Постанова

від 10.02.2022 по справі 725/3078/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Чернівці

справа № 725/3078/20

провадження 822/130/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Литвинюк І.М., Лисака І.Н.

секретар Петранюк Ю.Т.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 09 листопада 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визначення часток у праві спільної сумісної власності

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визначення часток у праві спільної сумісної власності.

Позов обгрунтовано наступним. З 1993 року позивач проживав з відповідачкою ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Під час спільного проживання у них народилося двоє дітей: в 1997 році та в 2002 році. Окрім того, ними набуто у власність спільне майно, а саме магазин продовольчих товарів та житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Незважаючи на те, що майно було набуте ними спільно, право власності на нього оформлене на відповідачку ОСОБА_4 .

З метою заробітку грошей для здійснення добудови до будинку, він постійно виїжджав за кордон на роботу. Однак після чергового повернення в 2018 році ОСОБА_4 не впустила його додому, залишивши без місця проживання та позбавивши фактично права власності.

Позивач просив встановити факт проживання однією сім`єю з відповідачкою у період з 1993 року по 2018 рік та визнати майно, а саме магазин продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 , а також будинковолодіння по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та встановити, що частки подружжя у спільному майні є рівними і складають Ѕ частки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 09 листопада 2021 року в позові відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 09 листопада 2021 року та постановити рішення про задоволення його позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що з відповідачкою ОСОБА_2 їх пов`язували не лише спільні діти, але й спільні права та обов`язки по відношенню один до одного. Він працював за кордоном, щоб звести новий будинок та утримувати сім`ю, в той час як відповідачка ніде не працювала та не мала самостійного доходу. Про те, що на будинок ОСОБА_2 визнавалося право власності, йому нічого не було відомо, оскільки про це ніхто йому не повідомляв. Вважає, що має право на половину спільно набутого майна, адже, незважаючи на те, що шлюб з відповідачкою не був зареєстрований у встановленому законом порядку, вони проживали однією сім`єю.

Факт проведення ним за власні кошти будівництва в судовому засіданні підтвердили свідки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно розпорядження Фонду державного майна України у м.Чернівці №21352 від 13.11.1996 року було видано свідоцтво про право власності на житло - житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вказане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0783 га, яка була надана у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №732/19 від 08.10.1997 року для обслуговування житлового будинку. 21.04.1998 року Чернівецькою міською радою видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0783 га по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 .

На момент приватизації вказаний вище будинок мав загальну площу 78,4кв.м. та складався з трьох житлових кімнат, кухні, коридору та веранди.

В подальшому вказаний будинок було перебудовано, внаслідок чого на місці старої веранди добудували санвузол площею 3,4 м.кв., нову цегляну веранду площею 10,8 кв.м. Окрім цього, було збудовано новий будинок літери В та сарай літ Г . Всі будівельні роботи проводились самочинно на земельній ділянці, яка була надана у власність ОСОБА_2 та її матері за рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №732/19 від 08.10.1997 року для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 30 квітня 2008 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано право власності по Ѕ частці в будинковолодінні по АДРЕСА_1 .

26 квітня 2010 року ОСОБА_3 подарувала своїй доньці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0782 га, а 07 травня 2010 року - Ѕ ідеальної частки будинковолодіння з відповідною часткою надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

27.03.2012року Чернівецькою міською радою прийнято рішення №203/6 від 27.03.2012року про зміну складу майна за рахунок переобладнання сараю літ Г під магазин та введення його в експлуатацію та заміни наявних правовстановлюючих документів.

На підставі вказаного рішення, 30 березня 2012 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради видано нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно на трикімнатний житловий будинок літ. А , загальною площею 98,40 кв.м., житловою площею 46,40 м.кв., чотирьохкімнатний житловий будинок літ. В загальною площею 235,70 кв.м., житловою площею 58,30 кв.м., огорожу №1-2 за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення - магазин продовольчих товарів, що знаходиться за цією ж адресою.

Відповідачкою у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на нерухоме майно, а також проведено розподіл подарованої матір`ю земельної ділянки на дві окремі: площею 0,0712 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,0071 га для обслуговування будівель торгівлі.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції повністю відповідає.

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Сімейний кодекс України , який набрав чинності 1 січня 2004 року, передбачає можливість, за певних обставин, надати набутому у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу майну статус спільного сумісного майна подружжя зі всіма юридичними наслідками, що застосовні до такого майна, згідно з Главою 8 Сімейного кодексу України.

Оскільки Кодекс про шлюб та сім`ю такого поняття не знав та аналогічних норм не містив, норми Сімейного кодексу України (стаття 74) не застосовуються щодо відносин фактичного подружжя до 1 січня 2004 року. Тобто майно можна визнати спільною сумісною власністю фактичного подружжя лише при умові, що таке майно було набуте після 1 січня 2004 року. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24.01.2020 року у справі № 546/912/16-ц.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09. 2015 року у справі № 6-1026цс15).

