Рішення

від 07.02.2022 по справі 947/32837/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/32837/21

Провадження № 2/947/1290/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Салтан Л.В.

при секретарі - Громико В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ТОВ Авто-Арт-Сервіс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП Пульсар , Таїровської селищної ради ОТГ, Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: Одеська міська рада, ТОВ Тріумф 777 , про скасування рішення органу самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 року позивач, ТОВ Авто-Арт-Сервіс , звернувшись до суду з позовом до відповідачів, та після уточнення позовних вимог, остаточно просив:

-визнати незаконним та скасувати Державний акт серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією на земельну ділянку, площею 0,4 Га, яка розташована на території АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів), зареєстрованої в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №Р-23;

-скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку, скасувати відповідний запис про проведену державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку;

-зобов`язати відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, площею 0,21 Га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення паркану.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що земельні ділянки позивача Авто-АРТ-Сервіс та відповідача ОСОБА_1 є суміжними, та відповідно до Додатку до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 16 квітня 2002 року межують такі від А до ОСОБА_3 земельної ділянки, власником якої є ТОВ Авто-Арт-Сервіс на півдні проходила, зокрема, по землі загального користування /дорозі/, саме по якій і до теперішнього часу, здійснювався заїзд до земельної ділянки позивача. Проте, 5 липня 2020 року відповідач в особі ОСОБА_1 перекрила вказану дорогу шляхом зведення паркану, по якій здійснювався заїзд до земельної ділянки позивача, та зазначила про те, що вказана дорога, яка є землею загального користування, належить їй на праві приватної власності, та входить така до загальної площі її земельної ділянки у розмірі 0,4 Га, яка належить їй на підставі Державного акту серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією.

Позивач вважає, що Державний акт, який у 2002 році був виданий на земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 (за функцією використання землі мала код 02 ), у яку ввійшла земельна ділянка, яка є землею загального користування - дорога (за функцією використання землі мала код 11).

Отже, позивач вважає, що у такий спосіб, відбулася зміна виду використання категорії земельної ділянки, зокрема, дороги, яка за функцією використання землі мала код 11 , а відтак, у розумінні діючого законодавства та судової практики така зміна виду використання земельної ділянки потребувала проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення землі, та, які пройдено не було.

Позивач вважає, що Державний акт серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією на земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 , площею 0,4 Га, у яку ввійшла земельна ділянка, яка є землею загального користування - дорога, без зміни її виду використання даної категорії земельної ділянки є порушенням прав ТОВ Авто-Арт-Сервіс , як суміжного землевласника, що позбавляє можливості позивача користуватися вказаною дорогою для заїзду до власної земельної ділянки, з огляду на вказане, на підставі статей 21, 391, 393 ЦК України, статей 90,152,153,155 ЗК України, просив визнати такий Державний акт серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року незаконним та скасувати, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку та відповідний запис, зобов`язати відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом знесення паркану.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.22)

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.12.2021 року, під час підготовчого судового засідання, за клопотанням позивача, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Одеську міську раду та ТОВ Тріумф 777 (а.с.54).

28.12.2021 року адвокатом Іщенко О.В., який представляє інтереси відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на позовну заяву позивача подано відзив, відповідно до якого адвокат послався на необґрунтованість позовних вимог, та просив відмовити у таких, виходячи із того, що межі земельної ділянки на який видано Державний акт серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року були відомі позивачу та погоджені такі 16.03.2020 року, в особі директора ТОВ Авто-Арт-Сервіс Оврашко Ю.В., під час розробки та узгодження технічної документації з встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки. Авдокат ОСОБА_4 вважає, що доводи позивача, викладені у позовній заяві не ґрунтуються на положеннях законодавства, та не підтверджені жодними об`єктивними матеріалами і доказами, з огляду на що, вказане не може слугувати підставою для позбавлення права власності на земельну ділянку, яке гарантоване статтею 41 Конституції України та є непорушним. Крім того, адвокат Іщенко О.В. вважає, що позивачем пропущено трьох річний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України (а.с.78-81).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 7.02.2021 року (а.с.161).

У судовому засіданні 7.02.2022 року були присутні представник позивача в особі директора ТОВ Авто-Арт-Сервіс Оврашко Ю.В. та представник ОСОБА_5 , які позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Адвокат Іщенко О.В., який представляє інтереси відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, просив суд відмовити у їх задоволенні. У судовому засіданні 7.02.2022 року адвокатом Іщенко О.В. заявлено клопотання про закриття провадження у справі з підстав пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду, як він вважає, в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2022 року, яку постановлено відповідно до вимог частини 4 статті 259 ЦПК України, без виходу до нарадчої кімнати, та яку занесену до протоколу судового засідання, клопотання адвоката Іщенко О.В. про закриття провадження залишено без розгляду з підстав частини 2 статті 222 ЦПК України, оскільки таке клопотання не було заявлено у підготовчому провадженні, та не зазначено адвокатом Іщенком О.В. про поважність незаявлення такого клопотання у підготовчому засіданні.

Інші учасники процесу не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.

За згодою присутніх осіб, з огляду на положення частини 1 статті 223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності інших учасників процесу.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання осіб, дослідивши письмові докази, оцінивши їх з точки зору належності, достовірності, достатності, та у їх взаємозв`язку, суд доходить висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ Авто-Арт-Сервіс відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 16 листопада 1998 року за № 823 отримало Державний акт серії ІІ-ОД № 002695 на право постійного користування землею, площею 0,21 Га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.143-147).

Вказану землю надано у постійне користування для розміщення та обслуговування приміщень по ремонту автомобілів.

Відповідно до протоколу обстеження в натурі меж земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ТОВ Авто-Арт-Сервіс від 13 листопада 1998 року, відповідною земельною Комісією встановлено, що на час обстеження фактична межа земельної ділянки зайнятої ТОВ Авто-АРТ-Сервіс проходить, зокрема, на півдні по землях загального користування /дорога/ (а.с.135).

На підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 серпня 2002 року за № 585 та договору купівлі - продажу від 10 вересня 2002 року за № 4046 про передачу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення, ТОВ Авто-Арт-Сервіс отримало Державний акт на право власності на землю серії ОД №033964 від 16 вересня 2002 року (а.с. 84-87).

Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для розміщення та обслуговування приміщень по ремонту автомобілів (землі комерційного та іншого використання - є землями житлової і громадської забудови).

Таким чином, згідно до Державного акту серії ОД №033964 від 16 вересня 2002 року ТОВ Авто-Арт-Сервіс є власником земельної ділянки, площею 0,21 Га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач у справі - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,4 Га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_3 . згідно до Державного акту серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією (а.с. 88-91). Теперішня назва розташування земельної ділянки - АДРЕСА_4 .

Цільове призначення цієї земельної ділянки згідно цього Державного акту - комерційне використання (землі житлової і громадської забудови).

Встановлено, що земельні ділянки позивача Авто-Арт-Сервіс та відповідача ОСОБА_1 є суміжними, відповідно до опису меж спірного Державного акту (а.с.90) та Додатку до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 16 квітня 2002 року межують такі земельні ділянки від А до Б (а.с. 113).

Таким чином, межа земельної ділянки, власником якої є ТОВ Авто-АРТ-Сервіс проходила, зокрема, на півдні по землі загального користування /дорозі/, саме по якій, єдиним можливим шляхом здійснювався заїзд до земельної ділянки позивача.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч.ч.1, 2 статті 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а)землі сільськогосподарського призначення; б)землі житлової та громадської забудови; в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; г)землі рекреаційного призначення; д)землі історико-культурного призначення; е)землі лісогосподарського призначення; є)землі водного фонду; ж)землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина 1 статті 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 2 статті 20 ЗК України).

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власниками або користувачами самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 ЗК України).

Відповідно до статті 65 ЗК України, до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно до частини 2 статті 71 ЗК України, до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого режиму. Земельні ділянки віднесення до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року №548, розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №224. Код та цільове призначення земель застосовується для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі, для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів тощо.

За функцією використання землі, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення мають код 11 .

Згідно частини 1 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, отже зміна цільового призначення земельних ділянок, тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, що визначена частиною 1 статті 19 ЗК України, в іншу, потребує проекту землеустрою та дотримання відповідної процедури.

Поряд з цим, відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (виключення: землі сількогосподарського призначення, землі оборони) здійснюється її власником або користувачем самостійно. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та її затвердження тощо). Єдиною умовою, яку встановлює частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначенні виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Питання щодо особливостей зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель досліджувались Верховним Судом у справах, зокрема, №308/7923/16-ц постанова від 30 травня 2018 року, №357/4277/17 постанова від 10 жовтня 2018 року, №806/5308/15 постанова від 31 липня 2019 року, №344/10412/16-а постанова від 14 листопада 2019 року, №263/13201/15-а постанова від 29 листопада 2019 року, №640/13670/19 постанова від 24 березня 2020 року тощо.

Доказів переведення, зокрема, земельної ділянки, загального користування /дороги/ по якій здійснювався заїзд до земельної ділянки позивача з категорії земель дорожнього господарства в категорію земель житлової і громадської забудови не надано, матеріали справи таких доказів не містять.

Натомість матеріали справи містять доказ того, що у 1998 році межа земельної ділянки, власником якої є ТОВ Авто-АРТ-Сервіс проходила, зокрема, на півдні по землі загального користування /дорозі/, а в подальшому в тому числі вказана дорога ввійшла до складу загальної площі земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 згідно до отриманого нею Державного акту серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією.

Таким чином, порушено відповідна процедура в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, зокрема, земельної ділянки загального користування /дороги/.

Отже, частина земельної ділянки, яка була землею загального користування - дорогою, саме по якій до своєї земельної ділянки мав доступ позивач Авто-Арт-Сервіс за функцією використання землі, мала код 11 .

Земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_1 , відповідно до Державного акту серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією за функцією використання землі, має код 02 (землі житлової та громадської забудови).

Овідіопольською районною державною адміністрацією 13 червня 2002 року видано Державний акт серії ОД №033909 на земельну ділянку, площею 0,4 Га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої стала ОСОБА_1 (за функцією використання землі має код 02 )

Вказаний Державний акт був виданий на земельну ділянку (за функцією використання землі має код 02 ), у склад якої, в тому числі, ввійшла земельна ділянка, яка була землею загального користування - дорога (за функцією використання землі мала код 11).

Тобто, Державний акт, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією 13 червня 2002 року серії ОД №033909 на земельну ділянку, площею 0,4 Га, який містить в собі два різних виду категорії земель, які мають, за функцією використання землі, різні коди, зокрема код 02 та код 11 , що є порушенням норм земельного законодавства.

Таким чином, під час видачі спірного Державного акту відбулася зміна виду використання різної категорії землі, зокрема, дороги, яка за функцією використання землі мала код 11 , відтак, у розумінні діючого законодавства та судової практики така зміна виду використання земельної ділянки потребувала проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення землі (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження тощо).

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини 2 статті 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування Державного акту серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року та скасування відповідного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку, скасування відповідного запису про проведену державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача, площею 0,21 Га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення паркану суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Протоколом огляду місця події від 18.11.2021 року, який проведено дізнавачем СД ВП №4 ОРУП №1 ГУНП В Одеській області лейтенантом поліції Кульчицьким В.С. у присутності двох понятих встановлено, що по всьому периметру ділянка позивача огороджена парканом, внаслідок чого вільний проїзд або прохід на вказану ділянку місцевості неможливий (а.с.61-63). До вказаного протоколу від 18.11.2021 року додана фототаблиця, яка є додатком до протоколу (а.с.64-71).

Відповідно до частини 1 статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на ту обставину, що парканом огороджено земельну ділянку позивача, який перешкоджає вільному проїзду або проходу на цю земельну ділянку, та на ту обставину, що вказаний паркан встановлений з боку земельної ділянки, власником якої є відповідач у справі ОСОБА_1 , та такий паркан перешкоджає саме позивачу користуватися своєю земельною ділянкою, у той же час, не порушуючи при цьому прав відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що такий паркан підлягає знесенню відповідачем ОСОБА_1 за власний рахунок.

Щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог за клопотанням адвоката Іщенко О.В., який представляє інтереси відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Про порушення свого права позивач в особі директора ТОВ Авто-Арт-Сервіс Оврашко Ю.В. дізнався лише 16.03.2020 року під час розробки та узгодження технічної документації з встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, позов подано 8.11.2021 року, що є в межах трирічного строку, встановленого статтею 256 ЦК України.

Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України. Конвенція та практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

За правилами статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на викладене, суд вбачає, що обраний позивачем спосіб захисту прав відповідає способам захисту прав, визначених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак, як чітко зобов`язує стаття 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Позивач довів обставини справи, натомість відповідачі їх не спростували.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 77,81,89,263-265,354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВ Арто-Арт-Сервіс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП Пульсар , Таїровської селищної ради ОТГ, Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи:Одеська міська рада, ТОВ Тріумф 777 , про скасування рішення органу самоврядування - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Державний акт серії ОД №033909 від 13 червня 2002 року, який видано Овідіопольською районною державною адміністрацією на земельну ділянку, площею 0,4 Га, яка розташована на території АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів), зареєстрованої в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №Р-23.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку, скасувати відповідний запис про проведену державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,21 Га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення паркану за власний рахунок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 09.02.2022 року.

Суддя Салтан Л. В.