Постанова

від 10.02.2022 по справі 550/1061/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 550/1061/19-ц

провадження № 61-566св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Скороходівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, правонаступник Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області,

відповідачі : ОСОБА_1 , Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2020 року у складі судді

Антонова А. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Бутенко С. Б., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, правонаступником якого є Скороходівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, звернулася до суду

з позовом до ОСОБА_1 та Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 08 травня 2019 року Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, правонаступником якої є Скороходівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, є власником земельної ділянки площею 74, 7737 га з кадастровим номером 5325484000:00:005:0133, з багаторічними насадженнями садку Роменці .

08 травня 2012 року між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 74, 7737 га, на якій знаходиться фруктовий сад та складається з багаторічних насаджень саду, землі під будівлями, лісами

і іншими угіддями та шляхи, та яка знаходиться за межами населеного пункту на території Чапаєвської сільської ради, строком на 47 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чутівському районі Полтавської області 22 травня 2012 за № 532548404000925. Умовами договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку

до іншої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, правонаступником якої є Скороходівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, зазначала, що 07 травня 2019 року комісією депутатів сільської ради було проведено обстеження орендованої відповідачем земельної ділянки на предмет її використання та встановлено порушення вимог пунктів 16 та 17 договору оренди земельної ділянки.

04 липня 2019 року позивачем було направлено ОСОБА_1 заяву про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2012 року та примірники угоди про його дострокове припинення,

на що 25 травня 2019 року отримано відмову.

Ураховуючи викладене, Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, правонаступником якої є Скороходівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 08 травня 2012 року між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області

та ОСОБА_1 , зобов`язавши останнього негайно передати земельну ділянку з кадастровим номером 5325484000:00:005:0133.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2020 року позов Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, правонаступником якої є Скороходівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 08 травня 2012 року, укладений між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення договору оренди землі, у пункті 38 сторони погодили підстави для його розірвання, зокрема: перехід права власності на орендовану земельну ділянку. Оскільки позивач, як новий власник земельної ділянки, не бажає продовжувати дію договору, тому наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір і він є новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, а також ураховуючи те, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права

й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року

у справі № 920/418/19, а також на те, що суди попередніх інстанцій

не дослідили зібрані у справі докази, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами спірного договору оренди землі

не передбачено підстав для припинення договору шляхом його розірвання

у випадку звернення до суду не сторони договору. При цьому Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, правонаступником якої є Скороходівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, не була позбавлена права звертатися як до відповідача, так

і до суду у відповідності до норм чинного законодавства для внесення змін до договору у частині зміни орендодавця.

На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивачем було обрано неналежний спосіб захисту шляхом розірвання договору оренди

в судовому порядку без укладення або затвердження додаткової угоди. Належним способом захисту є визнання додаткової угоди у судовому порядку укладеною, в пунктах якої замінено сторону зобов`язання

та наявний пункт про припинення договірних відносин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 550/1061/19-ц із Чутівського районного суду Полтавської області.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, яка

є правонаступником Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 травня 2012 року між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 74, 7737 га, на якій знаходиться фруктовий сад та складається з багаторічних насаджень саду, землі під будівлями, лісами

і іншими угіддями та шляхи, та яка знаходиться за межами населеного пункту на території Чапаєвської сільської ради, строком на 47 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чутівському районі Полтавської області 22 травня 2012 року № 532548404000925.

Пунктом 38 зазначеного договору сторони договору узгодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, а реорганізація юридичної особи-орендаря підставою для зміни умов або розірвання договору.

08 квітня 2019 року державним реєстратором Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, на підставі рішення Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області

від 21 березня 2019 року Про розпорядження землями, які входили

до колективної власності та відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству , за індексним номером 46388295 від 10 квітня 2019 року була проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 74,7737 га

з кадастровим номером 5325484000:00:005:0133 за Петрівською сільською радою Чутівського району Полтавської області з визначенням її форми власності як комунальна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2019 року індексний номер 163274112.

В акті від 07 травня 2019 року відображено фактичне невикористання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням, чим порушено пункти 16 та 17 договору оренди земельної ділянки та вимог

статті 25 Законом України Про оренду землі . Зазначені обставини відповідачем не спростовано (а. с. 16, 17, т. 1).

Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, правонаступником якої є Скороходівська селищна рада Полтавського району, як власник земельної ділянки, 04 липня 2019 року звернулася

з листом до ОСОБА_1 , у якому просила достроково припинити

(за згодою сторін) договір оренди земельної ділянки від 08 травня

2012 року та подала проект угоди про дострокове припинення зазначеного договору, проте ОСОБА_1 25 липня 2019 року повідомив про свою відмову підписувати додаткову угоду про розірвання договору оренди, оскільки вона, на його думку, порушує права орендаря.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі -

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статей 30, 31 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду

на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються

(частина друга статті 653 ЦК України).

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом

чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;

(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання

на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для

її вирішення, ураховуючи зміст пункту 38 спірного договору оренди землі, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки сторони договору за взаємною згодою погодили можливість розірвання договору оренди у разі зміни власника земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача, а також у разі реорганізації юридичної особи-орендаря.

Зазначеним пунктом ураховано інтереси, як власника земельної ділянки, так і орендаря. Окрім того, зазначений пункт 38 договору оренди є чинним та в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

У пункті 38 спірного договору оренди земельної ділянки відсутні будь-які застереження щодо підстав переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі , цей пункт застосовується і у випадку переходу права власності на землю до іншої особи. Позивач є новим власником земельної ділянки, а перехід права власності на земельну ділянку відбувся у відповідності до вимог чинного законодавства.

Із урахуванням зазначеного, слід дійти висновку, що судами першої

та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин вказані положення Закону України Про оренду землі та ЦК України, надано належну оцінку умовам договору оренди землі.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позов, оскільки законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі

за ініціативою однієї сторони договору в разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Встановивши, що позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди і він є новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та урахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки узгоджуються із висновками, які містяться у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року в справі № 530/545/16-ц (провадження № 61-19484св18), від 03 лютого 2020 року (провадження

№ 61-4697св19), від 10 квітня 2020 року у справі № 624/317/18 (провадження № 61-12045св19), від 17 квітня 2020 року у справі

№ 402/204/18 (провадження № 61-41581св18).

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі

№ 920/418/19, на яку заявник посилався у касаційній скарзі,

є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою

до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня

2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович