Ухвала

від 07.02.2022 по справі 208/976/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/976/22

№ провадження 2/208/1275/22

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2022 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., вирішуючи питання передбачені главою 2 розділу ІІІ ЦПК України за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрегом Україна , Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, 3-ої особи на стороні відповідача, без самостійних вимог щодо предмету спору - Приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвої Надії Олександрівни про визнання нечинним рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки , -

встановив:

06 лютого 2022 року через систему Електронний суд , позивачем ОСОБА_1 подано даний позов, яким заявлено позовні вимоги:

1) Визнати нечинним рішення Кам`янської міської ради 5-ї сесії VІII скликання від 26.02.2021 року № 155-05/VIІI Про набуття (припинення) прав на землю (з усіма змінами) в частині пункту 11: Надати дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: 11.22. Товариству з обмеженою відповідальністю АГРЕГОМ УКРАЇНА за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 1,5000 га, для розміщення адміністративно-виробничого комплексу. ;

2) Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1,2200 га кадастровий номер 1210400000:02:004:0239, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану 11 квітня 2021 року Міськрайонним управлінням у Коломийському районі м. Коломиї ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківський області, припинивши право власності зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю АГРЕГОМ УКРАЇНА на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61623294 від 16.11.2021, номер запису про право власності: 45074390 та обтяження зареєстроване щодо земельної ділянки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61624804 від 16.11.2021, номер запису про іпотеку: 45076162, видані приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н.О.;

3) Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 16 листопада 2021 року між Кам`янською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрегом Україна , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 879;

4) Стягнути з Кам`янської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрегом Україна , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровський області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2977,20 грн.

В обґрунтування підстав для звернення із даним позовом до провадження місцевого суду загальної юрисдикції, позивач посилається на місцерозташування зазначеної земельної ділянки, територіально віднесеної до підсудності Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, але з такою позицією позивача не можливо погодитися виходчи з наступного.

Щодо позовної вимоги викладеної у п. 1 про визнання нечинним рішення Кам`янської міської ради в частині надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, позивач посилається на недотримання та порушення процедури підготовки такого рішення так і його прийняття.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Публічно-правовий спір - заснований на публічному праві спір між двома чи більше учасниками правовідносин, в яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень).

Публічно-правовий спір відрізняється від приватно-правового тим, що публічно-правова позовна вимога зв`язана з положеннями публічного права. У той час як до приватного права належать законодавчі норми, які ґрунтуються на принципі рівності прав, до публічного права належать законодавчі норми, які визначають привілейоване право держави чи іншого представника державної влади…

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, згідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301 цс18, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття цього права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах, тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і щодо оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у подібних справах, зокрема у постановах: від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018 р. у справі № 826/5737/16 та від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17.

Щодо заявлених позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинивши право власності зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю АГРЕГОМ УКРАЇНА на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 16 листопада 2021 року між Кам`янською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрегом Україна .

То, вирішуючи питання про віднесення даного спору до цивільного або господарського судочинства, виходжу з наступного.

Так, згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

П. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

П. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, 21 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/17433/19 (ЄДРСРУ № 88843001) досліджував питання визначення юрисдикції спору за позовом фізичної особи щодо застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів і визнання недійсними договорів укладених між юридичними особами. За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а саме договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного між юридичними особами, а також визнання недійсними зазначеного договору.

Зміст і підстави поданого позову свідчать про те, що фізична особа звернулася до суду щодо оспорення як договору укладеного між двома юридичними особами, для здійснення юридичною особою своєї господарської діяльності, так і наслідками для оспорнення такого договору позивачем, щодо сторони такого договору - юридичної особи.

Тобто між позивачами та відповідачами існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу земельної ділянки, набуття права власності на об`єкт нерухомості, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно за наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18).

Також враховується і правова позиція Верховного Суду викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №454/1675/16, згідно до якої зазначено, що Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У ст.2 ГК передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст.4 ГПК.

Таким чином, виходячи з суб`єктного складу сторін - учасників оспорюваних правочинів, як суб`єкту владних повноважень та юридичної особи, предмету позову що стосується підстав та набуття права власності за договором укладеним між двома юридичними особами на реалізацію здійснення господарської діяльності, а тому встановлено що заявлені позовні вимоги у п. 2, 3 прохальної частини позову, не підлягають до розгляду в порядку цивільного судочинства, так як пов`язані із господарською діяльністю відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрегом Україна .

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, згідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у Постанові від 22 травня 2019 року у справі № 705/5060/18, - Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого Королівства від 28.10.98 та Креуз проти Польщі від 19.06.2001. У них зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Якщо в законі визначено порядок учинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного законодавства повинен дисциплінувати осіб, котрі звертаються до суду, та не допускати входження процесу в безладний рух, оскільки право на суд не є абсолютним.

Разом з тим відповідно до практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване в §1 ст.6 конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, аби сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює право на суд , право на доступ до якого є лише одним з аспектів. Однак ідеться про можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в §1 ст.6 конвенції.

ВС нагадав, що національні органи влади, зокрема суди, мають розв`язувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства. Їхня роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм (рішення від 4.04.2019 у справі Кунерт проти Польщі ).

З урахуванням вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, слід відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрегом Україна , Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, 3-ої особи на стороні відповідача, без самостійних вимог щодо предмету спору - Приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвої Надії Олександрівни про визнання нечинним рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки , оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а згідно до п. 1 позовних вимог підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, шляхом подачі позову до відповідного окружного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими ст. ст. 25-26 КАС України; та згідно до п. 2 і п. 3 позовних вимог підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, шляхом подачі позову до відповідного господарського суду.

На підставі вище зазначеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 258-260 ЦПК України, -

постановив:

У відкритті провадження за цивільним позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрегом Україна , Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, 3-ої особи на стороні відповідача, без самостійних вимог щодо предмету спору - Приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвої Надії Олександрівни про визнання нечинним рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки , - відмовити.

Роз`яснити позивачу право на звернення із даним позовом в порядку адміністративного судочинства до відповідного окружного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими ст. ст. 25, 26 КАС України, обравши один із способів захисту, встановлених ст. 5 КАС України, та до господарського суду, з дотриманням передбаченого ГПК України порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Івченко Т. П.