Ухвала

від 09.02.2022 по справі 160/4862/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 160/4862/21

адміністративне провадження № К/990/4231/22

Верховний Суд у складі судді - доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 160/4862/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора 17", Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моноліт-СОВ", Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у нездійсненні покладених на даний суб`єкт владних повноважень державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини під час виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: вулиця Челюскіна, 10, м. Дніпро, кадастрові номери 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098;

- зобов`язати відповідача здійснити заходи з державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини під час виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: вулиця Челюскіна, 10, м. Дніпро, кадастрові номери 1210100000:02:413:0108, 1210100000:02:413:0098.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моноліт-СОВ".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Громадську організацію Українське товариство охорони пам`яток історії та культури .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, позов задоволено.

31.01.2022 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд встановив, що вона не відповідає вимогам - Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас касаційна скарга не містить посилання, у якій саме постанові Верховного Суду викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже за змістом наведених положень процесуального закону в касаційній скарзі щодо судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, скаржник має обов`язково наводити обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Водночас касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, зазначене не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, що її подала.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 160/4862/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора 17", Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моноліт-СОВ", Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: С.М Чиркін