Постанова

від 30.01.2008 по справі б-31/108-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б-31/108-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 січня 2008 р.                                                                                    № Б-31/108-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого

Катеринчук Л.Й. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргуХарківської об'єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу та постановугосподарського суду Харківської області від 25.07.2007Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007

у справігосподарського суду№ Б-31/108-07Харківської області

за заявоюХарківської об'єднаної державної податкової інспекції

дотранснаціональної компанії «АЙ-ЭС-БИ»у вигляді повного товариства

провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявникаСліденко А.В. (дов. №1394/9/10-008 від 08.05.2007)

від боржникане з'явились

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2007 року порушено провадження у справі про визнання банкрутом транснаціональної компанії «АЙ-ЭС-БИ»у вигляді повного товариства (далі – боржника) за заявою Харківської ОДПІ (далі –ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2007 (суддя Пуль О.А.) провадження у справі припинено, з посиланням на те, що суду не доведено обставин безспірності вимог кредитора до боржника, а також не надано належних доказів відсутності керівного органу боржника за його місцезнаходженням.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, ухвалу суду від 25.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1, 52 Закону, статей 4-3, 4-7, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 17.1.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон №2181) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних   мінімумів   доходів  громадян  за  кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до пукнту 6.1 статті 6 Закону №2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

За приписами абзацу 3 пункту 6.2.4 статті 6 Закону №2181 у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

          Відповідно до абзацу 4 пункту 5.2.4 статті 5 Закону №2181 день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно з пунктом 15.1.1 статті 15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За приписами пункту 15.1.2. статті 15 Закону №2181 податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Як вбачається із матеріалів справи, інспекцією у 2005 році, у зв'язку з неподанням податкових декларацій з податку на додану вартість за період жовтня місяця 2002, січня-грудня місяця 2003, січня-грудня місяця 2004, січня-вересня місяця 2005, застосовано штрафні санкції згідно статті 17 Закону №2181 у сумі 6120,00 грн., що підтверджується актом перевірки від 03.11.2005 № 613/16-224, податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2005 №0004951502/0, які направлено поштою та були повернуті у зв'язку з неможливістю вручення через відсутність боржника та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 05.12.2005 № 120/01-044.  

Також, кредитором у 2005 році, у зв'язку з неповерненням боржником Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість застосовано штрафні санкції  у сумі 170,00 грн,  що  підтверджується актом від 04.11.2005 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку, актом перевірки від 25.11.2005 №922/16/21185908, повідомленням-рішенням від 25.11.2005 №0004941502/0, яке надіслано на адресу боржника, але повернуто у зв'язку з неможливістю вручення через відсутність боржника та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 05.12.2005 р. № 120/01-044.

Інспекцією у 2006 році, у зв'язку з неподанням декларації з податку на додану вартість за період жовтень та листопад 2005, застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн., що підтверджується актом від 05.07.2006 №1373/152/21185908, повідомленням-рішенням від 18.07.2006 №0003131502/0, яке надіслано на адресу боржника, але повернуто та розміщено на дошці податкових оголошень згідно акту від 25.07.2006 №543/15-250.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до Закону №2181 така

заборгованість вважається узгодженою, а отже безспірною в розумінні норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також про невідповідність наведеним нормам  Закону №2181 висновків попередніх судів про пропуск ініціюючим кредитором строків давності.

Судами встановлено, що відповідно до довідки головного управління статистики у Харківській області №3014/12-07 від 15.03.2007 боржник є в Єдиному державному реєстрі (останні реєстраційні дії проводились 21.10.1993) та у держреєстратором не вносився запис про відсутність боржника за адресою місцезнаходження, зазначеною в установчих документах.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відтак, колегія суддів вважає, що судами не прийнято до уваги  належних доказів в обґрунтування доводів боржника про остаточну ліквідацію підприємства в порушення частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зроблено помилкові висновки про закінчення позовної давності стягнення заборгованості ініціюючого кредитора.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про те, що ініціюючим кредитором в апеляційній скарзі було зазначено про неподання боржником звітності до ДПІ більше 1 року та фактичне припинення господарської діяльності з 1999року, що є самостійними підставами порушення провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

Матеріалами справи підтверджується визнання боржником обставин неподання податкової звітності з 2000року та припинення господарської діяльності за рішенням зборів засновників 1999року (а.с. 109-116). Зазначеним обставинам суди не дали оцінки та не спростували доводів ініціюючого кредитора про обґрунтованість подальшого провадження у справі щодо боржника, як суб'єкта господарювання, який припинив господарську діяльність та не подає звітності більше року в органи ДПІ.

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 25.07.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити та дослідити наявність чи відсутність в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України запису про ліквідацію та виключення боржника з державного реєстру на момент розгляду справи судом внесення до держреєстру запису про відсутність боржника за адресою місцезнаходження , дати оцінку доводам ініціюючого кредитора про неподання боржником податкової звітності з 2000року та припинення ним господарської діяльності, повно та всебічно з'ясувати обставини справи та доводи сторін, і з врахуванням наведеного вирішити про хід подальшого провадження у справі про банкрутство боржника  відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

2.          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 та ухвалу господарського суду Харківської області від 25.07.2007 скасувати, справу №Б-31/108-07 направити для розгляду до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    Н. Ткаченко