Постанова

від 27.01.2022 по справі 2-2358/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.01.2022 Справа № 2-2358/11

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 2-2358/11Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В. Пр. № 22-ц/807/144/22Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Онищенка Е.А.

за участі секретаря Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Накопія Софії Бежанівни, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом (т.с. 1 а.с. 1-2), в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, а також стягнути з відповідача на свою користь кошти на своє утримання у розмірі ј з усіх видів заробітку, до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно 3-х літнього віку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2011 року позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено (т.с. 1 а.с. 12).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини від усіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.04.2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на її утримання у розмірі ј частини від усіх видів його доходу до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 29.04.2011 року.

У травні 2020 року боржник ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Накопія С.Б. (т.с. 1 а.с. 16-18), в якій просив визнати дії державного виконавця - Накопія С.Б. незаконними щодо розрахунків заборгованості по аліментам від 04.06.2019 року та від 31.08.2019 року та скасувати їх.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Добрєва М.В. (т.с. 1 а.с. 35).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 57-58) скаргу ОСОБА_2 у цій справі задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано розрахунки заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Накопія С.Б. від 04.06.2019 р. та від 31.08.2019 р.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою судді суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, стягувач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 63-66) просила ухвалу суду першої інстанції від 12.06.2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги боржника ОСОБА_2 відмовити.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року (судді Дашковська А.В., Кочеткова І.В. та Подліянова Г.С. - т.с. 1 а.с. 254-264) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2020 року у цій справі скасовано. Прийнято нову постанову такого змісту. В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Накопія С.Б., заінтересована особа: стягував ОСОБА_1 , відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року (т.с. 2 а.с. 77-81) в порядку часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 (т.с. 2 а.с. 1-10) вищезазначену постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В., Онищенка Е.А. (т.с. 2 а.с. 83).

Ухвалою апеляційного суду дану справу прийнято до провадження (т.с. 2 а.с. 84), призначено до нового апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 85), з урахуванням навантаженості судді - доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень) та додаткової відпустки судді-доповідача у жовтні 2021 року (т.с. 2 а.с. 97).

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу стягувача при новому її розгляді апеляційним судом.

Проте, за змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Суддею Гончар М.С. у судовому засіданні 08 грудня 2021 року було повідомлено, що у цій справі приймає участь в якості представника стягувача ОСОБА_1 - адвокат Дєєв М.В. (т.с. 2 а.с. 100-101), з яким суддя-доповідач Гончар М.С. навчалась в одній групі на одному факультеті на одному курсі в одному вузі, дружніх відносин не має. Самовідводи відсутні, відводів учасниками справи у цій справі не заявлено.

У судовому засіданні 08 грудня 2021 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за відсутністю державного виконавця за присутністю сторін: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення стягувача, представника останньої - адвоката Дєєва М.В., боржника ОСОБА_2 та представника останнього - ОСОБА_5 , у розгляді цієї справи оголошено перерву в порядку задоволення клопотання сторони боржника, яка вважала за доцільне скористатись своїм правом надати додаткові докази у цій справі після роз`яснення стороні боржника на виконання вказівок касаційного суду апеляційним судом в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України права надати (не надати) державному виконавцю всі документи, які надані були лише суду у цій справі, а державному виконавцю до подачі скарги боржника у цій справі не надавались (ст. 82 ч. 1 ЦПК України), у тому числі на підтвердження сплати боржником аліментів на користь стягувача, та зокрема поза межами виконавчого провадження у добровільному порядку , та, відповідно, надання (ненадання) апеляційному суду узгодженого між державним виконавцем та боржником розрахунку наявності (відсутності) відповідної заборгованості боржника по аліментам перед стягувачем, з урахуванням цих сплат боржника, якщо вони дійсно мали місце, а також наслідки ненадання останнього, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги стягувача на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.

У січні 2022 року сторона боржника подала апеляційному суду через канцелярію письмові пояснення у цій справі (т.с. 2 а.с. 112-125) без будь-якого узгодженого розрахунку заборгованості по аліментам із додатками, які вже наявні у матеріалах цієї справи та були предметом дослідження апеляційному суду при попередньому розгляді цієї справи.

У дане судове засідання 27 січня 2022 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 ас. 108) державний виконавець та представник стягувача - адвокат Дєєв М.В. не з`явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При цьому, представник стягувача - адвокат Дєєв М.В. про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив. Державний виконавець подав апеляційному суду клопотання (т.с. 2 а.с. 109), в якому просив у зв`язку з трудовим навантаженням та дефіцитом кадрів розглядати дану справу апеляційним судом за відсутності державного виконавця.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву державного виконавця задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю стягувача ОСОБА_1 , боржника ОСОБА_2 та представника останнього - ОСОБА_5 (т.с. 2 а.с.99).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді - доповідача, додаткові пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явились, та зокрема сторони боржника, яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що боржник не може надати апеляційному суду узгоджений розрахунок заборгованості по аліментам; при цьому, визнала, що боржник дійсно не надавав державному виконавцю у виконавче провадження деяких доказів сплати ним аліментів поза межами виконавчого провадження у добровільному порядку тощо станом на час складання останнім вищезазначених розрахунків заборгованості по аліментам від 04.06.2019 року та від 31.08.2019 року , перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга стягувача ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали…, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи скаргу боржника у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 447-451 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження та виходив із такого.

Судом встановлено, що на виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2358/11, виданого 26.07.2011 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини усіх доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до преамбули Закону України Про виконавче провадження , цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку.

При цьому, ст. 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст. 71 ЗУ Про виконавче провадження визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, а саме, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Згідно із ч. ч. 3, 4, 8 ст. 71 ЗУ Про виконавче провадження визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Тобто, саме державний виконавець наділений повноваженнями на обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів. В разі, якщо сторона виконавчого провадження фактично не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, між сторонами виконавчого провадження існує спір щодо розміру заборгованості, який вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Дійсно, ефективне і своєчасне виконання судових рішень неможливе без надання виконавцеві повноважень щодо застосування санкцій до боржників, які умисно не виконують судові рішення й законні вимоги виконавця.

Як встановлено судом, 30.05.2019р. державний виконавець склав розрахунок заборгованості по сплаті аліментів № 19613 від 04.06.2019р. за період з 29.04.2011р. по 31.05.2019р. включно . За підрахунком державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 складає 60697,94 грн.

27.09.2019р. державний виконавець складав повторний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів без номера від 31.08.2019р. за період з 29.04.2011р. по 31.08.2019р . За підрахунком державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 складає 66061,14 грн.

На підставі даної довідки стягувач ОСОБА_1 подала позовну заяву до Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення пені за несплату аліментів.

З розрахунком державного виконання заявник категорично не згоден з розрахунком без номера від 31.08.2019р. через неврахування сплачених платежів за останні три роки, оскільки за період з 01.10.2016р. по 30.04.2020р. ОСОБА_2 сплатив аліменти на загальну суму 35733,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця вказана норма про щомісячне обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів діє з 05 жовтня 2016 року (із набранням чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 14040-VІІ Про виконавче провадження ). Аналогічна позиція викладена в Ухвалі від 01.04.2019 по справі № 708026/18 Касаційного цивільного суду Верховного суду.

Ст. 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відповідно до ч. 1 ст.194 СК України, яка діяла до 28 січня 2018 року, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до ч. 1ст.194СК України і посилено відповідальність платника аліментів в частині їх стягнення за минулий час з трьох до десяти років.

Згідно чинної редакції ч. 1 ст.194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначалось поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Отже нарахована державним виконавцем заборгованість стосується періоду з січня 2011 року по серпень 2018 року, в який діяла норма СК України в тій редакції, яка передбачала стягнення аліментів за минулий час не більше як за три роки, а тому саме ця норма підлягає застосуванню в цій справі в силу вимог ст. 58 Конституції України.

Будь-які докази на підтвердження розшуку боржника чи перебування його за кордоном в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 р. №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Більш того, державним виконавцем не заперечується той факт, що ним невірно нарахована заборгованість по аліментам, так як ним неправильно внесена заробітна плата по м. Запоріжжю, починаючи з 29.04.2011р.

Дослідивши та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, проаналізувавши спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення скарги.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає.

У порушення вимог ст. 12 ч.5 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України, та спростовуються матеріалами цієї справи.

Крім того, в силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду …апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, апеляційний суд при новому вирішенні вищезазначеної скарги боржника у цій справі виходить із такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.<х рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Звертаючись до суду із цією скаргою (т.с. 1 а.с. 18), ОСОБА_2 вказував на незаконність розрахунків державного виконавця щодо розміру нарахованої йому заборгованості за аліментами від 04 червня та від 31 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Апеляційним судом при новому розгляді цієї справи встановлено, що виконавчий лист № 2-2358/11, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 26 липня 2011 року, був пред`явлений до виконання вперше та знаходився на виконанні Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ з серпня 2011 року (копія виконавчого листа з відмітками державного виконавця про його повернення стягувачу вперше від 11.08.2011 року та у подальшому від 02.07.2012 року, 19.12.2013 року, 19.11.2015 року, 02.08.2016 року т.с. 1 а.с. 69-70, 128-131).

Звідси, суд першої інстанції помилково вважав обґрунтованими доводи скарги боржника про те, що державним виконавцем при проведенні вищезазначених розрахунків не було дотримано норм ч. 1 ст. 194 СК України.

Так як боржник помилково у цій справі зазначав, що державний виконавець мав робити розрахунок його заборгованості по аліментам перед стягувачем, починаючи лише з жовтня 2016 року (т.с. 1 а.с. 32), замість правильного з 29.04.2011 року , та помилково враховуючи у погашення заборгованості по аліментам свої платежі по аліментам на користь стягувача за 2020 рік (поза межами виконавчого провадження аліментів на ім`я ОСОБА_1 : 01.02.2020 року - 1206,03 грн., 02.03.2020 року - 1507,54 грн., 11.03.2020 року - 1507,54 грн., 14.04.2020 року - 1809,05 грн. - т.с. 1 а.с.31-32), хоча предметом оскарження у цій справі є дії державного виконавця по розрахунку заборгованості по аліментам боржника:

- від 30.05.2019 року за період з 29.04.2011 року по 31.05.2019 року на загальну суму заборгованості по аліментам 60697,94 грн. (т.с. 1 а.с. 22-215)

- та від 31.08.2019 року за період з 29.04.2011 року по 31.08.2019 року на загальну суму заборгованості по аліментам 66061,14 грн. (т.с. 1 а.с. 26-29).

Також, апеляційним судом при новому розгляді цієї справи встановлено, що сплачені ОСОБА_2 платежі за спірний період (з квітня 2011 року по 31 серпня 2019 року), зокрема: -1000,00 грн. від 31.10.2018 року; -1000,00 грн. від 31.11.2018 року; -2400,00 грн. від 20.12.2018 року; -4000,00 грн. від 23.01.2019 року; -3000,00 грн. від 27.02.2019 року; -1500,00 грн. від 29.03.2019 року; -3000,00 грн. від 26.04.2019 року; -608,10 грн. від 30.06.2019 року; -1053,00 грн. від 24.07.2019року; -1100,00 грн. від 29.08.2019 року містяться в розрахунках заборгованості державного виконавця (т.с. 1 а.с.23-29).

Разом із тим, державний виконавець Накопій С.Б. не могла врахувати того, чого боржник ОСОБА_2 їй не давав у виконавче провадження № 53684203, хоча мав робити на виконання своїх обов`язків боржника, передбачених ч. 5 ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження , що визнала сторона боржника в апеляційному суді при новому розгляді цієї справи апеляційним судом (ст. 82 ч. 1 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню).

Доводи боржника щодо неврахування державним виконавцем платежів в розмірі: 2600,00 грн. від 01.04.2019 року, 608,10 грн. від 29.05.2019 року, 608,10 грн. від 30.06.2019 року апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять та боржником не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій належних доказів на підтвердження внесення ОСОБА_2 зазначених сум. До того ж, у розрахунках державного виконавця наявна сума 608,10 грн., зарахована державним виконавцем 30 червня 2019 року (т.с. 1 а.с.26,29).

Твердженням скарги ОСОБА_2 про те, що розрахунок від 31.08.2019 року складено без дотримання вимог резолютивної частини рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2011 року щодо стягнення аліментів в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд першої інстанції взагалі не надав належної оцінки.

Перевіряючи доводи скарги боржника в цій частині, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 195 ЦПК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Матеріали справи не містять та стороною апелянта не надано доказів на підтвердження тих обставин, що протягом спірного періоду (з квітня 2011 року по серпень 2019 року) ОСОБА_2 мав постійне місце роботи та надавав державному виконавцю відомості про місце роботи та отримувані доходи.

За вказаних обставин, державний виконавець повинна була нараховувати заборгованість за аліментами, виходячи з вимог ч. 2 ст. 195 ЦПК України, зокрема із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, як зазначає в скарзі ОСОБА_2 .

І хоча державний виконавець у суді першої інстанції у цій справі дійсно зазначала, що при перевірці розрахунку, складеного 30.05.2019 року та 31.08.2019 року, було встановлено, що державним виконавцем було частково невірно нарахована заборгованість по аліментам, так як нею неправильно внесена середня заробітна плата по м. Запоріжжя, починаючи з 29.04.2011 року. Проте, при перерахунку заборгованості виправлені помилки у підрахунках статистичних даних та станом на 10.06.2020 року складений новий розрахунок заборгованості з урахуванням сум, які сплачені на користь стягувача станом на 10.06.2020 року (відзив державного виконавця на скаргу боржника у цій справі із новим розрахунком станом на 10.06.2020 року т.с. 1 а.с. 46-49).

Тобто, зазначені недоліки розрахунку заборгованості по аліментам боржника були усунуті державним виконавцем ще у червні 2020 року, тобто під час розгляду цієї справи судом першої інстанції після подачі боржником вищезазначеної скарги на дії державного виконавця у цій справі у травні 2020 року (т.с. 1 а.с. 16).

Боржник був ознайомлений із вищезазначеним новим розрахунком заборгованості по аліментам державного виконавця станом на 10.06.2020 року (т.с. 1 а.с. 49).

Виключним правом та обов`язком державного виконавця в силу вимог ст. 195 ч. 3 СК України, ст. 71 ЗУ Про виконавче провадження є здійснення розрахунків заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні. Кожний наступний розрахунок державного виконавця заборгованості боржника по аліментам робить нечинним попередній такий розрахунок державного виконавця.

Проте, боржник не вважав за доцільне змінювати та не змінював вимоги своєї вищезазначеної скарги у цій справі, новий розрахунок заборгованості по аліментам державного виконавця станом на 10.06.2020 року з урахуванням іншої середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, не оскаржував, у тому числі з підстав того, що державним виконавцем в останньому не було враховано будь-які дані саме відомості про його фактичну отриману заробітну сплату у будь-який період його фактичної роботи у будь-який період нарахування вищезазначеної заборгованості, докази яких боржник державному виконавцю надав фактично у матеріали виконавчого провадження лише у подальшому, тобто після подачі ним вищезазначеної скарги до суду першої інстанції у цій справі у травні 2020 року.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Не можна зобов`язувати державного виконавця за судовим рішенням у цій справі усувати порушення прав боржника в цій частині , які вже поновлені з боку державного виконавця у добровільному порядку під час розгляду цієї справи судом шляхом складання ним 10.06.2020 року нового розрахунку заборгованості боржника по аліментам.

Також, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може переглядати дану справу в межах доводів скарги боржника, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції у цій справі .

Так, апеляційним судом встановлено, що лише в апеляційному суді вперше при попередньому апеляційному розгляді цієї справи стороною боржника були надані апеляційному суду нові докази та нові доводи про те, що державним виконавцем у вищезазначених розрахунках заборгованості по аліментам 30.05.2019 та від 31.08.2019 року також не було враховано відомості з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України; довідки про доходи боржника за спірний період, адже частково в цей період ОСОБА_2 офіційно працював та отримував заробітну плату, з якої роботодавець вираховував аліменти; відомості середньомісячної заробітної плати за регіонами за місяць порівняно з даними, що їх використав державний виконавець при здійсненні розрахунків заборгованості.

Підтвердженням у тому числі тому є клопотання сторони боржника вперше лише в апеляційному суді від 08.09.2020 року про долучення до матеріалів цієї справи доказів на 10 арк. (т.с. 1 а.с. 136-147), а саме: - квитанцій про сплату аліментів за 2019 рік на 3- х аркушах, (оригінали квитанцій будуть надані в судовому засіданні для оглядання), - форма ОК-5 ОСОБА_2 від 02.09.2020 р., де достовірно зазначена зарплата ОСОБА_2 за період з 2011 року по 2016 роки, - довідка про доходи від 12.07.2016 р., з якої видно суми утриманих аліментів за період з січня 2016 по квітень 2016 р., - Таблиця №1 - зарплата ОСОБА_2 за період з травня 2011 року по липень 2016 року, яка зроблена на підставі форми ОК-5, - З даної таблиці видно яку суму потрібно було застосовувати 25% від доходів ОСОБА_2 але не менше 30% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку (в даному випадку до 6 років), - Таблиця №2 - середня заробітна плата за даними ВДВС та середня заробітна плата по Запорізькій обл., згідно статистичних даних, - з даної таблиці видно значну розбіжність, яка зазначена в графі 4 між даними ВДВС та статистичними даними, - Таблиця №3 - прожитковий мінімум в Україні на дітей відповідного віку, період з січня 2011 року по грудень 2020 року, - Таблиця №4 - середня місячна зарплата по регіонам України за період з 2011 - 2017 роки.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги стягувача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, у судовому засіданні 08 грудня 2021 року у розгляді цієї справи апеляційним судом оголошувалась перерва в порядку задоволення клопотання сторони боржника, яка вважала за доцільне скористатись своїм правом надати додаткові докази у цій справі після роз`яснення їй апеляційним судом в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України права надати державному виконавцю всі документи, які надані були лише суду у цій справі , а державному виконавцю до подачі скарги боржника у цій справі не надавались (ст. 82 ч. 1 ЦПК України), у тому числі на підтвердження сплати боржником аліментів на користь стягувача, у тому числі поза межами виконавчого провадження у добровільному порядку , та, відповідно, надання апеляційному суду узгодженого між державним виконавцем та боржником розрахунку наявності (відсутності) відповідної заборгованості боржника по аліментам перед стягувачем, з урахуванням цих сплат боржника, якщо вони дійсно мали місце, а також наслідки ненадання останнього, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги стягувача на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.

Проте, у січні 2022 року сторона боржника подала апеляційному суду через канцелярію письмові пояснення у цій справі із додатками (т.с. 2 а.с. 112-125) без будь-якого узгодженого розрахунку заборгованості по аліментам , із додатками (доказами), які вже наявні у матеріалах цієї справи та були предметом дослідження апеляційному суду при попередньому розгляді цієї справи.

Розрахунок від 24.01.2022 року заборгованості по аліментам боржника станом на 01.09.2019 року на суму 6351,51 грн. виключно сторони боржника (т.с. 2 а.с. 118-120 не можна вважати узгодженим розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні.

При вищевикладених обставинах, апеляційним судом встановлено, що державний виконавець при здійсненні вищезазначених розрахунків заборгованості боржника від 30.05.2019 року та від 31.08.2019 року у вищезазначеному виконавчому провадженні діяв межах своїх повноважень та виходив із наявних у вищезазначеному виконавчому провадженні матеріалів (доказів), у тому числі наданих (не наданих) боржником.

Тому, у суду у цій справі відсутні правові підстави для визнання саме дій державного виконавця Накопія С.Б. незаконними щодо розрахунків заборгованості по аліментам від 04.06.2019 року та від 31.08.2019 року і скасування їх, у тому числі з урахуванням наявності поновлення права боржника новим розрахунком державного виконавця заборгованості по аліментам боржника під час розгляду цієї справи судом першої інстанції станом на 10.06.2020 року , за результатами розгляду вищезазначеної скарги боржника в порядку Розділу VII « Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України.

Проте, в силу вимог:

- ст. 71 ч. 8 Закону України Про виконавче провадження спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом,

- ст. 195 ч. 3 СК України розмір заборгованості …в разі виникнення спору - обчислюється судом за позовом боржника в порядку цивільного (позовного) провадження.

Крім того, за змістом ст. 197 ч. 2 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю чи частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з …іншою обставино, що має істотне значення.

Крім того, боржник не позбавлений права у подальшому окремо від цієї справи оскаржувати бездіяльність чи новий розрахунок державного виконавця заборгованості боржника по аліментам у виконавчому провадженні, якщо останній не здійснив новий розрахунок (перерахунок) заборгованості по аліментам взагалі після подачі боржником у виконавче провадження нових доказів про фактичне місце роботи та фактичні доходи боржника , фактичні сплати аліментів чи здійснив новий розрахунок, який не враховує ці відомості.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги стягувача ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2020 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішенні у цій справі, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Накопія С.Б., заінтересована особа: стягувач ОСОБА_1 у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 6, 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги стягувача та відмови у задоволенні скарги боржника у цій справі, боржник не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеля інстанцій.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374, 376, 381-384, 417 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2020 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішенні у цій справі.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Накопія Софії Бежанівни, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_1 у цій справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 07.02.2022 року, оскільки у період з 05.02.2022 року по 06.02.2022 року включно мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Онищенко Е.А.