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); мета придбання.

Необхідно враховувати, що положення статті 74 Сімейного кодексу України не поширюється на випадки, коли чоловік та жінка перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними не склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 14.07.2020 року у справі № 552/5693/18 окреслив основні критерії надання такому майну статусу спільного сумісного, а також виклав інші нюанси таких справ, які заслуговують на увагу. Зокрема, Верховний Суд зазначив: при наданні майну статусу спільного сумісного (якщо особи проживають сім`єю без укладення шлюбу) враховується, що майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї - якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Тобто суд має встановити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. А спільною працею осіб вважаються їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття такого майна, або ж ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно розпорядження Фонду державного майна України у м.Чернівці №21352 від 13.11.1996 року було видано свідоцтво про право власності на житло - житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0783 га, яка була надана у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №732/19 від 08.10.1997 року для обслуговування житлового будинку. 21.04.1998 року Чернівецькою міською радою видано ОСОБА_3 державний акт про право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0783 га по АДРЕСА_1 .

В подальшому вказаний будинок був перебудований, внаслідок чого, на місці старої веранди добудували санвузол площею 3,4 м.кв., нову цегляну веранду площею 10,8 кв.м. Окрім цього, було збудовано новий будинок літери В та сарай літ Г . Всі будівельні роботи проводились самочинно на земельній ділянці, яка була надана у власність ОСОБА_2 та її матері за рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №732/19 від 08.10.1997 року для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 30 квітня 2008 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано право власності по Ѕ частці в будинковолодінні по АДРЕСА_1 , а 26 квітня 2010 року, ОСОБА_3 подарувала своїй доньці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0782 га, а 07 травня 2010 року - Ѕ ідеальної частки будинковолодіння з відповідною часткою надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Чернівецької міської ради №203/6 від 27.03.2012, 30 березня 2012 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради видано нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно на трикімнатний житловий будинок літ. А , загальною площею 98,40 кв.м., житловою площею 46,40 м.кв., чотирьохкімнатний житловий будинок літ. В загальною площею 235,70 кв.м., житловою площею 58,30 кв.м., огорожу №1-2 за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачкою у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на нерухоме майно, а також проведено розподіл подарованої матір`ю земельної ділянки на дві окремі: площею 0,0712 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,0071 га для обслуговування будівель торгівлі.

Зазначені обставини були встановлені судом першої інстанції та знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги і були підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи це, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що будинковолодіння та магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 були набуті відповідачкою та її матір`ю ОСОБА_3 у порядку приватизації, а в подальшому на підставі договору дарування, укладеного ОСОБА_2 з матір`ю. Свідоцтва про право власності видавалось у зв`язку зі зміною складу майна, а не на новостворене майно.

Зазначене спростовує доводи апелянта, що він має право на половину зазначеного майна, адже, незважаючи на те, що шлюб з відповідачкою не був зареєстрований у встановленому законом порядку, вони проживали однією сім`єю.

Відмовляючи у встановлені факту проживання однією сім`єю, суд першої інстанції посилався на наступне. Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу .

При розгляді справи суд першої інстанції правильно зазначив, що Сімейний Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року і законодавець не надав йому зворотної сили, а тому положення ст.74 СК України можливо застосувати до правовідносин, що виникли після цієї дати і виходячи з обставин справи, факт, який просив встановити позивач, став юридичним фактом, який породжує визначені юридичні наслідки, зокрема виникнення спільної власності, лише з 1 січня 2004 року.

Судом правильно зазначено, що позивач просив встановити факт проживання з відповідачкою ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до 1 січня 2004 року, а правила Сімейного Кодексу України на ці правовідносини не розповсюджуються, а положеннями Кодексу про шлюб та сім`ю України, що діяв на час виникнення правовідносин, не передбачав можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю. Кодекс про шлюб та сім`ю України містив імперативну норму про те, що права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану - частина 2 статті 13 КпШС .

Перебування у фактичних шлюбних відносинах за чинним на той час законодавством не створювало прав та обов`язків подружжя, вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період до 1 січня 2004 року задоволенню не підлягають, оскільки такий факт не підлягає встановленню.

Вимога позивача про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по листопад 2018 рік не може бути задоволена, оскільки вона заявлена саме з метою визнання права власності, а підстави визнавати спірне майно - будинковолодіння та магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін, та визначати, що частки кожного із них становлять по Ѕ відсутні.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст.375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381 , 382 ЦПК України , апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 11 лютого 2022 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: І.М. Литвинюк

І.Н. Лисак