Рішення

від 02.02.2022 по справі 201/9305/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9305/21

Провадження № 2/201/617/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 лютого 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Пісчанській Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Слово, Справа, Результат про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Слово, Справа, Результат про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 12 квітня 2021 року, між ним та ТОВ Слово, Справа, Результат було укладено Договір купівлі-продажу сайту. За умовами такого договору відповідач повинен був передати у власність позивача сайт та розмістити в мережі Інтернет, у складі та в строки передбачені п. 1.1. договору, а позивач повинен був прийняти сайт та сплатити за нього ціну в порядку та розмірі визначеними в договорі. 12.04.2021р. позивачем здійснено оплату за договором у сумі 3210 доларів США, що еквівалентно 88275,00 грн. Проте, станом на день звернення до суду із позовом, відповідач свій обов`язок з передачі сайту в об`ємі та обсязі передбаченому п. 1.2. договору та розміщенні його у мережі Інтернет не виконано. Через невиконання відповідачем взятих договором на себе зобов`язань, між позивачем та відповідачем було укладено Доповнення до договору купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року, відповідно до якого, сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року до 27.06.2021 року, договір розривається, а відповідач зобов`язується повернути сплачені позивачем грошові кошти у сумі 3210 доларів США, що еквівалентно 88275, 00 грн. Проте, станом на день звернення до суду із позовом, відповідач свій обов`язок з повернення грошових коштів не виконав.

Позивач надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Згідно з частинами 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12 квітня 2021 року, між ОСОБА_1 та ТОВ Слово, Справа, Результат було укладено Договір купівлі-продажу сайту.

За п. 1.1. вищевказаного договору - Продавець зобов`язується передати у власність Покупця сайт та розмістити в мережі Інтернет (далі - Сайт), у складі та в строки передбачені Договором, а Покупець зобов`язується прийняти Сайт та сплатити за нього ціну в порядку та розмірі визначеними в Договорі.

Пунктом 1.2. договору Продавець гарантував передати Покупцю Сайт в об`ємі та обсязі передбаченим цим пунктом.

Згідно п. 2.2.1 договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний оплатити вартість Сайту в порядку, на умовах та в строки обумовлені Договором.

У відповідності до п. 3.1 договору, - ціна Сайту складає - 73 080 грн. 00 коп., що на момент укладення Договору, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют національного банку України еквівалентно 2 610 доларів США.

Грошову суму у розмірі 2 610 доларів США Покупець сплачує продавцю в день підписання Договору, але не пізніше ніж до 12.04.2021р. (п. 3.1.1 договору).

На виконання п. 2.2.1., 3.1.1. договору ОСОБА_1 12.04.2021р. здійснено оплату у сумі 3 210 доларів США, що еквівалентно 88 275 грн. 00 коп.

Позивач виконав вимоги укладеного між ним та ТОВ Слово, Справа, Результат договору та оплатив кошти, які в цьому договорі зазначені.

У відповідності до п. 2.1.1. договору, - Продавець зобов`язаний після укладення Договору та отримання всієї суми оплати за проданий Сайт протягом трьох днів (до 15.04.2021р.) передати Покупцю Сайт за актом прийому-передачі.

Сайт передається Покупцю в момент отримання Продавцем всієї суми оплати за проданий Сайт за актом прийому-передачі з відповідними його складовими, визначеними в п. 1.2. Договору. (п. 5.2. договору).

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором з передачі позивачу сайту в об`ємі та обсязі передбаченому п. 1.2. договору та розміщенні його у мережі Інтернет не виконав, доказів такого виконання до суду не надав.

Між позивачем та відповідачем було укладено Доповнення до договору купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року. Відповідно до такого доповнення, сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року до 27.06.2021 року, договір розривається, а відповідач зобов`язується повернути сплачені позивачем грошові кошти у сумі 3 210 доларів США, що еквівалентно 88 275 грн. 00 коп.

Зазначені зобов`язання з повернення горошкових коштів за Доповненням до договору купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року відповідач не виконав.

Згідно із ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності.

У відповідності до статті 1112 ЦК України, - за договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об`єкта замовником.

Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.

До договорів, що визначені у ст. 1107 ЦК України, застосовуються загальні положення договірного права з урахуванням особливостей правового регулювання, викладених у главі 75 ЦК України, спеціальному законодавстві.

Так, статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до статті 655 ЦК України, - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Згідно статті 662 ЦК України - продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За положеннями статті 665 ЦК України - у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Суд зазначає, що позивачем надано всі докази на підтвердження того, що ним було здійснено попередню оплату за договором купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року, що підтверджено написом на такому договорі та Доповнення до договору купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, - якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За правилом статті 693 ЦК України - якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За частиною 2 статті 693 ЦК України - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Окрім того, за статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За вимогою статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. (ч.2 ст. 76 ЦПК України).

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За приписами частини 1 статті 80 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми у сумі 217,66 грн. та надав відповідний розрахунок.

У відповідності до статті 625 ЦК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог зі стягнення з відповідача сума попередньої оплати - 88 275 грн. за договором купівлі-продажу сайту від 12 квітня 2021 року, то підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення з відповідача і три проценти річних від простроченої суми у сумі 217,66 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5300 грн., що підтверджується договором № б/н про надання юридичної допомоги, рахунками та меморіальним ордерами, відповідно до якого позивач сплатив за юридичні послуги 5300 грн.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому, згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката. Сам факт надання правової допомоги адвокатом та отримання її клієнтом підтверджується договором про надання юридичної допомоги, а її фактична оплата - рахунками та меморіальними ордерами. Тому, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5300 грн., тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно ч.1,3ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 908 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Слово, Справа, Результат про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Слово, Справа, Результат (код ЄДРПОУ 43543371) на користь ОСОБА_1 (РНКПП: НОМЕР_1 ) 88 492 грн. 66 коп. (вісімдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 66 копійок), з яких сума попередньої оплати - 88 275 грн., 3 % річних - 217,66 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Слово, Справа, Результат (код ЄДРПОУ 43543371) на користь ОСОБА_1 (РНКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 5300 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев