайн-проекту від 27.01.2014.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.06.2018 № 126874895, слідує, що на праві приватної власності за відповідачем 1 зареєстровані:

1)машиномісце № 61 (паркомісце)загальною площею 17,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано 14.03.2018. Підставою виникнення права власності є договір про участь у будівництві серія та номер: П-06/020, підписаний ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС і відповідачем 1 14.12.2012 р., додаткової угоди № 1 від 15.06.2017 р. до договору про участь у будівництві П-06/020; Акту прийому-передачі об`єкта від 13.03.2018, довідки серія та номер: 132, виданої 13.03.2018 ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС , картки прийому заяви, серія та номер: 98832772, виданої 28.09.2017 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімішина М.І.;

2)машиномісце в„– 62 (паркомісце) загальною площею 17,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,яке було зареєстровано 14.03.2018. Підставою виникнення права власності є договір про участь у будівництві серія та номер: П-06/019, підписаний ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС і Відповідачем-1 14.12.2012, додаткової угоди № 1 від 15.06.2017 до договору про участь у будівництві П-06/019; Акту прийому-передачі об`єкта від 13.03.2018, довідки серія та номер: 133, виданої 13.03.2018 ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС , картки прийому заяви, серія та номер: 98832772, виданої 28.09.2017, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімішина М.І.;

3)квартира загальною площею 220,2 кв.м., житловою площею 101,7 кв.м., яка складається з шести кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, квартира в„– 0604-0704 . Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_11 , видане 20.09.2013 реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.

Таким чином, підставами виникнення права власності на машиномісця № 61 і № 62 (паркомісця), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є Договори про участь у будівництві № П-06/020 та № П-06/019 від 14.12.2012, укладені між відповідачем 1 та ТОВ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС .

Відповідно до пп. 3.2.4. - 3.2.5. Договори про участь у будівництві № П-06/020 та № П-06/019 від 14.12.2012, відповідач 1 зобов`язувалася оплатити частину ціни договору, що становить 101 228,75 грн. (сто одна тисяча двісті двадцять вісім гривень 75 коп.) протягом 5 (п`яти) робочих днів включно з дати укладення договорів та оплатити неоплачену частину договору в сумі 101 228,75 грн. (сто одна тисяча двісті двадцять вісім гривень 75 коп.), трьома платежами в строк до 30.03.2013.

Таким чином, період сплати пайових внесків на об`єкти інвестування будівництва по Договорам про участь у будівництві № П-06/020 та № П-06/019 від 14.12.2012 закінчився до дати реєстрації шлюбу між відповідачем 1 та ОСОБА_5 , тобто, до 13 вересня 2014.

Що ж стосується квартири в„– 0604-0704 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , то право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано 20.09.2013, тобто до дати реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_5 .

Також, в позовній заяві позивач просить визнати об`єктом нерухомості спільної сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , машиномісце на підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_3 , місце № 36 , секція № 2 та машиномісце на підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_3 , місце № 42 , секція № 2 .

В довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.06.2018 № 126874895 зазначено, що на праві приватної власності за Відповідачем-1 зареєстровані:

1) машиномісце № 61 (паркомісце) загальною площею 17,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) машиномісце № 62 (паркомісце) загальною площею 17,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) квартира загальною площею 220,2 кв.м., житловою площею 101,7 кв.м., яка складається з шести кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, квартири в„– 0604-0704 .

В довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.01.2020 № 195463777 та № 195464121, зазначено про відсутність відомостей, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 гараж 36 та гараж 42 .

У відповідь на ухвалу суду, Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації , було надано повідомлення від 05.02.2020 р. № 062/14-1474 (И-2020), згідно якого за відповідачем 1 на праві власності зареєстровано:

1)машиномісце № 36 секція 2 на підземній автостоянці за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 03 вересня 2008 серія НОМЕР_13 , виданим Головним управлінням житлового забезпечення;

2)машиномісце в„– 42 секція 2 на підземній автостоянці за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. від 14 листопада 2008, зареєстрованим в реєстрі за № 10525;

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, по-перше, виходячи з наданої інформації право власності у відповідача 1 на вказані машиномісця виникло до дати реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_5 , а по-друге, позивачем не було надано доказів, які містять достовірні відомості, щодо наявності у ОСОБА_2 , на даний час, права власності на них.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 163/754/17 від 24 квітня 2019, суд зазначив, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим судам під час вирішення спору щодо визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання цих осіб у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 у справі № 6-1026цс15.

Згідно вимог стст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в частині 6 вказаної статті закріплено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, придбання один одному речей, виконання прохань, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Вказаний висновок викладений в Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 по справі № 552/6659/16-ц.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Позивачем в ході розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

В ході розгляду справи, в якості свідків були допитані особи, заявлені, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача-1.

За наслідком встановлених обставин, суд критично ставиться до показів свідків, оскільки ними надавались суперечливі покази, діаметрально протилежні висновки щодо одних і тих же обставин у розрізі поставлених питань.

Зокрема свідки, про виклик яких клопотав представник позивача, під час їх допиту не надали відомостей, які б могли підтвердити наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 факту спільного проживання, бюджету, ведення домашнього спільного господарства.

В той же час, аналіз практики, викладеної в Постановах Верховного Суду, свідчить про те, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

У Постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 по справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), зроблено висновок, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки .

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім, власне, факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 по справі №466/3769/16).

Вказані правові висновки кореспондуються з висновками викладеними в Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 по справі № 1-8/99, в якому викладено наступне:

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб`єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 по справі № 588/350/15, суд зазначає про те, що:

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. .

Враховуючи викладене, суд відхиляє як докази, що підтверджують факт спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , надані позивачем фото з корпоративних заходів та відпочинку на природі.

В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.10.2021 р. по справі № 640/24549/18, суд зазначає наступне:

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є доведення обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Вказана судова практика є сталою та незмінною і залежить від наданих сторонами додаткових доказів, які підтверджують факт ведення спільного господарства.

Також, в матеріалах справи міститься копія сторінки паспорта ОСОБА_5 , де зазначено, що з 15.12.1995 по 06.05.2016 він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_17 .

Відповідно до п. 1.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077, який втратив чинність 26.01.2018, реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідки про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до п. 2.1. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Вказана обставина, за відсутності інших доказів, також спростовує доводи позивача про проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю з 2001 року.

В той же час, позивачем не було надано доказів на підтвердження перебування у власності відповідача 1 автомобіля LEXUS, червоного кольору, 2011 року випуску, VIN номер НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 .

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів наданого Регіональним сервісним центром МВС в м. Києві, наданого з супровідним листом від 24 жовтня 2019 з вих. № 31/26, автомобіль LEXUS , червоного кольору, 2011 року випуску, VIN номер НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 , 2019 зареєстрований за ОСОБА_10 .

Що ж стосується будівельних матеріалів та конструктивних елементів, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто, речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

Представником позивача було надано копію відповіді на адвокатський запит Вишнівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 11 грудня 2019 з вих. № 02-32-1670, згідно якої Виконавчим комітетом Вишнівської сільської ради було прийнято рішення № 343 від 20 червня 2008 Про надання дозволу на виготовлення будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_5 .

Відповідно до вказаного рішення, ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_8 , на земельній ділянці площею 0,2814 га., що належить йому на праві приватної власності згідно Державного акту серія ЯЕ № 604626 від 12 жовтня 2007.

При цьому, дозволено проведення освоєння земельної ділянки лише у відповідності із будівельним паспортом, а проведення будь-яких будівельних робіт без будівельного паспорту, заборонено.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 у справі № 6-388цс15 зроблено висновок, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній перелік будівельних матеріалів та конструктивних елементів, розташованих за адресою АДРЕСА_8 , а також те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення від 21 січня 1999 р. в справі ГарсіяРуїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007р. в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011р. в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010р. в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994р. в справі ХіроБалані проти Іспанії , від 01 липня 2003р. в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008р. в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та MesropMovsesyan проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 р. №6-887цс17.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що відсутня правова підстава, на яку посилається позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, а саме - факту спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних витрат на придбання продуктів харчування, майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, та інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 грудня 2001 до 13 вересня 2014 задоволенню не підлягають, а, відповідно, не підлягають задоволенню і решта позовних вимог, які є похідними від цієї вимоги.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись стст. 1 - 13, 17, 18, 76 - 82, 80, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання об`єктів нерухомого та рухомого майна спільною сумісною власністю, а також зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.