Постанова

від 27.01.2022 по справі 629/1819/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Харків

справа №629/1819/17

провадження №22ц/818/821/22

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Н.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Смірнової Н.А.,

У С Т А Н О В И В:

Двадцять п`ятого травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі - Лозівський ВДВС)) (після перейменування - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Міжрайонний ВДВС), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) 1906 грн 50 коп. завданого їй матеріального збитку.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.05.2013 по справі №629/342/13-ц з Ліквідаційної комісії Державного закладу Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці (далі - ліквідаційна комісія ДЗ) стягнуто на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 2303,40 грн., компенсацію за невикористані відпустки у сумі 6122,76 грн., витрати на відрядження за грудень 2012 року у сумі 252,08 грн., моральну шкоду у сумі 2000 грн., а усього - 10678,24 грн. 30.08.2013 на виконання вказаного рішення Лозівським міськрайонним судом Харківської області виданий виконавчий лист №629/342/13ц.

13.11.2013 на підставі оригіналу виконавчого листа у справі № 629/342/13-ц позивач звернулася до начальника Лозівського ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановою заступника начальника Лозівського ВДВС Степановою О.С. від 18.11.2013 у відкритті виконавчого провадження їй було відмовлено. Такі дії державного виконавця були оскаржені ОСОБА_1 в судовому порядку, дії державного виконавця та постанову заступника начальника Міжрайонного ВДВС від 18.11.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження були визнані судом неправомірними; зобов`язано заступника начальника Лозівського ВДВС Степанову О.С. задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення; стягнуто з Лозівського ВДВС судовий збір в дохід держави в розмірі 121,80 грн.

11.07.2014 постановою державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір A.M. було відкрите виконавче провадження та в процесі виконання на користь ОСОБА_1 були частково перераховані кошти в сумі 9366,93 грн. 06.07.2015 постановою державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір A.M. ОСОБА_1 був повернутий виконавчий лист у справі № 629/342/13ц.

16.07.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань був вчинений запис про припинення державної реєстрації юридичної особи Державного закладу Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці . З цього приводу позивач звернулася до суду зі скаргою, в якій оскаржувала рішення, дії, бездіяльність державного виконавця Кушнір A.M. про повернення виконавчого документа до суду. Рішенням суду скасовано постанову державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір A.M. від 06.07.2015 про повернення виконавчого документа стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13-ц; стягнуто з Лозівського ВДВС судовий збір в дохід держави в розмірі 121,80 грн.; визнано неправомірними дії державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір A.M. по поверненню виконавчого листа №629/342/13-ц; зобов`язано Лозівського ВДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13-ц, виданого 30.08.2013 Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії ДЗ на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральну шкоду у сумі 2000 грн., а всього - 10678,24 грн.

ОСОБА_1 використала всі можливості для стягнення з боржника боргу в розмірі 10678,24 грн. Так дізнавшись, що ДЗ Лозівська лінійна санітарно- епідеміологічна станція на Південній залізниці МОЗ України припинив свою діяльність, вона звернулася до суду з вимогою про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи, здійсненої 16.07.2015, номер запису 14761110019000125. У задоволенні її позовних вимог судом було відмовлено. Третьою особою по справі №629/969/16-а був Лозівський ВДВС, який жодного разу не з`явився до суду для з`ясування обставин та захисту її порушених прав, що призвело до її матеріальних збитків, що складаються із заборгованості із заробітної плати, які вона могла б отримати від ДЗ Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці МОЗ України у разі не порушення посадовими особами Лозівського ВДВС її прав.

Враховуючий викладене вище, відповідачі повинні відшкодувати ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані їх неправомірними діями, а саме: різницю між стягнутою рішенням суду та фактично сплаченою заробітною платою у розмірі 1311,31 грн. (10678,24 грн. - 9366,93 грн.), а також понесені ОСОБА_1 витрати при захисті своїх законних прав: судовий збір, направлення кореспонденції, копіювання певних документів, які вона оцінює у розмірі 595,19 грн, з яких: сплачений судовий збір у розмірі 121,80 грн.; послуги пошти 1,83 грн., сплачений судовий збір 09 грн.; послуги пошти 1 грн.; сплачений судовий збір у розмірі 15 грн.; послуги пошти у розмірі 2 грн.; сплачений судовий збір у розмірі 15 грн.; послуги пошти у розмірі 1,80 грн.; послуги Укрпошти у розмірі 100,64 грн.; канцелярські послуги (копіювання та друк документів) у розмірі 327,12 грн

