Постанова

від 03.12.2020 по справі 550/1061/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/1061/19 Номер провадження 22-ц/814/2392/20Головуючий у 1-й інстанції Антонов А. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого: Одринської Т.В.

суддів: Бутенко С.Б., Пікуля В.П.

за участю секретаря судових засідань: Ряднини І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Скороходівської селищної ради Полтавського району, Полтавської області (правонаступника Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області) до ОСОБА_1 та Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про розірвання договору оренди земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року Петрівська сільська рада Чутівського району Полтавської області звернулася з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 08 травня 2012 року між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 , зобов`язавши останнього негайно передати дану земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що з 08 травня 2019 року Петрівська сільська рада є власником земельної ділянки площею 74, 7737 га. з кадастровим № 5325484000:00:005:0133 з багаторічними насадженнями садку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

08 травня 2012 року між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 , був укладений договір оренди земельної ділянки площею 74, 7737 га, на якій знаходиться фруктовий сад та складається з багаторічних насаджень саду, землі під будівлями, лісами і іншими угіддями та шляхи, та яка знаходиться за межами населеного пункту на території Чапаєвської сільської ради, строком на 47 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чутівському районі 22.0.2012 за № 532548404000925. Умовами договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Зазначає, що 07 травня 2019 року комісією депутатів Петрівської сільської ради було проведено обстеження орендованої відповідачем земельної ділянки на предмет її використання та встановлено порушення вимоги п.16 та 17 договору оренди земельної ділянки.

04 липня 2019 року позивачем ОСОБА_1 направлено заяву про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2012 року та примірники угоди про його дострокове припинення, на що 25 травня 2019 року отримано відмову.

У зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до Петрівської сільської ради, позивач просив розірвати спірний договір оренди земельної ділянки та зобов`язати відповідача негайно передати орендовану земельну ділянку позивачу.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2020 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 08 травня 2012 року, укладений між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області 2 007 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до умов договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору, та оскільки відповідач добровільно розірвати договір оренди земельної ділянки та повернути її позивачу відмовляється, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 , на протязі 8 років користувався орендованою земельною ділянкою та зазнав великі фінансові затрати на збереження, відновлення та приведення садка в належний стан. Вважає, що для розірвання договору оренди земельної ділянки мають бути підстави матеріального характеру у вигляді конкретних порушень обов`язків, передбачених законом та договором, які виявляються у певних протиправних діях чи бездіяльності орендаря.

Вважає, що він є власником багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці.

Зазначає, що він, як орендар спірної земельної ділянки не допустив порушень, щодо її використання. Вказує, що відповідно до п. 37 спірного договору, єдиною підставою для його розірвання, є систематична несплата орендної плати.

У доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що у випадку набуття права власності позивачем на земельну ділянку, не відбулося її відчуження, яке за приписами ч. 2 ст. 770 ЦК України може бути підставою для припинення договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ухвали Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року за клопотанням представника Скороходівської селищної ради Полтавського району, Полтавської області - адвоката Бибика В.А. до участі в справі в якості позивача допущено Скороходівську селищну раду Полтавського району, Полтавської області.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 травня 2012 року між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 , було укладено договір оренди земельної ділянки площею 74, 7737 га, на якій знаходиться фруктовий сад та складається з багаторічних насаджень саду, землі під будівлями, лісами і іншими угіддями та шляхи, та яка знаходиться за межами населеного пункту на території Чапаєвської СР, строком на 47 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чутівському районі 22.0.2012 за № 532548404000925.

Пунктом 38 Договору сторони договору узгодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, а реорганізація юридичної особи - орендаря підставою для зміни умов або розірвання договору.

08 квітня 2019 року державним реєстратором Чутівської РДА, на підставі рішення Петрівської сільської ради від 21 березня 2019 року "Про розпорядження землями, які входили до колективної власності" та відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству", за індексним № 46388295 від 10.04.2019 була проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 74,7737 з кадастровим № 5325484000:00:005:0133 за Петрівською сільською радою з визначенням її форми власності як комунальна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2019 року індексний № 163274112.

Позивач, як власник земельної ділянки, 04 липня 2019 року звернувся з листом до ОСОБА_1 , в якому просив достроково припинити (за згодою сторін) договір оренди земельної ділянки від 08 травня 2012 року, та подав проект угоди про дострокове припинення вказаного договору, однак відповідач 25 липня 2019 року повідомив про свою відмову підписувати додаткову угоду про розірвання договору оренди, так як вона порушує права орендаря.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення договору оренди землі, в п. 38 сторони погодили підстави для його розірвання, зокрема перехід права власності на орендовану земельну ділянку. Позивач, як новий власник земельної ділянки, не бажає продовжувати дію договору, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суд першої інтсанції виходячи з наступного.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статей 30, 31 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, зроблено висновок про те, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи у оскаржуваному договорі оренди у пункті 38 сторони дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

При цьому, цей пункт договору будь-ким із його учасників не оспорювався й у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

За таких обставин, суд обґрунтовано задовольнив позов, оскільки законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Встановивши, що позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди і він є новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 530/545/16-ц (провадження № 61-19484св18), та від 03 лютого 2020 року (провадження № 61-4697св19).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено порушення істотних умов договору оренди землі, у зв`язку із чим підстави для розірвання договору відсутні, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки є безпідставними та не спростовують наявність передбаченого договором права у позивача на його розірвання у зв`язку з переходом орендованої земельної ділянки у його власність.

Окрім того, в акті від 07 травня 2019 року відображено фактичне невикористання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням, чим порушено п.п. 16-17 договору оренди земельної ділянки та вимог ст. 25 Закону України Про оренду землі . Зазначені обставини відповідачем не спростовано (т. 1 а.с. 16,17).

Доводи ОСОБА_1 про те, що ним, на протязі 8 років, понесено великі фінансові затрати на збереження, відновлення та приведення садка в належний стан, не впливають на підстави розірвання договору визначені п. 38 спірного договору. Крім того, відповідач, як орендар земельної ділянки, повинен був утримувати орендоване майно в належному стані та використовувати його відповідно до умов договору. Порядок відшкодування витрат орендарю за поліпшення ним стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін, що передбачено умовами договору, зокрема п. 24.

Помилковими є твердження апелянта про те, що єдиною підставою для розірвання спірного договору оренди є систематична несплата орендної плати, що передбачено вимогами п. 37 спірного договору, так як підстава для розірвання договору оренди землі, зазначена в п. 38 є самостійною підставою та не місить посилання на п. 37.

ОСОБА_1 , не надано належних та допустимих доказів того, що він є власником багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці, оскільки, спірним договором, в оренду передана земельна ділянка на який знаходиться фруктовий сад та складається з багаторічних насаджень саду, землі під будівлями, лісами і іншими угіддями та шляхи.

Доводи апелянта про те, що у випадку набуття права власності позивачем на земельну ділянку, не відбулося її відчуження, яке за приписами ч. 2 ст. 770 ЦК України може бути підставою для припинення договору оренди, є невірним тлумаченням норм закону

Встановлено, що земельна ділянка загальною площею 74, 7737 га, що знаходиться на території Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області з кадастровим номером 5325484000:00:005:0133, перейшла у комунальну власність та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 31102390 від 08 квітня 2019 року. Тобто, позивач у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку. На яких цивільно-правових підставах виникло таке право, для вирішення даного спору значення не має.

Колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та обєктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2020 року - - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Повний текст постанови складено 04.12.2020 року.

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: С.Б. Бутенко

В.П. Пікуль