Постанова

від 07.02.2022 по справі 500/765/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 500/765/21

адміністративне провадження № К/9901/19590/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Релігійної громади "Парафія Святитель Миколая" села Колодно - селище Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 (суддя Мандзій О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 (колегія суддів: Сеник Р.П., Судова- Хом`юк Н.М. , Хобор Р.В.) у справі №500/765/21 за позовом Релігійної громади "Парафія Святитель Миколая" села Колодно - селище Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви до державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Релігійна громада "Парафія святителя Миколая" села Колодно - селище Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" звернулась до суду з позовом до державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, в якій просила:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни від 09.10.2020 о 09:40, код:1108955002 про відмову у проведенні державної реєстрації зміни керівника релігійної громади "Парафія святителя Миколая" села Колодно - селище Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" (код ЄДРПОУ 24627933);

зобов`язати державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марію Павлівну провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі документів, поданих протоієреєм ОСОБА_2 про зміну керівника релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" села Колодно - селище Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" від 08.10.2020.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021, відмовлено у відкритті провадження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" чітко передбачено, що рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ). Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації чи внесення змін до нього. Спір, який виник у цій справі стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення що відмови у реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, стосовно зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи.

При постановленні ухвали суди керувались висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №910/8132/19 та Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №140/1362/19.

Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що згідно указу єпархіального архієрея, митрополита Тернопільського і Кременецького Сергія ( Генсіцького Бориса Наумовича ) №168 від 01.10.2020 протоієрея ОСОБА_2 призначено настоятелем (керівником) релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" села Колодно - селище Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви". Указ було складено у відповідності до статутних вимог та чинного законодавства. Звернувшись до відповідача із пакетом документів для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", а саме: реєстрація зміни керівника релігійної громади, відповідачем 09.10.2020 безпідставно прийнято рішення про відмову. Вказує, що в позивача відсутній будь-який корпоративний спір щодо керівника релігійної громади.

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 надала оцінку підсудності спорів, пов`язаних з діяльністю релігійних організацій в Україні.

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" № 987-ХІІ, який був прийнятий 23 квітня 1991 року та набув чинності 06 червня 1991 року (Закон).

Положеннями статті 14 вказаного Закону було визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.

Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято ГПК.

Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ ЦПК містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.

Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ в редакції 1991 року кореспондували.

В подальшому Верховною Радою України з ЦПК України була виключена глава 31-А та було прийнято КАС України, який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Нормами КАС України було визначено юрисдикцію спорів, у яких, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4).

У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.

При цьому, КАС поряд з ЦПК та ГПК є спеціальними нормативними актами, до предмета регулювання яких входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.

Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути на цей час предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.

А тому, положення Закону № 987-ХІІ щодо судового оскарження рішення органу державної влади про відмову в реєстрації змін до установчих документів релігійної організації в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України, є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 461/3008/20.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій послались на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 та Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №140/1362/19, якими передбачено, що спори з приводу державної реєстрації, статуту, змін до нього підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19, від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19, від 22.01.2020 у справі № 809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а, від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20.

Судами встановлено, що оскаржуване рішення про відмову державного реєстратора від 09.10.2020 прийнято з підстав невідповідності найменування юридичної особи вимогам закону ч. 7, ч. 8 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та п.4 Розділу II. Перехідні та прикінцеві положення Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України" № 2662-VIII від 20.12.2018.

Водночас судами не надано оцінки, що позивачем у цій справі виступає юридична особа - релігійна громада "Парафія Святитель Миколая", а не її учасник. Не надано оцінки щодо наявності чи відсутності спору між релігійною організацією та її учасником, корпоративного спору між учасниками релігійної організації з приводу керівника релігійної громади. Рішення державного реєстратора, яке оскаржується релігійною організацією у даній справі не має похідного характеру (тобто оскарження даного рішення не обумовлене будь-яким іншим оспорюванням тих чи інших дії чи рішень в середині релігійної організації).

Колегія суддів дійшла висновку, що звернення релігійної організації до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту прав релігійної організації у сфері публічно-правових відносин, а не корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства, натомість підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У цій справі при прийнятті оскаржуваного рішення державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень та реалізує свої публічно-владні управлінські функції.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу релігійної громади "Парафія Святитель Миколая" села Колодно - селище Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 скасувати.

Справу № 500/765/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій