Постанова

від 03.02.2022 по справі 300/2327/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа №300/2327/19

адміністративне провадження № К/9901/1433/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 у справі №300/2327/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Родник Плюс" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Родник Плюс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007601406 від 1 жовтня 2019 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями в сумі 3 267 290,00 гривень і штрафними санкціями 1 633 647,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з грудня 2017 по березень 2018 на підставі письмового, договору укладеного між ТзОВ "Агропромислова фірма "Родник Плюс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , останньою було поставлено макуху соєву та олію соєву, яка використана позивачем при здійсненні власної господарської діяльності та виробництва готової продукції. При отриманні такого товару постачальник надав позивачу належним чином оформлені видаткову і податкову накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, документи про оплату товару та докази використання товару у господарській діяльності. Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі невірного застосування норм Податкового кодексу України і всупереч діючим нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2019 №0007601406.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 ,у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не підтверджуються належними первинними документами, а діяльність такого контрагента була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Суд першої інстанції зокрема зазначив, що господарські операції з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма Родник Плюс товару у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який попередньо придбаний останньою у постачальників, фактично не відбулися, зважаючи на негативну податкову інформацію щодо контрагентів у ланцюгу постачання, поставку послуг/товару, яка не відповідає податковій звітності постачальників у ланцюгу постачання, та обрив ланцюга операцій з придбання послуг/товару, кінцевим покупцем яких є позивач.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0007601406 від 1 жовтня 2019. Стягнуто з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма Родник Плюс 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) гривень 00 копійок понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з придбання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товару у попередніх контрагентів та наступного постачання даного товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Родник Плюс" такими, що не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також, апеляційний суд врахував, що посилання суду першої інстанції на кримінальне провадження №32019090000000052 порушеного за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Родник Плюс" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 , у справі №811/748/14, від 12 березня 2019 , у справі №803/386/14.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Діяльність такого контрагента була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

У запереченнях на відзив на касаційну скаргу скаржник просив скасувати рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма Родник Плюс 10 червня 2010 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в територіальному органі Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

До основного виду економічної діяльності ТзОВ Агропромислова фірма Родник Плюс за КВЕД 01.11 віднесено вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур .

Також серед видів діяльності за КВЕД 10.91 визначено виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах .

Посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на підставі направлення від 31 серпня 2019 за №1388 виданого Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області та наказу відповідача від 2 вересня 2019 за №55-О наказу Державної фіскальної служби України від 21 серпня 2019 за №653 і наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 21 серпня 2019 №1381, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ Агропромислова фірма Родник Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період листопад 2017 - березень 2018.

В ході проведення такої перевірки встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 3267290, 00 грн, в тому числі по періодах: грудень 2017- 771961, 00 грн, січень 2018 - 819583, 00 гривень, лютий 2018 - 782877, 00 грн, березень 2018 - 892869, 00 грн.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки за № 7/09-19-05-02/ 37112925 від 4 вересня 2019.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями ТзОВ Агропромислова фірма Родник Плюс 18 вересня 2019 подало заперечення на акт перевірки від 4 вересня 2019 долучивши ряд відповідних документів.

За наслідками розгляду вказаного заперечення, висновок акту перевірки № 7/09-19-05-02/37112925 від 4 вересня 2019 відповідачем залишено без змін, про що повідомлено позивача листом від 27 вересня 2019 за № 276/10/09-19-05-02-19.

На підставі вказаного вище акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007601406 від 1 жовтня 2019 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями в сумі 3267290, 00 грн і застосовано штрафні санкції 1633647, 00 грн.

Позивач вважаючи прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З аналізу вказаних положень вбачається, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Згідно пункту 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Предметом судового дослідження судом апеляційної інстанції було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентом Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, досліджував та оцінював виконання умов договору поставки №2311-17 від 23 листопада 2017 макухи соєвої та олії соєвої, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма Родник Плюс (позивачем), а також надані первинні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості на товар макуха соєва та олія соєва , банківські виписки про здійснення оплати, податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, ланцюг постачання товару.

За результатами дослідження вказаних документів, суд апеляційної інстанції встановив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не могла поставляти макуху соєву та олію соєву, оскільки відсутній реальний ланцюг придбання цього товару у контрагентів ФГ Берест Агро , ТОВ Мрія Олевськ 2012 , ТОВ Профстор , ТОВ Агро Трейд Холдинг , ТОВ Соя-Груп , ТОВ Вал-Соя . Такі висновки податкового органу ґрунтуються на негативній податковій інформації щодо цих контрагентів та даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Зокрема, в акті перевірки контролюючий орган посилався на: акт перевірки від 30 листопада 2018, №2875/14-29-13-05/2522519544; акт перевірки від14 березня 2019 , №375/14-29-13-05-11/ НОМЕР_2 .

Суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі акту перевірки від 30 листопада 2018 №2875/14-29-13-05/2522519544 приймалось податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2019 , №00001901305, яке скасовано рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 у справі №400/1690/19 . У даній справі досліджувались господарські операції ФОП ОСОБА_1 з TOB Агро Трейд Холдинг , ТОВ Мрія Олевськ 2012 , ТОВ ФГ Сокіл , ФГ Ількон-2016 , TОB Аліас Сейл .

Також, апеляційний суд встановив, що на підставі акту перевірки від14 березня 2019 , №375/14-29-13-05-11/ НОМЕР_2 прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2019 , № 00023311305, № 00023291305, № 00023301305, № 00023341305, №0002335130, які скасовані рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 р. у справі №400/2399/19. По даній справі досліджувались господарські операції щодо придбання товару ФОП ОСОБА_1 з ТОВ Агро Трейд ХолдингГ , ТОВ Мрія Олевськ 2012 , ТОВ Аліас Сейл , ТОВ Група Селекта , ТОВ ЗІМА-ЛЄТТО , TOB Стронг Ефект , ТОВ Дельта Плюс Груп , ТОВ Денопт Торг , ПП Фенікс Агро , ТОВ Росан-Агро , ТОВ Агропромислова Фірма Родник Плюс , ТОВ Торговий Дім Органічні рішення , ТОВ Бузькі Пороги , а також реалізації товару: ПП Фенікс Агро , , ТОВ Росан-Агро , Агропромислова Фірма Родник Плюс , ТОВ Торговий Дім Органічні рішення , ТОВ Бузькі Пороги , TOB Тенд Трейд Україна , СГ ТОВ Профстор .

Суд апеляційної інстанції врахував встановлені рішеннями суду обставини.

Також судом встановлено, що позивач мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, оскільки придбаний товар використовувався у діяльності позивача для виготовлення комбікорму та в кінцевому результаті відносився до собівартості живої ваги птиці. Це підтверджується первинними документами наданими відповідачу під час перевірки, та відображено в акті перевірки та під час розгляду справи.

На підтвердження руху товару судом також досліджувались: звіти про використання сировини та виготовлення комбікормів, акти про використання сировини для виготовлення комбікормів, лімітно-забірні відомості, звіти про розхід сировини, рецепти комбікорму, накладні на внутрішнє переміщення, картки рахунків та іншим.

Також, судом апеляційної інстанції досліджено дані Єдиного реєстру податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_1 , а також ланцюг постачання продукції останньому.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наданими товаро-транспортними накладними, складеними на підставі договору на перевезення, підтверджується факт поставки продукції автомобільним транспортом, а саме: автомобільний перевізник ТОВ БІЗНЕС АГРО-ТРАНС на замовлення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вантажовідправник) на адресу вантажоодержувача - ТзОВ Агропромислова фірма Родник Плюс .

За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаним вище контрагентом, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги, які були використані останнім у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано. Окрім того, під час розгляду справи надано пояснення, що ОСОБА_1 орендує нежитлове приміщення (склад) та обладнання, отримує послуги з перевезення та має у штаті в середньому 3 особи і довірену особу, за результатами господарської діяльності задекларовано отриманий дохід.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження №32019090000000052 (2019) за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Родник Плюс" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки доказів наявності рішення суду відносно посадових осіб позивача або його безпосереднього контрагента за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, контролюючим органом не надано.

Стосовно посилання скаржника на неврахування судами при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 , у справі №811/748/14, від 12 березня 2019 , у справі №803/386/14, то колегія суддів визнає їх безпідставними, оскільки наведені позиції Верховного Суду сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду сформульовані у постанові від 16.06.2020 у справі № 400/987/16 за якою, наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Відтак наявність зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є однією із обов`язкових умов, а не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної із цих справ.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 у справі №300/2327/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко С.С. Пасічник В.В. Хохуляк