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що юридичною підставою відповідальності органу державної виконавчої служби є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам у результаті прийняття незаконних рішень, вчинення неправомірних дій або бездіяльності при здійсненні ними виконання рішень судів тощо. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Під збитками розуміються витрати, пов`язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) - його дійсна вартість. Фактично збитки є грошовим виразом майнової шкоди. ОСОБА_1 просить стягнути у якості збитків кошти, що не були стягнуті на її користь у виконавчому провадженні. Неотримані позивачем кошти у зв`язку з неналежним проведенням виконавчих дій не можуть вважатися збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України і не є майновою шкодою в розумінні закону. Зі змісту позовної заяви та пояснень учасників справи вбачається, що виконавче провадження щодо виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.05.2013 на час розгляду справи не відкрито в органах виконавчої служби. Незаконними діяннями органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів чи інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Судовим розглядом установлено, що державними виконавцями неодноразово відкривались виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа від 30.08.2013, вживались заходи щодо розшуку майна боржника, накладались арешт на рахунки підприємства. Однак грошові кошти на рахунках боржника були відсутні, що підтверджується листами банківських установ, що містяться в матеріалах виконавчого провадження. Іншого рухомого чи нерухомого майна, на яке б можливо було б звернути стягнення, вжитими заходами не виявлено. Факт тривалого невиконання рішення суду не може бути підставою для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди. Отже, факт невиконання рішення суду у справі № 629/342/13 державними виконавцями викликаний об`єктивними причинами і не є з боку державних виконавців завдаванням матеріальної шкоди позивачу, оскільки діями чи бездіяльністю особисто державних виконавців будь-яких збитків позивачу не завдано. Позивач не надав суду доказів того, що саме незаконними діями чи бездіяльністю державних виконавців їй було завдано реальних втрат (збитків). Суд уважав установленим, що відповідач в частині виконання постанови суду діяв в межах своєї компетенції та покладених на нього зобов`язань; доказів зворотного позивачем суду в ході розгляду справи надано не було.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 18.06.2021 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.05.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив подані нею докази. Причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, який вважав не встановленим суд, полягає в тому, що за час неправомірних дій і бездіяльності посадових осіб Лозівського ВДВС була ліквідована організація-боржник у виконавчому провадженні. Для стягнення належних їй за рішенням суду коштів позивач була вимушена витрачати власний час і кошти на відновлення своїх прав. Неправомірність дій відповідачів встановлена рішеннями судів і не підлягає доказуванню. Належні позивачу кошти за виконавчим листом в повному обсязі не стягнуті на час подачі апеляційної скарги, чим посадовими особами виконавчої служби порушені конституційні права ОСОБА_1 . При цьому, судом у своєму рішенні не роз`яснено, у який законний спосіб має діяти позивач для отримання належних їй за рішенням суду коштів. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи; суд неправильно застосував норми матеріального права.

Заступником начальника Міжрайонного ВДВС Ярошенко Н.А. поданий відзив на апеляційну скаргу, у задоволенні якої вона просить відмовити, рішення суду від 10.05.2018 - залишити без змін.

Відзив обґрунтовує тим, що до вчинення 16.07.2015 запису про припинення державної реєстрації боржника державним виконавцем вживались всі необхідні заходи щодо виконання рішення суду, строки здійснення виконавчого провадження, передбачені нормами відповідних статей Закону України Про виконавче провадження , що діяв до 05.10.2016, дотримувалися. Була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яка в установленому законом порядку сторонами виконавчого провадження оскаржена не була. Посилання ОСОБА_1 на ухвали по справам №629/5517/13-ц, №629/3138/15-ц є безпідставними, оскільки вказаними ухвалами не було встановлено фактів спричинення діями чи бездіяльністю посадових осіб Лозівського ВДВС збитків ОСОБА_1 . Посадовими особами Лозівського ВДВС та новоутворених в процесі реорганізації органів ДВС не були порушені права ОСОБА_1 , передбачені ч. 2 ст. 22 ЦК України, на яку вона посилається в обґрунтування позовних вимог, тобто не було спричинено їй збитків.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Як установлено судовим розглядом і не заперечується сторонами справи, рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року по справі № 629/342/13-ц з ліквідаційної комісії ДЗ на користь ОСОБА_1 були стягнуті: вихідна допомога у сумі 2303,40 грн., компенсація за невикористані відпустки у сумі 6122,76 грн., витрати на відрядження за грудень 2012 року у сумі 252,08 грн., моральна шкода у сумі 2000 грн., а всього - 10678,24 грн.

На виконання зазначеного рішення 30.08.2013 Лозівським міськрайонним судом Харківської області був виданий виконавчий лист №629/342/13-ц про стягнення з ліквідаційної комісії ДЗ 10678,24 грн.

14.11.2013 виконавчий лист №629/342/13-ц був пред`явлений до виконання до Лозівського ВДВС. 18.11.2013 з посиланням на п. 8 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.04.2014, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.05.2014 (справа № 629/5517/13-ц), дії державного виконавця та заступника начальника Лозівського ВДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження були визнані неправомірними і зобов`язано заступника начальника ВДВС Степанову О.С. задовольнити вимоги ОСОБА_1 , усунути допущені порушення (т.1 а.с. 4-9).

11.07.2015 постановою державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір А.М. було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 629/342/13-ц та в процесі виконання на користь ОСОБА_1 перераховано 9366 грн 93 коп.

06.07.2015 постановою державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір А.М. виконавчий лист № 629/342/13-ц, виданий 30.08.2013 Лозівським міськрайонним судом Харківської області на загальну суму 10678,24 грн, був повернутий.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.08.2015, зміненою ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.11.2015 (справа № 629/3138/15-ц), скасовано постанову державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір А.М. від 06.07.2015 про повернення виконавчого документа стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13-ц, зобов`язано державного виконавця Лозівського ВДВС Кушнір А.М. прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №629/342/13-ц, виданим 30.08.2013 Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії ДЗ на користь ОСОБА_1 кошти, що не були стягнуті відділом державної виконавчої служби, у сумі 1311,31 грн. Зобов`язано Лозівського ВДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13-ц, виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії ДЗ на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн (т.1 а.с. 10-16).

16.07.2015 був вчинений запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення державної реєстрації юридичної особи - Державного закладу Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці без визначення правонаступництва. ОСОБА_1 оскаржила зазначену державну реєстрацію в судовому порядку (справа № 629/969/16-а). Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 було відмовлено (т.1 а.с. 17-23).

28.01.2016 державним виконавцем Лозівського ВДВС Половинко Д.В. було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №629/342/13-ц від 30.08.2013.

09.12.2016 виконавчий документ №629/342/13-ц, виданий 30.08.2013 Лозівським міськрайонним судом Харківської області, за постановою старшого державного виконавця Гапон Є.В. був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

11.05.2017 позивач знов звернулася до органу ДВС з заявою про відновлення виконавчого провадження з додатком: оригіналом виконавчого листа №629/342/13-ц від 30.08.2013.

Повідомленням від 24.05.2017 старшим державним виконавцем Кучеренко С.В. виконавчий лист № 629/342/13-ц був повернутий без прийняття до виконання з двох підстав: на підставі ст. 51 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV у зв`язку з пропуском стягувачем тримісячного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі відновлення виконавчого провадження, та на підставі ст. 26 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII та п. 3 частини ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у зв`язку з неподанням з оригіналом виконавчого документу заяви про примусове виконання рішення. В повідомленні старшим державним виконавцем Кучеренко С.В. було також роз`яснено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 06.07.2018.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.08.2017, частково зміненою ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.11.2017 та постановою Верховного Суду від 21.11.2018, частково задоволені вимоги ОСОБА_1 : визнані неправомірними дії державного виконавця Лозівського ВДВС Половинко Д.В., які полягали у несвоєчасному винесені постанови про відновлення виконавчого провадження від 28.01.2016 за виконавчим листом №629/342/13-ц від 30.08.2013, у неналежному повідомленні стягувача ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню за виконавчим листом №629/342/13-ц від 30.08.2013 (виконавче провадження № за ЄДРВП 44005575); визнані неправомірними дії державного виконавця Лозівського ВДВС Гапон Є.В., які полягали у винесенні постанови від 09.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві; у неналежному повідомленні стягувача ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню за виконавчим листом №629/342/13-ц від 30.08.2013 (виконавче провадження № за ЄДРВП 44005575); визнані неправомірними дії державного виконавця Лозівського ВДВС Кучеренко С.В., які полягали у неправомірному зазначенні в повідомленні від 24.05.2017 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з підстави пропуску стягувачем ОСОБА_1 тримісячного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі відновлення виконавчого провадження (виконавче провадження №АСВП 53918076); зобов`язано державного виконавця Лозівського ВДВС Кучеренко С.В. виключити з повідомлення від 24.05.2017 про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання посилання на пропуск стягувачем тримісячного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі відновлення виконавчого провадження (виконавче провадження №АСВП 53918076); визнані неправомірними дії начальника Лозівського ВДВС Бунякіна В.О., які полягали у не розгляді скарги ОСОБА_1 від 12.06.2017 на дії (бездіяльність) державних виконавців; у розподілі виконавчого документа у виконавчому провадженні №АСВП 53918076 на державного виконавця в період його відпустки (т.1 а.с. 107-114).

В позовній заяві, що розглядається у цивільній справі № 629/1819/17, ОСОБА_1 уважає, що оскільки дії державних виконавців Лозівського ВДВС (після реорганізації - Міжрайонного ВДВС) визнавалися протиправними судами різних інстанцій, доведеним є те, що відносно неї при виконанні виконавчого листа № 629/342/13-ц вчинялися протиправні дії, що призвели до завдання їй збитків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як указані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про державну виконавчу службу та Закону України Про виконавче провадження .

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування їй матеріальної шкоди у розмірі 1311 грн 31 коп., суд першої інстанції обґрунтованого виходив з того, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, перебуває у прямому причинному зв`язку з неможливістю виконати рішення суду у справі № 629/342/13ц, а отже, зі спричиненням ОСОБА_1 майнової шкоди.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421.

Сам факт тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду суми. Сума нестягнутої Лозівським ВДВС у порядку виконавчого провадження заборгованості, не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Такий висновок відповідає позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 613/814/16-ц.

Колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона довела протиправність дій державних виконавців Лозівського ВДВС при виконанні виконавчого листа № 629/342/13-ц від 30.08.2013. Доведеним також є і те, що рішення суду у справі № 629/342/13-ц повністю не виконане.

Проте колегія суддів не може погодитися з тим, що між неправомірними діями працівників відповідача та невиконанням рішення суду у справі № 629/342/13-ц існує причинно-наслідковий зв`язок. Так не можна вважати, що у разі не винесення постанови від 06.07.2015 державним виконавцем Лозівського М ВДВС Кушнір А.М. про повернення виконавчого листа № 629/342/13-ц від 30.08.2013 зазначений виконавчий лист був би виконаний боржником - ліквідаційною комісією ДЗ повністю. У боржника могло не виявитися коштів або майна для такого виконання, і тоді рішення суду у справі № 629/342/13-ц не було б виконане навіть за умови не винесення державним виконавцем постанови від 06.07.2015. Отже, недоведеним за позовом ОСОБА_1 є саме причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями державних службовців Лозівського ВДВС та порушення права ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 629/342/13ц. Також не можна вважати нестягнуті за рішенням суду кошти завданими ОСОБА_1 збитками.

Щодо заявлених ОСОБА_1 до стягнення 595 грн 19 коп. (судовий збір, оплата послуг Укрпошти , копіювання і друг документів), то зазначені витрати також не можуть бути визнані збитками, що підлягають відшкодуванню Міжрайонним ВДВС.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Сплачений при розгляді конкретної справи судовий збір може бути розподілений між сторонами справи при ухваленні судового рішення, проте не може окремо стягуватися в межах іншої справи як збитки.

Оплата ОСОБА_1 послуг копіювання та другу документів, послуг Укрпошти (т.1 а.с. 25-30) не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, тому що стосуються оплати послуг установ та організацій, що надають певні послуги, правом використовувати або не використовувати які ОСОБА_1 користується вільно і на власний розсуд. І неправомірними діями Міжрайонного ВДВС зазначені витрати не викликані.

Тому колегія суддів уважає, що суд першої інстанції рішенням від 10.05.2018 правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, рішення суду від 10.05.2018 - залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 388-390, 391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 7 лютого 2022 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук