Постанова

від 01.02.2022 по справі 803/192/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2022 року

Київ

справа №803/192/17

касаційне провадження № К/9901/38235/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 (суддя Мачульський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Улицький В.З., судді - Гулид Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес СВ (далі - Товариство) до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 6476/10/03-18-12-02; зобов`язати Інспекцію прийняти висновок про виплату Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2016 року у загальній сумі 220021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: запити про надання первинних документів у ході проведення камеральної перевірки є незаконними, оскільки предметом перевірки є звітність, яка подана платником податку, а не документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність, оскільки правовий аналіз первинних документів платника не охоплюється межами камеральної перевірки; усі запитувані документи, про надання яких податковим органом ніби-то здійснювався вихід за юридичною адресою Товариства, були надані Товариством Інспекції ще раніше - на виконання запиту від 10.11.2016, про що податковий орган у акті перевірки не згадує; Товариством подано додаток 4 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року, у якому (таблиця 3) відображено інформацію про його відповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, а станом на день подання Товариством цього позову ним не було отримано (особисто або засобами поштового зв`язку) повідомлення про невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України; оскільки право Товариства на відшкодування надмірно сплаченої суми податку на додану вартість порушене, воно підлягає відновленню у встановлений законом спосіб, яким є зобов`язання Інспекції прийняти висновок про виплату Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2016 року та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 6476/10/03-18-12-02; зобов`язав Інспекцію прийняти висновок про виплату Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2016 року у загальній сумі 220021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: в акті перевірки Інспекція не заперечує проти того, що Товариство склало та подало до Інспекції податкові накладні за вересень 2016 року, які містять усі необхідні реквізити та за формою відповідають встановленим законодавством вимогам, акт перевірки не містить висновків про те, що в деклараціях з податку на додану вартість за попередні податкові періоди різниця між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту мала позитивне значення; в акті перевірки вказано, що Товариство відповідає вимогам законодавства щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування, перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушень не встановлено; доводи податкового органу про наявність підстав для позбавлення Товариства права на бюджетне відшкодування з огляду на невідповідність позивача вимогам підпункту 200.19.2 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема, відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час проведення перевірки; за змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК України , пункту 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок), бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку, з урахуванням того, що передбачений вказаними правовими нормами порядок не передбачає бюджетного відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.09.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що під час візуального огляду приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 68, будь-яких ознак діяльності чи місцезнаходження Товариства чи його посадових осіб за вказаною адресою не встановлено; Товариством до перевірки були надані платіжні доручення, які не завірені банком, з огляду на що не можуть бути належними доказами підтвердження фактичної оплати; в силу положень пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків, з огляду на що вимога Товариства про зобов`язання Інспекції надати до органу казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування є передчасною.

Також, Інспекція подала до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду додаткові пояснення, у якому посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 просить суд задовольнити касаційну скаргу Інспекції та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки належним способом захисту порушеного права Товариства є саме стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, оскільки Тимчасовий реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування не працює.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.01.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 01.02.2022.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2016 року щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту щодо суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складений акт від 21.11.2016 № 5550/12-02/25084707, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: абзацу б пункту 200.4 статті 200, підпункту 200.19.2 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 200021,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що у зв`язку з обмеженим терміном камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року та з метою підтвердження сум податку на додану вартість, фактично сплачених отримувачем товарів/послуг, яка підлягає бюджетному відшкодуванню платнику, було підготовлено лист за № 16193 від 15.11.2016 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) , з метою вручення якого Інспекцією було здійснено виїзд за юридичною адресою Товариства: м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 68, за результатами якого було встановлено, що Товариство за вказаною адресою відсутнє. Також, у акті перевірки було вказано про відсутність належним чином завірених документів, що підтверджують факт оплати отримувачем товарів/послуг податку на додану вартість.

На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 6476/10/03-18-12-02, яким відмовила Товариству у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 220021,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Положеннями підпунктів а , б підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200, підпункту 200.7.3 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, формує та веде: а) Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті; б) Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, щоденно публікує на своєму офіційному веб-сайті реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначені у підпункті 200.7.1 пункту 200.7 цієї статті, із зазначенням даних, вказаних у цьому пункті. Зазначені дані не належать до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Згідно з підпунктом в пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для відмови Товариству у отриманні бюджетного відшкодування податковий орган вказав: підпункт б пункту 200.4 статті 200 та підпункт б підпункту 200.19.2 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

В свою чергу, у справі, що розглядається, суди встановили, що: перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушень не встановлено, факт сплати податку на додану вартість постачальникам товарів/послуг, або до Державного бюджету України, отримано послуг від нерезидента на митній території України - підтверджено (що знайшло своє відображення у пункті 3 акту перевірки); станом на час проведення перевірки Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не було внесено запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, з огляду на що, в силу положень статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такі відомості є достовірними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Інспекції прийняти висновок про виплату Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2016 року у загальній сумі 220021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує наступне.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, обов`язок у контролюючого органу протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникає після закінчення процедури судового (у даному випадку) оскарження.

Таким чином, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що позовні вимоги Товариства щодо подання Інспекцією до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є передчасними, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Інспекції прийняти висновок про виплату Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2016 року у загальній сумі 220021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові. В решті постанова Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 підлягають залишенню без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 підлягають частковому скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідній частині. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасувати в частині задоволені позовних вимог про зобов`язання Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області прийняти висновок про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю Антарес СВ бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2016 року у загальній сумі 220021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 залишити без змін.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду