Ухвала

від 25.07.2007 по справі б-31/108-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Б-31/108-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"25" липня 2007 р.                                                          Справа № Б-31/108-07

вх. № 7160/2-31

Суддя господарського суду Пуль О.А.

при секретарі судового засідання Гаплевська О.В.

За участю учасників процесу:

Пр-к ініціюючого кредитора – Гусь А.М.,дов. від 09.07.2007 р., головний державний податковий інспектор юридичного відділу;

Пр-к боржника – Бєлов В.Ф., президент, на підставі установчого договору;

За участю Бєлова Ф.Ф., учасник боржника, на підставі установчого договору;

Розглянувши справу

за заявою Харківська ОДПІ у Харківській області, м. Харків

до Транснаціональна компанія "АЙ-ЄС-БІ" у вигляді повного товариства (громадян Бєлова Ф.Ф., Бєлова В.Ф.), с. Санжари

про визнання банкрутом  

ВСТАНОВИВ:

Кредитор звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство  у відношенні відсутнього боржника за умовами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на тій підставі, що боржник має заборгованість у сумі 6630,00 грн у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу), керівні органи боржника за адресою : Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Спортивна, буд. 2, не знаходяться, останній звіт про свою фінансово-господарську діяльність боржник надав кредитору за лютий 2000 року.

Кредитор заявив клопотання про призначення ліквідатором по справі арбітражного керуючого Немашкалова В.М., який надав заяву до суду про його призначення.

Боржник заперечує проти застосування до нього кредитором фінансових санкцій у 2005 та 2006 рр., вважає, що строк позовної давності на той момент вже сплинув. Пояснює, що засновники боржника прийняли у жовтні 1998 року рішення про ліквідацію товариства.

У судовому засіданні 17 липня 2007 року оголошувалася перерва до 19 липня 2007 року. У судовому засіданні 19 липня 2007 року оголошувалася перерва до 25 липня 2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

Кредитором у 2005 році, у зв'язку з неподанням податкових декларацій з податку на додану вартість за період  жовтня місяця 2002 р., січня-грудня місяця 2003 р., січня-грудня  місяця 2004 р., січня-вересня місяця 2005 р., застосовано штрафні санкції згідно ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту – ЗУ № 2181) у сумі 6120,00 грн, що підтверджується актом перевірки від 03.11.2005 р. № 613/16-224, податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2005 р. № 0004951502/0, які направлено поштою та були повернуті у зв'язку з неможливістю вручення через відсутність боржника та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 05.12.2005 р. № 120/01-044.  

     Також, кредитором у 2005 році, у зв'язку з неповерненням боржником Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість застосовано штрафні санкції  у сумі 170,00 грн,  що  підтверджується актом від 04.11.2005 р. про анулювання Свідоцтва  про реєстрацію платника податку, актом перевірки від 25.11.2005 р. № 922/16/21185908, повідомленням-рішенням від 25.11.2005 р. № 0004941502/0, яке надіслано на адресу боржника, але повернуто у зв'язку з неможливістю вручення через відсутність боржника та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 05.12.2005 р. № 120/01-044.

Окрім того, кредитором у 2006 році, у зв'язку з неподанням декларації з податку на додану вартість за період жовтень та листопад 2005 р., застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн, що підтверджується актом від 05.07.2006 р. № 1373/152/21185908, повідомленням-рішенням від 18.07.2006 р. № 0003131502/0, яке надіслано на адресу боржника, але повернуто та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 25.07.2006р. № 543/15-250.

Отже, у відповідності до ЗУ № 2181 така заборгованість вважається узгодженою і є податковим боргом, але не є податковим зобов'язанням.

Статею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон) зазначається, що боржник – це суб'єкт підприємницької діяльності,  неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку сплати.

Згідно ч.3 ст.  6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону зазначається, що безспірні вимоги кредиторів – це вимоги кредитора, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Ч. 10 ст. 7 Закону передбачено, що до заяви кредитора-органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець – боржник або керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, Закон встановлює, що кредитор зобов'язаний викласти у заяві обставини, що підтверджують безспірність грошових вимог та обставини щодо його відсутності, виключаючи обов'язок доведення обставин щодо трьохмісячного строку виконання вимоги кредитора та розміру зобов'язання більше ніж триста мінімальних заробітних плат.

У відповідності до п. 12.3. Закону України № 2181  у разі, коли внаслідок ліквідації платника податків  частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною  у зв'язку з недостатністю його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законодавством.

У відповідності до установчого договору  та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 02 липня 1996 року боржник утворений у формі повного товариства, яке засновано фізичними особами Бєловим В.Ф. та  Бєловим Ф.Ф.

Розглянувши грошові вимоги кредитора, суд дійшов такого висновку.

Із матеріалів справи не вбачається, що вимоги кредитора  до боржника є безспірними, оскільки вони не визнаються боржником і суду не надано виконавчого документу чи розрахункового документу, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника, як того вимагають ст. 1, 6 Закону.

Кредитором не надано доказів звернення з позовом до суду у зв'язку з необхідністю отримання виконавчого документу для примусового стягнення з боржника податкового боргу; не надано доказів звернення до суду з позовом до учасників повного товариства, як то передбачено п. 12.3. Закону України № 2181.

Також, на думку суду, враховуючи, що згідно положень Закону України «Про державну податкову службу» пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства,  кредитором при застосуванні штрафних санкцій до боржника  не враховані положення ст.ст. 238, 239 та 250 Господарського кодексу України щодо скороченого строку позовної давності, які набрали чинності з 01.01.2004р.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

Ч.2 ст. 238 Господарського кодексу України  встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, тому суд вважає, що застосування штрафних санкцій  за неповернення Свідоцтва платника податку на додану вартість після його анулювання не ґрунтується на вимогах закону, оскільки жодним законом, що регулює податкові відносини, такого порушення  і такої санкції за таке порушення не встановлено.

Щодо відсутності керівних органів боржника, судом встановлено наступне.

Згідно норм ст. 93 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.12 установчого договору від імені повного товариства виступає Президент. Із заяви та доданих до неї документів не вбачається, що кредитор або інша посадова особа встановлювали фактичного місцезнаходження уповноваженого органу  або посадової особи боржника, саме президента, до заяви не додано доказів відсутності президента за його місцезнаходженням. Напроти, матеріалами справи встановлено, що уповноважений орган боржника знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 134/16, кв. 79.

У відповідності до вимог ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 р.,  в  Єдиному  державному  реєстрі  містяться  відомості  про  відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей, тощо.   Відповідно до вимог  ч.ч. 1, 3  ст. 18  зазначеного  Закону,  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що суду не надано належних доказів відсутності боржника, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями про відсутність юридичної особи, суд вважає не доведеним факту відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

У відповідності до ст. 4-3 та 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За такими обставинами, враховуючи, що суду не доведено обставин безспірності вимог кредитора до боржника , а також доказів відсутності керівного органу боржника за його місцезнаходженням, суд дійшов висновку, що вимоги кредитора не підлягають задоволенню, а справа підлягає припиненню.

Керуючись ст. 1, 6, 7, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; ст. 1, 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб-підприємців»; ст.ст. 4-3, 33,34, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд ; -

УХВАЛИВ:

Кредитор звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство  у відношенні відсутнього боржника за умовами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на тій підставі, що боржник має заборгованість у сумі 6630,00 грн у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу), керівні органи боржника за адресою : Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Спортивна, буд. 2, не знаходяться, останній звіт про свою фінансово-господарську діяльність боржник надав кредитору за лютий 2000 року.

Кредитор заявив клопотання про призначення ліквідатором по справі арбітражного керуючого Немашкалова В.М., який надав заяву до суду про його призначення.

Боржник заперечує проти застосування до нього кредитором фінансових санкцій у 2005 та 2006 рр., вважає, що строк позовної давності на той момент вже сплинув. Пояснює, що засновники боржника прийняли у жовтні 1998 року рішення про ліквідацію товариства.

У судовому засіданні 17 липня 2007 року оголошувалася перерва до 19 липня 2007 року. У судовому засіданні 19 липня 2007 року оголошувалася перерва до 25 липня 2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

Кредитором у 2005 році, у зв'язку з неподанням податкових декларацій з податку на додану вартість за період  жовтня місяця 2002 р., січня-грудня місяця 2003 р., січня-грудня  місяця 2004 р., січня-вересня місяця 2005 р., застосовано штрафні санкції згідно ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту – ЗУ № 2181) у сумі 6120,00 грн, що підтверджується актом перевірки від 03.11.2005 р. № 613/16-224, податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2005 р. № 0004951502/0, які направлено поштою та були повернуті у зв'язку з неможливістю вручення через відсутність боржника та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 05.12.2005 р. № 120/01-044.  

     Також, кредитором у 2005 році, у зв'язку з неповерненням боржником Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість застосовано штрафні санкції  у сумі 170,00 грн,  що  підтверджується актом від 04.11.2005 р. про анулювання Свідоцтва  про реєстрацію платника податку, актом перевірки від 25.11.2005 р. № 922/16/21185908, повідомленням-рішенням від 25.11.2005 р. № 0004941502/0, яке надіслано на адресу боржника, але повернуто у зв'язку з неможливістю вручення через відсутність боржника та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 05.12.2005 р. № 120/01-044.

Окрім того, кредитором у 2006 році, у зв'язку з неподанням декларації з податку на додану вартість за період жовтень та листопад 2005 р., застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн, що підтверджується актом від 05.07.2006 р. № 1373/152/21185908, повідомленням-рішенням від 18.07.2006 р. № 0003131502/0, яке надіслано на адресу боржника, але повернуто та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 25.07.2006р. № 543/15-250.

Отже, у відповідності до ЗУ № 2181 така заборгованість вважається узгодженою і є податковим боргом, але не є податковим зобов'язанням.

Статею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон) зазначається, що боржник – це суб'єкт підприємницької діяльності,  неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку сплати.

Згідно ч.3 ст.  6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону зазначається, що безспірні вимоги кредиторів – це вимоги кредитора, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Ч. 10 ст. 7 Закону передбачено, що до заяви кредитора-органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець – боржник або керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, Закон встановлює, що кредитор зобов'язаний викласти у заяві обставини, що підтверджують безспірність грошових вимог та обставини щодо його відсутності, виключаючи обов'язок доведення обставин щодо трьохмісячного строку виконання вимоги кредитора та розміру зобов'язання більше ніж триста мінімальних заробітних плат.

У відповідності до п. 12.3. Закону України № 2181  у разі, коли внаслідок ліквідації платника податків  частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною  у зв'язку з недостатністю його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законодавством.

У відповідності до установчого договору  та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 02 липня 1996 року боржник утворений у формі повного товариства, яке засновано фізичними особами Бєловим В.Ф. та  Бєловим Ф.Ф.

Розглянувши грошові вимоги кредитора, суд дійшов такого висновку.

Із матеріалів справи не вбачається, що вимоги кредитора  до боржника є безспірними, оскільки вони не визнаються боржником і суду не надано виконавчого документу чи розрахункового документу, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника, як того вимагають ст. 1, 6 Закону.

Кредитором не надано доказів звернення з позовом до суду у зв'язку з необхідністю отримання виконавчого документу для примусового стягнення з боржника податкового боргу; не надано доказів звернення до суду з позовом до учасників повного товариства, як то передбачено п. 12.3. Закону України № 2181.

Також, на думку суду, враховуючи, що згідно положень Закону України «Про державну податкову службу» пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства,  кредитором при застосуванні штрафних санкцій до боржника  не враховані положення ст.ст. 238, 239 та 250 Господарського кодексу України щодо скороченого строку позовної давності, які набрали чинності з 01.01.2004р.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

Ч.2 ст. 238 Господарського кодексу України  встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, тому суд вважає, що застосування штрафних санкцій  за неповернення Свідоцтва платника податку на додану вартість після його анулювання не ґрунтується на вимогах закону, оскільки жодним законом, що регулює податкові відносини, такого порушення  і такої санкції за таке порушення не встановлено.

Щодо відсутності керівних органів боржника, судом встановлено наступне.

Згідно норм ст. 93 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.12 установчого договору від імені повного товариства виступає Президент. Із заяви та доданих до неї документів не вбачається, що кредитор або інша посадова особа встановлювали фактичного місцезнаходження уповноваженого органу  або посадової особи боржника, саме президента, до заяви не додано доказів відсутності президента за його місцезнаходженням. Напроти, матеріалами справи встановлено, що уповноважений орган боржника знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 134/16, кв. 79.

У відповідності до вимог ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 р.,  в  Єдиному  державному  реєстрі  містяться  відомості  про  відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей, тощо.   Відповідно до вимог  ч.ч. 1, 3  ст. 18  зазначеного  Закону,  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що суду не надано належних доказів відсутності боржника, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями про відсутність юридичної особи, суд вважає не доведеним факту відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

У відповідності до ст. 4-3 та 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За такими обставинами, враховуючи, що суду не доведено обставин безспірності вимог кредитора до боржника , а також доказів відсутності керівного органу боржника за його місцезнаходженням, суд дійшов висновку, що вимоги кредитора не підлягають задоволенню, а справа підлягає припиненню.

Керуючись ст. 1, 6, 7, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; ст. 1, 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб-підприємців»; ст.ст. 4-3, 33,34, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд ; -

Суддя                                                                                            Пуль О.А.